Ухвала суду № 57388304, 16.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/206/16 Справа № 199/8404/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Щербина-Почтовик І. В. Доповідач - Свідерська Т.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Свідерської Т.А.,

суддів: Дрибаса Л.І., Кір'яка А.В.,

при секретарі: Гичка Л.Ю.,

за участю: прокурора Чорнобривець Ю.М.,

представника потерпілого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську кримінальне провадження № 42015040630000019, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 лютого 2014 року, за апеляційними скаргами прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Коваля І.Ю., який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції та захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 листопада 2015 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, із вищою освітою, працюючого директором ПП «РСУ-117», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст.191 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 грн., без позбавлення права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками,

за ч.1 ст.358 КК України до штрафу у розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 680 грн., за ч.4 ст.358 КК України до штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 510 грн.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення більш суворого покарання менш суворим остаточно призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 грн. без позбавлення права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками.

Вирішено питання щодо судових витрат у кримінальному провадженні.

ВСТАНОВИЛА:

На вирок суду подано апеляції:

Прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Коваль І.Ю., який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, не оспорюючи кваліфікації дій та обґрунтованості засудження обвинуваченого ОСОБА_3, порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому покарання через невідповідність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. В обґрунтування апеляції прокурор зазначає про застосування судом першої інстанції необґрунтовано м'якого покарання щодо обвинуваченого, злочинні дії якого охоплюються трьома кримінальними правопорушеннями, одне з яких середнього ступеня тяжкості. Зауважує, що ОСОБА_3 вину в скоєному не визнав, не розкаявся, добровільно збитки, спричинені КЗО «Загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 3 «ДОР», не відшкодував, що, на думку апелянта, свідчить про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого. Прокурор просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання: за ч.1 ст.191 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 грн., без позбавлення права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками; за ч.1 ст.358 КК України у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 1700 грн.; за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 грн. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3Е

покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 1700 грн., без позбавлення права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками.

Захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалити новий вирок суду апеляційної інстанції, яким ОСОБА_3Е виправдати. На думку апелянта, хибним є висновок суду про те, що письмові докази, які наявні в матеріалах кримінального провадження, є доказами винуватості обвинуваченого, та зазначає, що суд лише їх перелічує і не вказує що саме вони підтверджують. Вважає, що протокол зборів власників ПП «РСУ-117» № 2 від 17 березня 2011 року, наказ № 1 від 17 березня 2011 року, довідка з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України № 385213, статут ПП «РСУ-117», наказ від 16 квітня 2014 року та акт прийомки-передачі документів ПП «РСУ-117» від 16 квітня 2014 року є установчими документами ПП «РСУ-117», наявність яких не може визначатись як доказ винуватості ОСОБА_3 На думку захисника, наявність перелічених документів свідчить про те, що підприємство, на якому обвинувачений виконував обов'язки директора та власником якого він був, є зареєстрованою згідно з діючим законодавством юридичною особою та мало відповідну дозвільну документацію на проведення будівельних підрядних робіт. Вважає, що дефектні акти, локальні смети № 2-1-1, договір підряду № 34/13 від 26 червня 2013 року, акт прийомки виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року, а також платіжні доручення № 00670 та № 001032 від 26 грудня 2013 року є лише доказами укладання договору між ПП «РСУ-117» та КЗО «Загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 3 «ДОР» та підтверджують фактичне виконання обвинуваченим прийнятих на себе перед КЗО зобов'язань, проведення розрахунків, а також усунення дефектів виконаних робіт в межах гарантійного строку, передбаченого п.13.4 Договору підряду № 34/13 від 26 червня 2013 року. На думку апелянта, протокол огляду від 18 серпня 2014 року взагалі не містить будь-яких ознак вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень. Зазначає, що акт огляду від 17 квітня 2014 року, як доказ, був наданий стороною захисту та вказує на підстави для заміни дефлекторів в рамках виконання ПП «РСУ-117» гарантійних зобов'язань перед КЗО «Загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 3 «ДОР», що передбачено п.13.4 Договору підряду № 34/13. Вважає, що висновок судової будівельно-технічної експертизи № 511/09-14 від 25 вересня 2014 року з фототаблицею не може бути використаний судом як доказ, оскільки огляд об'єкта, за результатами якого він складений, відбувався з порушенням процедури проведення - без залучення понятих, а отже є недопустимим доказом. Наголошує, що висновки приватного експерта ОСОБА_6 були спростовані висновком судової будівельно-технічної експертизи № 304-15 від 28 серпня 2015 року, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз. На думку апелянта, протоколи оглядів від 16 грудня 2014 року та від 26 грудня 2014 року з фототаблицями лише підтверджують факт проведення будівельних робіт на даху господарчого корпусу «Д-1», розташованого на території КЗО «Загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 3 «ДОР». Зазначає, що експертом у додатковому висновку судової будівельно-технічної експертизи № 304-15 від 28 серпня 2015 року було встановлено факт надлишково виконаних робіт на суму, яка в три рази перевищує вартість не виконаних робіт. На думку апелянта, висновок експертизи про неможливість категорично встановити візуальним оглядом де нові, а де старі дерев'яні конструкції у зв'язку з тим, що проектом передбачено часткова заміна крівлі та обрешітки, підтверджений в судовому засіданні експертом ОСОБА_7, взагалі не було проаналізовано судом у вироку.

Крім того, захисник вважає, що оскаржуваний вирок ухвалений з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, оскільки суд, критично поставившись до показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, не прийняв їх до уваги.

На думку апелянта, встановлення факту виконання обвинуваченим надлишково виконаних робіт вказує на відсутність в його діях прямого умислу на привласнення чужого майна з метою особистого збагачення, що виключає об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України.

Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за те, що він 26 червня 2013 року, будучи на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, серії А01 № 577259, протоколу №2 зборів власників Приватного Підприємства "РСУ-117" від 17 березня 2014 року, а також наказу № 1 від 17 березня 2011 року директором ПП "РСУ-117", діючи на підставі Статуту ПП "РСУ-117", зареєстрованого 25 березня 2011 року за № 12321050008002016, за договором підряду № 35/13 від 26 червня 2013 року, підписаним між ПП "РСУ-117" в особі директора ОСОБА_3 і директора КЗО «Загальноосвітня санаторна школа-інтернат №3 «ДОР» ОСОБА_10 на суму 191 986 грн. 46 коп. про виконання будівельних робіт на об'єкті: «Капітальний ремонт покрівлі будинку господарчого корпусу Д-1», розташованого на території КЗО «Загальноосвітня санаторна школа-інтернат №3 «ДОР» за адресою: вул. Прапорна, буд. 25 у місті Дніпропетровську, маючи намір на розкрадання бюджетних коштів на користь ПП "РСУ-117", виготовив акт форми КБ-2В за листопад 2013 року на суму 191 986 грн. 46 коп., в який вніс завідомо неправдиві відомості про нібито виконані роботи на вказану суму, які не були виконані в повному об'ємі, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 304-15 від 28 серпня 2015 року, чим вчинив підробку офіційного документа.

З метою доведення свого злочинного наміру до кінця, 12 листопада 2013 року ОСОБА_3 надав вищезгаданий фіктивний акт на підпис заступникові директора по господарській частині КЗО «Загальноосвітня санаторна школа-інтернат №3 «ДОР» ОСОБА_9, який підписав і завірив його гербовою печаткою КЗО «Загальноосвітня санаторна школа-інтернат №3 «ДОР», на підставі чого платіжним дорученням № 000670 від 08 серпня 2013 року було перераховано на поточний рахунок № 26002301027978, відкритий ПП "РСУ-117" в Дніпропетровській філії ПАТ "Терра Банк", 57 595 грн. 94 коп., а також платіжним дорученням № 001032 від 26 грудня 2013 року перераховано на поточний рахунок № 26002301027978, відкритий ПП "РСУ-117" в Дніпропетровській філії ПАТ "Терра банк", 134 390 грн. 52 коп., які ОСОБА_3 незаконно привласнив шляхом використання підробленого акту форми КБ-2В за листопад 2013 року на суму 191 986 грн. 46 коп., внаслідок чого державі в особі КЗО «Загальноосвітня санаторна школа-інтернат №3 «ДОР» спричинено матеріальні збитки на суму 2 155 грн. 80 коп.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, позицію прокурора Чорнобривець Ю.М., яка повністю підтримала апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, просила скасувати вирок і ухвалити новий, яким призначити зазначене в апеляції покарання, позицію захисника ОСОБА_4 про скасування вироку суду через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним матеріалам кримінального провадження і закриття кримінального провадження за відсутністю в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень, міркування обвинуваченого ОСОБА_13, який підтримав апеляцію захисту та просив відмовити у задоволенні апеляції прокурора, позицію представника потерпілого ОСОБА_2, який пояснив, що діями ОСОБА_3 навчальному закладу будь-якої матеріальної шкоди не заподіяно, претензій до виконаних робіт по ремонту покрівлі немає, підтримав апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 та просив відмовити у задоволенні апеляції прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, апеляційна скарга захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.ст. 370, 372 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У мотивувальній частині обвинувального вироку відповідно по п.2 ч.3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою суд повинен зазначити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням елементів складу кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Ці вимоги закону судом першої інстанції не виконано, що, на переконання колегії суддів, є істотними порушеннями вимогКримінального процесуального кодексу України, які перешкодили чи могли перешкодити ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок і закрити кримінальне провадження. За вимогами п. 2 ч.1 ст. 409, ст. 411 КПК України підставою для скасування вироку суду є невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

Обґрунтовуючи висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 у привласненні чужого майна у сумі 2 155 грн. 20 коп., суд першої інстанції послався на протокол зборів власників ПП «РСУ-117» та наказом від 17 березня 2011 року, згідно з якими ОСОБА_3 був призначений на посаду директора цього підприємства, довідку Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України про реєстрацію ПП «РСУ-117» та його статут, яким визначено коло прав та обов'язків директора; договір підряду між ПП «РСУ-117» та учбовим закладом, дефектний акт та локальну смету, якими встановлено обсяг та суму будівельних робіт по капітальному ремонту покрівлі даху господарчого корпусу «Д-1» на території КЗО «Загальноосвітня санаторна школа-інтернат», акт прийомки виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року, відповідно до якого вартість виконаних робіт, а саме ремонту покрівлі господарського корпусу складає 191 986 грн. 46 коп. та платіжні доручення від 08 серпня 2013 року та від 26 грудня 2013 року про перерахування зазначеної суми на рахунок ПП «РСУ-117», а також висновок судової будівельно-технічної експертизи з фототаблицею та показання експерта ОСОБА_6, який проводив дану експертизу, про те, що в ході огляду покрівлі даху господарського корпусу було встановлено, що слухові вікна не перероблялися, а куди пішло залишкове дерево йому невідомо, але даний огляд був проведений без участі понятих та інших учасників огляду. Крім того, на протоколи огляду від 16 грудня 2014 року та від 26 грудня 2014 року з фототаблицею, останній був проведений за участю обвинуваченого, його захисника, свідка ОСОБА_14 та судового експерта ОСОБА_6. Було встановлено, що дерев'яна конструкція двох металопластикових вікон має старий вигляд та підбита цвяхами зі слідами іржі, висновки додаткової судової будівельно-технічної експертизи, згідно з якими вартість невиконаних об'ємів робіт на об'єкті «Капітальний ремонт покрівлі будинку господарського корпусу Д-1» КЗО «Загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 3 ДОР», що були враховані в акті приймання виконаних робіт за листопад 2013 року, складає 2 155 грн. 20 коп. Вартість надлишково виконаних об'ємів на об'єкті «Капітальний ремонт покрівлі будинку господарського корпусу, що не було враховано в акті приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року складає 6 568 грн. 80 коп., показання експерта ОСОБА_7, який пояснив, що невиконані роботи у сумі 2 155 грн. 20 коп. полягали у невиконанні будівельних робіт, пов'язаних із заміною дерев'яної конструкції слухових вікон; всі інші будівельні роботи виконані відповідно до смети.

Перевіряючи законність та обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_3, визнаного судом доведеним за ч.1 ст. 191 КК України, колегія суддів виходить з наступного.

ОСОБА_3 засуджений за привласнення чужого майна у сумі 2 155 грн. 20 коп.

Привласнення, як форма заволодіння чужим майном, полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні і наміром у подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. У результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватися вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище.

З об'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 191 КК України, може бути вчинений у формі:

1)привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні;

2)розтрати такого майна зазначеною особою;

3)привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_3 був директором

ремонтно-будівельного управління, яке за договором підряду виконувало будівельні роботи з ремонту покрівлі даху господарського корпусу КЗО «Загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 3 ДОР» та згідно з платіжними дорученнями від 08 серпня 2013 року і від 26 грудня 2013 року отримав на рахунок цього підприємства грошові кошти у сумі 191 986 грн. 46 коп. Суд визнав доведеним та у вироку зазначив, що ОСОБА_3 не виконав будівельні роботи вартістю 2 155 грн. 20 коп., тим самим їх привласнив. Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки за викладених у вироку обставин заволодіння чужим майном, в діях ОСОБА_3 вбачається не привласнення, а розтрата чудового майна, тобто незаконне і безоплатне витрачання винним чужого майна, яке було йому ввірене чи перебувало в його віданні. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду, викладені у вироку, щодо способу заволодіння чужим майном не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і є підставою для скасування судового рішення.

Крім того, слід зазначити, що суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 191 КК України, характеризується прямим умислом та корисливим мотивом, тобто прагненням винної особи протиправно обернути чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб або отримання майнової вигоди. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 28 серпня 2015 року було проведено додаткову судову будівельно-технічну експертизу. На підставі висновків експерта прокурором було змінено обвинувачення ОСОБА_3 і зазначено, що сума привласненого майна складає 2 155 грн. 20 коп. З висновками цієї експертизи погодився і суд першої інстанції, пославшись як на доказ винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України. Але, разом з тим, ні прокурор, ні суд першої інстанції не дали належної оцінки висновку експерта про те, що крім невиконаних будівельних робіт, пов'язаних із заміною дерев'яної конструкції слухових вікон, були проведені й інші будівельні роботи, вартість надлишково виконаних об'ємів на об'єкті «Капітальний ремонт покрівлі будинку господарського корпусу, що не було враховано в акті приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року, складає 6 568 грн. 80 коп. Таким чином, підприємство, керівником якого є ОСОБА_15, за власний рахунок перевиконало будівельних робіт на суму, яка майже в три рази перевищує вартість невиконаних робіт. Наведене свідчить про відсутність прямого умислу на заволодіння чужим майном та корисливого мотиву в діях ОСОБА_15, тобто про відсутність суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тому факту, що акт прийому виконаних робіт капітального ремонту покрівлі будинку господарського корпусу було підписано сторонами договору підряду у листопаді 2014 року, а грошові кошти на рахунок ПП «РСУ-117», директором якого був ОСОБА_3, були перераховані лише 26 грудня 2014 року. Зазначене, на переконання колегії суддів, свідчить про те, що на час підписання акту приймання виконаних робіт ОСОБА_3 не мав прямого умислу на викрадення чужого майна та корисливого мотиву.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним матеріалам кримінального провадження, оскільки в діях обвинуваченого ОСОБА_3 відсутні об`єктивна та суб'єктивна сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України, у зв'язку з чим вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 листопада 2015 року в частині засудження ОСОБА_3 за ч.1 ст. 191 КК України підлягає скасуванню, а провадження у цій частині підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях обвинуваченого ОСОБА_16 складу кримінального правопорушення.

Разом з тим, апеляційним розглядом встановлено, що висновки суду щодо винуватості ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, за які його засуджено, повністю відповідають матеріалам кримінального провадження, підтверджені ретельно дослідженими у судовому засіданні доказами та є правильними. Вивченням матеріалів кримінального провадження не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження органами досудового розслідування та судом кримінального провадження. Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні цих злочинів підтверджуються сукупністю доказів, які зібрані з додержанням кримінального процесуального закону та перевірені під час розгляду кримінального провадження. В тому числі суд ретельно перевірив показання обвинуваченого ОСОБА_15, який наполягав, що дані, викладені у акті прийому виконаних робіт, є правдивими, представники навчального закладу з приводу об'ємів та якості виконаних робіт претензій не мали. В судовому засіданні ОСОБА_3 хоч і заперечував свою причетність до підробки та використання підробленого документа, але не заперечував, що сам виготовив акт приймання виконаних робіт та надав його на підпис керівнику навчального закладу, тобто використав цей документ. Суд обґрунтовано визнав достовірними доказами у кримінальному провадженні та послався на них у вироку висновки судової будівельно-технічної та додаткової судової будівельно-технічної експертизи, проведеної за результатами огляду покрівлі даху КЗО «Загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 3 ДОР» за участю обвинуваченого, його захисника, представника учбового закладу та експерта. Під час огляду було встановлено, що роботи по заміні дерев'яної конструкції слухових вікон, не було проведено. Такого висновку дійшли і судові експерти, про що зазначили у висновках судових будівельно-технічних експертиз. Таким чином суд першої інстанції, на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні належних, допустимих, достовірних доказів дійшов обґрунтованого висновку про те, що на час складання ОСОБА_3 та підписання акту приймання виконаних робіт за листопад 2014 року зазначені у акті роботи не були виконані у повному обсязі, тобто ОСОБА_3 підробив офіційний документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією , громадянином-підприємцем, і який надає права і звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем, а в подальшому його використав, тобто вчинив злочини, передбачені ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України. Оскільки злочини, передбачені ч.1 ст. 358 та ч.4 ст. 358 КК України, вважаються закінченими з моменту підробки офіційного документу та його використання і не потребують настання негативних наслідків, тому закриття кримінального провадження в частині засудження ОСОБА_3 за ч.1 ст. 191 КК України, не впливає на законність та обґрунтованість засудження ОСОБА_3 за ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України.

Перевіркою доводів апеляції прокурора про скасування вироку у зв'язку з м'якістю призначеного ОСОБА_3 покарання, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, з наступних підстав. Згідно з положеннями ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При призначенні покарання необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляційним розглядом встановлено, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд в повній мірі врахував, ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до злочинів невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який вину не визнав, офіційно працює, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено. Колегія суддів вважає, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.4 ст. 358 КК України, та в межах санкції ч.1 ст. 358 КК України, суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України, дотримався принципу індивідуалізації покарання, та обґрунтовано призначив покарання, яке за видом і розміром є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. З цих підстав апеляція прокурора задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Коваля І.Ю., який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 листопада 2015 року в частині засудження ОСОБА_3 за ч.1 ст. 191 КК України скасувати і в цій частині провадження закрити у зв'язку з відсутністю в діях обвинуваченого ОСОБА_17 складу кримінального правопорушення.

Вважати ОСОБА_16 засудженим за ч.1 ст. 358 КК України до штрафу у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 680 грн., за ч.4 ст. 358 КК України - до штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 510 грн.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до остаточного покарання за сукупністю злочинів у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.

В іншій частині вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

____ ___ ____

Свідерська Т.А. Кіряк А.В. Дрибас Л.І.