Ухвала суду № 57400122, 13.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Болотова Є.В.

ПоливачЛ.Д.

при секретарі Литвиненку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року, -

у с т а н о в и в :

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30 березня 2015 року вказану цивільну справу передано на розгляд до Оболонського районного суду м. Києва.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Позивач, зокрема, не згоден з висновком суду про пропущення ним строку позовної давності, оскільки відповідач ОСОБА_3 відбувала покарання за вчинення злочину, що, на думку позивача, унеможливлювало подання позову, оскільки він не знав про місце перебування відповідача.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року залишити без змін.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 15 травня 2011 року відповідачем ОСОБА_3 складено розписку ОСОБА_6 про те, що вона отримала на руки гроші в борг в сумі 98000,00 доларів США. Дану суму остання зобов'язалася повернути 30 жовтня 2011 року (а. с. 6).

Як вбачається з пояснень позивача, відповідач не повернула суму боргу у встановлений строк.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем при зверненні

_____________

Справа № 756/22337/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/502/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Тітов М.Ю.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

до суду із вказаним позовом до ОСОБА_3 був пропущений строк позовної давності, а тому, враховуючи заявлення відповідачем про застосування судом такого строку, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З укладеного між сторонами договору позики вбачається, що позичальник

ОСОБА_3 зобов'язалася повернути кошти 30 жовтня 2011 року.

Наведене свідчить про те, що перебіг позовної давностірозпочався з наступного за цим дня, тобто з 31 жовтня 2011 року.

Таким чином, з моменту спливу строку виконання зобов'язання за договором позики (31 жовтня 2011 року) до моменту звернення позивача до суду з відповідним позовом (29 грудня 2014 року) пройшло більше трьох років.

Згідно з частинами 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, що він з поважних причин пропустив строк позовної давності, оскільки відповідач ОСОБА_3 відбувала покарання за вчинення злочину, а він не знав де вона перебуває, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки перебування відповідача в слідчому ізоляторі не позбавляє можливості позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Крім того, в розписці від 15 травня 2011 року ОСОБА_3 вказала свою адресу реєстрації.

Щодо посилань ОСОБА_2 на його звернення із заявою до правоохоронних органів, то з висновку за результатами перевірки матеріалів ЄО № 47074 від 24 жовтня 2014 року вбачається, що із заявою звернулася гр. ОСОБА_9, яка не є стороною по справі (а. с. 69).

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задовольнити позов, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Підстав до скасування рішення суду, передбачених статтею 309 ЦПК України, при апеляційному розгляді не встановлено.

З огляду на викладене та у зв'язку з тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Є.В. Болотов

Л.Д.Поливач