Рішення № 57395503, 19.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1371/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Варикаші О. Д., Станкевича В. А.,

при секретарі Желєзнові В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокуратури Малиновського району м. Одеси діючої в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання спадщини відумерлою, визнання права власності, виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09. 12. 2015 р.,

в с т а н о в и л а:

25. 12. 2014 р. заступник прокурора Малиновського району м. Одеси звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3, про визнання спадщини відумерлою, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та виселення з проханням: визнати недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 від 25. 11. 2013 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за № 557; визнати АДРЕСА_1 вартістю 75000 грн. відумерлою спадщиною; визнати за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності на АДРЕСА_1; усунути перешкоди в реалізації права власності територіальної громади в особі Одеської міської ради на АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 з цієї квартири.

В обґрунтування позову вказав, що в ході розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160470004682 від 29. 05. 2014 р. за ознаками ст. 190 ч. 3 КК України встановлено, що згідно листа КП «БТІ» ОМР № 5431-04/480 від 21. 10. 2014 р. з 08. 06. 1999 р. по 31. 12. 2012 р. право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_5, який в цій квартирі був зареєстрований з 23. 11.1965 р., помер 31. 12. 2002 р. і спадкоємці у нього відсутні. Зазначив, що згідно вилучених на підставі ухвали слідчого судді матеріалів нотаріальної справи вказаного договору купівлі-продажу від 25. 11. 2013 р. ОСОБА_4 надано нотаріусу договір купівлі-продажу нерухомого майна № 00/0112 спірної квартири, який був нібито укладений 21. 01. 2000 р. на Одеській універсальній товарній біржі «GIP» між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та 25. 01. 2000 р. зареєстровано в ОМБТІ та РОН і інші документи, але оформлення нотаріально посвідченого договору від 25. 11. 2013 р. спірної квартири здійснено на підставі підроблених документів і нотаріус не мала права відповідно до ст. 656 ЦК України та листа Міністерства юстиції України від 16. 01. 2004 р. № 19-32/64 оформляти цю угоду на підставі наданого нотаріально незавіреного договору купівлі-продажу. Виклав в позові положення ст. 215 ЦК України, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України з зазначенням, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) і положення ст. 230 ЦК України, за якими якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

З урахуванням викладеного прокурор вважав, що ОСОБА_4 продала ОСОБА_2 на підставі підробних документів спірну квартиру, яка має бути передана у власність територіальної громади м. Одеси, а також послався на положення ст. 388 ч. 1 п. 3 ЦК України про право власника витребувати майно від набувача і ст. 109 ЖК України, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом в судовому порядку.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09. 12. 2015 р. позовні вимоги прокуратури Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3, про визнання спадщини відумерлою, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та виселення з проханням задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, представник ОСОБА_2, просила скасувати рішення суду як незаконне та необґрунтоване і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокуратури Малиновського району м. Одеси, діючої в інтересах Одеської міської ради. Зокрема, вказала, що ОСОБА_6 помер 31. 12. 2002 р. і на той час діяли положення ЦК УРСР 1963 р., які не передбачали визнання спадщини відумерлою, а заява про визнання майна безхазяйним в порядку ст. 137 ЦК УРСР 1963 р. позивачем не заявлялися. Зазначила, що визнаючи недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу спірної квартири від 25. 11. 2013 р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 суд першої інстанції визнав, що договір купівлі-продажу, укладений на біржі 21. 01. 2000 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є нікчемним, що суперечить законодавству, діючому на час укладення цього договору 21. 01. 2000 р. Посилається на те, що відповідно до ст. 230 ЦК України визнання недійсним договору, укладеного під впливом обману, має право вимагати сторона договору, яка діяла під впливом обману, а прокуратура стороною договору не була, а покупець ОСОБА_2 вимог про визнання угоди недійсною з підстав її обману продавцем не заявляла. Вважає, що позивачем у даному випадку вибрано неналежний спосіб захисту порушеного права, у вказаному договорі ні ОСОБА_6, ні прокуратура діюча в інтересах Одеської міської ради стороною не виступали, а ОСОБА_8 є добросовісним набувачем і суд не звернув уваги на положення ст. ст. 330, 388, ч. 2 ст. 230 ЦК України. Зазначає, що судом неправильно застосовані норми матеріального права і порушено норми процесуального права, оскільки судом не залучено до участі у справі ОСОБА_4, що порушує її права.

В судовому засіданні ОСОБА_7, представник ОСОБА_2, підтримала доводи апеляційної скарги, а прокурор Харітонова О. Є. вважає рішення суду правильним.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам закону не відповідає з таких підстав.

Судом встановлено, що за свідоцтвом про право власності на житло від 20. 08. 1993 р., виданого управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів кв. 70, загальною площею 30,76 кв. м., по вул. Чапаївської дивізії, 2/1 в м. Одесі належить ОСОБА_6

З ксерокопії письмового договору № 00/0112 купівлі-продажу нерухомого майна від 21. 01. 2000 р. ОСОБА_6, як член біржі по відділу нерухомості, в подальшому продавець, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, продав, а ОСОБА_4, як член біржі по відділу нерухомості, в подальшому покупець, проживаюча за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, купила квартиру за адресою: АДРЕСА_2, загальною корисною площею 30,76 кв. м., складається з однієї кімнати жилою площею 17,11 кв. м., а також туалету, коридору, кухні і належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власност на квартиру , виданого УКЖГ виконкому Одеської міської ради народних депутатів 20. 08. 1993 р., за 4500 грн., договір підписаний сторонами, а також від імені директора Одеської універсальної товарної біржі «GIP» ОСОБА_9 і експерта біржі ОСОБА_10 з відміткою про реєстрацію права власності на підставі цього договору в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості 23. 01. 2000 р. з підписом та печаткою Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості (322 пр-стр.141 р. № 266).

За посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 договором купівлі-продажу від 25. 11. 2013 р. ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1), що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (продавець), продала ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1), що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (покупець) АДРЕСА_1; квартира складається з приміщень загальною площею 30,76 кв. м., житловою площею 17,11 кв. м. і належить продавцю на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна № 00/0112 від 21. 01. 2000 р. зареєстрованого на Одеській універсальній товарній біржі в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю, реєстраційний № 00/0112 від 21. 01. 2000 р., право власності зареєстровано Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості в книзі № 322пр-стр. 141, р № 266 від 25. 01. 2000 р., право власності на квартиру зареєстроване державним реєстратором приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 25. 11. 2013 р., номер запису про право власності 3531702 і продаж вчинено за 75000 грн., які продавець отримав від покупця повністю до підписання цього договору; вказаний договір підписаний сторонами.

При цьому, у позові прокурора відсутня оцінка наявності на договорі від 21. 01. 2000 р. даних про реєстрацію в ОМБТІ з підписом та печаткою ОМБТІ та даних досудового слідства щодо відсутності цих даних в ОМБТІ.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, 09. 12. ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка м. Березівка, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1 з датою реєстрації в Державному реєстрі 23. 11. 1996 р., зокрема, зареєстрована за станом на 16. 02. 2015 р. за адресою: Одеська область, с.м.т. Березівка, вул. Комсомольська, 8.

При цьому, у справі відсутні дані стосовно обставин видачі паспорту КМ 789032, виданого на імя ОСОБА_4 Березівським РВ ГУМВС України в Одеській області 25. 07. 2012 р.

За викладених обставин під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. ст. 10, 11 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зі змісту заявлених у справі прокурором позовних вимог та матеріалів справи видно, що позовні вимоги стосуються укладених стосовно спірної кв. 70, загальною площею 30,76 кв. м., по вул. Чапаївської дивізії, 2/1 в м. Одесі договорів за участю ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 та права власності на цю спірну квартиру, у тому числі у звязку зі смертю ОСОБА_6 31. 12. 2002 р., зокрема, з зазначенням, що сторонами оспорюваного у справі нотаріально посвідченого договору від 25. 11. 2013 р. є ОСОБА_4 і ОСОБА_2 і вказівкою у позові прокурора відповідачами саме ОСОБА_4 і ОСОБА_2

Але після надходження до суду заяви заступника прокурора Малиновського району м. Одеси від 06. 10. 2015 р. про виключення відповідача ОСОБА_4 як неналежного відповідача, суд першої інстанції суперечливою за змістом ухвалою суду від 09. 12. 2015 р. одночасно задовольнив цю заяву (в якій за змістом зазначалося про вилучення ОСОБА_4 з учасників процесу), але вилучив з учасників процесу «належного відповідача» ОСОБА_2, як викладено в цій ухвалі суду, і в подальшому, разом з тим, фактично розглядав справу по суті лише відносно одного відповідача ОСОБА_2, яку вказаною ухвалою суду вже вилучив з осіб, які беруть участь у справі, та фактично вилучив ОСОБА_4 з відповідачів шляхом задоволення заяви прокурора про її вилучення і без прийняття відповідного чіткого процесуального рішення з цього питання з зазначенням її прізвища, внаслідок чого відповідно ухвалив рішення суду у даній справі за позовними вимогами лише стосовно одного відповідача ОСОБА_2, що видно із змісту рішення суду першої інстанції та журналів судових засідань, де ОСОБА_4 не зазначається в якості відповідача у справі.

Тобто, у справі одночасно є ухвала суду від 09. 12. 2015 р. про вилучення з учасників процесу у справі ОСОБА_11 і рішення суду першої інстанції у цій же справі, де ОСОБА_11 виступає єдиним відповідачем у справі, а також вказівка в цій ухвалі суду про задоволення заяви прокурора (щодо виключення відповідача ОСОБА_4 В.) та фактичного вилучення зі справи в якості відповідача ОСОБА_4, що не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, за якими рішення ухвалюється лише стосовно осіб, які беруть участь у справі у встановленому законом порядку.

При цьому, апеляційним судом враховуються зміст позову прокурора, за яким ставиться питання лише стосовно відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і не зазначається про будь-яких інших осіб, і те, що цей позов під час розгляду справи не змінювався, і положення ст. 33 ЦПК України, що с уд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача, а також, що за змістом ст. 230 ЦК України вчинення правочину під впливом обману має місце, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Крім того, апеляційний суд враховує, що фактичні обставини справи у заявленому прокурором позові і рішенні суду першої інстанції визначаються як встановлені на підставі незавірених належним чином (ксерокопій) матеріалів досудового розслідування, що не передбачено законом, оскільки згідно з вимогами ст. 61 ч. 4 ЦПК України лише вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

До того ж у справі зазначається як встановлений факт смерті ОСОБА_6, але в матеріалах справи відсутні належні докази смерті ОСОБА_6 (свідоцтво про смерть, актовий запис про смерть) і відсутні належні дані щодо наявності або відсутності спадкоємців у випадку смерті ОСОБА_6 (за матеріалами спадкової справи, витягу зі спадкового реєстру тощо), а ксерокопії листів щодо смерті ОСОБА_6 і твердження в позові про відсутність спадкоємців не можуть замінити належні документи з цих питань.

Вказане має істотне значення, але після фактичного вилучення ОСОБА_4 та процесуального вилучення ОСОБА_2 судом першої інстанції з кола осіб, які беруть участь у справі, і не встановлення судом першої інстанції належним чином кола осіб, які мають бути притягнуті до участі у справі, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями залучення до участі у справі належних учасників процесу (осіб, які беруть участь у справі, зокрема ОСОБА_4, ОСОБА_2 або інших) на стадії апеляційного провадження і апеляційний суд не може усунути ці порушення в межах своєї компетенції.

Внаслідок цього за відсутності у справі в якості відповідача ОСОБА_4 та ухвалення рішення суду першої інстанції з вказівкою відповідачем лише ОСОБА_2, яка ухвалою суду була вилучена з з учасників процесу, та не встановлення належним чином кола осіб, які беруть участь у справі, у суду першої інстанції у будь-якому випадку не було законних підстав для задоволення заявленого прокурором вказаного позову у даній справі.

Викладене вказує на не притягнення до участі усіх заінтересованих осіб у справі, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі в повному обсязі і ухвалення нового рішення.

За таких обставин рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09. 12. 2015 р. належить скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову прокуратури Малиновського району м. Одеси, діючої в інтересах держави в особі Одеської міської ради, до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання спадщини відумерлою, визнання права власності, виселення.

Викладене не позбавляє відповідного прокурора після встановлення дійсних фактичних обставин стосовно спірної квартири права на звернення до суду за наявності законних підстав з позовом щодо вирішення спору стосовно цієї квартири з притягненням до участі у справі усіх заінтересованих осіб та на підставі відповідних правових норм і належним чином встановлених та викладених у позові фактичних обставин з підтвердженням їх доказами.

Керуючись ст. ст. 209, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309, 313-316, 317, 318, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09. 12. 2015 р. скасувати і ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову прокуратури Малиновського району м. Одеси, діючої в інтересах держави в особі Одеської міської ради, до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання спадщини відумерлою, визнання права власності, виселення.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

ОСОБА_12

ОСОБА_13