Рішення № 57395681, 25.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3197/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Станкевича В.А.

суддів Ступакова О.А.

-- ОСОБА_2

при секретарі Ярахмедові Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення та вселення, за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та представника ОСОБА_9 (діючого в інтересах ОСОБА_3) на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2016 року, -

встановила:

До суду з позовом звернувся ОСОБА_3 з вимогами до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_10 й ОСОБА_7, та в обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_3 вказував, що не підписував договір купівлі-продажудомоволодіння під № 30 з надвірними господарчими будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Стельмаха м. Одеси, укладений за № 98/1135 17.08.1998р. на Одеській універсальній товарній біржі, так як знаходився у місцях позбавлення волі,а його мати як йому стало відомо від сусідів та друзів, відсутня за місцем проживання з 2001 року, місце перебування по цей час невідоме. Так як після цього (договір купівлі продажу був визнаний дійсним рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області, позивача було рішенням також цього суду визнано таким, що втратив користування житлом) домоволодіння за нотаріально посвідченим договором було продано відповідачуОСОБА_5,після неодноразового уточнення заявлених позовних вимог ОСОБА_3 просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння№ 30 по вул.Стельмаха у м.Одесі, укладений за № 98/1135 17.08.1998р. на Одеській універсальній товарній біржі між ОСОБА_3, ОСОБА_11 Хаєвною та ОСОБА_12;визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння№ 30 по вул.Стельмаха у м.Одесі, укладений 04.08.2005р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_12, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі правочинів за № 2865; виселити ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 з домоволодіння під № 30 з надвірними господарчими будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Стельмаха м. Одеси, та зобов'язати їх звільнити зазначене домоволодіння від свого майна; усунути ОСОБА_3 перешкоди в користуванні власністю - домоволодінням під № 30 з надвірними господарчими будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Стельмаха м. Одеси; вселити ОСОБА_3 в домоволодіння під № 30 з надвірними господарчими будівлями і спорудами, що знаходиться по вулиці Стельмаха м. Одеси; витребувати домоволодіння під № 30 з надвірними господарчими будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Стельмаха м. Одесі з незаконного володіння ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_9 вимоги позову підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Відповідач ОСОБА_5 (яка також представляє інтереси відповідачівОСОБА_4 й ОСОБА_6) та представник відповідача ОСОБА_13 заперечували проти задоволення позову, посилаючись на наявність обґрунтованих сумнівів щодо добросовісності намірів позивача, відсутність підстав для задоволення позову, так як відповідач ОСОБА_5 добросовісно набула право власності на вказане домоволодіння.

ВідповідачОСОБА_7 до суду не зявилась.

Приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_8 до суду не зявилась.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2016 року позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення та вселення задоволений частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу ОСОБА_3 від 17.08.1998р. 1/2 частини будинку № 30 по вул. Стельмаха у м. Одесі Гречухіній ОСОБА_14, посвідчений Одеською універсальною товарною біржею GIP за № 98/1135.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_5 1/2 частину будинку № 30 по вул. Стельмаха у м. Одесі на користь ОСОБА_3.

Вселено ОСОБА_3 в домоволодіння № 30 по вул. Стельмаха у м. Одесі.

В задоволені решти вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в сумі 114,56 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в сумі 87,73 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі представника ОСОБА_9 (діючого в інтересах ОСОБА_3В.) ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника ОСОБА_9 (діючого в інтересах ОСОБА_3В.) не підлягає задоволенню наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_3 на праві власності відповідно до договору № 18644 купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.1997р., посвідченого на Одеській товарній біржі, належало домоволодіння № 30 з надвірними господарчими будівлями та спорудами, яке знаходиться по вул.Менжинськогоу м. Одесі, що було зареєстровано в КП ОМБТІ та РОН (т.1 а.с.19-21, 104).

17.08.1998р. на Одеській універсальній товарній біржі «Джип» між продавцями ОСОБА_3,ОСОБА_11 та покупцем ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 98/1135 відносно домоволодіння під № 30 з надвірними господарчими будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Менжинського м. Одеси(т.1 а.с. 16-18).

Разом з тим ОСОБА_3 в період з 03.07.1998р. по 07.08.2001р. знаходився в місцях позбавлення волі (з 07.08.2001 року звільнився з Южної ВК № 51 Одеської області), його знову засуджено за вчинення злочину та він з 01.07.2003р. по 30.04.2008р. відбував покарання (т.1 а.с. 14, 15, 109-112).

15.04.2004 року рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області договір продажу нерухомого майна, укладений 17.08.1998р. на Одеській універсальній товарній біржи, щодо зазначеного домоволодіння між ОСОБА_3, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 визнано дійсним (т.1 а.с.22-23).

Рішенням Великомихайлівського суду Одеської області від 24.06.2005р. ОСОБА_11 та ОСОБА_3 визнано такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме будинком № 30 по вул. Межинського у м. Одесі (т.1 а.с.24).

Але з довідок Великомихайлівського районного суду Одеської області вбачається, що зазначені рішення судом не ухвалювались та в картотеці суду цивільні справи за цими позовами відсутні (т.1 а.с.25-27).

04.08.2005 року між продавцем ОСОБА_7 та покупцем ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу будинку № 30 по вул. Стельмаха (колишня Менжинського) у м. Одесі з надвірними будівлями, який нотаріально посвідчений за реєстровим номером 2865 (т.1 а.с.73).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково послався на те, що відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом ч. 2 ст. 372 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що у разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання згідно зі ст. 388 ЦК України можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачу належало на праві власності 1/2 частинадомоволодіння під № 30 з надвірними господарчими будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Стельмаха м. Одеси, що договору у звязку з перебуванням в місцях позбавлення волі17.08.1998р. про відчуження належної йому частини домоволодіння ОСОБА_3 не укладав та не підписував, у звязку з чим вимоги позивача в частині визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу 1/2 частини спірного домоволодіння, її витребування у добросовісного набувача та відповідно вселення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.08.1998р. в частині відчуження ОСОБА_11 та ним всього домоволодіння.

Таким чином суд першої інстанції розглядав справу з підстав визнання договору купівлі-продажудомоволодіння під № 30 з надвірними господарчими будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Стельмаха м. Одеси, укладений за № 98/1135 17.08.1998р. на Одеській універсальній товарній біржі між ОСОБА_3, ОСОБА_11 Хаєвною та ОСОБА_12.

Таким чином сторонами у цьому договорі були ОСОБА_3, ОСОБА_11 Хаєвна та ОСОБА_12.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_11 Хаєвна не була залучена до розгляду справи, тобто вона взагалі не була стороною у справі, а її права та обовязки були предметом розгляду зазначеної цивільної справи.

Оскільки ОСОБА_11 Хаєвна не була залучена до розгляду справи та вона у встановленому законом порядку не була визнана безвісно відсутньою або померлою, то колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати, а в задоволенні позову відмовити. Що не позбавляє позивача знову звернутися до суду першої інстанції з даним позовом залучивши до участі у справі ОСОБА_11 Хаєвну.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_9 (діючого в інтересах ОСОБА_3) відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2016 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення та вселення відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.А. Станкевич

Судді: О.Д. Варикаша

ОСОБА_15