Ухвала суду № 57384368, 14.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/1790/11 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.

Провадження № 22-ц/783/1817/16 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Богонюка М.Я., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Жукровській Х.І.,

за участю: представника апелянта(відповідача) Міністерства оборони України - Боберського І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 07 травня 2015 року про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и л а:

В квітні 2015р. представник заявника звернувся до суду зі заявою (т.2 а.с.92), у якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-1790/2011р., виданий 18.05.2012 року Залізничним районним судом м. Львова про стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 коштів, мотивуючи це тим, що виконавчий лист не відповідає вимогам законодавства, оскільки не містить ідентифікаційний код боржника - Міністерства оборони України.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 07 травня 2015 року у задоволенні заяви Міністерства оборони України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив відповідач - Міністерство оборони України.

В апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що з ухвала суду є такою, що винесена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що згідно ч.1 п.3. ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у виконавчому листі зазначається ідентифікаційний номер боржника. Виносячи ухвалу, суд першої інстанції посилався на норму ч.4 ст. 369 ЦПК України, однак зробив не вірний висновок, оскільки в даній статті визначено, що суд ухвалою виносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким що не підлягає виконанню повністю або частково, а тому суд безпідставно відмовив у задоволенні заяви, оскільки визначено, що в виконавчому листі повинно бути зазначено ідентифікаційний номер боржника, а у разі його відсутності, в силу вимог ч.4 ст.369 ЦПК України, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Із врахуванням наведеного, просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 07 травня 2015 року та постановити нову, якою задовольнити заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, а тому відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності. На думку колегії суддів матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача(апелянта) в підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 05 липня 2011 року рішенням Залізничного районного суду м. Львова було стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 шкоду, заподіяну смертю годувальника, за період з 01 серпня 2010 року по 30 червня 2011 року у розмірі 25537,50 грн. та шкоду, заподіяну смертю годувальника, за період з 01 квітня 2007 року по 31.07.2010 року у розмірі 20537,50 грн. (т.1 а.с.39,40).

18 травня 2012 року Залізничним районним судом м. Львова був виданий виконавчий лист № 2-1790/2011р. про стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 вищевказаних коштів, зазначений виконавчий документ був отриманий представником позивача 23.05.2012 року (т.1 а.с.112).

Відповідно до ч. 4 ст. 369 ЦПК України суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Відмовляючи в задоволенні заяви Міністерства оборони України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у виконавчому документі відомостей про індивідуальний ідентифікаційний номер боржника не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції із врахуванням наступного.

Відповідно до ч.1 ст.360 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 2 ст. 32 Конституції України та ч. 1 ст. 302 ЦК України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України викладено у рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року (справа № 2-рп/2012), відповідно до п. 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Частина 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) містить вимоги до виконавчого документа, у якому зокрема має бути зазначено й індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.18 вищевказаного Закону такий реквізит виконавчого документу як індивідуальний ідентифікаційний номер боржника не є обов'язковим і зазначається лише за наявності.

Відтак, відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

Враховуючи наведені норми закону, вказані недоліки виконавчого листа не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Із врахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, 313, п.4 ч.1 ст.314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - відхилити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 07 травня 2015 року про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: М.Я. Богонюк

Р.П. Цяцяк