Ухвала суду № 57384840, 20.04.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 593/1433/15-кГоловуючий у 1-й інстанції Шміло В.І. Провадження № 11-кп/789/168/16 Доповідач - Римар Т.М.Категорія - ч.2 ст.286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 р.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Римар Т.М.

Суддів - Свачій І. М., Комендат Р. Т.,

при секретарі - Сович Н.А.;

з участю: прокурора - Левчукка А.О.;

обвинуваченого - ОСОБА_3;

захисника - адвоката Горського О.І.;

потерпілих - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від " 17 "лютого 2016 року, -

Встановила:

Цим вироком

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Бережани, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, жителя АДРЕСА_1, працюючого укладальником-пакувальником ТОВ "Кеннер Україна", є інвалідом 1 групи по захворюванню, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 в користь держави в особі Бережанської центральної районної комунальної лікарні 2733,03 грн. витрат, пов'язаних з стаціонарним лікуванням потерпілої ОСОБА_7, а також - в користь держави 1842,42 грн. витрат пов'язаних з проведенням судових експертиз.

Згідно вироку суду, 25 червня 2015 року близько 20 год. 15 хв. ОСОБА_3, в порушення вимог п.2.1.(а) Правил дорожнього руху України, не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керував технічно справним мотоциклом Вікінг ВМ 150-Т2 р.н. НОМЕР_1 та, рухаючись по вул.Лепких в м.Бережани зі сторони с.Рай в бік міського кладовища, вів мотоцикл серединою своєї смуги руху з дозволеною на даній ділянці дороги швидкістю 40 км./год., однак, під час руху не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб в разі її зміни своєчасно відреагувати та не створювати своїми діями загрози безпеки дорожнього руху, чим порушив п.2.3 (б,д) ПДР України, і в час, коли проїзну частину вул.Лепких в.Бережани навпроти будинку №40, зліва-направо відносно руху мотоциклу, перетинала спокійною ходою пішохід ОСОБА_7, 1938 року народження, водій ОСОБА_3 знехтувавши вимогами п.1.5. ПДР України, згідно яких дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку руху чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян та вимогами п.1.7. ПДР України, які зобов'язують водіїв бути особливо уважними до такої категорії учасників дорожнього руху, як люди похилого віку, та маючи об'єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_7, яка ступила на смугу руху мотоциклу, чим створила його водію небезпеку для руху, та вжити відповідно до вимог п.12.3 ПДР України заходів до зменшення швидкості руху, аж до повної зупинки транспортного засобу, водій ОСОБА_3 застосував неправильні прийоми зупинки транспортного засобу та вчинив наїзд на потерпілу передньою частиною мотоциклу.

Внаслідок наїзду потерпіла ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла ІНФОРМАЦІЯ_2 о 23 год. 05 хв. в Бережанській ЦРКЛ.

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 1.5, 1.7, 2.3 (б,д), 12.3 ПДР України перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілої ОСОБА_7

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3, не оскаржуючи фактичні обставини справи, викладені у вироку, висновок суду про доведеність його винуватості в інкримінованому кримінальному правопорушенні та правильність кваліфікації дій за ч.2 ст.286 КК України, просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнити від відбуття призначеного покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк 2 роки, посилаючись на те, що судом не враховано той факт, що злочин вчинено з необережності, зокрема те, що він, керуючи мотоциклом, в момент виникнення небезпеки для руху застосував гальмування, однак воно було невчасним, внаслідок чого відбувся наїзд на потерпілу ОСОБА_7, а після настання ДТП допомагав організувати надання медичної допомоги потерпілій. Також зазначає, що в обґрунтування обраної міри покарання судом наведено лише думку потерпілих, яка мала суто фінансове підґрунтя і не була пов'язаною із наслідками ДТП - трагічною втратою матері потерпілих., при цьому суд не врахував пом'якшуючі покарання обставини, а саме його щире каяття, активне сприяння слідству, а також позитивну характеристику з місця роботи та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката Горського О.І., які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого та просять її задовольнити, прокурора та потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, які просять задовольнити апеляційні вимоги обвинуваченого щодо звільнення його від відбування призначеного судом покарання на підставі ст.75 КК України, перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню.

Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.286 КК України в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції не переглядає судове рішення в цій частині.

Щодо покарання, призначеного ОСОБА_3, то суд першої інстанції, з врахуванням вимог ст.ст. 50, 65-67 КК України, призначив його в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України.

Разом з тим, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про застосування можливість ст.75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням є обгрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно роз'яснень, викладених в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (із змінами, в внесеними 6 листопада 2009 року), призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, хоча згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, однак є злочином, вчиненим з необережності, тобто обвинувачений не передбачав настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити.

Крім того, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд першої інстанції у вироку, хоча і зазначив обставини, які пом'якшують покарання, а саме те, що обвинувачений є особою молодого віку, повністю визнав свою вину і розкаявся у вчиненому, вперше притягується до кримінальної відповідальності, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, має постійне місце проживання та роботи, є інвалідом 1 групи з дитинства, частково відшкодував шкоду потерпілим, відсутність обтяжуючих обставин, однак в повній мірі їх не врахував, тоді як дані обставини зменшують суспільну небезпечність злочину.

За змістом ч.1 ст.75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи вищенаведені пом'якшуючі покарання обставини, позитивні дані щодо особи винного, його інвалідність, а також фактичні обставини справи, зокрема те, що згідно обвинувального акту та вироку суду потерпіла ОСОБА_7 створила обвинуваченому ОСОБА_3, під час керування ним мотоцикла, небезпеку для руху, думку потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, які під час апеляційного розгляду просили пом'якшити покарання обвинуваченому, застосувавши ст.75 КК України, посилаючись на те, що він повністю відшкодував заподіяну шкоду, що свідчить про його щире розкаяння і на даний час вони жодних претензій до нього не мають, колегія суддів приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства і визнає за доцільне застосувати ч.1 ст.75 КК України і звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, а тому вирок суду в частині призначеного покарання підлягає зміні.

Також, колегія суддів відповідно до п.п. 2,3 ч.1 ст.76 КК України вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Керуючись ст.ст. 405,407 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Бережанського районного суду від " 17 "лютого 2016 року стосовно ОСОБА_3 в частині призначеного йому покарання змінити .

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.2 ст.286 КК України до покарання, призначеного судом, у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ч.1 ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді 3 (років) років позбавлення волі, призначеного цим вироком, з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 (два) роки.

На підставі п.п.2,3 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки:

-не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В решті даний вирок залишити без зміни.

Дана ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3(трьох) місяців з дня її проголошення.

Судді:

Т.М. Римар І.М. Свачій Р.Т. Комендат

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Т.М. Римар