Постанова № 57383874, 25.04.2016, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2757/16-а

пр.№ 2-а/464/147/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2016 року Сихівський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Радченко Е.А.

при секретарі Лобко А.С.

з участю представника відповідача Матвійчук Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

24.03.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що 09.03.2016 року він звернувся до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі та відсотках відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від суми місячної заробітної плати, розмір якої визначено у довідці прокуратури Львівської області від 04.03.2016 року №18/806. Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова листом від 11.03.2016 року відмовило позивачу у перерахунку пенсії на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-УІІІ, мотивуючи свою відмову тим, що відповідно до вищезазначеного нормативного акту з 01.06.2015 року скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а раніше призначені пенсії не перераховуються. ОСОБА_2 вважає, що відмова управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова є необґрунтованою, незаконною та такою, що грубо порушує його право на соціальний захист та пенсійне забезпечення. Тому він просить зобов'язати управління пенсійного Фонду України в Галицькому районі провести перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Позивач в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі, так як вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки з 01.06.2015 року згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 у зв'язку із неприйняттям закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних умовах, норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру» втратили чинність.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Стаж роботи, необхідний для призначення цього виду пенсії, позивач набув в період дії Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 року (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 року, у редакції Закону України від 12.07.2001 року).

До вислуги років, що дає право на пенсію відповідно до ст. 50-1 Закону «Про прокуратуру» зараховується, зокрема, час роботи на прокурорських посадах, перелічених у ст. 56 цього Закону та на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою.

З 02.09.1996 року по 23.12.1998 року позивач працював спеціалістом І категорії служби у справах неповнолітніх Перемишлянської райдержадміністрації Львівської області та прийняв присягу державного службовця. Зазначена посада відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про державну службу» та іншими законодавчим актами щодо державних службовців. Позивач має вищу юридичну освіту, що підтверджується відповідним дипломом. В подальшому позивач продовжив працювати на прокурорських посадах в органах прокуратури, що підтверджується довідкою прокуратури Львівської області від 04.03.2016 року № 18/806 та копією трудової книжки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах установ, закладів та організацій, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищено з 01.12.2015 року на 25 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», що згідно зі ст.50-1 Закону є підставою для перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

У зв'язку з підвищенням посадових окладів працівникам прокуратури, 09.03.2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова із заявою про перерахунок раніше призначеної йому пенсії на підставі виданої прокуратурою Львівської області довідки про заробітну плату.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначено ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Редакція зазначеної статті змінювалась.

Так, відповідно до частини першої статті 50-1 Закону (в редакції від 05.11.1991 року, із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 року, у редакції Закону України від 12.07.2001 року), прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами І або ІІ групи, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, призначається пенсія по інвалідності. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком пенсії.

За таких обставин, необхідною умовою для перерахунку пенсії є документи, додатково подані пенсіонером, в тому числі щодо тривалості вислуги років на прокурорських посадах та розміру місячного заробітку за відповідною посадою станом на час звернення за перерахунком пенсії. Таким чином, перерахунок пенсії провадиться на підставі розрахованої органами прокуратури України довідки про розмір середньомісячного заробітку за відповідною посадою.

Не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії те, що Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Так, відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

При цьому, положення ст. 50-1 Закону про збільшення розміру пенсії на 2 відсотки за кожен повний рік роботи понад 10 років на посадах прокурорів та слідчих, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку, за своїм змістом не передбачає призначення пенсії, як реалізацію права на пенсійне забезпечення, а охоплюється поняттям саме перерахунку пенсії.

Враховуючи викладене, а саме той факт, що після набуття права на призначення пенсії по інвалідності позивач продовжував працювати в органах прокуратури, а тому, за приписами даної норми, набув права на отримання пенсії в розмірі 90 % від суми заробітної плати, як такий, що пропрацював на відповідних посадах, які зараховуються до вислуги років, що дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», понад 15 років, а відтак дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача у збільшеному розмірі є неправомірними.

Суд не може взяти до уваги посилання відповідача на те, що з 01.06.2015 року норми щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури, що призначалися на підставі Закону України «Про прокуратуру», втратили чинність у зв'язку з неприйняттям закону щодо призначення усіх видів пенсій, у тому числі і спеціальних, на загальних умовах, внаслідок чого позивач на підставі чинного законодавства не має права на перерахунок пенсії, оскільки, таке право було надане йому раніше на підставі діючого законодавства.

За вказаних обставин, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України порядку проведення перерахунків призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для позбавлення особи права на перерахунок пенсії, що гарантоване законом.

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд не приймає до уваги доводів відповідача, викладених у запереченні на позовну заяву, оскільки відповідачем було застосовано нові положення до правовідносин, які виникли до їх прийняття та суттєво звужують право на пенсійне забезпечення, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, який набрав чинності та вступив в дію з 15.07.2015 року, гарантії незалежності прокурорів забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням.

Окрім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист громадян України та визначав, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99, рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

У рішенні Конституційного Суду України №1-9/2015 від 13.05.2015 року зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 1, ч. 1, 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Конституційний суд України у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося звуження обсягу прав та свобод особи, а саме: звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики. Пенсійне забезпечення громадян, які виконують або виконували державні функції на посадах зі спеціальним статусом є важливим елементом державних гарантій матеріального і соціального захисту відповідних осіб з метою належного виконання ними особливих професійних обов'язків. Тому право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню або обмеженню згідно з вимогами статей 22 та 64 Конституції України. Для зазначених категорій осіб передбачено особливий порядок пенсійного забезпечення з урахуванням їх правового статусу, професійних обов'язків, підвищених вимог до дисципліни, обмежень та інших особливостей, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, що й зумовило встановлення додаткових гарантій соціального забезпечення таких осіб.

Також, Конституційний суд України у своєму рішенні № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

За таких обставин, зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів правомірності свого рішення з приводу відмови позивачу в здійсненні перерахунку пенсії відповідач суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відмова управління Пенсійного фонду України Галицькому районі м. Львова у здійсненні перерахунку пенсії позивачу, виходячи з розміру заробітної плати на даний час, є неправомірною.

В той же час суд вважає, що позовна вимога про проведення перерахунку з 01.12.2015 року, тобто з дня підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, не грунтується на законі.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про пенсійне забезпеченя», перерахунок призначеної пенсії провадиться з таких строків: при виникненні права на підвищення пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа.

Позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії 09.03.2016 року. Відповідно, позовні вимоги про перерахунок пенсії підлягають задоволенню, починаючи з 01.03.2016 року.

Крім того, в силу положень ст. 162 КАС України, адміністративний суд, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату належних сум відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 58 Конституції України, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», рішеннями Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, ст. 48 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 2, 8, 9, 11, 14, 71, 72, 104, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії по інвалідності у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників відповідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки про заробітну плату, виданої прокуратурою Львівської області від 04 березня 2016 року №18/806 з розрахунку 90 % від середньомісячного заробітку.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників відповідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 05 листопада 1991 року, із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05 жовтня 1995 року, в редакції Закону України від 12 липня 2001 року) на підставі довідки про заробітну плату, виданої прокуратурою Львівської області від 04 березня 2016 року №18/806, з розрахунку 90 % від середньомісячного заробітку, починаючи з 01 березня 2016 року, з урахуванням виплачених сум.

Вступна та резолютивна частини проголошені 25 квітня 2016 року.

Повний текст постанови виготовлений 26 квітня 2016 року.

Постанова може бути повністю або частково оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий :