Ухвала суду № 57382083, 21.04.2016, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 21.04.2016

Справа № 320/1433/16-ц

4-с/320/8/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: Ковальової Ю.В.,

при секретарі: Черемісіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу за скаргою

ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, за участю заінтересованої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю Житломасив,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідною скаргою, в якій просить визнати бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області (далі- відділу ДВС) ОСОБА_2 щодо невинесення постанови про зняття арешту на кошти, що містяться на рахунку для окремого цільового соціально-державного призначення; скасувати вказану постанову; зобов»язати державного виконавця відділу ДВС зняти арешт з коштів, що містяться на рахунку ТОВ Житломасив та мають окреме цільове соціально-державне призначення .

Вказує, що в провадженні відділу ДВС знаходиться виконавче провадження № 48634222 від 09.09.2015 року про стягнення з ТОВ Житломасив на користь в тому числі заявника заборгованості з заробітної плати у вигляді коштів, які надходили з державного бюджету до ТОВ «Житломасив» в якості компенсації.

Вказує, що він є мобілізованим третьої хвилі мобілізації з 04 вересня 2014 року по 26 листопада 2016 року, учасник антитерористичної операції.

На рахунки ТОВ «Житломасив», де він прац ював, накладений арешт відділом ДВС. Підприємство має значну заборгованість перед ним по виплаті цільових коштів. За судовим рішенням від 10.08.2015р. №320/6890\15ц ця сума складала 21978,86грн. за ним і відкрито виконавче провадження .

На даний час на рахунок підприємства продовжують поступати цільові кошти державного бюджету (компенсація заробітної плати мобілізованих співробітників), що підверджується листом ВДВС від 15.02.2016р. № 2431.

Але, незважаючи на те, що ці кошти держбюджету є цільовими, виконавча служба використовує їх на свій розсуд, що підтверджується платіжними дорученнями.

Вбачає в цьому пряме порушення постанови КМУ №105 від 04.03.2015, Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та їх сімей» та положень ЗУ «Про виконавче провадження».

Так, на день надання відповіді 15.02.2016р. державному виконавцю достименно було відомо, що на розрахунковому рахунку, який арештований ВДВС перебувають кошти, призначені як середній заробіток призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, що підверджується листом ВДВС від 15.02.2016р. № 2431, який отримано заявником 4 березня 2016р.

Тобто в процесі здійснення виконавчого провадження ВП № 48634222 державним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту на рахунок боржника. При цьому на рахунку, на який було накладено арешт, є кошти, які мають окреме цільове соціально-державне призначення, що не було враховано державним виконавцем при здійсненні ним виконавчих дій при накладенні арешту та в подальшому при зверненнях заявника. Вважає, що тим самим державний виконавець своєю бездіяльністю позбавив його на отримання грошових коштів, гарантованих державою .

В судовому засіданні заявник підтримав скаргу за вищевказаними обставинами, просить її задовольнити.

Головний державний виконавець відділу ДВС ОСОБА_2 (далі-державний виконавець) в судовому засіданні заперечила проти задоволення скарги, пояснила, що при винесенні оскаржуваної постанови діяла у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закону). Зазначила, що до компетенції державного виконавця не входить перевірка цільового призначення рахунків боржника, відкритих в банках. Статею 60 Закону України «Про виконавче провадження» зобов»язано державного виконавця зняти арешт з рахунку боржника в разі надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом. Тобто, повідомлення державного виконавця про рахунки, які не підлягають арешту, є завданням банку та самого боржника. Крім того, державний виконавець зазначила, що взагалі компенсація заробітної плати працівникам, призваним на військову службу під час мобілізації не є коштами окремого цільового соціально-державного призначення. Також зазначила, що кошти, які поступають на арештовані рахунки боржника, спрямовуються на погашення заборгованості із заробітної плати працівникам ТОВ «Житломасив», ОСОБА_1 на даний момент є 46 у черзі.

Представник ТОВ «Житломасив» в судове засідання не з»явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

Відповідно ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно цивільному судочинству, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 387 ЦПК України, у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону державний виконавець зобовязаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Звернення стягнення на майно боржника полягає полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Постановою державного виконавця від 09 вересня 2015 року відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 320/6890/15-ц від 10 серпня 2015 року про стягнення з ТОВ «Житломасив» на користь ОСОБА_1 суми заборгованості по заробітній платі в розмірі 21978,86 грн. (а.с.54)

Постановою державного виконавця від 16 вересня 2015 року приєднано виконавче провадження з виконання судового наказу № 320/6890/15-ц від 10 серпня 2015 року про стягнення з ТОВ «Житломасив» на користь ОСОБА_1 суми заборгованості по заробітній платі до зведеного виконавчого провадження № 47541766 (а.с.55)

Згідно відповіді ДПС України від 04 червня 2015 року, надісланої на запит державного виконавця, ТОВ «Жиломасив» має чотири відкритих рахунків, а саме- № 26054055704924, 26004055705490, 26042055701586, відкритих у ПАТ КБ «Приватбанк» та № 26008300119207, відкритий у АТ «Ощадбанк» (а.с.53).

Постановами державного виконавця від 07.05.2015 року, 03.06.2015 року, 17.07.2015 року, 24.07.2015 року накладено арешт на вказані рахунки боржника (а.с.56-61)

Як вбачається з відповідей вищевказаних банківських установ, інших документів, що містяться в матеріалах виконавчого провадження і були предметом дослідження в судовому засіданні, рахунки з окремим цільовим спеціальним призначенням, що були б відкриті на ім»я боржника, в цих установах - відсутні.

За таких обставин, дії державного виконавця з накладення арешту на кошти боржника є правомірними, оскільки державний виконавець не мав відомостей про цільове використання рахунків і з»ясування цих обставин не входить до кола його обов»язків.

Згідно ч. 3 ст. 60 Закону, з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Згідно ч.5 даної статті, у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Оскільки до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що рахунки, на які було накладено арешт постановами про арешт коштів боржника мають спеціальне призначення, суд знаходить дії державного виконавця правомірними як щодо накладення арешту на ці рахунки так і неможливості зняття ним такого арешту (бездіяльність щодо чого оскаржується заявником).

Зі змісту листа Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі- УПСЗН) від 08 лютого 2016 року, на який посилається заявник, вбачається, що з боку УПСЗН перераховано на рахунок ТОВ «Житломасив» суми звітів про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації в повному обсязі на суму 34798,87 грн. (а.с.11).

Таке призначення платежу вказано й у відповідних платіжним дорученнях (а.с.12-14). Тобто, вказані кошти перераховано не конкретно заявнику, а в якості компенсації підприємству. Вказане виключає можливість державного виконавця встановити цільове соціально-державне призначення даних коштів.

Крім того, скасування оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника, зважаючи на незавершеність даного виконавчого провадження, призведе до порушення прав стягувачів в провадженні, що не відповідатиме такому принципу цивільного судочинства як обов»язковість судових рішень.

Таким чином, суд вважає доводи скаржника безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки державним виконавцем правомірно не знято арешт з коштів боржника.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що оскаржувані дії (бездіяльність) державного виконавця вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, що вказує на необгрунтованість скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись ст. 383-387 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, за участю заінтересованої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю Житломасив.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.

Суддя: Ю.В. Ковальова