Рішення № 57400240, 20.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

20 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючий суддя: Качан В.Я.

Судді: Шиманський В.Й., Кравець В.А.

Секретар: Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу відповідача ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину й відшкодування завданої моральної шкоди, -

встановила:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину й відшкодування завданої моральної шкоди, посилаючись на те, що 10.11.2015 між нею та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» був укладений договір фінансового лізингу № 003198, за умовами якого відповідач зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу позивачу в користування автомобіль марки «Suzuki Swift», а позивач зобов'язалася прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі згідно умов договору. Того ж дня вона оплатила 10% вартості автомобіля, що становить 30 400,00 грн., однак в установлений строк автомобіль вона не отримала, а на вимогу повернути сплачені грошові кошти отримала відмову від відповідача, у зв'язку із чим просить суд зобов'язати відповідача повернути їй вказані кошти.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором фінансового лізингу в розмірі 30 400,00 грн. Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» в дохід держави 243,60 грн.

Не погодившись з рішенням, відповідач ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» подав апеляційну скаргу на вказане рішення.

Справа 759/18939/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/5416/2016Головуючий у суді першої інстанції: Макаренко В.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Качан В.Я. В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» просить суд скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву залишити без задоволення.

В обґрунтування своїх вимог відповідач ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2015 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» було укладено договір фінансового лізингу № 003198, за умовами якого ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» зобов'язувалося придбати та передати ОСОБА_1 на умовах фінансового лізингу у користування автомобіль марки «Suzuki Swift», а ОСОБА_1 зобов'язалася прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі згідно умов договору.

Відповідно до п. 1.3 договору замовлення предмету лізингу відбувається з моменту підписання лізингоодержувачем специфікації та сплати позивачем авансового платежу, тобто суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, в розмірі, вказаному в додатку № 1 до даного договору, сплачена лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця до дати передачі предмета лізингу.

Згідно з п. 5.1 договору фінансового лізингу предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 50 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу.

Пунктом 5.2 договору фінансового лізингу встановлено, що лізингоодержувач має право сплачувати авансовий платіж впродовж (але не більше) 12 місяців з моменту підписання даного договору платежами, визначеними лізингодавцем залежно від вартості предмета лізингу в додатку № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною, та розрахований по формулі, визначеній в п. 8.2.2 даного договору. Авансовий платіж не може бути сплачений повністю лізингоодержувачем до сплати комісії за організацію.

Відповідно до п. 8.1 договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені в графіку лізингових платежів у додатках № 1 та № 2 до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

За умовами п.п. 8.2.1 п. 8.2. договору перший лізинговий платіж складається із: а) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього договору (надалі - комісія за організацію), яка розраховується як: комісія за організацію, яка визначені у додатку № 1 до даного договору; б) авансу ціни предмета лізингу, який розраховується як: авансовий платіж, який визначений у додатку № 1 до даного договору; в) комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу, як платіж, що покриває витрати лізингодавця, пов'язані з організацією передачі предмета лізингу на користь лізингоотримувача. Розмір комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу визначений у додатку № 1 до даного договору.

Положеннями пункту 12.12 договору фінансового лізингу передбачено, що у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до підписання акта приймання-передачі предмета лізингу, лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми авансового платежу. В такому випадку комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається.

Згідно з додатком № 1 до договору фінансового лізингу № 003198 від 10.11.2015сторонами погоджено графік сплати першого лізингового платежу.

Відповідно до додатку № 2 до вказаного договору фінансового лізингу сторонами підписаний графік сплати другого лізингового платежу.

У додатку № 3 до даного договору міститься специфікація предмету лізингу, а саме, автомобіль марки «Suzuki Swift GIX 2WD4AT», за ціною 304 000,00 грн.

Із квитанції № 0.0.459044838.1 від 10.11.2015 вбачається, що ОСОБА_1 сплатила 30 400,00 грн. на рахунок відповідача.

24.11.2015 ОСОБА_1 було направлено на адресу ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» заяву-повідомлення про відкликання своєї згоди на укладення договору фінансового лізингу та просила протягом семи днів повернути сплачену нею суму.

Вирішуючи питання про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що в обумовлені сторонами строки відповідачем не було виконано умови договору фінансового лізингу. При цьому, у своєму рішенні суд першої інстанції посилався на ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо несправедливих умов договору.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною і (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1, 3 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що укладення договору на умовах, що обмежують права споживача є підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Таким чином, відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж поставку та Законом України «Про фінансовий лізинг» (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Тобто, спірні правовідносини врегульовані як загальними, так і спеціальними нормами (Закон України «Про фінансовий лізинг»), які підлягають застосуванню у системному зв'язку. При цьому, спеціальні норми мають пріоритет у застосуванні над нормами загальної дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Умови договору фінансового лізингу № 003198 від 10.11.2015 за своїм змістом відповідають вимогам Закону України «Про фінансовий лізинг» та положенням ЦК України про лізинг.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно з п. 4 ч. 3 вказаної норми несправедливими є, зокрема, умови договору про надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

Правило визначене п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється саме на заборону визначення у договорі укладеним зі споживачем положень щодо надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір. Згідно з положеннями п. 2.1 договору фінансового лізингу № 003198 від 10.11.2015 комісія за організацію розуміє під собою одноразову плату за організацію та оформлення договору лізингоодержувача лізингодавцю при укладені договору, а тому обмеження визначені вказаною нормою не стосуються комісії.

Підписуючи договір ОСОБА_1 мала реальну можливість ознайомитися з його умовами, зокрема, з п. 8.2.1 договору про сплату комісії за організацію та п. 12.12 про те, що у випадку розірвання договору лізингоодержувачу не повертається комісія за організацію договору.

Заявляючи вимоги про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 003198 від 10.11.2015 ОСОБА_1. не довела того, що умови цього договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, завдають їй шкоди,

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення у зв'язку із цим з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1 30 400,00 грн.

При цьому, 31.03.2016 представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» (код ЄДРПОУ 38865527, місцезнаходження: вул. Кутузова, 18/7, к. 613, м. Київ, 01133) в розмірі 30 400,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31.03.2016 вказану заяву було задоволено, накладено арешт на грошові кошти відповідача ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» в розмірі 30 400,00 грн., які розміщені на поточному рахунку № 26007480881 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805, за виключенням коштів, які призначаються на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, вихідну допомогу, допомогу по безробіттю. Допущено негайне виконання ухвали.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Якщо у задоволенні позову було відмовлено, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання рішенням суду законної сили. Проте, суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити, тому вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31.03.2016, якою було накладено арешт на грошові кошти відповідача ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» в розмірі 30 400,00 грн.

За таких обставин, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу відповідача ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину й відшкодування завданої моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину й відшкодування завданої моральної шкоди - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31.03.2016.

Зняти арешт з грошових кошттів відповідача ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» в розмірі 30 400,00 грн., які розміщені на поточному рахунку № 26007480881 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: