Ухвала суду № 57400604, 06.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 року м. Київ К/800/30564/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А, Зайцева М.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року

у справі № 811/3582/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез-Оіл»

до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ТОВ «Синтез-Оіл» звернулось до суду з позовом до Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомленні-рішення від 30 жовтня 2013 року № 0002342201 про визначення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 291 621 грн. та штрафних санкцій в сумі 145 811 грн., та від 30 жовтня 2013 року № 0002362201 про визначення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 277 194 грн. та штрафних санкцій в сумі 138 597 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року, позов ТОВ «Синтез-Оіл» задоволено повністю.

У касаційній скарзі Світловодська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Синтез-Оіл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року, складено акт перевірки № 101/2200/37130226.

30 жовтня 2013 року на підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» № 0002362201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств на суму 291 621 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 145 811 грн.;

- форми «Р» № 0002342201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем по податку на додану вартість на суму 277 194 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 138 597 грн.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За правилами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, згідно договорів купівлі-продажу від 12 вересня 2012 року № 120912, від 22 жовтня 2012 року № 221012, від 25 грудня 2012 року № 251212 та додаткових угод, укладених між позивачем та ТОВ «Газконтиненталь», як оператором спільної діяльності за договором про спільну діяльність від 26 листопада 2004 року № 4042 від 4023 між ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ТОВ «Газконтиненталь», покупець зобов'язується оплатити та прийняти, а продавець передати у власність газовий конденсат, за ціною зазначеною в договорі. Факти отримання позивачем газового конденсату від ТОВ «Газконтиненталь» підтверджується паспортами на конденсат газовий, накладними та товарно-транспортними накладними.

06 січня 2012 року між позивачем (замовник) та ПрАТ ВТФ «МТН-Полтава» (переробник) укладено договір на переробку давальницької сировини № 2 та додаткова угода від 05 березня 2012 року № 1. Факти отримання позивачем від ПрАТ ВТФ «МТН-Полтава» робіт з переробки давальницької сировини та послуг наливу, згідно укладених договорів, підтверджується накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, протоколами видачі нафтопродуктів та паспортами якості.

Позивачем на розрахунковий рахунок ПрАТ ВТФ «МТН-Полтава» перераховано вартість отриманих послуг, що підтверджується копією декларації з податку на прибуток з додатками.

У відповідності до протоколів видачі нафтопродуктів, за накладними, товарно-транспортними накладними позивачем отримано від ПрАТ ВТФ «МТН-Полтава» конденсат газовий стабільний у кількості 313,622т , суміш вуглеводів нафтено-парафінова 257,885т та залишок кубовий 76,601т.

Перевезення газового конденсату, отриманого позивачем у ТОВ «Газконтиненталь» до ПрАТ ВТФ «МТН-Полтава», здійснювалось за допомогою послуг ФОП ОСОБА_2, згідно укладеного договору перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03 січня 2012 року №2.

Факти отримання позивачем від ФОП ОСОБА_2 вказаних послуг перевезення, згідно договору, підтверджується податковими накладними, актами здачі робіт та товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, у відповідності до ліцензії серії НОМЕР_1, Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті 05 квітня 2011 року за № 75 було прийнято рішення на надання ліцензії необмеженої дії ФОП ОСОБА_2 на внутрішні перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, в останнього наявні, також, спеціальні транспортні засоби для перевезення даного виду вантажу та працівники, які мають свідоцтва про підготовку для перевезення небезпечних вантажів.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 лютого 2012 року між позивачем (покупець) та ПП «Вета-Трейд» (продавець) укладено договір №10, згідно якого продавець зобов'язується поставити нафтопродукти погодженими партіями, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити їх в асортименті і кількості згідно виставлених продавцем рахунків-фактур. Факти отримання позивачем від ПП «Вета-Трейд» нафтопродуктів підтверджується накладною, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та рахунками-фактурою. За отриманий товар позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ПП «Вета-Трейд» вартість отриманих послуг, що підтверджується карткою рахунку позивача.

Поставлені нафтопродукти позивачем були використані у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами - податковими накладними, актами здачі-прийняття товару, видатковими накладними, специфікаціями та довіреностями.

Крім того, 28 листопада 2011 року за № 06/11-11 та 01 листопада 2012 року за № 01/11-12 між позивачем (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) укладено договори на інформаційне забезпечення, згідно яких замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання послуг з інформаційного, консультаційно-довідкового обслуговування, що полягає у зборі та наданні інформації про кон'юнктури ринку нафтопродуктів України. Факти отримання позивачем від ФОП ОСОБА_3 вказаних послуг підтверджується актами здачі послуг та рахунками-фактурою, а картка рахунку позивача підтверджує перерахування на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 вартості отриманих послуг.

Згідно свідоцтва платника єдиного податку на ім'я ОСОБА_3 від 18 травня 2012 року серії НОМЕР_2 року видом господарської діяльності останньої визначено: « 73.20 - дослідження кон'юнктури ринку та вивчення громадської думки; 58.19 інші види видавничої діяльності; 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах», що свідчить про наявність підстав у ФОП ОСОБА_3 виконати замовлені послуги.

Таким чином, ТОВ «Синтез-Оіл» правомірно віднесено до складу витрат - витрати на придбання послуг у вищевказаних контрагентів.

Крім того, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, що первинні документи, які перелічені вище та наявні в матеріалах справи, мають всі необхідні реквізити, відповідають вимогам чинного законодавства України та дають право позивачеві на формування податкового кредиту з ПДВ.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій досліджено, що всі первині бухгалтерські документи, які наявні в матеріалах справи, підтверджують придбання позивачем у ПП Вета-Трейд», ПрАТ ВТФ «МТН-Полтава» та ФОП ОСОБА_2 товарів і послуг, а також підтверджують право позивача на віднесення суми сплаченого даним контрагентам ПДВ у розмірі 277 194 грн. до складу податкового кредиту перевіряємого періоду. Натомість відповідачем не доведено, за допомогою належних засобів доказування, висновки викладені ним у акті перевірки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про скасування податкових повідомлень-рішень 30 жовтня 2013 року № 0002342201 та № 0002362201.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Кіровоградській області відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев