Постанова № 57391995, 22.04.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/3493/16-а

Провадження № 2-а/643/104/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2016 року Суддя Московського районного суду м. Харкова Довготько Т.М., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Московського районного суду м. Харкова, як адміністративного суду, з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд визнати дії відповідача в частині відмови в перерахунку довічного грошового утримання неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеного довічного грошового утримання з 1 вересня 2015 року, стягнути з відповідача витрати по справі.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона працювала на посаді судді апеляційного суду Харківської області і з 01 січня 2011року звільнена з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку. При виході у відставку їй призначено довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України та рішення Верховної Ради України від 17.09.2015року розмір заробітної плати з 01.09.2015року збільшено до 1378 грн. У звязку з цим заробітна плата працюючого судді апеляційного суду Харківської області збільшилася до 27284грн.40коп., а розмір призначеного грошового утримання повинен складти 24555грн.96коп. Відповідач відмовив їй у перерахунку довічного грошового утримання.

Відповідач надіслав до суду заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді судді апеляційного суду Харківської області. Звільнена з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Виплата щомісячного довічного грошового утримання призначена позивачу у розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді.

18.02.2016 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі в м. Харкова із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, але 23.02.2016р. протоколом управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про розгляд спірних питань ОСОБА_1 було відмовлено у зв'язку з тим, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року за №2453.

Згідно довідки апеляційного суду Харківської області від 18.02.2016 року за №03-53/34 вбачається, що заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає: посадовий оклад - 15158 гривень, надбавка за вислугу років 80% - 12126,40 гривень, а всього 27284, 40 гривень.

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07 2010 року.

Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

У зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» змінено порядок оплати праці працюючим суддям, яким виплачується суддівська винагорода.

Статтею 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено вид, склад, розмір суддівської винагороди, яка складається з грошового утримання, яке включає в себе посадовий оклад та доплати за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Таким чином, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром заробітної плати суддів відповідних судів.

Як зазначив Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.

У зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» змінено порядок оплати праці працюючим суддям, яким виплачується суддівська винагорода.

Частиною 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону від 7 липня 2010 року № 2453-VI встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Разом з тим, Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, частини третю і п'яту статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції, згідно з якою щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (частина третя статті 138 Закону). Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (частина п'ята статті 138 Закону).

Аналізуючи зазначені норми, суд прийшов до висновку, що розрахунок розміру довічного грошового утримання позивача слід здійснювати з заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI.

Частиною четвертою статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України, відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Відтак, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і розмір пенсії колишнього державного службовця, залежать від суми грошового утримання діючого судді (заробітної плати працюючого на відповідній посаді державного службовця), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та виходячи з принципу єдності статусу суддів, у разі підвищення розміру грошового утримання діючого судді має здійснюватись перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Посилання відповідача на те, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів" не передбачено здійснення перерахунку грошового утримання судді у відставці, суд вважає необґрунтованими, оскільки відсутність встановленого порядку проведення перерахунку не звільняє відповідача від виконання вимог Закону, яким чітко встановлений порядок визначення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Крім того, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання передбачений на рівні підзаконного нормативно-правового регулювання. Зокрема, пунктами 3 і 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, пунктами 2.1 і 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 № 5-5), серед основних завдань і функцій Пенсійного фонду України та його органів на місцях є призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати.

Також додатком № 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, встановлена форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначаються відомості про заробітну плату судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована в зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.

Оскільки ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлений розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці у відсотках від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, то розмір щомісячного довічного грошового утримання має збільшуватись у разі збільшення розміру заробітної плати відповідного судді.

Отже, відповідач повинен був перерахувати розмір щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру заробітної плати судді за зверненням позивача.

Разом з цим, суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 року (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453 в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668.

При цьому, в рішенні зазначено, що визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668 звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів.

Отже, частина третя статті 138 Закону № 2453 не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України.

Щодо обмеження максимального розміру грошового довічного утримання судді у відставці, визначеного ч.5 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Конституційний Суд зазначив, що в Рішенні від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 Конституційний Суд України вже вирішував питання про недопустимість встановлення в законі максимального розміру пенсії суддів або їх щомісячного довічного грошового утримання, наголошуючи, що це обмежить їх обсяг, а також зазначав, що залишивши незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, закон звузив обсяг цього права, встановивши граничну межу для таких виплат суддям (абзац шостий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

Враховуючи, що однією з гарантій незалежності суддів є заборона при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг визначених Конституцією України таких гарантій, Конституційний Суд України вважає, що положення третього речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453, статті 2 Закону № 3668 стосовно встановлення максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів суперечать частині першій статті 126 Основного Закону України.

Відповідно до частини другої статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. У рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 року вказано такий порядок виконання цього Рішення:

- частина третя статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, яка суперечить Конституції України‚ не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: „Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання";

- дія статті 2 Закону № 3668 не поширюється на Закон № 2453;

- дія абзацу другого пункту 2 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).

Згідно з пп.3,4,5 Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 року положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

Оскільки діючим законодавством чітко визначено, що розмір довічного утримання, який призначено та виплачується судді у відставці, розраховується із розміру грошового утримання працюючого судді, тому у разі збільшення розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, повинен збільшуватися розмір довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження максимального розміру грошового довічного утримання судді у відставці, визначеного ч.5 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином з дати прийняття рішення Конституційного суду слід застосовувати ч.3 ст.138 цього Закону в редакції згідно якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у відсотковому відношенні до розміру грошового утримання працюючих суддів, тому, у разі зміни розміру грошового утримання суддів, що працюють на відповідній посаді, органи Пенсійного фонду здійснюють відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії ( щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України, в тому числі, «Про судоустрій і статус суддів».

Як правомірно враховано судом першої інстанції, посилання відповідача на Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року суперечить Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України та іншим законодавчим актам в частині, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а тому не можуть бути застосовані до позивача, оскільки довічне грошове утримання йому було призначено до прийняття даного Закону.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, довічне грошове утримання суддям у відставці.

Суд дійшов висновку, що матеріальні та соціальні гарантії позивача, як судді у відставці, які були встановлені на день його виходу у відставку, не можуть бути скасовані ані новими законами, ані внесенням змін до чинних законів.

Ст. 5 КАС України передбачає здійснення судочинства відповідно як Законів України, так і міжнародних договорів, згода на які надана BP України. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права.

За змістом ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема, вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

Згідно з п.6 рішення Ради Суддів України №18 від 23.03.2012 року за результатами розгляду звернень суддів у відставці щодо їх права на перерахунок довічного грошового утримання, вважати наявним у них такого права відповідно до частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому слід запровадити порядок на рівні Державної судової адміністрації України та Пенсійного фонду України, за яким під грошовим утриманням судді, який працює на відповідній посаді, слід вважати єдиний рівень по державі для суддів відповідної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відмова відповідача у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача у зв'язку із збільшенням заробітної плати працюючого судді Апеляційного суду Харківської області є протиправною. Отже, позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області від 18.02.2016 року за №03-53/34 з 01.09.2015р.

Керуючись ст. 19, 21,46, 64, 68, 126, 130 Конституції України, ст.ст. 2, 10, 11, 71, 86, 94, 99, 100, 158-167, 183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 в перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в розмірі 90 % заробітної плати працюючого судді починаючи з 01 вересня 2015 року відповідно до довідки Апеляційного суду Харківської області від 18.02.2016 року за №03-53/34.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Московському районі в м. Харкова (місцезнаходження юридичної особи: 61170, місто Харків, вул. Валентинівська, будинок 22Б; Код ЄДРПОУ: 22682655) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 сплачений судовий збір у розмірі 551 гривень 20 коп.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Московський районний суд м.Харкова шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.М. Довготько