Ухвала суду № 57400202, 20.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер справи 756/668/15-ц Головуючий у 1 ін. - Васалатій К.А. Апел.провадження 22-ц/796/5628/2016 Доповідач - Слободянюк С.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк С.В.,

суддів: Мазурик О.Ф., Корчевного Г.В.,

при секретарі: Трофименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Вектор Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про захист прав споживачів та визнання правочинів недійсними,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулись в суд з наведеним позовом, в якому просили визнати недійсним договір факторингу, укладений 28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» та договір факторингу, укладений 28 листопада 2012 року між ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Кредитні ініціативи» з підстав відсутності ліцензії щодо надання фінансових послуг та ліценції від Національного банку України на здійснення операцій з іноземною валютою. Судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 04 лютого 2016 року у позові відмовлено.

На рішення суду першої інстанції ОСОБА_2, діючи в інтересах позивачів (договір а.с.76,77), подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права, ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Апелянт, зазначає, що суду не надано доказів: наявності боргу; наявності повідомлення про перехід прав до нового кредитора (ст.. 517 ЦК); наявності ліцензій щодо надання фінансових послуг та відсутності ліценції від Національного банку України на здійснення операцій з іноземною валютою; не надано суду акту прийому-передачі документації; правочин щодо відступлення прав за іпотечним договором нотаріально не посвідчений.

В судове засідання сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення, не з'явились (а.с.145-151).

За матеріалами справи ОСОБА_2, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с.145), є представником усіх позивачів.

Відповідно до положення ч.5 ст.76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

На адресу апеляційного суду надійшло електронне повідомлення від ОСОБА_3, з клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою (а.с.155)

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність сторін, відхиливши клопотання ОСОБА_3., про відкладення розгляду справи, оскільки поважність причин його у судове засідання (у зв'язку з хворобою) не підтверджена відповідними доказами.

Відповідно до положення ч.2 ст.305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Враховуючи наведене, суд ухвалив розглянути справу без участі не з`явившихся осіб.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 08 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега банк» та ОСОБА_3 - було укладено кредитний договір № 1701/0408/88-041. (а.с.22) Також 22 лютого 2007 року було укладено кредитний договір № 1701/0208/88-011 між ОСОБА_3, ОСОБА_9 та - ПАТ «Омега Банк», а також було укладено іпотечний договір № 1701/0208/88-011-Z-1.(а.с.21) При цьому, 10 липня 2008 року також було укладено кредитний договір № 1701/0708/88-086 між позивачем ОСОБА_8. та ВАТ «Сведбанк» (назву змінено на ПАТ «Омега Банк», і на забезпечення кредитного договору укладено іпотечний договір № 1701/0708/88-086-Z-1 (а.с.19)

08 травня 2008 року між ОСОБА_7 та ВАТ «Сведбанк» (на даний час ПАТ «Омега Банк») було укладено кредитний договір № 1701/0508/88-055 (а.с.23), і на забезпечення кредитного договору було укладено іпотечний договір № 1701/0708/88-086-Z-1 між ОСОБА_10 та ВАТ «Сведбанк»

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС», тобто ТОВ «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 15) (а.с.24 -30).

У відповідності до п. п. 2.1., 2.2. вищезазначеного договору, Банк відступає Фактору (ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС») свої права Вимоги щодо сплати заборгованості за кредитними договорами, укладеними з Боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває Права Вимоги такої заборгованості від Боржників та передає Банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить Ціну Продажу та в порядку, передбаченому даним Договором.

З моменту відступлення Банком Фактору Прав Вимоги: Щодо сплати заборгованості від Боржників, всі гарантії, надані Боржникам щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з Правами Вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, і права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, і комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено також договір факторингу, згідно умов якого Клієнт (ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС») відповідно до умов відступає Фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої Права Вимоги Заборгованості за кредитними договорами, укладеними з Боржниками, зазначених у Реєстрі Заборгованості Боржників та у переліку кредитних договорів та Договорів забезпечення, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації, а Фактором шляхом надання фінансової послуги Клієнту набуває права вимоги такої Заборгованості від Боржників та передає Клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить Ціну Продажу та в порядку, передбаченому даним Договором (а.с.31-35).

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено судом, ні договір факторингу, ні сам кредитний договір не містять положень, щодо обов'язку повідомлення боржника про заміну кредитора.

У відповідності до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Тобто відповідачі по справі могли вільно обирати спосіб та порядок розрахунку за укладеним договором факторингу, що не суперечить нормам діючого законодавства без повідомлення позивачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом було встановлено, що договір факторингу відповідає всім вимогам чинного законодавства , що застосовують при укладанні такого роду договорів.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 -3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як зазначено в п. 7 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до умов п. 2 вказаних договорів ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» набув усіх прав вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу; правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій.

ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» є фінансовою установою.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», факторинг вважається фінансовою послугою.

Частиною 5 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу може надавати послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на відсутність генеральної ліцензії у факторингової установи не заслуговують на увагу, оскільки за чинним законодавством генеральна ліцензія на здійснення операції з іноземною валютою надається банківським установам.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовного того, що належних та допустимих доказів на підтвердження факту суперечності договору факторингу актам цивільного законодавства матеріали справи не містять.

Окрім того, позивачі не є стороною в оскаржуваних ними договорами.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновку не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307,308,313 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: