Рішення № 57388266, 20.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/616/15-ц 22-ц/774/144/К/16

Справа № 216/616/15-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22ц/774/144/К/16 інстанції - Бутенко М.В.

Категорія № 59 (4) Доповідач - Ляховська І.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

із секретарем - Петренко К.І.,

за участю - представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 18 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про стягнення прямих збитків та упущеної вигоди,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 звернулись до ОСОБА_5 з даним позовом, в якому просили суд стягнути з відповідача отримані без достатньої правової підстави грошові кошти у розмірі 17400,00 грн. на користь ОСОБА_2 та у розмірі 32135,21 грн. - на користь ОСОБА_6, а також усі судові витрати у справі. В обґрунтування своїх вимог зазначили, що 11 травня 2014 року між ними та відповідачем досягнуто домовленість щодо укладення в майбутньому договору купівлі-продажу нежитлової будівлі - кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. З метою забезпечення зобов'язання позивачами передано відповідачу грошові кошти на загальну суму 34800,00 грн. (від ОСОБА_2 - 17400,00 грн. та від ОСОБА_6 - 1500,00 доларів США), що на момент підписання розписки по курсу НБУ 11,60 грн. було еквівалентно 3000 доларів США, про що відповідачем власноручно написано розписку та передано її позивачам. При цьому, ОСОБА_5 зобов'язалась укласти договір купівлі-продажу після отримання витягу із Земельного кадастру у червні 2014 року або, у разі неотримання останнього у червні 2014 року, продовжити дію розписки за спільною згодою обох сторін на наступний місяць. Однак, відповідач ані виконала взяті на себе зобов'язання, ані повернула кошти, отримані нею без достатньої правової підстави.

У липні 2015 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до позивачів, в якій просила суд стягнути з них на її користь прямі збитки та упущену вигоду, яка полягала у розірванні договору оренди зазначеного кафе, що є предметом неукладеного договору купівлі-продажу, повернення орендної плати за невиконання умов договору та його дострокове розірвання на суму 81762, 00 грн. (орендна плата за травень червень - 12000,00 грн., плата за оренду землі - 1343,00 грн., витрати на проведення косметичного ремонту - 10 000,00 грн., орендна плати за земельну ділянку - 16419,00 грн., а також недоотриманий прибуток від здачі майна в оренду - 42000,00 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 11 травня 2014 року між сторонами дійсно була досягнута домовленість щодо укладення в майбутньому договору купівлі-продажу кафе, нею отримано кошти від ОСОБА_2 в сумі 17 400,00 грн. та від ОСОБА_6 в сумі 1500,00 доларів США., а вона зобов'язалась укласти договір купівлі-продажу зазначеного майна після отримання витягу із Земельного кадастру у червні 2014 року, або, у разі неотримання останнього у червні 2014 року, продовжити дію розписки за спільною згодою обох сторін на наступний місяць. Оскільки отримання витягу із земельного кадастру зайняло певний час, вона, відповідно до умов розписки, після отримання рішення Криворізької міської ради повідомила позивачів про продовження строку дії розписки на місяць, однак останні відмовились від продовження дії розписки. Тому вважає, що не укладення договору купівлі-продажу відбулось з вини ОСОБА_2 та ОСОБА_6

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 18 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_6 задоволено, з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 стягнуто грошові кошти в розмірі 17400,00 грн. та на користь ОСОБА_6 - 32135,21 грн., а також з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 стягнуто судовий збір в сумі 321,35 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмолено.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21 січня 2016 року у вказаному вище рішенні суду виправлено описку та зазначено, що сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6, складає 23804,10 грн.

Додатковим рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21 січня 2016 року, в якому ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28 січня 2016 року виправлено описку, з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_6 солідарно стягнуто судовий збір в сумі 321,35 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5, в особі представника ОСОБА_7, ставить питання про скасування вказаного рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення зустрічного позову та відмову у задоволенні первісних позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. На її думку, судом не взято до уваги те, що кошти, отримані ОСОБА_5, не можуть вважатися отриманими без достатньої правої підстави, оскільки добровільно надані позивачами з метою укладення у майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна - кафе. Крім того, вважає, що судом не враховано існування у ОСОБА_5 упущеної вигоди (прямих збитків в сумі 39762,00 грн. та втрати прибутку за період з 01 липня 2014 року по 27 травня 2015 року в сумі 42000,00 грн.), спричиненої не укладенням зазначеного договору-купівлі продажу саме з вини позивачів.

У наданих суду запереченнях на апеляційну скаргу представник позивачів ОСОБА_3 просить її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

На думку колегії суддів, оскаржуване рішення не відповідає зазначеним нормам закону.

Судом встановлено, що 11 травня 2014 року між позивачами ОСОБА_2 і ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_5 досягнута усна домовленість щодо укладення в майбутньому договору купівлі-продажу нежитлової будівлі - кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

З метою забезпечення зобов'язання позивачами в рівних частинах передано відповідачу грошові кошти на загальну суму 34800,00 грн., що еквівалентно 3000,00 доларів США станом на момент підписання розписки за курсом НБУ - 11,60 грн. за 1 долар США., про що ОСОБА_5 власноручно складено розписку щодо отримання від від ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 17400,00 грн. та від ОСОБА_6 - грошових коштів в сумі 1500,00 доларів США та передано її позивачам (а.с. 4).

Як убачається із вищевказаної розписки, відповідач зобов'язувалась укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна - кафе - при отриманні витягу із Земельного кадастру у червні 2014 року або продовжити дію розписки за спільною згодою сторін на наступний місяць, та у випадку не виконання зазначених умов - повернути вищевказану суму 01 липня 2014 року або продовжити за згодою сторін.

На день розгляду справи договір купівлі-продажу нежитлової будівлі - кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 не укладено.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 посилались на невиконання відповідачем ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань щодо укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна як на підставу стягнення з неї грошових коштів, отриманих, на їх думку, без достатньої правової підстави.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_6, суд першої інстанції погодився із доводами позивачів та дійшов висновку, що грошові кошти отримані відповідачем від позивачів без достатньої правової підстави, тому підлягають стягненню з відповідача.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду з наступних підстав.

Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року (у справі № 6-100 цс15), у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Зважаючи на те, що між сторонами виникли правовідносини з приводу укладення в майбутньому договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, за яким позивачами передані грошові кошти відповідачу в сумі 17400,00 грн. та 1500,00 доларів США, висновки суду, щодо отримання відповідачем грошових коштів від позивачів без достатньої правової підстави є необґрунтованими.

У зв'язку з цим рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, що не позбавляє права позивачів звернутись до суду із позовом з інших підстав.

Що стосується рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про стягнення прямих збитків та упущеної вигоди, то суд погоджується з висновками суду першої інстанції та не знаходить підстав для скасування рішення суду в цій частині.

Згідно з ч.2 ст.22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до вказаної статті особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.

Таким чином, при пред'явленні вимоги про вiдшкодування неотриманих доходiв (упущеної вигоди) законодавець покладає на позивача обов'язок довести, що цi доходи (вигода) не є абстрактними, а дiйсно були б ним отриманi, якби його право не було порушене.

Відповідно до вимог статей 11, 27, 60 ЦПК, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Відмовляючи у задоволені зустрічного позову ОСОБА_5, суд першої інстанції правильно виходив із того, що розпискою не передбачено відшкодування будь-яких збитків у разі не укладення сторонами договору купівлі-продажу, окрім повернення грошових коштів відповідачем.

Доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.

Так, посилання відповідача на неврахування судом факту існування у ОСОБА_5 упущеної вигоди, спричиненої не укладенням договору-купівлі продажу саме з вини позивачів, не можуть бути взятими до уваги, оскільки, як зазначено вище, розпискою не передбачено відшкодування будь-яких збитків у разі не укладення сторонами договору купівлі-продажу.

Як убачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_5 після досягнення усної домовленості із відповідачами щодо укладення у майбутньому договору купівлі-продажу кафе, але до укладення обумовленої з відповідачами угоди, добровільно, на власний ризик достроково розірвала договір оренди цього кафе, компенсувала орендарям понесені у зв'язку з цим витрати, самостійно несла витрати на оренду землі та втратила можливість отримувати прибуток за умовами раніше укладеного договору оренди.

Відповідно до ст.. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, тому він не створює для сторін будь-яких обов'язків і прав.

Оскільки судом установлено, що сторони досягли лише усної домовленості та не оформили договір купівлі-продажу кафе у відповідності із вимогами діючого законодавства (ст.. 208 ЦК України - письмова форма, ст.. 209 ЦК України - нотаріальне посвідчення), колегія суддів вважає, що ОСОБА_5 не довела суду факт порушення її законного права внаслідок не укладення обумовленої сторонами угоди, у зв'язку з чим підстави для покладення на відповідачів за зустрічним позовом будь-яких зобов'язань щодо відшкодування ОСОБА_5 прямих збитків та упущеної вигоди від не укладення договору купівлі-продажу кафе відсутні.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача за основним позовом ОСОБА_5 необхідно задовольнити частково, рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, а в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог рішення суду - залишити без змін.

Згідно із ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до вимог ч. 5 ст.. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку з цим розподіл судових витрат у справі необхідно змінити.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не підлягають задоволенню, рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 18 грудня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 судового збору у розмірі 321 грн. 35 коп., а також додаткове рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21 січня 2016 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_2 солідарно судового збору в розмірі 321,35грн. необхідно скасувати.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.3, 4, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 18 грудня 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 18 грудня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 судового збору у розмірі 321 грн. 35 коп. та додаткове рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21 січня 2016 року скасувати.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий І. Є. Ляховська

Судді: А.П. Барильська

Л.В. Михайлів