Постанова № 57399996, 20.04.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2016 р.Справа № 916/3358/15Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів Колоколова С.І., Петрова М.С.;

при секретарі судового засідання Саломатовій К.А.;

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, за довіреністю №1300 від 16.12.2015 року;

від відповідача 1 не зявився;

від відповідача 2 ОСОБА_2, за довіреністю №81 від 31.12.2015 року;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду Одеської області від 06.10.2015 року

по справі № 916/3358/15

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до:

1. Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ"

2. Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

про стягнення 3 425,62 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.10.2015 року позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Далі ДП „АМПУ) до Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" (Далі ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ") та Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (Далі ДП „ІМТП) про стягнення 3 425,62 грн. задоволені в повному обсязі. Суд стягнув солідарно з ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ" та ДП "ІМТП" на користь ДП "АМПУ" в особі Іллічівської філії 2 087, 85 грн пені, 1 233, 38 грн. 3% річних та інфляційних 104, 39 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДП „ІМТП звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Одеської області частково в частині задоволення позову та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до ДП «Іллічівський морський торговельний порт».

Скаржник вважає рішення таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зазначивши, що місцевим господарським судом невірно кваліфіковані відносини між позивачем та відповідачами, як спільні зобовязання з огляду на те, що відповідач - 1 сам набуває цивільні права і несе цивільні обовязки, оскільки є уповноваженою стороною на ведення спільної діяльності. Вважає, що всі розрахунки, передбачені п.п.6.1, 6.2 договору, вже здійснені у звязку з набранням законної сили рішенням Господарського суду Одеської області від 04.03.2015 року у справі №916/4545/14 про розірвання договору. Крім того, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки п. 8.3 договору про спільну діяльність.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2015 року змінено та викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови апеляційної інстанції, в іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2015 року залишено без змін.

Мотивуючи дану постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що мотивувальна частина рішення господарського суду не відповідає обставинам даної справи, у звязку з чим, підлягає зміні. Висновок господарського суду щодо задоволення позовних вимог відповідає нормам матеріального та процесуального права, але за мотивами, викладеними в постанові, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 року та рішенням Господарського суду Одеської області від 06.10.2015 року , ДП "ІМТП" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові до ДП "ІМТП".

Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2016 року касаційну скаргу ДП „ІМТП задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Вищий господарський суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову у даній справі та зазначивши про зміну рішення місцевого господарського суду в резолютивній частині, не дав чіткої та остаточної відповіді щодо суті позовних вимог, а саме розміру сум, які підлягають стягненню з кожного з відповідачів.

29.02.2016 року справа надійшла до Одеського апеляційного господарського суду. Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями було визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Принцевської Н.М., суддів Петрова М.С., Лисенко В.А.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 року було порушено апеляційне провадження по даній справі та призначено розгляд апеляційної скарги на 30.03.2016 року.

В судовому засіданні 30.03.2016 року представник відповідача 2 підтримував доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача 1 в судове засідання 30.03.2016 року не зявився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Ухвалою від 30.03.2016 року у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача 1, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, розгляд справи було відкладено на 20.04.2016 року.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, у звязку з перебуванням судді-учасника колегії ОСОБА_3 у відрядженні було замінено суддю Лисенко В.А. суддею Коло коловим С.І.

В судовому засіданні 20.04.2016 року представники позивача та відповідача 2 підтримали позицію, яка була викладена в минулому судовому засіданні, додаткових пояснень надано не було. Представник відповідача 1 в судове засідання 20.04.2016 року не зявився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, про поважність причин неявки в судове засідання не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався. Проте, така неявка представника відповідача 1 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, потворно переглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2005 між ДП „ІМТП та ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ" укладено договір про спільну діяльність в Іллічівському морському торговельному порту (Договір простого товариства) № 435-0, за умовами якого сторони зобовязались обєднати свої вклади і без створення юридичної особи спільно діяти з метою отримання прибутку.

Мовою оригіналу : Настоящий договор вступает в силу с дати подписания его Сторонами и действует с 22 июня 2005 года по 31 декабря 2035 года. В связи с производственной необходимостью выполнения ряда подготовительных мероприятий и урегулирования формальностей для начала Сторонами работы в рамках настоящего договора, Стороны определили, что деятельность сторон по оказанию услуг третьим лицам в рамках и в соответствии с настоящим Договором начинается с 01 августа 2005 года. Истечение срока договора не освобождает Стороны от выполнения своих обязательств по взаиморасчетам, а также от ответственности за нарушение договора, имевшее место во время строка его действия (п. 11.1 договору № 435-0).

01.08.2005 між ДП „ІМТП (Виконавець) та ПП Укртрансконтейнер (Замовник), яке діяло на підставі та в рамках договору № 435-0 про спільну діяльність в Іллічівському морському торговельному порту від 22.06.2005 було укладено договір № 1/ЖД-183 про взаємовідносини при виконанні залізничних операцій, із урахуванням додаткової угоди № 2 від 02.09.2013 (відповідно якої у договорі № 1/ЖД-183 було змінено Порт на Адміністрацію, а ПП Укртрансконтейнер було змінено на Термінал) та з урахуванням додаткової угоди № 3 від 17.06.2014, за умовами якої п.1.1. договору №1/ЖД-183, викладено в наступній редакції: даний договір регулює взаємовідносини сторін за послугами, що надаються залізницею Адміністрації на умовах окремого договору, повязаним з обробкою (подачею/вбиранням) вагонів Замовника на залізничних коліях Адміністрації та залізничній колії № 20 Іллічівського морського порту.

Відповідно до п.3.4. договору замовник здійснює оплату рахунків виконавця не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним (в редакції від 16.02.2012).

Згідно з п.4.1.1. договору за затримку оплати рахунків виконавця за послуги, надані в рамках цього договору, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Мовою оригіналу: Договор вступает в силу с момента подписания и действует до 31 декабря 2005 года, а в части взаиморасчетов - до полного их окончания. При досрочном расторжении договора стороны информируют друг друга не менее чем за 30 суток с момента расторжения. Если ни одна из сторон за 30 дней до срока истечения договора не известит другую сторону в письменной форме о расторжении договора, срок его действия продлевается до конца следующего календарного года, по истечении которого действует такой же механизм продления (п.п. 8.1., 8.2. договору 1/ЖД-183).

На умовах, визначених договором № 1/ЖД-183, ДП „АМПУ протягом лютого та березня 2015 року було надано учасникам договору № 453-0 відповідні послуги, що не заперечується відповідачами, за що позивачем виставлено рахунки № Пр/4 812 від 28.02.2015 року на суму 68 816,16 грн., та № Пр/5 690 від 31.03.2015 року на суму 8 809,86 грн.

Однак, учасники спільної діяльності Договір № 1/ЖД-183 виконали не належним чином, здійснивши розрахунки за послуги з порушенням термінів 26.03.2015 року (за договором кінцевий строк оплати 10.03.2015) та 08.05.2015 (за договором кінцевий строк оплати 10.04.2015), що підтверджується належним чином завіреними копіями банківських виписок, наявними в матеріалах справи.

Через неналежне виконання умов Договору спільної діяльності щодо термінів оплати за відповідні послуги, ДП „АМПУ в особі Іллічівської філії звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ" та ДП "ІМТП" про стягнення солідарно 2 087, 85 грн пені, 1 233, 38 грн інфляційних та 104, 39 грн 3% річних.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1. ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У статтях 610, 611 Цивільного кодексу України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами статті 625 Цивільного Кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді і нарахування на суму боргу 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобовязання боржника до моменту його припинення згідно норм чинного законодавства України.

За своєю правовою природою 3% річних є платою боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобовязання перед кредитором, а інфляційні нарахування це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобовязання з причини девальвації грошової одиниці України.

Апеляційна інстанція за допомогою методики, визначеної у програмно-технічному комплексі „Законодавство" та системи „ЛІГА ЗАКОН перевірила розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних, і дійшла висновку про їх обґрунтованість та правильність , а отже позовні вимоги АМПУ щодо солідарного стягнення з ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ" та ДП "ІМТП" на користь позивача 2 087, 85 грн пені за періоди з 11.03.2015 року по 25.03.2015 року та з 11.04.2015 року по 07.05.2015 року, 1 233, 38 грн. 3% річних за періоди з 11.03.2015 року по 25.03.2015 року та з 11.04.2015 року по 07.05.2015 року та інфляційних 104, 39 грн. за період з 11.04.2015 року по 07.05.2015 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Апеляційний господарський суд відхиляє посилання відповідача 2 на порушення судом першої інстанції норм ст. ст. 614, 623 Цивільного кодексу України, оскільки п. 8.3 Договору про спільну діяльність передбачено, що предявлені третіми особами документально підтверджені штрафні санкції та збитки від комерційної діяльності, повязані з здійсненням спільної діяльності сторін за договором, покриваються за рахунок частки від спільної діяльності тієї сторони, з вини якої вони виникли, а при відсутності чи недостатності такого прибутку суму, яка не вистачає, сплачує винна сторона за рахунок власних коштів, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 27.01.2015 року у справі № 916/4545/14, яке набрало чинності 4.03.2015 року, розірвано договір про спільну діяльність в Іллічівському морському торговельному порту № 435-0 від 22.06.2005 року, а відповідно до ч. 3 ст.1141 Цивільного кодексу України з моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобовязаннями щодо третіх осіб, а відтак, пеня, 3 % річних та інфляційні підлягають солідарному стягненню з відповідачів.

За таких обставин, місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги в повному обсязі.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції помилково зазначено в рішенні про договір на надання послуг з перевезення пасажирів автобусами автобази №29-О від 19.01.2015 р. між ТОВ «ТС» та ДП ІМТП та заяву відповідача про зменшення належних до сплати штрафних санкцій, оскільки зазначений договір не є підставою виникнення спірних правовідносин і взагалі відсутній у матеріалах справи, як і заява відповідача про зменшення штрафних санкцій. З огляду на зазначене вказані обставини мотивувальної частини рішення місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам даної справи, у звязку з чим не приймаються до уваги. Проте, вказане не призвело до прийняття неправильного висновку у рішенні, що не може бути підставою для скасування або його зміни відповідно до вимог ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Одеської області від 06.10.2015 року по даній справі слід залишити без змін з мотивів, викладених в постанові суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 49; 99; 101-105; Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на рішення господарського суду Одеської області від 06.10.2015 року у справі № 916/3358/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 06.10.2015 року у справі № 916/3358/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: С.І. Колоколов

ОСОБА_4