Постанова № 57399593, 30.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2016 р. Справа№ 910/23101/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Тищенко А.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Лисенко М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ЕНЕРГІЯ Т"

на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2015

у справі № 910/23101/14 (суддя Чинчин О.В.),

за позовом державного підприємства "Українська геологічна компанія",

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ЕНЕРГІЯ Т"

про стягнення 76 030,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2015 позов державного підприємства "Українська геологічна компанія" задоволено частково. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 50 032,00 грн., 3% річних у розмірі 3 164,59 грн., інфляційні у розмірі 6 254,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 428,59 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що місцевим судом неповністю з'ясовано обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушено ст.ст. 42, 43 ГПК України, ст.ст. 256, 258, 261 ЦК України, зокрема, відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що позивачем не було належним чином передано роботи по договору, при цьому лист від 10.07.2012 № 1-685 не може бути належним доказом факту передачі та отримання документів. Також скаржник стверджує, що місцевим судом передчасно взято лише доводи позивача, оскільки експертизу в справі так і не було проведено і не встановлено фактичні обсяги виконаних робіт та їх вартість. Крім того, апелянт зазначає, що є незрозумілим період стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ЕНЕРГІЯ Т" пені в період з 21.04.2014 по 30.09.2014, оскільки до цього виду штрафних санкцій повинна бути застосована спеціальна позовна давність.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ЕНЕРГІЯ Т" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.02.2016 за участю уповноважених представників сторін.

17.02.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а судом першої інстанції достовірно встановлено всі обставини виконання договору № 07.04-12 від 06.04.2012, зроблено правильні висновки та прийнято обґрунтоване рішення.

Ухвалою суду від 24.02.2016 розгляд справи відкладено на 09.03.2016.

09.03.2016 у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. на лікарняному автоматизованою системою здійснено його заміну у складі визначеної колегії для розгляду справи № 910/23101/14, про що сформовано протокол, та передано справу № 910/23101/14 для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Федорчука Р.В., суддів: Майданевича А.Г., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 вищезазначеною колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Ухвалою суду від 09.03.2016 розгляд справи відкладено на 30.03.2016.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 30.03.2016 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи, крім того представник позивача був присутній у судовому засіданні 24.02.2016, що підтверджується протоколом судового засідання за 24.02.2016.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

06.04.2012 року між державним підприємством "Українська геологічна компанія" (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ЕНЕРГІЯ Т" (Замовник) було укладено договір на виконання геологорозвідувальних робіт на ділянці торфового родовища "Тетерівське" №07.04-12, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконувати геологорозвідувальні роботи на ділянці торфового родовища "Тетерівське", перелік та вартість робіт зазначається сторонами у додатку №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною. Строк виконання робіт згідно цього договору становить 90 днів після перерахування замовником авансового платежу згідно п.2.2 договору, та визначається програмою робіт (додаток №3 до договору). Після виконання робіт Виконавець надає Замовнику наступні документи: протокол підрахунку балансових запасів торфу на ділянці торфового родовища "Тетерівське", звіт про якісну характеристику торфу на ділянці торфового родовища "Тетерівське", висновок про наявність на ділянці торфового родовища "Тетерівське" запасів торфу, які можливо використовувати в якості палива для котелень та теплоелектростанцій (п.п. 1.1, 1.3, 1.4 Договору).

Строк дії цього Договору розпочинає свій перебіг з моменту підписання договору сторонами та скріплення печатками сторін, та діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань (п. 5.1 Договору).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Загальна вартість робіт за цим договором становить 155032 грн. 00 коп. з ПДВ і визначається протоколом узгодження договірної ціни (додаток №2 до договору). Аванс в розмірі 50% вартості робіт, що становить 77 516 грн. 00 коп. з ПДВ. Замовник сплачує виконавцю протягом п'яти робочих днів після підписання сторонами цього договору, а залишок в розмірі 50% вартості робіт, що становить 77 516 грн. 00 коп. з ПДВ. Замовник сплачує виконавцю потягом п'яти робочих днів після отримання документів, зазначених у п.1.4 цього Договору та підписання сторонами акту виконаних робіт (п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору).

Як встановлено ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Роботи вважаються виконаними виконавцем та прийняті замовником після підписання сторонами акту виконаних робіт. Замовник протягом 5 робочих днів з дня одержання Акта виконаних робіт зобов'язаний підписати та направити Виконавцю підписаний Акт виконаних робіт або мотивовану відмову від його підписання. При не підписанні Акту у встановлені строки, та не надання мотивованої відмови від його підписання, роботи вважаються прийнятими Замовником у повному обсязі та без зауважень (п.п. 3.2, 3.3 Договору).

31.05.2012 позивач відповідно до умов договору №07.04-12 від 06.04.2012 року виконав польові роботи та проектування з метою підрахунку запасів торфу на ділянці торфового родовища "Тетерівське", що підтверджується актом приймання - передачі виконаних робіт на суму 55 000 грн. 00 коп., який було підписано повноважними представниками замовника та підрядника без зауважень та заперечень.

Надалі відповідачем були сплачені грошові кошти у загальному розмірі 105 000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку позивача (09.04.2012 - 55 000 грн. 00 коп., 27.07.2012 - 50 000 грн. 00 коп.)

Крім того, на виконання договору №07.04-12 від 06.04.2012 позивачем були виконані польові, лабораторні і камеральні роботи та проектування з метою підрахунку запасів торфу на ділянці торфового родовища "Тетерівське" й супровідним листом №1-685 від 10.07.2012 були надіслані на адресу Відповідача: звіт - 1 книга, графічні матеріали - 4 арк., протокол засідання НТР ДП "Українська геологічна компанія" №42 від 02.07.20112 р. - 3 арк., акт приймання - передачі виконаних робіт - 2 арк.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору не повернув один підписаний примірник акту приймання - передачі та не здійснив остаточну оплату за виконані й прийняті роботи.

13.06.2014 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію №1-598 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 50 032 грн. 00 коп., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 18.06.2014 поштового відправлення уповноваженій особі підприємства відповідача, проте залишена без відповіді і виконання.

У зв'язку з неналежним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ЕНЕРГІЯ Т" умов договору №07.04-12 від 06.04.2012 позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 50 032 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 3 228 грн. 07 коп., інфляційних втрат у розмірі 6 254 грн. 00 коп. та пені в розмірі 16 516 грн. 24 коп.

У п. 2.3 Договору передбачено, що залишок в розмірі 50% вартості робіт, що становить 77 516 грн. 00 коп. з ПДВ. Замовник сплачує виконавцю потягом п'яти робочих днів після отримання документів, зазначених у п.1.4 цього Договору та підписання сторонами акту виконаних робіт.

Так наявним в матеріалах справи листом №1-685 від 10.07.2012 були надіслані документи, передбачені п. 1.4. договору №07.04-12 від 06.04.2012.

Апелянт стверджує, що він не отримував документи, передбачені п. 1.4. договору №07.04-12 від 06.04.2012, а лист не є належним доказом, оскільки не містить прізвища та ім'я особи, яка прийняла документи, не зазначено її посаду, відсутній підпис, а на листі відображена лише копія візитівки, а тому роботи по договору не були належним чином передані відповідачеві.

Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду міста Києва стосовно того, що доводи відповідача в цій частині підлягають відхиленню, оскільки лист державного підприємства "Українська геологічна компанія" за вих. №1-685 від 10.07.2012 містить вхідний №155 від 10.07.2012 року про його отримання із зазначенням прізвища, ім'я особи, яка його прийняла, у вигляді візитівки ОСОБА_1 (головний аналітик, маркетолог) товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена енергія Т".

Відповідно до п. 82 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів АРК Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМУ від 30.11.2011 рекомендовано не проставляти на копії документів реєстраційний штамп, а лише реєстраційний номер та дату.

Крім того, апелянт не довів належними та допустимими доказами обов'язковості зазначення реквізитів, на які він посилається при прийнятті вхідної кореспонденції, на підприємстві відповідача.

Також умовами договору передбачено, замовник протягом 5 робочих днів з дня одержання акта виконаних робіт зобов'язаний підписати та направити виконавцю підписаний акт виконаних робіт або мотивовану відмову від його підписання. При не підписанні акту у встановлені строки, та ненадання мотивованої відмови від його підписання, роботи вважаються прийнятими замовником у повному обсязі та без зауважень (п.3.3 Договору).

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних обґрунтованих заперечень з посиланням на належні докази щодо невиконання або неналежного виконання позивачем умов договору №07.04-12 від 06.04.2012, а також мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт, а тому роботи на суму 100 032 грн. 00 коп. вважаються прийнятими замовником у повному обсязі без заперечень та без зауважень.

Крім того, випискою по рахунку позивача підтверджується, що відповідачем 27.07.2012 частково сплачена сума зазначена в акті, який було направлено листом №1-685 від 10.07.2012, у розмірі 50 000,00 грн.

Щодо сплати решти коштів у розмірі 50 032,00 грн. матеріали справи доказів не містять.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача основної суми боргу, що складає 50 032,00 грн., є законним та обґрунтованим.

Крім того, відносно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 3 % річних за період прострочки з 18.07.2012 р. по 01.09.2014 р. у розмірі 3 228 грн. 07 коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 6 254 грн. 00 коп. колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідач за свої дії несе відповідальність, передбачену п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Індекс інфляції не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)( п.п. 3.1, 3.2, 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Таким чином, перевіривши розрахунки позивача, колегія погоджується з висновками місцевого суду про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних частково, що складає 3 164 грн. 59 коп., у зв'язку з тим, що розрахунок позивача є арифметично невірним, та інфляційних нарахувань в повному обсязі, що складають 6 254 грн. 00 коп., розрахунок позивача в цій частині є правильним та арифметично вірним.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочки з 18.07.2012 р. по 01.09.2014 р. у розмірі 16 147 грн. 27 коп.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що за прострочення строків оплати вартості робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що місцевий суд врахувавши приписи ст.ст. 256, 257, 258, ч. 1 та ч. 5 ст. 261, ч.ч.3, 4 ст. 267 та заявлене відповідачем клопотання про застосування строків спеціальної позовної давності правомірно відмовив в задоволенні вимог позивача в цій частині повністю.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що місцевий суд задовольнив вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 1 603 грн. 22 коп., з приводу чого суд апеляційної інстанції зазначає, що господарський суд міста Києва помилково в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначив про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 603 грн. 22 коп. за загальний період прострочки з 21.04.2014 року по 30.09.2014 року, оскільки в наступному абзаці рішення йдеться про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за загальний період прострочки з 18.07.2012 р. по 01.09.2014 у розмірі 16 147 грн. 27 коп. задоволенню не підлягають у зв'язку із пропуском спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення пені, про що заявлено відповідачем у справі.

Крім того, в резолютивній частині рішення відсутні відомості про стягнення з відповідача пені.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до ст. 89 ГПК України суддя за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні описки, не зачіпаючи суті рішення, а тому апелянт не позбавлений права звернутися до господарського суду міста Києва з відповідною заявою.

Також апелянт звертає увагу на те, що місцевим судом передчасно взято лише доводи позивача, оскільки експертизу в справі так і не було проведено і не встановлено фактичні обсяги виконаних робіт та їх вартість, з приводу чого колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає, що вказані обставини були з'ясовані під час розгляду справи по суті, за наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно врахував при вирішенні даного спору приписи ст.ст. 258, 261, 267, 526, 530, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України та за наявності визначених законом підстав дійшов до правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі у розмірі 50 032,00 грн., 3% річних у розмірі 3 164,59 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 6 254,00 грн.

Решта доводів сторін не підтверджуються наявними у справі доказами і висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції належним чином дослідив обставини справи, дав правову оцінку доказам, наданими представниками сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, заперечень та з врахуванням визначених законом підстав вірно вирішив спір, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі у розмірі 50 032,00 грн., 3% річних у розмірі 3 164,59 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 6 254,00 грн є законним та обґрунтованим.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

У той же час, доводи скаржника не підтверджені належними та допустимими доказами та зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

За вказаних обставин суд вважає, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ЕНЕРГІЯ Т" на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2015 у справі № 910/23101/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2015 у справі № 910/23101/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/23101/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді А.І. Тищенко

А.Г. Майданевич