Рішення № 57388700, 21.04.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7069/15-ц

Провадження № 2/344/1177/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Бабій О.М.

секретаря Орнат Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась в суд з позовом до відповідачів про стягнення з відповідача ОСОБА_4 «Страхова компанія «Кредо» 9 835 грн. 20 коп. страхового відшкодування та штрафних санкцій, з відповідача ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди та страхоою виплатою в сумі 8 559 грн. 65 коп. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., мотивуючи тим, що 17 грудня 2013 року ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Део-Нексія», реєстраційний номер НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху та дистанції, не врахував дорожню обстановку, у результаті чого допустив зіткнення з автомобілями марки «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить позивачці, під керуванням ОСОБА_5, та марки «Пежо» реєстраційний номер НОМЕР_3, що спричинило пошкодження всіх транспортних засобів. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності. Цивільна відповідальність водія транспортного засобу «Део Нексія» була застрахована в ОСОБА_4 «СК Кредо». Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну згідно полісу становить 50 000 грн.. франшиза 500 грн. Згідно звіту про проведення незалежної оцінки вартості відновлювального ремонту, який замовлено ТДВ «СК «Кредо» становить 31 152 грн. 23 коп., однак позивачу було виплачено тільки 25 460 грн. 20 коп. страхового відшкодування, без врахування податку на додану вартість та за мінусом 500 грн. франшизи. Згідно акту виконаних робіт наданого ТзОВ «ІФКАР» та квитанції про оплату ремонту, вартість ремонту автомобіля позивача становить 39 211 грн. 88 коп. Вказана різниця підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 відповідачем ОСОБА_2 позивачу завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в 10 000 грн.

30 листопада 2015 року позивач збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача ТДВ «Страхова компанія «Кредо» 6 751 грн. 25 коп. штрафних санкцій, з відповідача ОСОБА_2 500 грн. франшизи та 10 000 грн. моральної шкоди, з відповідачів солідарно недоплачену суму завданих збитків в розмірі 13 251 грн. 68 коп.

27 січня 2016 року справу було передано судді Бабій О.М. у звязку зі смертю судді Барашкова В.В.

В судовому засіданні 17 березня 2016 року позивачем знову збільшено позовні вимоги. У заяві про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача ТДВ «Страхова компанія «Кредо» 12 132 грн. 71 коп. недоплаченого страхового відшкодування та штрафних санкцій, з відповідача ОСОБА_2 8 559 грн. 65 коп. різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою та 10 000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні 21 квітня 2016 року представник позивача подала заяву про зменшення позовних вимог та просила стягнути з відповідача ТДВ «Страхова компанія «Кредо» 6 940 грн. 68 коп. штрафних санкцій, оскільки суму недоплаченого страхового відшкодування відповідачем сплачено 21 березня 2016 року, з відповідача ОСОБА_2 8 559 грн. 65 коп. різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою та 10 000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала з мотивів наведених в ньому та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_3 з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» в судовому засіданні позов не визнала, оскільки відповідачем доплачено страхове відшкодування в розмірі 5 192 грн. 04 коп. 22 березня 2016 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити з мотивів наведених у письмових запереченнях.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 10 та 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом було розяснено сторонам їх права та зміст вказаних статей ЦПК України.

17 грудня 2013 року приблизно о 21 год. 20 хв. у м. Івано-Франківську ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Део-Нексія», реєстраційний номер НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху та дистанції, не врахував дорожню обстановку, у результаті чого допустив зіткнення з автомобілями марки «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить позивачці, під керуванням ОСОБА_5

Постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2014 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с.14).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТДВ «СК «Кредо», що підтверджено страховим полісом № АС/5916869, в межах ліміту 50 000 грн., франшиза 500 грн. (а.с.17).

Згідно зі звітом про проведення незалежної оцінки вартості відновлювального ремонту, який замовлено ТДВ «СК «Кредо», від 24 лютого 2014 року № 16331 вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП власнику транспортного засобу марки «Шкода», становить 31 152 грн. 23 коп. (а.с.18-28).

Позивач звіт не оскаржувала, не заперечувала щодо розміру збитків.

Згідно ст. 6. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 28. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до частин 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ст. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон), для отримання страхового відшкодування, особа яка має право на отримання страхового відшкодування надає страховику відповідну письмову заяву згідно Закону та додати до неї документи зазначені п. 35.2 цього ж Закону.

Відповідно до ч. 36.2 ст. 36 Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Позивач скористалась своїм правом на отримання страхового відшкодування від ТДВ «СК «Кредо», за фактом настання страхового випадку, та звернулась до страховика з вимогою відшкодувати завдану їй шкоду внаслідок пошкодження її автомобіля.

Як вбачається із виписки по рахунку позивача та сторонами не заперечується, позивач страхове відшкодування отримала в розмірі 25 460 грн. 20 коп. (а.с.29).

Однак, сума заподіяного збитку, яка визначена звітом, позивачу страховою компанією не була сплачена повністю. Страховою компанією не сплачено ПДВ в розмірі 5 192 грн. 03 коп.

Сума страхового відшкодування в розмірі 5 192 грн. 04 коп. страховою компанією позивачці була доплачена аж 22 березня 2016 року, що підтверджується копією платіжного доручення наданого представником страхової компанії в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Також, в п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», зазначено, що положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобовязанням, яке виникає з договірних зобовязань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача ТДВ «СК «Кредо» 3 452 грн. 07 коп. пені, 311 грн. 09 коп. 3% річних, 3 177 грн. 52 коп. інфляційні втрати, а всього 6 940 грн. 68 коп. штрафних санкцій за невиконання грошового зобовязання є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 8 559 грн. 65 коп., то суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вже було встановлено судом, розмір страхового відшкодування було визначено страховою компанією, із розміром страхового відшкодування та звітом експерта позивачка погодилась.

Однак, 11 лютого 2014 року позивачкою було укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів з ТзОВ «ІФКАР» (а.с.30-31).

Згідно акту виконаних робіт та чеку про оплату робіт, позивачем сплачено за ремонт автомобіля 39 211 грн. 88 грн. (а.с.32-36).

Різницю між сумою страхового відшкодування та фактично понесеними витратами позивачка просить стягнути з відповідача ОСОБА_2, а не з страхової компанії, хоча ліміт відповідальності страхової компанії встановлено в розмірі 50 000 грн.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Суд вирішує справи на підставі та в межах вимог сторін, суд не вправі виходити за межі позовних вимог. Позивач самостійно визначила свої вимоги та просить стягнути різницю саме з відповідача ОСОБА_2, а не з страхової компанії.

З огляду на викладене, вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_2 8 559 грн. 65 коп. не підлягає до задоволення. Однак, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню 500 грн. франшизи згідно Полісу.

Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

При вирішенні спору в частині вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди суд врахував розяснення, викладені в Постанові Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Представником позивача в своїх поясненнях не обґрунтовано розмір заподіяння позивачці моральної шкоди, крім того, позивачка не була учасником ДТП.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обовязок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто твердженнях, які самі по собі потребують доведення.

Тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат пов'язаних з розглядом справи належать витрати на правову допомогу (п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України).

Позивачка понесла витрати на правову допомогу в сумі 1300 грн., що знайшло своє підтвердження у квитанції (а.с.41), а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому з відповідачів також слід стягнути на користь позивача понесені ним витрати по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити частково.

На підставі вищенаведеного, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6, ст.ст. 6, 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 15, 16, 386, 509, 526, 610, 625, 1166, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ч. 1 та 4, 61 ч.3, 79, 88 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 500 грн. (пятсот гривень) франшизи та 243 грн. 60 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо», код ЄДРПОУ 13622789, місцезнаходження якої: м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. № 34, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 3 452 грн. 07 коп. пені, 311 грн. 09 коп. 3% річних, 3 177 грн. 52 коп. інфляційні втрати, а всього 6 940 грн. 68 коп. штрафних санкцій за невиконання грошового зобовязання та 551 грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо», код ЄДРПОУ 13622789, місцезнаходження якої: м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. № 34 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 по 650 грн. витрат понесених на правову допомогу з кожного.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 25 квітня 2016 року.

Суддя Бабій О.М.