Ухвала суду № 57384486, 18.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/5875/15 Головуючий у 1 інстанції: Котельва К.О.

Провадження № 22-ц/783/2201/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Богонюка М.Я., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Ковальчук Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Львівської дирекції, ОСОБА_5 про визнання припиненим договору поруки 014/0642/82/45928/1, укладеного 24.10.2010 року між АТ «Райффайзен банк «Аваль» та ОСОБА_4.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено, визнано припиненим договір поруки 014/0642/82/45928/1, укладений 24 жовтня 2010 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4. Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_4 121,80 гривень судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 121.80 грн. судових витрат.

Рішення в апеляційному порядку оскаржило ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що у зв"язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 умов кредитного договору щодо повернення коштів, відповідно до п. 6.5 кредитного договору банком на адресу ОСОБА_5 було направлено вимогу № 114-6-0-00/6-3358 від 26.11.2013 року про дострокове виконання грошових зобов"язань за кредитним договором у шістдесяти денний термін з дати вимоги, позивачу також було скеровано вимогу № 114-6-0-00/6-3362 від 26.11.2013 року про виконання грошових зобов"язань за договором поруки № 114-6-0-00/6-3362 від 26.11.2013 року, яку ОСОБА_4 отримав 02.12.2013 року. Оскільки ОСОБА_5 05.12.2013 року погасила прострочену заборгованість по кредиту, відтак перебіг позовної давності не переривався і у банку не було правових підстав для звернення з позовом до суду про дострокове повернення всієї суми заборгованості. Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не врахував, що згодом позичальником знову неналежно виконувались умови кредитного договору щодо повернення кредиту, внаслідок чого у позичальника утворилась прострочена заборгованість, а тому банком знову, 30.04.2015 року, було надіслано ОСОБА_5 вимогу про дострокове виконання грошових зобов"язань за кредитним договором у шістдесятиденний термін і у зв"язку із невиконанням боржником вказаних вимог банк, в листопаді 2014 року, банк звернувся з позовом до суду про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто, позов подано в межах шестимісячного строку. Крім цього апелянт зазначає, що порука ОСОБА_4 згідно договору поруки не припинялась і в тексті додаткової угоди від 22.03.2011 року міститься його згода на зміну умов кредитного договору відповідно до цієї додаткової угоди. З наведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» Ковальчук Л.О. на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 жовтня 2006р., між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №014/0642/82/45928, відповідно до умов якого Кредитор надав Позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 22500.00 дол. США строком до 24 жовтня 2016 року зі сплатою 14% річних.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов»язань за кредитним договором, 24 жовтня 2006 року, між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №014/0642/82/45928/1, за умовами якого він відповідає перед банком за порушення зобов»язань боржником за основним договором..

Відповідно до п. 4.1 договору поруки, сторони договору встановили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов'язання.

Пункт 4.2 договору поруки №014/0642/82/45928/1 від 24.10.2006 року передбачає, що сторони договору встановлюють, що строк та умови виконання цього договору можуть бути переглянуті сторонами лише за їх письмової згоди.

22.03.2011 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_5 було укладено Додаткову угоду до кредитного договору №014/0642/82/45928, якою змінено умови погашення кредиту, строк кредиту збільшено на 15 календарних місяців, визначена остаточна дата погашення кредиту - 24 січня 2018 року.

З Додаткової угоди від 22.03.2011 року вбачається, що ОСОБА_4 надав згоду на зміну умов кредитного договору відповідно до цієї угоди та підтвердив, що іпотека, встановлена договором іпотеки б/н від 25.10.2006 року зберігається та забезпечує виконання зобов»язань позичальника за кредитним договором №014/0642/82/45928 від 24.10.2006 року із врахуванням внесених змін.

Тобто, ОСОБА_4 дав згоду на зміну умов кредитного договору, як іпотекодавець за договором іпотеки б/н від 25.10.2006 року, а не як поручитель.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4, своєї згоди на укладення вищевказаної Додаткової угоди, як поручитель, не надавав.

Установлення додатковою угодою до кредитного договору остаточної дати погашення кредиту і збільшення такого строку на 15 місяців, за відсутності згоди поручителя на укладення такої додаткової угоди призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником.

Як вбачається із ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов»язання,забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов»язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов»язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов»язання боржника та кредитором боржника.

Обсяг зобов»язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов»язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

У разі зміни договору зобов»язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч.1 ст. 653 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що Додатковою угодою до кредитного договору №014/0642/82/45928, якою змінено умови погашення кредиту, строк кредиту збільшено на 15 календарних місяців та визначено остаточну дату погашення кредиту - 24 січня 2018 року, збільшено обсяг відповідальності поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов»язання, а також у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов»язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов»язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь - яких умов основного договору.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов»язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Згода поручителя може бути висловлена у будь - якій формі, зокрема письмового повідомлення, додаткової угоди тощо.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов»язання виникає в разі відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування грошовими коштами.

Таким чином, з огляду на положення ч.1 ст. 559 ЦК України, вірним є висновок суду першої інстанції, що встановлення додатковою угодою кінцевого строку погашення кредиту, яким збільшено строк дії кредитного договору на 15 календарних місяців, за відсутності згоди поручителя на укладення додаткової угоди, призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Відтак, встановивши, що кредитним договором, з умовами якого погодився поручитель, був передбачений строк надання кредиту, дії кредитного договору - до 24.10.2016 року, а додатковою угодою до кредитного договору від 22.03.2011 року, укладеною без згоди поручителя, встановлено новий строк погашення кредиту, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування грошовими коштами, тобто, додатковим договором змінено зобов»язання, забезпечене порукою, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, на яке поручитель не висловлював своєї згоди шляхом підписання додаткової угоди до договору поруки та не висловлював у будь - якій іншій письмовій формі свої згоди на збільшення строку погашення кредиту на 15 календарних місяців, суд першої інстанції правильно застосував ч.1 ст. 559 ЦК України та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання поруки такою, що припинилася.

Безпідставними та необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що на Додатковій угоді міститься згода ОСОБА_4 на зміну умов кредитного договору відповідно до цієї додаткової угоди, оскільки ОСОБА_4 надав згоду на зміну умов кредитного договору, як іпотекодавець, а не як поручитель, його письмова згода на зміну умов кредитного договору відповідно до додаткової угоди - відсутня.

З врахуванням ч.2 п.4.1 Договору поруки №014/0642/82/45928/1 від 26.10.2006 року колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення поруки з підстав, передбачених ч.4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуюча: Шеремета Н.О.

Судді: Богонюк М.Я.

Цяцяк Р.П.