Постанова № 57393206, 22.04.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/26251/15-а

Провадження № 2-а/127/37/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

при секретарі Пєскову Є.Д.,

за участі позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3, представника відповідача Гордійчук А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язання відповідача внести до виконавчого комітету Вінницької обласної ради пропозицію про використання приміщень по АДРЕСА_1 в інших цілях або про знесення будинку, зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення протягом 30 календарних днів з дня набрання постановою законної сили та стягнення понесених судових витрат. Свій позов мотивували тим, що будинок в якому проживають позивачі побудований 1898 році. Рішенням відповідача від 09 квітня 2015 року № 705 визнано непридатним для проживання квартири №№ 1, 2, 5 в житловому будинку по вул. Інтернаціональній, 5, як такі що не відповідають санітарно-технічним вимогам. З посиланням на п. 11 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, позивачі вважають, що відповідачем не вжито заходів та не внесено до виконавчого комітету Вінницької обласної ради жодної пропозиції для використання цього будинку, тобто має місце бездіяльність відповідача, що порушує права позивачів. Позивачі звернулись до відповідача щодо внесення останнім пропозицій відповідно до п.11 зазначеного Положення, однак 09 листопада 2015 року позивачами отримана відповідь, зі змісту якої слідує, що пропозиції не вносились, а для вирішення питання необхідне обстеження квартир за умови виселення мешканців, від якого останні відмовляються. Позивачі зазначають, що таке обстеження вже проводилось перед прийняттям відповідачем рішення про визнання житла непридатним для проживання, а тому вважають бездіяльність відповідача протиправною. Вказане і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Надалі позивачі скористались своїм правом передбаченим ст. 137 КАС України та подали заяву про зміну позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме просили зобов'язати відповідача розглянути на найближчому засіданні виконавчого комітету питання про використання приміщень квартир АДРЕСА_1 в інших цілях або про знесення та прийняти відповідне рішення. В іншій частині позовні вимоги просили залишити без змін.

В судовому засіданні позивачі та їх представник позов підтримали з підстав викладених в останньому та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову, суду пояснила, що для внесення пропозицій необхідне обстеження квартир, яке неможливе без виселення осіб, однак відповідачі відмовляються від виселення. При цьому відмічала, що питання використання приміщень не є повноваженнями виконавчого комітету.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши осіб, які беруть участь у судовому засіданні, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 7 Житлового кодексу Української РСР, періодично, у строки, встановлювані Радою Міністрів Української РСР, провадиться обстеження стану жилих будинків державного і громадського житлового фонду. Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Відповідно до п. п. 1, 5 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року № 189, жилі будинки державного і громадського житлового фонду підлягають плановому суцільному обстеженню з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам. В разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання. При цьому додаються, зокрема і акт обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком.

Відповідно до ч.1 ст. 52, ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 09 квітня 2015 року № 705 «Про розгляд акту обстеження санітарно-технічного стану житлового будинку АДРЕСА_1 від 03 квітня 2015 року», визнано непридатними для проживання квартири АДРЕСА_1, як такі, що не відповідають санітарно-технічним вимогам (а. с. 7).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Житлового кодексу Української СРС, непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Відповідно до п. 11 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого Постановою Ради міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року № 189, якщо жилий будинок (жиле приміщення) визнано виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання, виконком відповідної місцевої Ради вносить до виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів пропозицію про використання цього будинку (приміщення) в інших цілях або про знесення будинку.

З наведенного вбачається, що за наслідками прийняття рішення про визнання непридатними для проживання жилих приміщень, у відповідача наявний обов'язок внести пропозицію про використання цих приміщень в інших цілях або про знесення будинку.

При цьому, суд відмічає, що визначення використання таких приміщення безпосередньо пов'язане з правом осіб, які проживають у вказаних приміщеннях, на забезпечення житлом, як-то визначено положеннями ст.111 ЖК УРСР. Відповідно до ст.111 ЖК УРСР, якщо будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, у зв'язку з непридатністю для проживання підлягає знесенню або будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий, інше благоустроєне жиле приміщення надається виселюваним державною, кооперативною або іншою громадською організацією, якій належить будинок, що підлягає знесенню, або якій призначається підлягаючий переобладнанню будинок (жиле приміщення), а в разі відсутності цієї організації чи неможливості надання нею жилого приміщення - виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Листами від 15 квітня 2015 року № 20-00-006-13182 та № 20-00-006-13184 на виконання рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 09 квітня 2015 року № 705, позивачів запрошено до Департаменту житлового господарства на 17 квітня 2015 року для обговорення питання виселення останніх (а. с. 46, 47) та листами від 15 травня 2015 року № 20-00-006-15889 та № 20-00-006-15891 їм запропоновано тимчасово відселитись до квартир АДРЕСА_2, які включені до числа маневрового фонду м. Вінниці (а. с. 40-49).

Позивачів повідомили відповідача про те, що їх не задовольняє запропоноване тимчасове житло, яке надається на невизначений час, адже воно не відповідає вимогам встановленим ст. ст. 50, 113 ЖК УРСР, про що направлена відповідь від 15 травня 2015 року (а. с. 50-51). Їх відмова про тимчасове відселення взята до уваги, про що вказує Департамент житлового господарства в листах від 15 червня 2015 року № Ко-01-38647/01-20 та № Ко-01-38647/01-18 та який повідомив, що забезпечення житлом останніх буде розглядатись при наявності іншого вільного житла (а. с. 52-53).

Позивачі зверталися до відповідача з проханням повідомити про внесені пропозиції щодо використання жилих приміщень, які визнані непридатними для проживання (а. с. 8-9).

Листами від 09 листопада 2015 року відповідач повідомив позивачів про те, що у зв'язку із їх відмовою про відселення вирішити порушене питання не є можливим, адже рішення про використання житлових приміщень потребує детального обстеження квартир, проведення якого можливе лише за умови відселення мешканців (а. с. 11-12).

Відповідно до ст.ст. 55, 19 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій (бездіяльності) суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, станом на день звернення з адміністративним позовом, відповідачем пропозиції щодо використання жилих приміщень або про знесення не внесено, доказів про це відповідачем не надано. При цьому суд звертає увагу, що з часу винесення відповідачем рішення про визнання житлових приміщень непридатними для проживання пройшло 11 місяців. Обов'язок щодо винесення такої пропозиції покладено саме на відповідача, а тому є всі підстави вважати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Вінницької міської ради.

Листи направлені відповідачем до позивачів про вирішення питання відселення останніх суд не вважає діями спрямованими на виконання свого обов'язку щодо внесення пропозиції, адже нормами чинного законодавства на даному етапі не передбачено обстеження житлових приміщень з обов'язковим відселенням мешканців. За наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо не внесення пропозицій для використання житлових приміщень в інших цілях або про знесення будинку підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивачів про зобов'язання відповідача розглянути на найближчому засіданні виконавчого комітету питання про використання приміщень квартир АДРЕСА_1 в інших цілях або про знесення та прийняти відповідне рішення суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, відповідно до ч. 2 ст. 7 ЖК Української РСР, повноваження щодо прийняття рішення про використання житлових приміщень в інших цілях або про знесення будинків належать до виконавчого комітету обласної, міської (міст республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів, про що також зазначено і в п. 11 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання.

Наразі, статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку. Зокрема, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню, здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, за технічним станом, використанням та утриманням інших об'єктів нерухомого майна усіх форм власності; облік житла та контроль за його використанням.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють безпосереднє управління житловим фондом, який віднесений до комунальної власності. Крім того, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад вправі вирішувати питання переведення житлових приміщень (квартир) у нежитлові або про знесення. Даний висновок суду узгоджується з Правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 17 червня 2014 року (справа № 21-197а-14).

Отже, до повноважень відповідача віднесено прийняття рішення про використання житлових приміщень, визнаних непридатними для проживання в інших цілях або про знесення.

Відповідно до ч.1 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема і про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

За наведеного, суд приходить до висновку, що права позивачів внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, про що зазначалось вище, порушені. Враховуючи, що питання про прийняття рішення про використання житлових приміщень, визнаних непридатними для проживання в інших цілях або про знесення віднесено до повноважень відповідача, суд вважає, що для відновлення порушених прав позивачів слід задовольнити позовну вимогу про зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме зобов'язати останнього розглянути на найближчому засіданні виконавчого комітету питання про використання приміщень квартир АДРЕСА_1 в інших цілях або про знесення та прийняти відповідне рішення.

Суд бере до уваги, що рішенням 2 сесії Вінницької міської ради 7 скликання від 25 грудня 2015 року № 71 «Про перейменування площ, вулиць, провулків, проїздів, тупиків в м. Вінниця», вулицю «Інтернаціональна» перейменовано на вулицю «АДРЕСА_1», що підтверджується відповідним витягом із зазначеного рішення (а. с. 77).

встановлення судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, як-то визначено ст.163 КАС України, то суд бере до уваги, що відповідно до п. 2 розділу 6 Регламенту виконавчих органів Вінницької міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 26 вересня 2013 року № 2145, засідання виконавчого комітету міської ради з обговорення основних (планових) питань порядку денного проводяться, як правило, кожного четверга, за виключенням вихідних та святкових днів. Враховуючи, що позовна вимога позивачів щодо зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити дії задоволено, суд вважає за необхідне встановити місячний строк для подання відповідачем до суду звіту про виконання постанови з дня набрання постанови законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачів слід стягнути по 974,40 грн. судового збору.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 7 Житлового кодексу Української СРС, п. п. 1, 5, 11 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року № 189, ст. 2, 7-11, 94, 72, 99-100, 159-163 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Вінницької міської ради щодо невиконання п. 11 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року № 189.

Зобов'язати виконавчий комітет Вінницької міської ради розглянути на найближчому засіданні виконавчого комітету Вінницької міської ради питання про використання приміщень квартир АДРЕСА_1 в інших цілях або про знесення та прийняти відповідне рішення.

Стягнути з виконавчого комітету Вінницької міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 974,40 грн. судового збору.

Зобов'язати виконавчий комітет Вінницької міської ради в місячний строк з дня набрання постанови законної сили подати до суду звіт про її виконання.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: