Постанова № 57383253, 28.03.2016, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/1215/16-а

Провадження № 2-а/442/58/2016

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Гарасимків Л.І.

при секретарі Петрів В.М.

за участю позивача - ОСОБА_1

за участю відповідача - Управлінння пенсійного фонду України в м.Дрогобичі та Дрогобицькому районі - Круглій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобич адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області про оскарження неправомірних дій суб»єкта владних повноважень з питань призначення довічного грошового утримання суддів у відставці,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в м.Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області про оскарження неправомірних дій суб»єкта владних повноважень з питань призначення довічного грошового утримання суддів у відставці.

В підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що він, ОСОБА_1, з 14 грудня 1970 р. по 4 квітня 2008 р. працював суддею. Його стаж роботи на посаді судді становить 37 років 03 місяці 20 днів, що підтверджується записами у його трудовій книжці, а також документами, що знаходяться у його пенсійній справі. У зв'язку з тим, що в Україні з 1 вересня 2015 р. збільшено розмір мінімальної заробітної плати і збільшено суддівську винагороду працюючого судді, яка згідно з довідкою №02-1238/15 від 25 грудня 2015р., виданою ТУ Державної судової адміністрації України в Львівській області, для працюючого судді зі стажем роботи понад 37 років складає 24804,00 грн. в місяць, він звернувся до відповідача про перерахунок призначеного йому довічного грошового утримання з 1 вересня 2015р. Проте своїм листом №86/03-13 від 05.01.2016 р. відповідач відмовив йому у перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці, посилаючись на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 р. №213 з 01 червня 2015р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначено пенсії відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за зверненнями, що надійшли після 01.06.2015р., підстав немає. Вважає, що дана відмова є незаконною і суперечить чинному законодавству та порушує його законні права і інтереси, а тому він вимушений оскаржити її до суду. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, №22, ст.145) (із змінами, внесеними згідно із Законом N900 від 23.12.2015), на який посилається відповідач, не містить у собі обмежень щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного їм до його прийняття, даний закон не має зворотної сили. Відповідач, не маючи підстав для відмови у задоволенні його заяви про перерахунок довічного грошового утримання, покликається на цей закон, не наводячи конкретних його положень щодо обгрунтування своєї відмови. Дана відмова суперечить вимогам чинного законодавства та рішенням Конституційного Суду України виходячи з наступного:

У своєму рішенні від 3 червня 2013р. №3-рп/2013р. у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень ст.2, абзацу 2 п.2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Конституційний суд зазначив: «Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу, життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу». Частина третя статті 138 Закону №2453 у редакції закону №3668, суперечить Конституції, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя ст.138 Закону 2453 в редакції до змін, внесених законом №3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожен повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання». Вирішуючи питання щодо конституційності оспорюваних положень стосовно встановлення максимального розміру пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) суддів у відставці (третє речення частини п'ятої статті 138 Закону №2453, стаття 2 Закону №3668), Конституційний Суд України виходить з такого:

у Рішенні від 18червня 2007 року №4-рп/2007 Конституційний Суд України вже вирішував питання про недопустимість встановлення в законі максимального розміру пенсії суддів або їх щомісячного довічного утримання, наголошуючи, що це обмежить їх обсяг, а також зазначав, що залишивши незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, закон звузив обсяг цього права, встановивши граничну межу для таких виплат суддям (абзац шостий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини). Враховуючи, що однією з гарантій незалежності суддів є заборона при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг визначених Конституцією України таких гарантій. Конституційний Суд України вважає, що положення третього речення частини 5 статті 138 Закону №2453 статті 2 Закону №3668 стосовно встановлення максимального розміру пенсій суддів суперечать частині першій статті 126 Основного Закону України. Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Конституційний Суд визнав неконституційним і незаконним обмеження прав судді у відставці за індексацію і перерахунок призначеного їм довічного грошового утримання і вказав у своєму рішенні:

- «абзац 2 пункту 2 розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення Закону України» Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011року №3668, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії здійснюється без індексації, без застосування положення частини другої, третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9липня 2003року №1058 та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.

Отже відповідач зобов'язаний проводити індексацію та перерахунок призначеного довічного грошового утримання у випадку збільшення, винагороди працюючих суддів. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують кримінальну, адміністративну відповідальність особи. Постановою Дрогобицького міськрайонного суду від 09 листопада 2009 року, йому призначене щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 відсотків заробітку з 5 квітня 2008року. Своїм рішенням суд визнав дії відповідача незаконними і зобов'язав його провести перерахунок призначеного йому довічного грошового утримання судді у відставці, а також зобов'язав відповідача з 1 листопада 2009 року проводити відповідний перерахунок в подальшому у випадку підвищення заробітної плати працюючим суддям. Ухвалою судової колегії Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2013 року, постанову Дрогобицького міськрайонного суду від 09 листопада 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року залишено без змін, а касаційну скаргу Управлінн - пенсійного фонду України в м.Дрогобичі, Львівської області без задоволення. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 09 листопада 2009 року виконано в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці за період з 01.09.2008 року по 31.10.2009 року та виплату встановлену при перерахунку різницю, виходячи з встановленого на той час розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, що підтверджено постановою державного виконавця від 22.10.2010 року. Друга частина резалютивної частини постанови Дрогобицького міськрайонного суду, зобов'язує відповідача добровільно проводити б подальшому відповідний перерахунок призначеного мені щомісячног довічного грошового утримання судді у відставці при підвищенні заробітної плати працюючим суддям. Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду від 15 травня 2013р. на заяву Управління пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі, роз'яснено частину другу резолютивної частини постанови Дрогобицького міськрайонного суду від 09.11.2009 року. Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 14.02.2013 р. дійшов висновку, що Дрогобицький міськрайонний суд у своїй постанові не допустив порушень норм матеріального і процесуального права, тому залишив цю постанову без змін, як і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду. Дані судові рішення є чинними. Відповідно до ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Просить визнати незаконним рішення відповідача Управіління пенсійного фонду в м.Дрогобичі Львівської області по розгляду його заяви про перерахунок призначеного йому довічного грошового утримання як судді у відставці з 1 вересня 2015року та зобов'язати Управління Пенсійного фонду в м.Дрогобичі, відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013р. у справі за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України, окремих положень ст. 2, абзацу 2, пункту 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 листопада 2009 року та провести перерахунок призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці в зв'язку з підвищенням суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 1 вересня 2015 року, відповідно до довідки про посадовий оклад та надбавку за вислугу років від 25.12.2015р. №02-1238/15 Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області та виплатити встановлену при перерахунку належну суму щомісячних виплат. А відтак у нього виникла необхідність звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнив позовні, просить суд визнати незаконним рішення відповідача - Управління пенсійного фонду України в м.Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області по розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок призначеного йому довічного грошового утримання як судді у відставці з 1 вересня 2015 року та зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі, відповідно до ч.3 № ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 р. у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень ст.2 абзацу 2 пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 листопада 2009 року, та провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці в зв»язку з підвищенням суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, яке відбулося з 01 вересня 2015 року, виходячи з суддівської винагороди працюючих суддів з стажем роботи понад 25 років 24 804,00 грн. в місяць в розмірі 90%, що становить 22 323,60 грн. та виплатити цю встановлену при перерахунку належну суму щомісячних виплат.

В судовому засіданні представник відповідача Круглій Ю.Б. підтримав подані на позов заперечення, пояснив, що Управління Пенсійного фонду України діяло у відповідності до вимог чинного законодавства та у спосіб, який передбачено законом. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 14 грудня 1970р. по 4 квітня 2008р. працював суддею, його стаж роботи на посаді судді становить 37 років 03 місяці 20 днів, що підтверджується записами у його трудовій книжці, і відповідно до постанови Верховної Ради України був звільнений у відставку та йому було призначено довічне грошове утримання.

У зв`язку із збільшенням з 01.01.2015 року розміру мінімальної заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді і збільшено суддівську винагороду працюючого судді, позивач звернувся до відповідача про проведення перерахунку довічного грошового утримання. Однак, відповідачем у проведенні перерахунку було відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до УПФУ в м.Дрогобич та Дрогобицькому районі про визнання протиправною відмови у перерахунку отримуваного довічного грошового утримання, проте своїм листом №86/03-13 від 05.01.2016 р. відповідач відмовив йому у перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці, посилаючись на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 р. №213 з 01 червня 2015р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначено пенсії відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за зверненнями, що надійшли після 01.06.2015р., підстав немає.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду від 09.11.2009 року, позивачу ОСОБА_1 призначене щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 відсотків заробітку з 5 квітня 2008 року.

Крім того, Рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 09 листопада 2009 року виконано в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці за період з 01.09.2008 року по 31.10.2009 року та виплату встановлену при перерахунку різницю, виходячи з встановленого на той час розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, що підтверджено постановою державного виконавця від 22.10.2010 року.

Ухвалою судової колегії Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2013р., постанову Дрогобицького міськрайонного суду від 09 листопада 2009р. та ухвалу Львівського апеляційного суду від 09.11.2009р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року залишено без змін, а касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Дрогобичі Львівської області без задоволення.

14 лютого 2013 року Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі дійшов висновку, що Дрогобицький міськрайонний суд у своїй постанові не допустив порушень норм матеріального і процессуального права, тому залишив постанову без змін.

Вищий адміністративний суд України виходив із того, що звуження прав, встановлених законом, не допускається. Відповідно, за ним було визнано право на проведення перерахунку довічного грошового утримання, незалежно від змісту законодавчих актів, що приймалися після його відставки. При цьому право на одержання ним довічного грошового утримання не обмежується будь-яким граничним розміром.

З огляду на те, що починаючи з 01 вересня 2015 року змінився в сторону збільшення розмір матеріального забезпечення суддів, виникла необхідність у проведенні перерахунку сум, які він отримує у вигляді довічного грошового утримання судді у відставці.

З цієї причини позивач ОСОБА_1звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку отримуваного довічного грошового утримання судді у відставці.

Однак, Управління пенсійного фонду України в місті Дрогобич та Дрогобицькому районі Львівської області листом №86/03-13 від 05.01.2016р. відмовило у проведенні перерахунку, посилаючись на те, що для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, яким призначено пенсію відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів" за зверненнями, що надійшли після 01.06.2015 року підстав немає.

Позивач вважає, що така позиція відповідача суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідач посилається на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення". За його твердженням з 1 червня 2015 року цим Законом скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким щомісячне довічне грошове утримання призначається відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідач вважає, що з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом, не призначаються, а раніше призначені пенсії - не перераховуються.

Вказані доводи є помилковими з огляду на наступне.

Позивач ОСОБА_1 працював суддею з 14 грудня 1970 року та 04 квітня 2008 року був звільнений у відставку з посади судді Дрогобицького міськрайонного суду.

В зв"язку з відмовою Пенсійного фонду провести перерахунок, позивач звернувся до суду з позовом.

Вищий адміністративний суд України вирішуючи спір і задовольняючи вимоги позивача, виходив з того, що відповідно до частини першої статті 126 Конституції України, Конституція і закони України повинні гарантувати незалежність і недоторканність суддів. До таких конституційних гарантій віднесено обов`язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів (частина перша статті 130 Конституції України).

За змістом положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" належне матеріальне та соціальне забезпечення судді, в тому числі і щомісячне довічне грошове утримання, є елементами статусу судді та однією з основоположних гарантій незалежності судді.

У абзаці п`ятому пункту 2.2. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013р. зазначено, що конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

У абзаці четвертому пункту 2.2. мотивувальної частини вищевказаного рішення Конституційного Суду України вказано, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Таку ж правову позицію наведено Верховним Судом України в Конституційному поданні, затвердженому Постановою Пленуму ВСУ №14 від 3 липня 2015 року. Зокрема, Конституційне подання містить твердження, що в абзаці третьому пункту 4, абзацах другому, третьому пункту 7 мотивувальної частини свого Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп Конституційний Суд України зазначив, що "... конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене".

У цьому ж Конституційному поданні Пленум Верховного Суду України наводить правову позицію про необхідність врахування прецедентної практики ЄСПЛ, яка стосується обов`язковості дотримання державою принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.(справи Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії", "Федоренко проти України").

Відповідно до ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів», в редакції чинній на час виходу позивача у відставку, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Також, частиною 3 статті 138 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» чинного з 30 липня 2010 року (в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 08.07.2011 року №3668-VI) на час звернення позивача до відповідача із заявою про проведення перерахунку, встановлено, що місячне грошове утримання виплачується судді у певному відсотковому розмірі (у позивача 90%) від грошового утримання судді який працює на відповідній посаді.

Таким чином, з урахуванням ст. 22 Конституції України, якою встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускаються звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 90% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання.

Як уже зазначалось, статтею 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено право судді у відставці на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді.

При цьому, зазначена норма передбачає виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у певному відсотковому розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, тоді як відповідач, за відсутності встановлених законодавством повноважень, здійснив тлумачення цієї норми закону зазначивши, що грошовий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначається один раз і перерахунку не підлягає.

Таке розуміння відповідачем норми закону є помилковим, оскільки правовий аналіз ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави для висновку, що грошовий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного у відсотковому розмірі від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, має змінюватись внаслідок зміни розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Таким чином, оскільки грошовий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та розмір якого змінюється у бік збільшення, законодавець цілком логічно не перевантажував Закон України «Про судоустрій і статус суддів» положеннями щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, у разі зміни розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року визнано неконституційним, зокрема, абзац другий пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668/VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.

Оскільки, Рішеннями Конституційного Суду України неодноразово наголошувалось на необхідність дотримання державними органами влади правового статусу суддів та гарантій їх незалежності, в тому числі їх пенсійного та соціального забезпечення, а стаття 126 Конституції України гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення (рішення Конституційного Суду України по справі №8рп-2005 від 11 жовтня 2005 року, по справі № 18-рп/2011 від 14 грудня 2011 року, по справі № 3-рп/2013 від 3 червня 2013 року) суд, погоджується з наявністю правових підстав для відновлення порушеного права позивача.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється на постійній основі, один раз на місяць протягом не визначеного періоду часу, тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата з якої особа має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці чи його перерахунок. Кінцевий термін або строк, на який призначається довічне утримання судді у відставці, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті цього виду виплат. Тому виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не може бути обмежено будь-яким терміном або строком, оскільки це обмежувало право особи на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом не визначеного часу без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії. Порядок та строки нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці можуть бути змінені лише за умов іншого законодавчого регулювання.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного суду України висловленою в Постанові від 09.06.2015 року по справі №21-472 а 15.

На підставі зазначеного можна зробити висновок, що право позивача на перерахунок довічного грошового утримання (яке підтверджено постановою Вищого адміністративного суду України) не підлягає перегляду, і не може бути обмежене будь-якими законодавчими актами, які прийняті чи можуть бути прийняті пізніше.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у позивача наявні всі правові підстави для нарахування та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 01 вересня 2015 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 як суддя у відставці, має право на проведення перерахунку, незалежно від змісту законодавчих актів, що прийняті після призначення довічного грошового утримання, якщо вони звужують зміст та обсяг конституційних гарантій судді у відставці, а тому відмова відповідача у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання є незаконною.

Суд вважає, що для перерахунку необхідно врахувати розмір заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, яка вказана у довідці, виданій ТУ ДСУ України в Львівській області станом на 01 вересня 2015 року 22 048, 00 грн. (довідка № 02-1169/15 від 08.12.2015 р.)

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.71 ч.2 КАС України, адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких інших доказів правомірності відмови в перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утриманняпредставником відповідача надано суду не було, а тому суд вбачає підставність позовних вимог і можливість до їх задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Виходячи з того, що позивачем при подачі позову до суду не сплачувався судовий збір у відповідності до ст.5 п.1 Закону України «про судовий збір», позовна вимога щодо стягнення з відповідача судового збору на користь держави не заслуговує на увагу.

Керуючись ст.ст. 9-12, 71, 86, 93, 138, 139, 158-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Визнати незаконним рішення відповідача Управління пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області по розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок призначеного йому довічного грошового утримання як судді у відставці з 1 вересня 2015 року.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м.Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області провести перерахунок призначеного ОСОБА_1 довічного грошового утримання як судді у відставці відповідно вимог ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013р. № 3-рп/2013 р. у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справи щодо змін умов виплати пенсій і щомісячно довічного грошового утримання суддів у відставці) виходячи з суддівської винагороди працюючих суддів з стажем роботи понад 25 років 24804,00 грн. в місяць, починаючи з 1 вересня 2015 року в розмірі 90 %, що становить 22 323 грн. 60 коп. та виплатити цю встановлену при перерахунку належну суму щомісячних виплат.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови, з одночасною подачею її копії до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Суддя Гарасимків Л.І.