Рішення № 57399850, 25.04.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2016 р.Справа № 922/823/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Інтерсервіс +", м. Харків до ДП "Сільскогосподарське підприємство Дергачівської виправної колонії № 109 управління Державної пепітенціарної служби України в Харківської області", п. Дворічний Кут про стягнення коштів за участю сторін:

позивача -ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс+", м. Харків 23 березня 2016 року звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Дергачівської виправної колонії № 109 управління Державної пенітенціарної служби України в Харківської області", сел. Дворічний Кут, про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу №22-05-2013/1 від 22 травня 2013 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору в частині не оплати за поставлену продукцію .

Відповідач надав відзив на позов , перерахувавши інфляційні втрати з 10893,60 грн. на суму 8404,80 грн.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

За приписами статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, у випадках, встановлених законом, застосовується ціна (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

22.05.2013 року між ТОВ" Інтерсервіс+" та Державним підприємством "Сільськогосподарським підприємством Дергачівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області ( № 109) був укладений договір купівлі-продажу № 22-05-2013/1 ( а.с.12-14).

У відповідності до предмету договору позивач зобов*язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов*язався прийняти та оплатити продукцію, іменовану у подальшому товар у кількості, асортименті, по ціні та в строки відповідно л умов договору та додатками до нього, які є невід*ємною частиною договору, які іменуються специфікаціями ( п.1.1 договору). Ціна товару визначається по кожній партії товару у специфікаціях, які є невід*ємною частиною даного договору ( 3.1 договору). Відповідач взяв на себе зобов*язання провести оплату за товар в національній валюті України згідно умов зазначених у специфікація, укладених до даного договору ( п.5.1 договору).

На виконання умов договору, сторони уклали додаток № 1 до договору купівлі-продажу № 22-05-2013/1 від 22.05.2013 року , якою визначили, найменування товару "кукурудза "Харківська МВ F 1" кількість 2 тони, ціна 19600,00 грн. та дату платежу_ 6000,00 грн. до 31.05.2013 року та 13600,00 грн. до 01.10.2013 року, в строк до 31.05.2013 року включено ( а.с.15).

У відповідності до видаткової накладної за № 65 від 28.05.2013 року відповідач отримав кукурудзу "Харківська 329 МВ F 1 (2010)" у кількості 2 тони на суму 19600,00 грн. за довіреністю № 119 від 24.05.2013 року ( а.с.17).

Відповідачем була здійснена часткова оплата на суму 6000,00 грн. про що свідчить платіжне доручення за № 257 від 23.05.2013 року. ( а..с22).

Актом звіряння від 14.11.2013 року сторони звірити розрахунки та підтвердили наявність боргу в розмірі 13600,00 грн. ( а.с.23).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена. Відповідач не надав на вимогу суду докази своєчасного виконання своїх зобов'язань. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 13600,00 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1002,67 грн. та інфляційні витрати у розмірі 10893,60 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати товару, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3 % річних та інфляційних витрат, суд вважає, позивач вірно нарахував 3 % річних в розмірі 1002,67 грн. , що стосується нарахування інфляційних втрат, суд підтримує позицію відповідача щодо наданого контррозрахунку що становить 8404,80 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1,2,33,44,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково .

Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Дергачівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України по Харківській області ( 3 109) ( Харківська обл., Дергачівськимй район , с.Двурічний Кут код ЄДРПОУ 08680945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс+" ( м. Харків, пр. Московський, 199-б, оф.1025, код ЄДРПОУ 31798866) суму основного боргу 13600,00 грн. , 3 % річних - 1002,67 грн., інфляційні втрати - 8404,80 грн. та судовий збір 1378,00 грн.

В частині стягнення 2488,80 грн. інфляційних втрат - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.04.2016 р.

Суддя ОСОБА_3