Ухвала суду № 57400191, 20.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер справи 752/9906/13-ц Апеляц. провадження № 22-796/4551/2016 Головуючий у 1- інстанції: Калініченко Л.С. Доповідач : Слободянюк С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді - Слободянюк С.В.

суддів -Мазурик О.Ф., Корчевного Г.В.,

при секретарі - Трофименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на заочне рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 31 березня 2014 року за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди матеріальної і моральної, завданої залиттям квартири,

в с т а н о в и в:

У червні 2013 року позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди матеріальної і моральної, завданої з вини відповідача залиттям АДРЕСА_1, яке сталося 01 березня 2013 року.

Позивачі просили суд стягнути на їх користь з відповідача 10 584,48 грн. майнової шкоди та 2000,00 грн. моральної шкоди.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 31 березня 2014 року позов задоволено частково. (а.с.73-78).

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 9691,00 грн. на відшкодування матеріальних збитків; 500,00 грн. - матеріальної шкоди; 916,06 грн. судових витрат в рівних долях.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_3 (договір про надання правової допомоги від 28 грудня 2015 року (а.с.147,148), подав апеляційну скарги, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права, ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового - про відмову у позові.

Апелянт посилається на відсутність підписів в акті про обстеження квартири мешканців кв.54, кв.60, в акті не зазначено обсягу робіт, ушкодження речей; не вказано причини залиття; суд послався на звіт оцінки збитків, який є неналежним доказом, оскільки оцінювачем використовувалось не чинні нормативні акти; позивачем не доведено завдання шкоди відповідачем та розміру такої шкоди.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_6 скаргу не визнали.

В судовому засіданні ОСОБА_4 зазначила, що ОСОБА_5, є її матір'ю, про , час та місце розгляду справи останній відомо.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з наступних підстав.

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 03 березня 2015 (а.с.92) виправлено допущену у заочному рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 31 березня 2014 року описку, а саме: доповнено в абзацах другому, третьому та п*ятому резолютивної частини рішення, після слів «ОСОБА_5 (адреса)», вказано слова «в рівних долях».(а.с.92 ).

Ухвалою цього ж суду від 22 грудня 2015 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с.140,141).

Відповідно до положення ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичній особі, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною ч.2 вказаної статті встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що квартира АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12 грудня 2001 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Старостіною Н.С. за реєстровим номером 6703, зареєстрованого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 17 грудня 2001 року за реєстровим № 4903 (а.с.6).

Як вбачається з листа адресного довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в м.Києві від 12 лютого 2014 року № 6741 (а.с.63) відповідач ОСОБА_3 зареєстрована у АДРЕСА_2.

01 березня 2013 року сталося залиття квартири, що належить на праві приватної власності позивачам, про що Комунальним підприємством «ЖЕО-110» 11 березня 2013 року складено акт, згідно з яким залиття квартири № 54 відбулось з вини власників квартири № 60 (а.с.8).

Як вбачається з вказаного акта, на час обстеження квартири № 54 в коридорі площею 13,2 м2 виявлено пошкодження стелі площею 2,5 м2, стіни площею 5 м2 та замокання внутрішньої електромережі.

При обстеженні розташованої поверхом вище квартири № 60 комісія Комунального підприємства «ЖЕО-110» встановила належний технічний стан сантехнічного обладнання квартири та виявила, що підлога зазначеної квартири у ванній кімнаті та коридорі була вологою в межах плінтусів.

Для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність наступних елементів: протиправність дій, винність дій особи, яка завдала шкоди, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між винними діями та наслідками, що настали.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною ч.2 вказаної статті встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає про відсутність вини відповідача у залитті квартири позивачів, однак при цьому відповідачем не доведено, що шкода завдана не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 Житлового кодексу Української PCP громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках та в інших місцях загального користування.

Судом встановлено, що залиття належної ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві власності квартири відбулося з вини ОСОБА_3, яка в силу закону має нести майнову відповідальність за заподіяну шкоду. Будь-яких доказів на спростування зазначених обставин, а саме щодо причин залиття квартири позивачів, суду не надано.

Згідно з висновком звіту № 50/13 оцінки збитків, завданих власнику квартири внаслідок залиття, складеного 30 травня 2013 року в результаті дослідження квартири АДРЕСА_1 оцінювачем ОСОБА_8 (а.с.13-22), вартість майнової шкоди, завданої власникам цієї квартири внаслідок її залиття, становить 9 691 грн.

За таких обставин, визначаючи розмір завданої відповідачам шкоди, суд вважає за можливе покласти в основу рішення зазначений звіт оцінки збитків, яким встановлено розмір майнової шкоди, завданої внаслідок залиття.

Доводи апеляційної скарги стосовно відсутності підписів в акті про обстеження квартири підписів мешканців кв.54, кв.60, а також і те, що посилання оцінювача у звіті оцінки збитків на Закон України «Про ціни і ціноутворення» від в редакції 1990 року не приймаються до уваги, оскільки відповідачем не оскаржувалось в установленому порядку ні акт про обстеження, ні звіт оцінки.

В супереч твердженням апелянта, акт щодо обстеження квартири містить посилання і на пошкодження квартири.

Суду, як під час подачі заяви про перегляд заочного рішення, так і під час розгляду справи в апеляційному порядку, відповідачем не доведено, на спростування вимог позивачів щодо розміру завданої матеріальної шкоди, що залиття квартири стало не з їх вини, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди у повному обсязі.

Що стосується доводів апеляційної скарги про не повідомлення відповідача судом першої інстанції про розгляд справи, що позбавило відповідача прийняти участь у справі.

За матеріалами справи, відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, посилання на не правильність зазначення прізвища відповідача («ОСОБА_3» замість «ОСОБА_3») не було перешкодою для участі відповідача у розгляді справи судом першої інстанції.

Судом першої інстанції ухвалено заочне рішення, нормами процесуального права встановлено особливий порядок його оскарження.

Відповідач через свого представника скористувалась правом оскарження заочного рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, залишення без змін оскаржуваного заочного рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги на правильність висновку суду не впливають і його правильність не спростовують.

Керуючись ст..ст.304,307,308,313 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 31 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: