Рішення № 57388216, 25.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3838/16 Справа № 188/373/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бурда П. О. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Павлоградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 01 березня 2001 року він з дозволу Української сільської ради почав користуватися нежитловою будівлею колишнього магазину, яка розташована за адресою по АДРЕСА_1. ОСОБА_2 зазначає, що володіння та користування вказаною будівлею здійснював добросовісно та відкрито понад 10 років. Крім того, відповідно до довідки КП «Павлоградське МБТІ» від 15 грудня 2011 року №18636 право власності на дане майно ні за ким не зареєстровано.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності на нежитлову будівлю магазину, розташовану за адресою по АДРЕСА_1.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено в повному обсязі та визнано за ним право власності на нежитлову будівлю магазину, розташовану за адресою по АДРЕСА_1, позначену літерою «А» за схематичним планом паспорту технічної інвентаризації, з наступними господарськими будівлями та спорудами: сарай, позначений літерою «Б» за схематичним планом паспорту технічної інвентаризації; ворота, позначені №1 за схематичним планом паспорту технічної інвентаризації; огорожа, позначена №2 за схематичним планом паспорту технічної інвентаризації. Судові витрати було залишено на позивачеві.

Відповідно до ст. 45 ЦПК України з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження якої відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, може подавати апеляційну скаргу, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Дізнавшись про вказане рішення та не погодившись з ним, Павлоградська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України, яка не була залучена як сторона по справі, подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та визнаючи за ним право власності, суд першої інстанції керувався положеннями ст. ст. 328, 335, 344 ЦК України та виходив з того, що позивач відкрито володіє і користується спірним нерухомим майном понад 10 років, а тому має право отримати на таке майно право власності за набувальною давністю.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, з огляду на наступне.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року передбачає, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суд повинен враховувати, зокрема таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна і її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Згідно змісту ст. 344 ЦК України передбачено, що при зверненні до суду з вимогами про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, позивачем має бути доведено обставини, які мають суттєве значення для розгляду справи, а саме факт існування такого нерухомого майна, безтитульність, відкритість та безперервність володіння, добросовісність заволодіння майном, факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження свого користування нежитловою будівлею понад 10 років, ОСОБА_2 було надано довідку, видану Українською сільською радою від 20 січня 2015 року №53/8.

Також, слід зазначити, що 17 лютого 2015 року позивач замовив технічний паспорт на вказане майно у районному комунальному госпрозрахунковому підприємстві «Проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро», згідно якого спірне нерухоме майно, розташоване за адресою по АДРЕСА_1 складається з нежитлової будівлі магазину, позначена літерою «А» за схематичним планом паспорту технічної інвентаризації з наступними господарськими будівлями та спорудами: сарай, позначений літерою «Б» за схематичним планом паспорту технічної інвентаризації; ворота, позначені №1 за схематичним планом паспорту технічної інвентаризації; огорожа, позначена №2 за схематичним планом паспорту технічної інвентаризації.

Вказана довідка, видана відповідачем від 20 січня 2015 року №53/8, була покладена в основу для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, проте необхідно звернути увагу, що обставини, за яких Українською сільською радою було встановлено факт безперервного, добросовісного та відкритого користування спірним майном з 01 березня 2001 року, судом не досліджені взагалі.

Крім того, в довідці №53/8 від 20 січня 2015 року, зазначено про проведення ОСОБА_2 за власний рахунок капітального ремонту спірного нерухомого майна, проведення електроенергії та встановлення опалення.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно ч. ч. 1, 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. При цьому експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

З огляду на те, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України, яка є єдиним органом уповноваженим державою на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, взагалі не була залучена до участі у справі, то колегія суддів приходить до висновку про неповне з'ясування всіх обставин та доказів справи, на які посилався ОСОБА_2

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що довідкою Української сільської ради зазначено про володіння та користування нежитловою будівлею магазину, в той час як оскаржуваним рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2015 року визнано право власності на господарські споруди, зокрема сарай, про який у вказаній довідці відсутня будь-яка інформація.

Статтею 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що посилання Павлоградської місцевої прокуратури в апеляційній скарзі на порушення норм діючого законодавства цілком обґрунтовані та підлягають задоволенню, а рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2015 року- скасуванню, як таке, що ухвалено з порушенням норм ст. ст. 212, 213, 214 ЦПК України.

А тому, керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Павлоградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України- задовольнити.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2015 року - скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова