Ухвала суду № 57399799, 20.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 р. Справа № 876/1441/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представника позивача Мікули Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В.Д.» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.В.Д.» (далі - ТзОВ «Т.В.Д.») звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС України у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001242201 від 12.08.2015 року.

Вважає, що висновки ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС України у Львівській області про нереальність господарських операцій ТзОВ «Т.В.Д.» є виключно припущеннями, оскільки не базуються на жодних фактичних даних та без дослідження первинних документів позивача, які складені відповідно до вимог, передбачених Податковим кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016 року позов задоволений.

Відповідач - ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС України у Львівській області оскаржив постанову суду першої інстанції, подавши апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права. Просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області при проведенні перевірки використано узагальнену податкову інформацію від 08.07.2015 року №681/26-59-22-06-19 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві з питань здійснення операцій з придбання та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям за період за лютий 2015 року, їх реальності та повноти відображення в обліку ПП «Хімінвест». Під час проведеного аналізу можливості виконання ПП «Хімінвест» оформлених господарських операцій, враховуючи зміст та технологічну специфіку операцій з придбаних товарів і послуг та враховуючи відсутність транспортних засобів, відсутність їх залучення у третіх осіб, встановлено неможливість виконання документально оформлених господарських операцій ПП «Хімінвест». Також апелянт зазначає, що ТзОВ «Т.В.Д.» не представлено до перевірки актів прийому-передачі будівельних матеріалів, оскільки ПП «Хімінвест» виконувало роботи, які потребують додаткових будівельних матеріалів, виробів та конструкцій. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не перевірено твердження відповідача про відсутність у контрагента позивача необхідних фізичних, технічних можливостей для вчинення господарських операцій.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що з 21.07.2015 року по 27.07.2015 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТзОВ «Т.В.Д.» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Хімінвест» за лютий 2015 року.

За результатами перевірки податковим органом складений акт №770/13-50-22-04-11/20796403 від 03.08.2015 року, яким встановлено порушення ТзОВ «Т.В.Д.» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 Податкового Кодексу України. На підставі акта перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0001242201 від 12.08.2015 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 713 025 грн, в тому числі, 475 350 грн - за основним платежем та 237 675 грн - за штрафними санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що реальність та товарність господарських операцій між ТзОВ «Т.Д.В.» та ПП «Хімінвест» підтверджена належним чином складеними первинними документами, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати - ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку.

Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14 лютого 2014 року між ТзОВ «Т.В.Д.» (підрядник) та ТзОВ «Пологовий будинок «Лелека» укладений договір генерального підряду №14-02/14 на виконання робіт із реконструкції комплексу будівель під медичний заклад на вул. Гамарника, 56 у м. Києві. Відповідно до умов договору генерального підряду підрядник має право залучати до виконання робіт субпідрядні організації.

27 січня 2015 року між ТзОВ «Т.В.Д.» (замовник) та ПП «Хімінвест» (субпідрядник) укладений договір субпідряду, згідно умов якого субпідрядник зобов'язаний своїми силами і засобами виконати комплекс будівельних робіт з реконструкції приміщень будівлі під медичний заклад за адресою: м. Київ, вул. Гамарника, 56, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх згідно умов договору.

Факт виконання робіт підтверджується необхідними первинними документами, зокрема, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 від 28.02.2015 року за лютий 2015 року, актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 28.02.2015 року № 1/2 за лютий 2015 року; податковими накладними від 28.02.2015 року №744 на загальну суму 950 700 грн, в т.ч. ПДВ 158 450 грн, №746 на загальну суму 950 700 грн, в т.ч. ПДВ 158 450 грн, №745 на загальну суму 950 700 грн, в т.ч. ПДВ 158 450 грн, платіжним дорученням від 24.06.2015 №1088 на загальну суму 2 852 100 грн.

Всі документи, що були підставою для формування податкового кредиту, є належним чином оформлені, містять всі необхідні реквізити і відповідач не спростував цих обставин та не надав доказів про неналежне оформлення первинних документів.

Тому суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ПП «Хімінвест», а також про добросовісність дій платника податку - позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті та відповідності усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо посилань апелянта на те, що ТзОВ «Т.В.Д.» не представлено до перевірки актів прийому-передачі будівельних матеріалів, оскільки відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт ПП «Хімінвест» виконувало роботи, які потребують додаткових будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, апеляційний суд зазначає, що в договорі субпідряду, укладеному між позивачем та ПП «Хімінвест», зазначено, що роботи виконуються як з матеріалу субпідрядника, так і з матеріалу замовника, тобто не передбачено підписання окремого документа, який би засвідчував передачу об'єкта субпідряднику. Факт відсутності окремого документа про передачу будівельних матеріалів не свідчить про неможливість виконання або невиконання робіт.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не перевірено твердження відповідача про відсутність у контрагента позивача необхідних фізичних, технічних можливостей для вчинення господарських операцій не взяті апеляційним судом до уваги, оскільки при дослідженні факту реальності господарських операцій суд досліджує відносини безпосередньо між ТзОВ «Т.В.Д.» та ПП «Хімінвест», на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

Обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача - ПП «Хімінвест» апеляційний суд зазначає, що такі доводи є неприпустимими і такими, що суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило би справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Посилання апелянта на відсутність акта приймання-передачі будівельного майданчика, об'єкта будівництва спростовуються фактичними обставинами справи. Передача об'єкта виконавцю здійснюється шляхом надання доступу працівникам субпідрядників до місця виконання робіт.

Також не заслуговує на увагу твердження апелянта про можливість ТзОВ «Т.В.Д.» власними силами виконати роботи без залучення субпідрядників. Питання обрання способів, методів і умов провадження господарської діяльності відносяться до виключної компетенції позивача як суб'єкта господарювання, відповідно, позивач вільний у прийнятті рішення про здійснення тих чи інших операцій самостійно чи із залученням третіх осіб.

Таким чином, встановлені під час розгляду справи судом першої інстанції обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС України у Львівській області, констатовані в акті перевірки №770/13-50-22-04-11/20796403 від 03.08.2015 року.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, який заперечував проти позову, не довів правомірності винесеного рішення, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС України у Львівській області, винесене на підставі зазначеного акту перевірки, підставно скасоване судом першої інстанції як протиправне.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 94, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі № 813/101/16 - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувать Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 11764 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 92 (дев'яносто дві) коп. за реквізитами: одержувач - Державний бюджет Галицького району м. Львова, код ЄДРПОУ - 38007573, розрахунковий рахунок - 31219206781004, банк одержувача - ГУДКУ у Львівській області, МФО банку - 825014, призначення платежу - судовий збір, назва суду, де розглядається справа - Львівський апеляційний адміністративний суд, код за ЄДРПОУ суду, де розглядається справа - 34668371.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Р.Б. Хобор

Ухвала складена в повному обсязі 25.04.2016 року