Ухвала суду № 57390252, 25.04.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 431/394/16-ц

Провадження № 22ц/782/294/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«25» квітня 2016 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді - Украінцевої Л.Д.

суддів: Лісіциної А.І., Романченка В.О.,

за участю секретаря - Коротенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області

апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Калмичанка» на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 24 березня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Калмичанка» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року позивач звернувся до Старобільського районного суду Луганської області з позовом до СТОВ Агрофірма «Калмичанка» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі. Пізніше позивач надав уточнюючу позовну заяву. В обґрунтування своїх вимог вказав, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 29.08.1997 року, йому на праві приватної власності належить земельна ділянка у розмірі 8,98 га на території Світлівської сільської ради Старобільського району, яку він згідно договору оренди землі від 30.03.2007 року, зареєстрованого 15.04.2008 року у Луганській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру», реєстраційний № 251850/04482510043, передав в оренду строком на 7 років відповідачу.Згідно додаткової угоди строк оренди був збільшений до 10 років. Відповідно до п. 11 Договору Орендар сплачує орендну плату протягом дії Договору кожного року на протязі з липня по грудень місяць щорічно. Згідно п. 10 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Згідно додаткової угоди до Договору від 30.09.2012 року розмір орендної плати складав 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 4921,15 грн. Усього за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. збитки від інфляції складають 20,75 грн. Згідно додаткової угоди до договору від 30.09.2014 р. розмір орендної плати складав 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 6561, 54 грн. Збитки від інфляції за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року складають 1631,83 грн. Крім того, відповідачем за 2015 рік не була сплачена оренда плата на загальну суму 6561,54 грн. Просив суд розірвати вищезазначений договір оренди землі, стягнути з СТОВ агрофірма «Калмичанка» на його користь заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 8 193,37 грн.та зобов'язати відповідача негайно передати належну йому земельну ділянку в стані придатному для цільового використання.

У попередньому судовому засіданні в суді першої інстанції від представника позивача надійшло клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 24 березня 2016 року клопотання представника позивача про забезпечення позову задоволено в повному обсязі. Заборонено СТОВ Агрофірма «Калмичанка» проводити посівні роботи на земельній ділянці АДРЕСА_1, належної ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 29 серпня 1997 року.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від СТОВ Агрофірма «Калмичанка» надійшла апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 24 березня 2016 року і постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

При цьому апелянт зазначає, що постановляючи ухвалу, суд першої інстанції порушив норми Конституції України, процесуального права та роз'яснення Верховного Суду України. Крім того, суд не послався на жоден доказ на підтвердження необхідності забезпечення позову. Також суд не вказав, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду; не навів жодного доказу на підтвердження факту того, що у відповідача взагалі існує заборгованість з орендної плати. Суд першої інстанції не мотивував, чому він вважає, що заборона відповідачу проводити посівні роботи на спірній земельній ділянці у подальшому неодмінно дозволить виконати рішення суду або спростить процедуру його виконання.

Колегія суддів вважає за можливим розглянути справу за відсутністю позивача, оскільки він належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, представника апелянта, розглянувши апеляційну скаргу в межах її доводів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 29.08.1997 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка у розмірі 8,98 га. на території Світлівської сільської ради Старобільського району (а.с.6).

Згідно копії договору оренди землі від 30.03.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма «Калмичанка», зареєстрованого 15.04.2008 року у Луганській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру», реєстраційний № 251850/04482510043, земельна ділянка у розмірі 8,98 га, яка розташована на території Світлівської сільської ради Старобільського району передана в оренду строком на 7 років відповідачу (а.с.7-8).

Додатковою угодою від 07 липня 2011 р. строк договору збільшений до десяти років. (а.с.9).

Згідно копії акту прийому-передачі ОСОБА_1 передав в оренду СТОВ Агрофірма «Калмичанка» земельну ділянку площею 8,98 га , розташовану на території Світлівської сільської ради Старобільського району Луганської області (а.с.10).

У ст.151 ЦПК України вказано, що за заявою осіб, які беруть участь у справі, суд може вжити заходи забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються з метою гарантувати виконання можливого рішення і повинні застосовуватися тільки у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів учасників процесу, інших осіб.

Відповідно до ч.З ст152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Визнавши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову обгрунтованою і такою що підлягає задоволенню, суддя в ухвалі послався на те, що невжиття зазначених в заяві заходів може спричинити неможливість виконання рішення суду, його утруднення або уповільнення, а відповідно і призвести до порушення прав позивача на ефективний спосіб захисту порушеного права, однак висновки судді щодо обгрунтованості заяви про вжиття зазначених в ній видів забеспечення позову не грунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Також вказано, що при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

У п. 15 договору оренди вказано, що земельна ділянка передається в оренду для сільськогосподарського використання. Відповідно до п. 16 договору цільове призначення земельної ділянки : для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.7-8).

Вживаючи такий вид забезпечення позову, як заборона СТОВ Агрофірма «Калмичанка» проводити посівні роботи на земельній ділянці АДРЕСА_1, суд не врахував, що проведення посівної роботи є господарською діяльністю СТОВ Агрофірма «Калмичанка».

Забезпечуючи позов шляхом накладення заборони відповідачам певні дії, а саме заборони СТОВ Агрофірмі «Калмичанка» проводити посівні роботи на земельній ділянці АДРЕСА_1, суд не врахував, що проведення посівної роботи є господарською діяльністю СТОВ агрофірми «Калмичанка» та фактично втрутився в господарську та внутрішньо-статутну діяльність товариства, чим грубо порушив вимоги чинного законодавства.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року №9 зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Суд першої інстанції на роз'яснення Пленуму Верховного Суду України уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про заборону СТОВ Агрофірмі «Калмичанка» проводити посівні роботи на земельній ділянці АДРЕСА_1. На підставі викладеного ухвала суду про забезпечення позову підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні заяви позивача про забезпечення його позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції , апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Калмичанка» задовольнити.

Ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 24 березня 2016 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволені заяви про забезпечення позову шляхом заборони СТОВ Агрофірма «Калмичанка» проводити посівні роботи на земельній ділянці АДРЕСА_1, належної ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: