Ухвала суду № 57391373, 25.04.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3612/15-к

Провадження № 1-кп/645/96/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2016 року судова колегія Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.

суддів - Бондарєвої І.В., Шевченко Г.С.

за участю секретаря судового засідання - Денісенко О.І.

сторін кримінального провадження:

прокурора - Лимара В.Л.

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника потерпілих - ОСОБА_4

захисників обвинувачених - адвокатів Тихоненкова Д.А., Шадріна О.С., Лещенка О.О.

обвинувачених - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова клопотання захисника Шадріна О.С. про порушення питання про внесення конституційного подання та зупинення провадження у справі,

в с т а н о в и л а:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України.

Адвокат Шадрін О.С., який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_9, звернувся до суду з клопотаннями, в яких просить суд:

- порушити питання перед Верховним Судом України про внесення конституційного подання до Конституційного Суду України щодо відповідності п.п. 1,2 Додатку № 1 до постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 року № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна» п. 7 ч.1 ст. 92 Конституції України;

- порушити питання перед Верховним Судом України про внесення конституційного подання до Конституційного Суду України щодо відповідності п.п. 4, 9, 10, 11 (окрім встановлення необхідності визначення порядку поводження із вогнепальною зброєю, бойовими припасами до неї, інших предметів і матеріалів, на які поширюється дозвільна система виключно законами України) постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про дозвільну систему» пункту 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України;

- порушити питання перед Верховним Судом України про внесення конституційного подання до Конституційного Суду України, щодо відповідності Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини» від 07.10.2014 року № 1689-VІІ, у тому числі ч. 5 ст. 176, ч. 1 ст. 183 КПК України, статтям 8, 9, 24, 29 Конституції України, щодо відповідності принципу верховенства права та конституційного права на свободу зазначених положень, щодо неможливості обрання альтернативних запобіжних заходів обвинуваченим у деяких злочинах;

- зупинити провадження у кримінальній справі до моменту розгляду конституційного подання Конституційним судом України.

Прокурор, представник потерпілих, потерпілі, в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотань.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, дійшов до наступного висновку.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 01.11.1996 року «Про застосування конституції України при здійснення правосуддя» роз'яснено, що у разi невизначеностi в питаннi про те, чи вiдповiдає Конституцiї України застосований закон або закон, який пiдлягає застосуванню в конкретнiй справi, суд за клопотанням учасникiв процесу або за власною iнiцiативою зупиняє розгляд справи i звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який вiдповiдно до ст. 150 Конституцiї може порушувати перед Конституцiйним Судом України питання про вiдповiднiсть Конституцiї законiв та iнших нормативно-правових актiв.

Згідно ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Як вбачається з матеріалів справи, органом досудового розслідування ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України.

Таким чином, предметом судового розгляду є вирішення питання щодо наявності в діях обвинуваченого кримінальних правопорушень, передбачених вищевказаними нормами КК України, а не п.п. 1,2 Додатку № 1 до Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 року № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна» та п.п. 4, 9, 10, 11 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про дозвільну систему», питання про конституційність яких захисник клопоче порушити.

Враховуючи, що у зазначеній кримінальній справі підлягають застосуванню норми КК України, вищевказані постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України не застосовувались, суд дійшов висновку про відмову у порушенні питання перед Верховним Судом України про внесення подання щодо вказаних постанов.

Крім того, наразі у суду відсутні підстави вважати невизначеним питання про відповідність Конституції України ч.5 ст. 176, ч. 1 ст. 183 КПК України, оскільки при вирішенні питання щодо продовження тримання обвинувачених під вартою у попередніх судових засіданнях, суд враховував сукупність ризиків, на які посилався прокурор, та не керувався виключно положеннями ч.5 ст. 176, ч. 1 ст. 183 КПК України.

Суд роз'яснює, що, відповідно до ст. 43 Закону України «Про Конституційний Суд України», суб'єктами права на конституційне звернення з питань дачі висновків Конституційним Судом України у випадку, передбаченому пунктом 4 статті 13 цього Закону, є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи. Тобто учасники кримінального провадження як громадяни України, не позбавлені можливості самостійно звернутися з конституційним зверненням з питання дачі висновків щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Керуючись ст. 372 КПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а:

В задоволенні клопотань захисника Шадріна О.С. про порушення питання про внесення конституційного подання та зупинення провадження у справі - відмовити

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: О.В. Горпинич

Судді: І.В. Бондарєва

Г.С. Шевченко