Ухвала суду № 57399147, 20.04.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.04.2016 р. Справа № 910/1555/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЗАФТ», м.Хмельницький

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАІДЗМА», м.Львів

про стягнення 158545,69грн.

Суддя Щигельська О.І.

У провадженні господарського суду Львівської області перебуває справа №910/1555/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЗАФТ», м.Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАІДЗМА», м.Львів про стягнення 158545,69грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЗАФТ» подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог (вх.№2159/16 від 18.04.2016р.), в якому просить збільшити розмір позовних вимог ТзОВ «ТРАНС-ЗАФТ» та стягнути з ТзОВ «ДАІДЗМА» на його користь суму заборгованості за надані послуги в загальному розмірі 172804,10грн., в тому числі: суму основної заборгованості у розмірі 133980,00грн., 2488,72грн. 3% річних та 36335,38грн. пені. Окрім цього, у вказаній заяві позивач просить стягнути із відповідача суму витрат на правову допомогу в розмірі 15000,00грн.

Так, у відповідності до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Водночас, суд звертає увагу на роз’яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.10 Постанови №18 від 26.12.2011р. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України, ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК України.

Суд звертає увагу на те, що пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати. Відтак, беручи до уваги ціну позову визначену позивачем у вказаному клопотанні – 172804,10грн., за подання до господарського суду позовної заяви ТзОВ «ТРАНС-ЗАФТ» мало би сплатити 2592,06грн. судового збору. Проте, до позовної заяви долучено платіжне доручення №86 від 27.01.2016р., яким підтверджується сплата судового збору в розмірі лише 2378,20грн., а до клопотання про збільшення розміру позовних вимог доказів сплати (доплати) судового збору у встановленому порядку та розмірі не долучено.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав повернення клопотання про збільшення розміру позовних вимог та доданих до нього документів без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.63 ГПК України.

Суд також звертає увагу на те, що у клопотанні про збільшення розміру позовних вимог (вх.№2159/16 від 18.04.2016р.) позивач, серед іншого, також просить стягнути із відповідача суму витрат на правову допомогу. Суд вважає за необхідне роз’яснити, що відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.6.3 постанови №7 від 21.02.2013р. роз’яснено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Керуючись ст.ст.54, 55, 57, п.4 ч.1 ст.63, ст.86 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЗАФТ» про збільшення розміру позовних вимог (вх.№2159/16 від 18.04.2016р.) повернути без розгляду.

Додаток: - клопотання з додатками на 7 аркушах.

Суддя Щигельська О.І.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.