Рішення № 57388111, 20.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1940/16 Справа № 191/187/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Прижигалінська Т. В. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ 20 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року по справі за позовом органу опіки та піклування Синельниківської міської ради до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Синельниківської міської ради, комунальний заклад «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради, за участю прокурора Синельниківської місцевої прокуратури про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

Орган опіки та піклування Синельниківської міської ради у січні 2015 року звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4, також просять стягнути аліменти в розмірі 700 грн. на користь осіб, на утриманні яких будуть перебувати малолітні діти.

В обгрунтування своїх вимог посилаються на те, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, за місцем реєстрації не проживає з лютого 2014 року з невідомих причин, на неї двічі складали адміністративні протоколи. З 04.07.2014 року діти перебувають у комунальному закладі «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради. ОСОБА_2 з серпня 2014 року в центрі не з'являється, телефонного зв'язку з адміністрацією та педагогічним колективом не підтримує, здоров'ям та долею дітей не цікавиться.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.12.2015 року позовні вимоги було задоволено, позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4, стягнуто аліменти в сумі 700 грн. щомісячно на користь осіб на утриманні яких будуть знаходитися діти, вирішено питання щодо судових витрат /т.2 а.с. 29-36/.

З рішенням суду не погодилася відповідач ОСОБА_2 і звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права /т.2 а.с. 41-54/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню відповідно до ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є матір'ю малолітніх ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про народження /т.1 а.с. 40, 41/.

Діти з моменту народження проживали з матір'ю, яка у межах своїх можливостей піклувалася про дітей, але через тяжкі життєві умови, які склалися у сім'ї, та через відсутність будь-якої допомоги від державних органів, куди вона неодноразово зверталася опинилася у тяжкому життєвому становищі.

Постановами Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.03.2014 року та 08.05.2014 року ОСОБА_2 було визнано винною в ухиленні від виконання батьківських обов'язків відносно своїх малолітніх дітей, що виразилося у зловживанні спиртними напоями та залишенні дітей без догляду /т.1 а.с. 56, 57/.

Розуміючи що немає можливості забезпечити дітей усім необхідним, ОСОБА_2 у липні 2014 року тимчасово влаштувала їх до Центру реабілітації дітей у м. Кривому Розі.

Повідомленням № 40 та 41 від 04.07.2014 року адміністрація закладу повідомила службу у справах дітей Синельниківської міської ради про те, що на підставі самозвернення матері ОСОБА_2, у зв'язку з необхідністю її амбулаторного лікування в медичному центрі в м. Кривому Розі, діти ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 року та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 зараховані до закладу 04.07.2014 року /а.с. 10/.

Як вбачається з характеристик даних психологом КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради діти відповідають своєму віковому розвитку, мають навички сформовані на початковому рівні, володіють навичками самообслуговування /т.1 а.с. 7, 8/.

Як вбачається з характеристики від 12.08.2015 року за підписом голови квартального комітету, за місцем проживання ОСОБА_2 характеризується незадовільно /т.1 а.с. 99/.

Рішенням Виконавчого комітету Синельниківської міської ради № 205 від 23.09.2015 року вирішено надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Синельниківської міської ради, комісія з питань захисту прав дитини вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав /т.1 а.с. 116-117/.

Також в матеріалах справи знаходиться копія Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.01.2005 року, яким ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 /т.1 а.с. 100/.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги органу опіки та піклування Синельниківської міської ради про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав підлягають задоволенню.

Але з таким висновком суду погодитися не можна.

Згідно з ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вина, він: не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до п.п. 15, 16 постанови пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно утримують її та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків абро їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Відповідно до ст.9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, вона через тяжкі життєві умови, за своєї ініціативи, тимчасово влаштувала дітей до Центру реабілітації дітей у м. Кривому Розі. Вона дзвонила до цього центру та спілкувалася з вихователями, але через важкий майновий стан не могла туди поїхати. На сьогоднішній день вона помирилася зі своїм цивільним чоловіком, батьком дітей, у неї є постійне місце проживання, влаштувалася на роботу, спиртними напоями не зловживає та просить не позбавляти її батьківських прав.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 категорично проти позбавлення її батьківських прав, прагне брати участь у вихованні дітей, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про позбавлення її батьківських прав, що потягло ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам ст.ст. 231-214 ЦПК України та є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року - скасувати.

Органу опіки та піклування Синельниківської міської ради в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Волошин М.П.

Демченко Е.Л.