Постанова № 57399973, 06.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2016 р. Справа№ 910/174/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Куксова В.В.

Тищенко О.В.

за участі представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник;

ОСОБА_3 - представник;

від відповідача: Мельник О.П.- представник.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2016 року у справі № 910/174/16 (Суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто"

про стягнення 100 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" (далі - Товариство) про стягнення 100 000 грн. безпідставно перехованих грошових коштів на підставі платіжних доручень від 09.10.2015 № 1011 на суму 49 000 грн. та № 1012 на суму 51 000 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2016 року у справі № 910/174/16 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задоволено в повному обсязі.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 100 000,00 грн. грошових коштів та 1 500,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2016 року у справі № 910/174/16 та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні позовних вимог ФОП - ОСОБА_5 відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач не погоджується з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва та порушує питання про перегляд зазначеного рішення з підстав:

1) неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 у справі № 910/174/16 апеляційну скаргу було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 06.04.2016.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.04.2016 у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. на лікарняному, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Куксов В.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегію суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Куксов В.В., Тищенко О.В.

Представники позивача письмового відзиву не надали, в судовому засідання заперечували щодо обґрунтувань та тверджень представника відповідача, а також доводів викладених в апеляційній скарзі, вважаючи рішення першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, судова колегія встановила наступне.

09 жовтня 2015 між ОСОБА_5 (лізингоодержувач) і Товариством (лізингодавець) було укладено договори фінансового лізингу № 000655 та № 000656 (далі - Договори), за умовами яких:

- Пунктом 1.3 зазначених вище Договорів, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених Договорами. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах Договорів та згідно з положеннями чинного законодавства України.

- Пунктом 17.2 Договорів, визначено, що підписання Договорів та додатків до них є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом Договорів та додатків до них. Якщо лізингоодержувач одружений (-а), цим він (вона) заявляє, що має згоду іншого з подружжя на укладення Договорів.

- Пунктом 17.3 Договорів, визначено, що підписанням Договорів та додатків до них лізингоодержувач, який одружений (-а) визнає, що Договори укладені в інтересах сім'ї та товар який буде придбаний на підставі Договорів буде використовуватися на потреби сім'ї.

Договори підписано від ОСОБА_5 та представниками відповідача на підставі довіреностей та скріплено печаткою Товариства.

ФОП ОСОБА_5 09 жовтня 2015 перерахував Товариству грошові кошти у сумі 100 000 (сто тисяч) 00 грн., що підтверджується такими платіжними дорученнями: № 1011 від 09.10.2015 на суму 49 000 грн. (призначення платежу: "авансовий платіж згідно Договору Фінансового лізингу № 000655 від 09.10.2015р") та № 1012 від 09.10.2015 на суму 51 000 грн. (призначення платежу: "авансовий платіж згідно Договору Фінансового лізингу № 000656 від 09.10.2015р").

Позивач вказує на та те, що вказані грошові кошти були перераховані відповідачу суб'єктом підприємницької діяльності, а Договори укладені з відповідачем фізичною особою.

30.10.2015 позивачем було направлено лист на адресу Товариства з вимогою повернути помилково сплачені грошові кошти, останнім лист був залишений без належного реагування.

10.11.2015 позивачем було направлено досудове попередження на адресу Товариства.

23.11.2015 відповідачем було направлено на адресу позивача Лист - відповідь (вих. № 284), в якому Товариство відмовляється повертати грошові кошти, посилаючись на відсутність підстав для повернення, обґрунтовуючи тим що фізична особа ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_5 є однією і тією ж особою, а також що грошові кошти були отримані на виконання Договорів, а тому підстав для повернення їх у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не має.

З матеріалів справи вбачається, що платіжні доручення (№ 1011 та 1012) від 09.10.2015 були оформлені ОСОБА_5 як фізичною особою підприємцем, що підтверджується інформацією вказаною в графі платник.

Крім того, статтею 18 (місцезнаходження, реквізити та підписи сторін) Договорів фінансового лізингу № 000655 та № 000656, лізингоодержувач вписаний в графу для фізичних осіб із зазначеною серією, номером паспорта та ідентифікаційним кодом.

Зазначені вище Договори не мають посилання на статус ОСОБА_5 як суб'єкта підприємницької діяльності та його підпис не скріплено печаткою.

Разом з тим пунктами 17.2 та 17.3 Договорів вбачається, що правочини укладалися фізичною особою в інтересах сім'ї та предмет лізингу буде використовуватися на потреби сім'ї, а не для господарської діяльності позивача як суб'єкта підприємницької діяльності.

Отже, грошові кошти були перераховані ФОП ОСОБА_5 безпідставно, оскільки ФОП ОСОБА_5 не є стороною Договорів, які були укладені фізичною особою - громадянином.

Приписами статті 51 ЦК України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Так, у ст. 177 ЦК України зазначено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, а також інші матеріальні й нематеріальні блага.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

1) набуття або збереження майна;

2) набуття або збереження за рахунок іншої особи;

3) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;

4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Отже перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Приписами ч. 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Отже з приписів ч. 1 ст. 207 ЦК України вбачається, наявність письмових документів, що свідчить про волю сторін на лізинг трактора для забезпечення побутових потреб лізингоодержувача, а не потребами пов'язаними з підприємницькою діяльністю.

Проаналізувавши норми чинного законодавства та дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинні договори укладені між фізичною особою та лізингодавцем з метою задоволення побутових потреб сім'ї лізингоодержувача не є належною правовою підставою для виникнення господарських правовідносин між суб'єктами підприємницької діяльності, в тому числі, і щодо проведення розрахунків за зазначеними правочинами.

Отже слід вважати, що відповідач отримав грошові кошти від фізичної особи підприємця безпідставно, так як належним платником і лізингоодержувачем є саме фізична особа - громадянин, у зв'язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 року у справі № 910/174/16 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/174/16 повернути до Господарського суду міста Києва

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді В.В. Куксов

О.В. Тищенко