Рішення № 57388357, 25.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3749/16 Справа № 205/4924/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Басова Н. В. Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Болтунової Л.М.

суддів - Тамакулової В.О., Козлова С.П.

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2016 року у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 295» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг, цільових внесків, індексу інфляції та трьох відсотків річних , -

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив №295» (надалі ОК «ЖБК №295»), звернувся до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, посилався на те, що йому належить багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1. Він надає послуги з утримання цього будинку, споруд та прибудинкових територій, обслуговування ліфта, теплопостачання, водопостачання в жилі та допоміжні приміщення, а особи, які є власниками квартир, зареєстровані та проживають за даною адресою, зобов'язані вносити плату за користування комунальними послугами на його розрахунковий рахунок.

Відповідачка ОСОБА_2 є членом ЖБК № 295 і власником квартири АДРЕСА_1, але в ній не зареєстрована. У квартирі проживає та зареєстрована її дочка ОСОБА_3 з двома дітьми: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідачі не сплачують комунальні послуги, а тому за період з 01 січня 2011 року по 01 вересня 2015 року виникла заборгованість з їх сплати в сумі 3530,41 грн., яка з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних складає 6979,32 грн. Крім того, боржниками не сплачені цільові внески в сумі 910,66 грн. на ремонт даху та 1054,06 грн. на ремонт електропроводки.

Таким чином заборгованість відповідачів з оплати комунальних послуг, з урахуванням індексу інфляції і трьох відсотків річних, а також цільових внесків складає 8944,04 грн., яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів та судові витрати за подання позовної заяви.(а.с.119-123)

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОК «ЖБК №295» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг та цільових внесків у загальному розмірі 5495,13 грн., а також судові витрати - 1218 грн. В іншій частині позову відмовлено. (а.с. 228-231)

З таким рішенням, в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та цільові внески, не погодились відповідачі, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просили його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в позові. (а.с.235-240)

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та цільових внесків, його законність і обґрунтованість в іншій частині, колегією суддів не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОК «ЖБК № 295» належить житловий багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1. Обслуговуючий кооператив здійснює експлуатацію і ремонт зазначеного житлового будинку та утримання прибудинкової території за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності (а.с.36).

Між ОК «ЖБК №295» та комунальними організаціями укладено ряд договорів із надання послуг з водопостачання та водовідведення, технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, постачання електроенергії, деритаризації та дезінсекції приміщень, вивозу твердих побутових відходів, тощо. (а.с.37-65).

У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають відповідачка ОСОБА_3 з дітьми: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, а власником зазначеної квартири є ОСОБА_2, яка являється членом кооперативу (а.с.12, 73-74).

Згідно п.5.5 статуту ОК «ЖБК №295», плата за користування тепловою й електричною енергією, газом, водопроводом і каналізацією в будинку кооперативу проводиться за тарифами, встановленими для державного житлового фонду.

Зі справи вбачається, що протоколом № 8 загальних зборів членів «ЖБК №295» від 17 листопада 2013 року було затверджено господарсько-фінансовий план на 2014 рік, яким передбачено проведення ремонту даху та електропроводки від точки ввода до квартири, а також розраховано по кожній квартирі, у залежності від її площі, суму цільових внесків для виконання вказаних ремонтних робіт. (а.с.171-172)

Відповідно до п.п.3 п.12.1. статуту ОК «ЖБК №295», члени кооперативу та члени їх сімей зобов'язані своєчасно вносити платежі,зокрема в покриття витрат кооперативу на експлуатацію і капітальний ремонт жилого будинку (будинків) та утримання придомової території, внески до спеціальних фондів та плату за комунальні послуги.

Згідно з ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.

Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Такі ж вимоги передбачені у п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

У порушення вказаних вимог закону, відповідачі належним чином своїх зобов'язань не виконують, а тому, згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за період з 01.01.2011 року по 01.09.2015 року у відповідачів утворилась заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг в сумі 3530,41 грн. Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не сплачені цільові внески в сумі 1964,72 грн., з яких 910,66 грн. - на ремонт даху та 1054,06 грн. - на ремонт електропроводки, що, зокрема, підтверджується актом ревізії господарської діяльності «ЖБК №295» від 26 січня 2015 року та не заперечується сторонами. (а.с.204-206).

З урахуванням того, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перед ОК «ЖБК № 295» існує заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг та цільових внесків, яка ними добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про її солідарне стягнення з відповідачів.

Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи, узгоджується з нормами матеріального та процесуального права, які правильно застосовані судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги стосовно відсутності у відповідачів заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки всупереч вимогам ст. 10,60 ЦПК України даний факт нічим не підтверджений.

Посилання заявників на те, що районний суд помилково не прийняв до уваги підсумкову відомость, підписану бухгалтером та скріпленою печаткою позивача, згідно якої станом на 01 березня 2016 року їх заборгованість за житлово-комунальні послуги складає лише 715,42 грн. та квитанцію №112 від 04 березня 2016 року на суму 575 грн., судова колегія вважає безпідставними, оскільки предметом розгляду справи була заборгованість за період з 01 січня 2011 року по 01 вересня 2015 року, а відтак указаний документ не підтверджує відсутність заборгованості за заявлений позивачем період.

Сплачені ж відповідачами згідно квитанції №112 від 04 березня 2016 року 575 грн. - є частковим погашенням розрахованої за підсумковою відомостю заборгованості, що не заперечується самими заявниками у скарзі, а не сплатою в рахунок заборгованості за період з 01 січня 2011 року по 01 вересня 2015 року. (а.с.236)

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно пропуску позивачем строку позовної даності судова колегія зауважує наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 ст. 267 ЦПК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони. Таким чином суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі № 6-25цс15.

Між тим, матеріали справи не містять клопотання відповідачів про застосування строку позовної давності.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що протягом 2011-2015 років відповідачі частково сплачували заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг, що підтверджується копіями квитанцій та розрахунками заборгованості, тобто має місце переривання строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги стосовно порушень норм матеріального права не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Інші доводи скарги фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та до незгоди з їх оцінкою судом. Проте, за вимогами ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, а тому переоцінка доказів на вимогу сторони не допускається.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та цільових внесків на загальну суму 5495,13 грн. відповідає вимогам закону, а тому підстави для його скасування відсутні.

Разом з цим, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, та стягуючи з відповідачів на користь позивача солідарно понесені ним та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1218 грн., суд першої інстанції не врахував, що нормами діючого законодавства не передбачено стягнення судових витрат саме у солідарному порядку. А отже, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в цій частині скасувати, на підставі ст. 309 ЦПК України, та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОК «ЖБК №295» судовий збір по 609 грн. з кожної.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 -задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2016 року в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 295» судових витрат у розмірі 1218 грн. - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 295» судовий збір у сумі 609 грн. з кожної.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: