Рішення № 57382372, 21.04.2016, Токмацький районний суд Запорізької області

Справа 328/3707/15-ц

21.04.2016

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 квітня 2016 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області

у складі: головуючого: Ушатого І.Г.

при секретарі: Гніпель О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Токмацькому районному суді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,

В С Т А Н О В И В:

16.09.2015 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг у сумі 300 доларів США або 6658,98 грн., що еквівалентно ринковому курсу на час звернення до суду; завдану йому моральну шкоду у сумі 3000 грн.; судовий збір у розмірі 487,20 грн.

28.12.2015 р. позивач ОСОБА_1 надав суду уточнену позовну заяву в якій вказав, що 02.09.2015 р. ОСОБА_2 позичив у нього гроші у розмірі 200 доларів США. Про що була складена розписка, яка була власноручно написана відповідачем. Згідно розписки ОСОБА_2Ю повинен був повернути позивачу гроші 05.09.2015 р. В разі неповернення боргу у вказаний строк, відповідач повинен був сплатити позивачу суму у розмірі 300 доларів США. Але до теперішнього часу ОСОБА_2 гроші позивачу не повернув. Крім того він всіляко ухиляється від зустрічі з позивачем, тим самим виказує своє небажання повернути гроші у добровільному порядку. Факт передачі грошей ОСОБА_2 підтверджено розпискою. Вказане у розписці зобовязання відповідач не виконав. Відповідно до розпорядження банку на 25.12.2015 р. вартість 1 долара США складала 25.19 грн., таким чином загальна сума боргу складає 7557 грн. Крім того позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 6000 грн. з наступних підстав. Він повинен був звертатися за захистом своїх прав до юристів, органів міліції та суду, втрачати свій час, займатися непритаманними йому справами, а саме встановленням місцезнаходження відповідача, розшукувати його, хвилюватися з того, що його добрі наміри було порушено. Таке хвилювання викликало тривале безсоння та втрату апетиту. Позивачу навіть довелося звертатися до лікарів, так як зявилися розлади здоровя. Також безпідставні дії відповідача примусили позивача вносити зміни у звичний для нього спосіб життя.

В звязку з цим позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу у розмірі 7557 грн., суму судових витрат, яка складається з послуг на юридичну допомогу у розмірі 1500 грн., вартість проїзду у розмірі 224,56 грн., суму моральної шкоди у розмірі 6000 грн. та суму судового збору.

Крім того 31.03.2016 р. до Токмацького районного суду Запорізької області від представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 надійшла заява про долучення до матеріалів справи розрахунку вартості послуг адвоката і квитанції до касового ордеру, відповіді з лікарні на адвокатський запит про факт звернення ОСОБА_1 до лікарні, квитків на проїзд. Згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 10.02.2016 р. адвокат ОСОБА_4 прийняв від ОСОБА_1 за договором про надання правових послуг 2800 грн., в розрахунку вартості послуг адвоката зазначено, що загальна сума складає 4340,70 грн., загальна вартість квитків за проїзд становить 207,50 грн.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, проти заочного розгляду справи не заперечував пояснили, що позивач ОСОБА_1 позичив відповідачеві ОСОБА_2 200 доларів США на умовах, що ОСОБА_2 поверне борг через 3 дні, якщо пізніше, то повертає 300 доларів США, про що ОСОБА_2 написав розписку. Через три дні борг ОСОБА_2 не повернув, почав переховуватися, не відповідав на телефонні дзвінки. 07.09.2015 р. ОСОБА_2 пішов за контрактом до збройних сил України. Позивач звертався до органів внутрішніх справ, але йому було розяснено, що це цивільно-правові відносини, після чого він звернувся до суду з позовом. Вважають, що в звязку з неповерненням ОСОБА_2 боргу позивачу було завдано моральної шкоди, так як у нього були нервові зриви і він змушений був неодноразово звертатися за медичною допомогою до лікаря, а також він змушений був розшукувати боржника, порушився ритм його життя. Позивач та його представник просили суд стягнути на користь позивача з ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 7557,00 грн, суму моральної шкоди в розмірі 6000 грн., витрати на юридичні послуги 4340,70 грн., витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 1250 грн. та витрати на проїзд згідно наданих проїзних білетів.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 23.03.2016 р. не зявився, в своїй заяві просив суд відкласти розгляд справи на інший час, у звязку з тим, що його терміново викликано до зони АТО у Луганській області, зазначив, що довідку про перебування у відрядженні зобовязується надати на інше судове засідання.

В судові засідання 06.04.2016 р. та 21.04.2016 р. відповідач ОСОБА_2 повторно не зявився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 26.03.2016 р. та 09.04.2016 р., причину неявки суду не повідомив.

В наданих суду запереченнях на уточнену позовну заяву відповідач ОСОБА_2 вказав, що позовні вимоги вважає безпідставними, необґрунтованими і непідтвердженими належними доказами, а тому вони не підлягають задоволенню.

За заявою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно розписки від 02.09.2015 р. ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 200 доларів США, які зобовязався повернути не пізніше 05.09.2015 р. В розписці зазначено, що у випадку повернення пізніше вказаної дати ОСОБА_2 зобовязався повернути борг розмірі 300 доларів США. Вказане ОСОБА_2 підтвердив своїм підписом у розписці.

Відповідач ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 не повернув суму боргу в зазначений в розписці термін.

Листом №49/10289 від. 09.09.2015 р. начальник Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області повідомив ОСОБА_1, що за його повідомленням від 07.09.2015 р. (ЄО №5263 від 07.09.2015 р.) проведена ретельна перевірка, в ході якої було встановлено, що в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки складу кримінального правопорушення передбаченого ст.190 КК України так, як відсутні факти, які б вказували, що останній мав намір на шахрайське заволодіння його коштами, але разом з цим в відносинах, які склалися між ним та ОСОБА_2 вбачаються ознаки цивільних правових відносин, тому ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися до суду. На підставі викладеного було прийнято рішення про припинення розгляду матеріалу.

Згідно висновку старшого ДІМ СДІМ Токмацького МВ ГУМВС старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5 від 09.09.2015 р. перевірку за повідомленням ОСОБА_1 припинено.

Згідно розпорядження №328/0.ZPT0 від 25.12.2015 р. про встановлення курсів купівлі-продажу іноземної валюти за гривню, в операційній касі Токмацького відділення Запорізького РУ за адресою: Запорізька область м.Токмак вул.Шевченко, 36/58 з 08.30 год. 25.12.2015 р. встановлено курс купівлі-продажу іноземної валюти: продаж 1 долар США 25,19 грн.

Таким чином, загальна суму боргу становить 300 доларів США х 25,19 грн. = 7557,00 грн.

Довідкою №17674 від 22.12.2015 р. підтверджується, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в військовій частині польова пошта В4680.

Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За ч. 2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такі самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу.

Ст.625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобовязання.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за розпискою у розмірі 7557,00 грн.

В обґрунтування моральної шкоди завданої позивачу ОСОБА_1 його представником адвокатом ОСОБА_3 було надано суду лист головного лікаря КУ Токмацька ЦРЛ в якому вказано, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 звертався за амбулаторною допомогою до лікаря-терапевта КУ «ТЦ ПМСД» ТМР: 14.10.2015 р., 16.10.2015 р., 09.11.2015 р., 11.11.2015 р. з діагнозом: нейроциркуляторна дистонія, астено-невротичний синдром. Але даний лист не підтверджує того, що розлад здоровя позивача ОСОБА_1 стався внаслідок порушення його майнових прав з боку відповідача ОСОБА_2

Оскільки обґрунтування та мотиви, приведені позивачем ОСОБА_1 щодо відшкодування йому моральної шкоди є непереконливими, в їх підтвердження суду не надано доказів, які б давали змогу задовольнити вимоги в цій частині. Крім того, відшкодування моральної шкоди передбачено вимогами ст.23 ЦК України, відповідно до умов якої визначено вичерпний перелік підстав, за яких особа має право відшкодування моральної шкоди. В даному випадку, при наявних між сторонами правовідносинах, відшкодування такої шкоди законодавством не передбачено.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь з ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 6000 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Пунктом 47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 4 роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року N 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 4 роз'яснено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 крім витрат на сплату судового збору також витрати за надання юридичної допомоги та витрати на проїзд.

Згідно наданих суду чека №5753 від 30.11.2015 р. вартість проїзду 53,23 грн., квитка №ТВ16943 від 27.11.2015 р. вартість проїзду 60,22 грн., чека №24723 від 22.12.2015 р. вартість проїзду 58,55 грн., квитка №ТВ19663 від 22.12.2015 р. вартість проїзду 52,56 грн., чека №44971 від 18.01.2016 р. вартість проїзду 51,19 грн., квитка №ТВ22300 від 18.01.2016 р. вартість проїзду 52,56 грн., чека №69545 від 17.02.2016 р. вартість проїзду 51,19 грн., квитка №ТВ225719 від 17.02.2016 р. вартість проїзду 52,56 грн.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, того хто, куди і з яких причин їздив, на проїзних документах відсутнє прізвище позивача або його представника, а тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на проїзд не підлягають задоволенню.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера№38 від 30.11.2015 р. адвокат ОСОБА_4 прийняв від ОСОБА_1 за договором 1500 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера без № від 10.02.2016 р. адвокат ОСОБА_4 прийняв від ОСОБА_1 за договором про надання правових послуг 2800 грн.

Підписи на вказаних квитанціях не завірені печаткою.

В розрахунку вартості послуг адвоката зазначено, що загальна сума становить 4340,70 грн.

Однак позивачем та його представником не надано суду акт виконаних робіт, який би підтверджував кількість годин затрачених особою, яка надавала правову допомогу.

З таких підстав суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Відповідно до ч.2 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно квитанції №199 від 16.09.2015 р. позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подачу позову до суду в розмірі 487,20 грн.

Згідно квитанції №247 від 23.09.2015 р. позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подачу позову до суду в розмірі 487,20 грн.

Згідно квитанції №136 від 21.01.2016 р. позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 275,60 грн.

А тому також необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог в загальному розмірі 762,80 грн.

Керуючись ст.ст.15, 79, 88, 214, 215, 218, 224, 226 ЦПК України, ст.ст.526, 1049, 1050, 1167 Цивільного кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 7557,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 762,80 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення в Токмацький районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя/підпис/ З оригіналом згідно

Суддя Токмацького районного суду

Запорізької області ОСОБА_6