Ухвала суду № 57384337, 14.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/6366/15 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков І.П.

Провадження № 22-ц/783/1403/16 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія: 44

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Богонюка М.Я., Гриновця Б.М.,

при секретарі: Жукровській Х.І.,

за участю: апелянта - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 грудня 2015 року,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 08 грудня 2015 року виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 із кімнати №503 гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( попередня адреса будинку: АДРЕСА_1) без надання їм іншого житлового приміщення.

Рішення суду оскаржили відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6.

В апеляційній скарзі, зазначають, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим. Вважають, що рішенням адміністрації ВАТ Львівського меблевого комбінату їм виділено дві кімнати для проживання та приміщення загального користування на п'ятому поверсі гуртожитку, що підтверджується протоколом засідання спостережної ради ВАТ Львівського меблевого комбінату від 08.10.1997р. У зв'язку із захопленням позивачем кухні загального користування та кладових приміщень, апелянти позбавлені можливості користуватися приміщеннями загального користування, а тому позивачем створено нестерпні умови проживання. За усною згодою дозволено попереднім керівництвом заводу, облаштувати у вільній кімнаті кухню, за свій кошт, якою апелянти користувалися більше 5р. Просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ Торгово-виробнича компанія «Зелений континент».

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_7, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, а тому відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності. На думку колегії суддів матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, представника позивача ПАТ Торгово-виробнича компанія «Зелений Континент» ОСОБА_3 на її заперечення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов ПАТ Торгово-виробнича компанія «Зелений Континент», суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 підлягають виселенню із кімнати № НОМЕР_1 гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (попередня адреса будинку: АДРЕСА_1) без надання їм іншого жилого приміщення, оскільки жодних рішень про надання кімнати № НОМЕР_1 в гуртожитку товариства по АДРЕСА_1 для проживання ОСОБА_4 чи будь кому із членів його сім'ї (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4) товариством у встановленому законом порядку не приймалось, ордер на вселення в кімнату № НОМЕР_1 не видавався, договір найму на зазначену кімнату не укладався та відсутні інші підстави які в силу закону дають право на заселення та проживання в приміщенні (кімнаті) № НОМЕР_1 гуртожитку. Відповідачами самовільно та без будь-яких на те правових підстав здійснено зайняття (заселення) в кімнату № НОМЕР_1 гуртожитку товариства. Добровільно звільняти в кімнату № НОМЕР_1 гуртожитку відповідачі відмовляються.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом будинок гуртожитку АДРЕСА_1 належить позивачу ПАТ Торгово-виробнича компанія «Зелений континент», що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № НОМЕР_10 виданим Реєстраційною службою Львівського міського управління юстицію 19.03.2015р.(а.с.31)

Згідно протоколу засідання Спостережної ради ВАТ Львівського меблевого комбінату № 4 від 08.10.97р. працівнику ОСОБА_4 було виділено для проживання в гуртожитку ВАТ дві кімнати №№ НОМЕР_8, НОМЕР_9 (за попередньою нумерацією) на сім'ю з 4 осіб.(а.с.110-114)

Згідно Наказу генерального директора ПАТ Торгово-виробнича компанія «Зелений континент» «Про затвердження нумерації приміщень гуртожитку» №3/1-од від 12 травня 2015року, технічному паспорті відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 проживають в кімнатах № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7.(а.с.79-80)

Відповідачі самовільно зайняли (заселилися) в кімнату № НОМЕР_1 гуртожитку товариства.

Як вбачається із копій паспортів відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстровані за адресою: м.Львів, вул. Зелена, 208(гуртожиток).(а.с.11-20)

З довідки №2407/15-86 від 24.07.2015р. вбачається, що до перетворення в процесі приватизації Державного підприємства Львівський меблевий комбінат (рішенням загальних зборів від 12.03.15р. назва ВАТ Львівський меблевий комбінат змінена) у Відкрите акціонерне товариство Львівський меблевий комбінат гуртожитку для проживання одиноких громадян по АДРЕСА_1 було присвоєно №208(а.с.26), у зв'язку із чим при поселенні до 16.09.1993р. усі мешканці були зареєстровані за цією адресою. При перетворенні в процесі приватизації Державного підприємства Львівський меблевий комбінат у Відкрите акціонерне товариство Львівський меблевий комбінат вказаний гуртожиток було включено до статутного капіталу товариства за адресою виробничого майнового комплексу підприємства, а саме м.Львів, АДРЕСА_1, у зв'язку із чим адреса гуртожитку, де зареєстровані відповідачі змінилась на зазначену.(а.с.7)

Як вбачається із акту № 16 від 06.07.2015р. за результатами обстеження та проведеної перевірки, комісією встановлено наступне: 1. На п'ятому поверсі першого під'їзду гуртожитку в кімнаті № НОМЕР_1 загальною площею 16,7 кв.м. проживають: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (основний наймач із наступними членами сім'ї); ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (дружина); ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 (дочка); ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 (син); 2. Відповідно до рішень адміністрації Львівського меблевого комбінату (провопопердник позивача), ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (дівоче прізвище ОСОБА_5) було надано по одному ліжко-місцю без надання окремої (відособленої) кімнати в гуртожитку підприємства для проживання одиноких громадян по АДРЕСА_1 (теперішня адреса гуртожитку АДРЕСА_1). В подальшому, в гуртожитку товариства було поселено та зареєстровано також дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 із наданням останнім по одному ліжко-місцю без надання окремої кімнати. За рішенням керівництва товариства, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на момент обстеження проживають в кімнатах № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 загальною площею 34 кв.м. в гуртожитку товариства; 3. Комісією встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстровані за адресою: «АДРЕСА_1, гуртожиток» без прив'язки до будь-якої конкретної кімнати; 4. В ході перевірки комісією встановлено, що жодних рішень про надання кімнати № НОМЕР_1 в гуртожитку товариства по АДРЕСА_1 для проживання ОСОБА_4 чи будь кому із членів його сім'ї (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4) товариством у встановленому законом порядку не приймалось, ордер на вселення в кімнату № НОМЕР_1 не видавався, договір найму на зазначену кімнату не укладався, відсутні інші підстави які в силу закону дають право на заселення та проживання в приміщенні (кімнаті) № НОМЕР_1 гуртожитку, а відповідно таке зайняття вказаними особами кімнати № НОМЕР_1 здійснено самовільно та без будь-яких на те правових підстав. Доказів надання зазначеним особам у встановленому законом порядку кімнати № НОМЕР_1 в гуртожитку товариства комісії не представлено. За рішенням генерального директора товариства, кімната № НОМЕР_1 підлягає заселенню мешканцями із аварійної частини гуртожитку по АДРЕСА_1 у місті Львові (другий під'їзд гуртожитку); 5. З пояснень сусідів відповідачів - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (мешканців кімнат №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 гуртожитку) вбачається, що орієнтовно в січні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 самовільно зайняли кімнату № НОМЕР_1.

Вище вказані обставини визнані сторонами, а відтак доказуванню не підлягають.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи відповідачів неодноразово повідомлялось про необхідність виселення та звільнення кімнати № НОМЕР_1(а.с.39-52).

Згідно ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За приписами ст.ст.6,127 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Гуртожитки можуть використовуватись для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Статтею ст.129 ЖК Української РСР, ч.1 п.10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 20 передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Згідно п.19 Примірного положення про гуртожитки забороняється мешканцям гуртожитку самовільно переселятися з одного приміщення в інше. При цьому, переселення в разі необхідності громадян з одного жилого приміщення в інше в даному гуртожитку провадиться за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та профспілкового комітету і комітету комсомолу з видачею нового ордера (абз. 2 п. 19).

В силу ч. 3 ст. 116 Житлового кодексу України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Оскільки правові підстави для проживання відповідачів у займаному приміщенні відсутні, то колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, тобто відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, п.1 ч.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: М.Я. Богонюк

Б.М. Гриновець