Рішення № 57388270, 20.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/3089/15-ц 22-ц/774/455/К/16

Справа № 212/3089/15-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/455/К/16 інстанції - Зімін М.В.

Категорія - 48 ( ІV ) Доповідач - Ляховська І.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

із секретарем - Петренко К.І.,

за участю - позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні та стягнення компенсації вартості частки,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні та стягнення компенсації вартості частки.В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 17 листопада 2000 року по 26 серпня 2014 року перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, в якому ними було придбано у власність рухоме майно на загальну суму 27 200 грн. та квартиру АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу спільне користування майном є неможливим. Уточнивши позовні вимоги 07 жовтня 2015 року, ОСОБА_2 просив суд виділити йому із спільної сумісної власності майно загальною вартістю 18 200,00 грн., припинити право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_4 на його користь 105 147,50 грн. в рахунок вартості частини вказаної квартири та понесені ним судові витрати по справі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, на його користь з ОСОБА_4 стягнуто грошову компенсацію вартості 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 в розмірі 105 147,50 грн. Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 з дня отримання ним від ОСОБА_4 грошової компенсації в розмірі 105 147,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1 713,52 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості 1/2 частини спірної квартири, припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири та стягнення судових витрат і ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. Зазначає, що відповідач має незначний дохід у розмірі 1 608,19 грн. та не може сплатити компенсацію у розмірі 105 147,50 грн. На думку представника відповідача, присудження грошової компенсації належної позивачу частки за рахунок відповідача, яка сплатити таку компенсацію не спроможна, є використанням одним співвласником свого права власності на шкоду іншому співвласнику, що є неприпустимим, у силу ч.5 ст.319 ЦК України. Вважає, що у зв'язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 відсутні правові підстави стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 1 713,52 грн.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду є правильне по суті та справедливе, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - змінити в частині стягнення судових витрат, стягнувши з відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 13 195,80 грн.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що з 17 листопада 2000 року по 26 серпня 2014 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі від якого мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6, 8, 11).

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 34208497 від 26.02.2015 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мають на праві приватної спільної власності по 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 (а.с. 23-24).

Із довідки Криворізького об'єднанання міської довідково-інформаційної служби убачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а позивач ОСОБА_2 знятий з реєстрації 31 жовтня 2008 року (а.с. 9).

Згідно з висновком № 15/15 експертного будівельно-технічного дослідження від 02.09.2015 року, складеним судовим експертом Іваненко А.О., вбачається, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_1, з урахуванням встановлених пластикових вікон, балконних дверей та виконаного скління балкону, станом на 02 вересня 2015 року становить 210295 грн. (а.с. 98-108).

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 просив припинити його право власності на належну йому 1/2 частку спільного рухомого і нерухомого майна подружжя та стягнути за нього грошову компенсацію з відповідача.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не погодився із доводами відповідача про те, що стягнення з неї компенсації за належну позивачу 1/2 частку квартири стане для надмірним тягарем для її сім'ї через наявність у неї незначного доходу та двох неповнолітніх дітей, та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зазначивши, що позивачем на підтвердження вказаних обставин не надано суду відповідних доказів.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду через невідповідність його обставинам справи та нормам діючого законодавства.

Випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки в спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно регулюються ст. 364 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

В силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, з врахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 13 січня 2016 року розглянув справу № 6 - 2925 цс 15, предметом якої був спір про присудження співвласнику грошової компенсації за частку у спільному майні.

Задовольняючи позовні вимоги в частині припинення права власності позивача на частку в спільному майні та стягнення компенсації її вартості, суд першої інстанції правильно керувався правовою позицією висловленою Верховним Судом України у постанові № 6-4 цс 14 від 19 лютого 2014 року, однак не врахував усіх роз'яснень, що містяться в цій постанові, зокрема те, що при вирішенні справ про стягнення грошової компенсації вартості частки квартири, що знаходиться у спільній частковій власності, суду слід врахувати і загальні засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників. При цьому суду слід ретельно вивчити обставини справи з метою з'ясувати, чи не зловживає позивач, який бажає виділу частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні та чи реалізація цього права не порушить прав інших осіб, які не мають змоги сплатити співвласнику грошову компенсацію вартості його частки. Суду слід перевірити можливості сплати відповідачами такої компенсації і враховувати, що правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

Не убачивши зловживань з боку позивача, зазначивши про врахування інтересів усіх співвласників, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що реалізація права позивача на виділ частки із спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні не порушить права ОСОБА_4

Між тим, суд не перевірив майновий стан відповідача, та не звернув уваги на те, що вона має незначний дохід, оскільки працює діловодом у дитячому закладі, має середню заробітну плату в розмірі 1 666,46 грн., про що суду надана відповідна довідка, отримує аліменти від відповідача в сумі близько 2,5-3тис.грн., при цьому має на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей, оплачує комунальні послуги, приймає участь в утриманні квартири.

На думку колегії суддів, майновий стан відповідача свідчить про її неспроможність виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ним права власності на спільне майно, оскільки це становитиме для неї надмірний тягар.

Крім того, 30 березня 2016 року при розгляді справи № 6-2811цс15 Верховний суд України висловив правову позицію, в якій роз'яснив наступне.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частини перша, друга, четверта статті 71 СК України).

Так, присудження судом грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за наявності згоди цієї особи на таке присудження, крім випадків, передбачених статтею 365 ЦК України.

Положеннями цієї статті передбачають підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов співвласника про припинення права особи на частку у спільному майні, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно із частиною п'ятою статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Як установлено судом, відповідач ОСОБА_4 не згодна та не спроможна виконати вимоги ст.. 71 СК України та внести відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду, що унеможливлює задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про припинення права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та стягнення судових витрат - скасуванню на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 сторонами не оскаржується, колегія суддів не вдається в обговорення цієї частини судового рішення.

Згідно зі ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до вимог ч. 5 ст.. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку з цим судові витрати відповідача по сплатісудового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1 156,62 грн. необхідно стягнути з позивача на користь ОСОБА_4

Керуючись ст. 303, 307, 309 ч. 1 п. 3, 4, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та стягнення судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплатісудового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1 156,62 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий І. Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

Л.В.Михайлів