Ухвала суду № 57384382, 14.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/7923/15 Головуючий у 1 інстанції: Государський А.В.

Провадження № 22-ц/783/2003/16 Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Федоришина А.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Тропак О.В.

секретаря: Іванової О.О.,

за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного регіонального управління публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» у Львівській області про повернення суми вкладу , відсотків та відшкодування моральної шкоди-

в с т а н о в и л а :

оскаржуваним заочним рішенням частково задоволено позов ОСОБА_2 Стягнуто з Головного регіонального управління ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у Львівській області суму депозитного вкладу в розмірі 164610 грн.

Рішення оскаржила ОСОБА_2, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю. Зазначає, що судом не враховано положення п. 4 ч. 1 ст. 21 та ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а також долучені до позовної заяви і уточненої позовної заяви копії заяв і скарг. Крім того, зазначає, що 20.11.2015 р. їй була виплачена сума по валютному вкладу 6088 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить по курсу 21.82 грн., 132840 грн. замість належних їй 143068 грн. по курсу 23,5 грн., а також два гривневих вклади на загальну суму 67340 грн. (31080 грн. і 36260 грн.).

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підтримання скарги, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів не знаходить законних підстав для задоволення скарги з огляду на викладені мотиви.

Як зазначено у ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається.

Обов'язок повернення вкладів (депозитів) та нарахованих процентів у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком визначені п.3.3. глави 3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 року №516.

Встановлено, що 19 січня 2015 р. між сторонами був укладений договір-заява про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 1 місяць в іноземній валюті на суму 901,69 доларів США з виплатою 10% річних.

13 січня 2015 р. між сторонами був укладений договір-заява про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 3 місяці в національній валюті на суму 25000 грн. з виплатою 23,10% річних, а також 13.01.2015 р. був укладений ще один договір-заява про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 3 місяці в національній валюті на суму 20000 грн. з виплатою 23,10% річних.

Крім того 15 січня 2015 р. між сторонами був укладений договір-заява про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» на 3 місяці в національній валюті на суму 30000 грн. з виплатою 25 % річних.

6 лютого 2015 р. між сторонами був укладений договір-заява про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 1 місяць в іноземній валюті на суму 6190,11 доларів СШАз виплатою 9 % річних.

За умовами вищевказаних договорів про банківський строковий вклад, після закінчення строку вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п.5.2 основних умов (а.с. 15, 16, 65. 66, 67).

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_2 10.03.2015 р. та 07.04.2015 р. зверталася в банк із заявою про повернення банківського вкладу у сумі 6190,11 доларів США зв'язку із закінченням дії договору, а також 20.03.2015 р. звернулася із заявою про повернення банківського вкладу у сумі 901 доларів США (а.с. 13, 14).

Крім того, ОСОБА_2 05.05.2015 р. повторно зверталася із заявою про повернення цих банківських вкладів (а.с. 10).

14.05.2015 р. та 27.05.2015 р. ОСОБА_2 також зверталася із заявами в банк щодо повернення їй банківських вкладів.

Однак на час звернення із позовом вимоги позивачки до банку про повернення банківських вкладів залишилися без задоволення.

З матеріалів справи випливає, що на підставі постанови правління Національного Банку України від 17 вересня 2015 року №612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17 вересня 2015 року прийнято рішення №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та кредит», згідно з яким у період з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року у Банку запроваджено тимчасову адміністрацію, а 18.12.2015 р. на підставі рішення №230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації банку.

У спорах, пов'язаних з виконанням банками, у якому введена тимчасова адміністрація та/або затверджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед кредиторами, норми закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно зі ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Статтею 36 зазначеного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації, зокрема, під час тимчасової адміністрації не здійснюються: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку).

Відповідно до ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене п.1 ч.5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантуються Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Таким чином, виплаті підлягають кошти в межах суми відшкодування, і тому суд обґрунтовано стягнув вклад і відсотки у межах, що не перевищують, гарантованого Фондом розміру.

Підстави для стягнення коштів у більшій сумі, у тому числі застосовувати наслідки порушення зобов'язань - відсутні.

Разом із цим, колегія суддів зазначає, що унаслідок відсутності апеляційної скарги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», відсутні підстави для скасування рішення з підстав залучення до справи неналежного відповідача.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, рішення залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 317 ЦПК України, колегія суддів - у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити..

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: