Ухвала суду № 57400615, 05.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2016 р. м. Київ К/800/1795/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Стародуба О.П.,

та секретаря: Коби Т.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2,

представника Державної екологічної інспекції України - Короткової Т.І.,

представника Міністерства екології та природних ресурсів України - Важинської Ю.І.,

представника Кабінету Міністрів України - Тищенка А.В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги Міністерства екології та природних ресурсів України та Кабінету Міністрів України

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року

у справі № 813/889/15

за позовом ОСОБА_1

до Державної екологічної інспекції України, Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України

про визнання протиправними розпорядження та наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції України, Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України, в якому просив:

- визнати протиправними розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 20-р про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Державної екологічної інспекції України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків згідно пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу Законів про працю України;

- визнати протиправним наказ Державної екологічної інспекції України № 17-о від 23 січня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Державної екологічної інспекції України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків згідно пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу Законів про працю України;

- поновити його на посаді голови Державної екологічної інспекції України;

- стягнути з Державної екологічної інспекції України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 20-р та наказ Держекоінспекції від 23 січня 2015 року № 17-о. Поновлено позивача на посаді голови Держекоінспекції з 24 січня 2015 року та стягнуто з Держекоінспекції на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 24 450,23 грн. Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць в розмірі 3 195,63 грн. звернуто до негайного виконання.

Міністерство екології та природних ресурсів України та Кабінет Міністрів України не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подали касаційні скарги, в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційних скарг, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 02 квітня 2014 року ОСОБА_1 призначено головою Державної екологічної інспекції України.

20 січня 2015 року Міністром Мінприроди внесено пропозицію Прем'єр-Міністру України про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Держекоінспекції. Зокрема, в даному зверненні зафіксовано:

- протягом серпня-грудня 2014 року на адресу КМУ надійшло 16 звернень, щодо порушення природоохоронного законодавства, а на адресу Мінприроди - 60 звернень громадян, народних депутатів, громадськості, які були направлені для організації проведення перевірок Держекоінспекції, проте Держекоінспекцією, у встановленому порядку, не подано жодного відповідного проекту акта на розгляд Уряду, а відповідно і розпорядження КМУ щодо надання дозволу інспекції та її територіальним органам на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців не приймалося;

- Держекоінспекцією не вживаються заходи щодо реагування на звернення громадськості, громадських організацій, установ, організацій та підприємств стосовно проведення перевірки щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, які надходили і надходять до народних депутатів України, КМУ, Мінприроди та Держекоінспекції;

- ігнорування Держекоінспекцією звернення Мінприроди щодо подання відповідних проектів актів та пропозицій щодо внесення до актів законодавства відповідних змін на виконання пункту 2 постанови КМУ № 442.

- не виконано доручення Міністра Мінприроди № 110/1-д від 25 грудня 2014 року;

- станом на 19 січня 2015 року Держекоінспекцією не виконано 10 доручень КМУ, 5 запитів та звернень народних депутатів України, 2 постанови КМУ, 2 листа комітету Верховної Ради України та 5 звернень громадян та запитів на публічну інформацію.

Розпорядженням КМУ від 21 січня 2015 року № 20-р звільнено позивача із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків згідно пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу Законів про працю України.

Вказане розпорядження було оголошене наказом Держекоінспекції від 23 січня 2015 року № 17-о.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках, зокрема, одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).

Звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватись з дотриманням порядку і строків, викладених у статтях 148, 149 Кодексу законів про працю України.

Пленум Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що, вирішуючи питання про законність звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, та, з'ясовуючи, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків.

При цьому, суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Крім того, у пункті 1 статті 41 Кодексу законів про працю України йдеться саме про разове грубе порушення трудових обов'язків, а не про тривале, системне, що може бути підставою для звільнення за інших підстав.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що відповідачами не доведено факту одноразового грубого порушення позивачем трудової дисципліни, трудових обов'язків, не встановлено його вини, виду й розміру заподіяної ним шкоди, чим порушено вимоги пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України.

Крім того, в пропозиції про звільнення позивача, перераховано цілий перелік порушень, які, на думку відповідача, мали місце протягом певного часу, однак належних та допустимих доказів на підтвердження факту звільнення позивача саме за одноразове грубе порушення, відповідачами надано не було.

Також, судами встановлено недоведеність вини позивача щодо невиконання пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України № 442.

З огляду на невстановлення одноразового грубого порушення позивачем трудових обов'язків, яке може бути підставою для звільнення його з роботи за пунктом 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, та враховуючи приписи чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність дій відповідачів в частині прийняття оспорюваних розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 20-р та наказу Держекоінспекції від 23 січня 2015 року № 17-о.

Разом з тим, згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постановах від 21 січня 2012 року № 6-87цс11 та від 14 січня 2014 року № 21-395а13.

Так, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшовши вірного висновку щодо поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не вірно зазначив період вимушеного прогулу, а саме: з 24 січня 2015 року по 14 січня 2015 року, що є абсолютним нонсенсом.

Крім того, в порушення вимог статті 159 КАС України, судами першої та апеляційної інстанцій в мотивувальній частині судового рішення не вказано розрахунок розміру виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а лише вказали розмір такої виплати.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій в цій частині, та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги Міністерства екології та природних ресурсів України та Кабінету Міністрів України задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року в частині позовних вимог про стягнення з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

О.П. Стародуб