Рішення № 57400232, 20.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

20 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючий суддя: Качан В.Я.

Судді: Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.

Секретар: Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника позивача ПАТ «Альфа Банк» - Дуднік Марини Артурівни на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Альфа Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

встановила:

У листопаді 2014 року ПАТ «Альфа Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 134 600,70 грн. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа Банк» судові витрати в сумі 673,00 грн. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа Банк» судові витрати в сумі 673,00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, представник позивача ПАТ «Альфа Банк» - Дуднік М.А. оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі представник позивача ПАТ «Альфа Банк» - Дуднік М.А. просить суд скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 141 988,37 грн. Стягнути з відповідачів на користь ПАТ «Альфа Банк» судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача ПАТ «Альфа Банк» - Дуднік М.А. посилається на те, що оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені є необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справа 754/18785/14-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/2533/2016Головуючий у суді першої інстанції: Клочко І.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Качан В.Я. Заслухавши доповідь головуючого, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2007 між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 490023443, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 17 047,87 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 12% річних зі строком повернення до 01.02.2013.

01.02.2007 між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 490023443-П, за умовами якого боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення зобов'язань за кредитним договором як солідарні боржники.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, позивач ПАТ «Альфа Банк» оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за порушення зобов'язань за кредитним договором.

Так, вирішуючи питання про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів на користь позивача пені за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором суд першої інстанції виходив із того, що чинним законодавством не передбачено встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти, пеня має встановлюватися та стягуватися лише у національній валюті, посилаючись при цьому, на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Із п. 3.4 кредитного договору вбачається, що за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 26.08.2015 заборгованість по пені за останній рік прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором становить 6 276,17 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 141 988,37 грн.

Із позовних вимог вбачається, що ПАТ «Альфа Банк» просить стягнути пеню в розмірі 141 988,37 грн., тобто в національній валюті - гривні.

А відтак, посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині, на те, що пеня нарахована в іноземній валюті, тому не підлягає стягненню є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

При цьому, судом першої інстанції при вирішенні даного питання застосовано Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який регулює договірні правовідносини між підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання.

Тобто, норми вказаного закону не підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися міс позивачем та відповідачами, оскільки дані правовідносини виникли щодо неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором фізичними особами, а саме, боржником та поручителем.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що в силу вимог чинного законодавства, яке регулює дані правовідносини, з відповідачів у солідарному порядку підлягає стягненню на користь позивача пеня, оскільки встановлено та не оскаржується факт порушення відповідачами умов кредитного договору щодо його повернення, у зв'язку із чим банком нараховано пеню у відповідності до умов п. 3.4 кредитного договору.

При цьому, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, враховуючи, що розмір пені, нарахований позивачем, значно перевищує розмір основної заборгованості за кредитом, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог про стягнення пені, а саме, в розмірі 67 300,35 грн.

За таких обставин, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені з ухваленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення вказаних позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу представника позивача ПАТ «Альфа Банк» - Дуднік Марини Артурівни задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ПАТ «Альфа Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в частині стягнення пені - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ «Альфа Банк» пеню в розмірі 67 300,35 грн. (шістдесят сім тисяч триста гривень 35 копійок).

В решті рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: