Рішення № 57381885, 21.04.2016, Запорізький районний суд Запорізької області

Провадження № 2/317/382/2016

Справа № 317/1411/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Сакояна Д.І.

при секретарі - Грецовій О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

12.05.2015 р. до суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позивач просив солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № КФ 201-07/А від 29.08.2007 р. у сумі 271730,26 грн. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 29.08.2007 р. між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та фізичною особою резидентом України, яким є ОСОБА_1, укладено кредитний договір № КФ 201-07/А. Згідно п.п. 1.1-1.2 Договору банк надав позичальнику кредит в розмірі 14212,00 доларів США на придбання автотранспортного засобу марки DACIA, модель LOGAN, термін повернення кредиту 28.08.2013 р. Банк виконав зобовязання за кредитним договором та надав позичальнику кредитні кошти в повному обсязі. Відповідно до п. 2.4.2 Договору проценти та комісію за управління кредитом позичальник повинен сплачувати щомісячно в день повернення кредиту відповідно до платежів, передбачених у Графіку погашення заборгованості за кредитом, наведеному у Додатку №1. Підпунктом 1.3.1 Договору за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата в розмірі 13,00 % від суми кредиту. Згідно із п. 2.5.1 Договору позичальник зобовязується не пізніше дати, встановленої в Графіку, поповнювати рахунок банку, вказаний у п. 6 спеціальної частини договору, у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумах не менших за суми платежів, встановлені у Графіку, а також в сумах комісії за управління кредитом. 05.12.2008 р. між сторонами було укладено додатковий договір згідно якого було змінено розмір плати за користування кредитними коштами з 13,00 % до 17,5 %. Позивач зі своєї сторони виконав договірні зобовязання в повному обсязі, а відповідач від виконання зобовязань ухиляється. Відповідач порушив свої зобовязання щодо щомісячного повернення частини кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а також плату за управлінням кредиту, які передбачені п. 2.5 Договору. Так, з 30.09.2007 р. виникла прострочена заборгованість за кредитом. Згідно п. 4.5 Договору у випадку прострочення позичальником сплати або сплати не у повному обсязі чергового платежу за Графіком, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити штраф у розмірі 20 % від суми невиконаних зобовязань строк сплати яких настав. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача відповідно до розрахунку заборгованості станом на 24.04.2015р. становить: 271730,26грн., з них: прострочена до повернення суми кредиту 5230,77 доларів США; відсотки 5292,46 доларів США, комісія за РО 00,00 грн., штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) 28118,82 грн. Згідно договору поруки від 29.08.2007 р., укладеного між позивачем, боржником та ОСОБА_2 (поручителем), поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання боржником зобовязань у повному обсязі за кредитним договором № КФ 201-07/А від 29.08.2007 р., який було укладено між кредитором та боржником та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, згідно з якими боржнику надано кредит в сумі 14212,00 доларів США зі сплатою 17,5 % річних, строком повернення 28.08.2019 р. Відповідно до п. 3.1 договору поруки у випадку невиконання зобовязань по кредитному договору та даному договору, боржник і поручитель відповідають перед кредитодавцем як солідарні боржники.

В подальшому, заявою № 12/2-11625 від 04.03.2016 р. позивач зменшив розмір позовних вимог до суми 175988,08 грн. Зменшення розміру позовних вимог мотивовано тим, що у звязку з технічною помилкою при подачі позову суму заборгованості вказано в розмірі 271730,26 грн. Проте 17.05.2011 р. Запорізьким районним судом Запорізької області було ухвалено рішення № 2-364/11 щодо стягнення за даним кредитним договором суми заборгованості в розмірі 95742,18 грн., тобто на теперішній час заборгованість за кредитним договором складає 175988,08 грн., з них: прострочена до повернення сума кредиту 5740,94 доларів США; відсотки 4762,80 доларів США; штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) 23906,44 грн.

21.04.2016 р. позивач своєю заявою знову зменшив розмір позовних вимог до суми 138378,19 грн. Зменшення розміру позовних вимог мотивовано тим, що у звязку з технічною помилкою при подачі позову суму заборгованості вказано в розмірі 271730,26 грн. Проте 17.05.2011р. Запорізьким районним судом Запорізької області було ухвалено рішення №2-364/11 щодо стягнення за даним кредитним договором суми заборгованості в розмірі 95742,18 грн., тобто на теперішній час заборгованість за кредитним договором складає 138378,19 грн., з них: відсотки 4762,80 доларів США; штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) 28118,82 грн.

Отже, остаточно позивач просить стягнути з солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка складає 138378,19 грн., з них: відсотки 4762,80 доларів США; штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) 28118,82 грн.

Представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 подані заперечення на первинний позов, датовані 30.06.2015 р. Заперечення мотивовані тим, що позивач по справі намагається двічі стягнути одну й ту саму суму заборгованості, що виникла з одних і тих самих зобовязань, оскільки приховує інформацію про наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором № КФ 201-07/ОСОБА_4 рішенням на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнута заборгованість у розмірі 95742,18 грн. На підставі ухваленого рішення 26.08.2011р. було видано виконавчий лист № 2-364/11, який у вересні 2011 року був предявлений позивачем на виконання до Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області з метою примусового виконання рішення. На час предявлення виконавчого листа на виконання до ДВС, ОСОБА_1 було сплачено заборгованість у розмірі 6 тисяч доларів США, у звязку з чим стягувач предявив до виконання виконавчий лист на суму 53192,02 грн. Звертаючись до суду у 2011 році позивач застосував право дострокової вимоги всієї суми кредиту, існуючої на час звернення до суду, а відтак банк не може предявити інших вимог, окрім вимоги щодо стягнення відсотків в межах позовної давності. Не підлягає задоволенню вимога про стягнення штрафу/пені у розмірі 28118,82 грн., оскільки відсутні належні та допустимі докази такого нарахування, пеня і штраф є окремим видами неустойки до яких застосовуються різні порядки їх нарахування. Крім того, відповідно до ст. 258 ЦК України до вимог щодо стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік. З позовної заяви та додатках не вбачається яким саме чином було здійснення нарахування штрафу/пені у заявленому розмірі, на яку суму заборгованості нарахована неустойка, тобто взагалі відсутній розрахунок заборгованості за даною вимогою, а відтак вона є необґрунтованою та недоведеною. З приводу права на стягнення з відповідачів коштів за останні 3 роки зазначає, що відповідно до п. 2.7.4 кредитного договору у випадках невиконання позичальником боргових зобовязань понад 1 календарний рік від дати відправлення вимоги банку, банк має право розірвати договір та набуває право звернути стягнення на предмет застави, в порядку передбаченому чинним законодавством та договором застави. Цей договір вважається розірваним з моменту відправлення на поштову адресу позичальника відповідного рекомендованого листа. При цьому, відповідно до «застереження 2», документом, що посвідчує відправлення банком листа про вимогу усунення порушення, виконання порушеного зобовязання та про дострокове погашення кредиту є квитанція поштового відділення про відправлення відповідного рекомендованого листа позичальнику чи квитанція поштового відділення про неможливість вручити такий лист позичальнику. До направлення вимоги чи відкликання на адресу позичальника поштою прирівнюється також і її вручення позичальнику чи його представнику під розпис. Така вимога позивача була вручена особисто 06.02.2009 р. Крім того, вимога про дострокове погашення заборгованості може бути направлена як окремо (в досудовому порядку), так і шляхом предявлення відповідного позову до суду. За викладених обставин, з урахуванням предявленої дострокової вимоги, в тому числі шляхом предявлення позову до районного суду про дострокове стягнення заборгованості, кредитний договір можна вважати розірваним.

21.04.2016 р. від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 У даній заяві представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності до остаточних вимог щодо стягнення неустойки та відсотків за кредитом та зазначає, що з урахуванням строку позовної давності заборгованість за відсотками складає 2784,30 доларів США, що складає 64454,60 грн., надаючи при цьому відповідний розрахунок.

Представник позивача у судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, вказав, що позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, про місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання, заперечень на позов не подав.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 зявлялась у судові засідання 30.06.2015 р., 20.07.2015 р., 06.08.2015 р., 17.02.2016 р, 02.03.2016 р. В подальшому участі у розгляді справи не брала, подала заяву від 21.04.2016р. з проханням розглянути справу за її відсутності та відсутності ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання, заперечень на позов не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

29.08.2007 р. між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та фізичною особою резидентом України, яким є ОСОБА_1 укладено кредитний договір № КФ 201-07/А (далі Договір).

Згідно п.п.1.1-1.2 Договору банк надав позичальнику кредит в розмірі 14212,00 доларів США на придбання автотранспортного засобу марки DACIA, модель LOGAN, термін повернення кредиту 28.08.2013 р.

Підпунктом 1.3 Договору за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата в розмірі 13,00 % від суми кредиту.

Згідно з п. 2.5.1 Договору позичальник зобовязався щомісячно до дати, встановленої у графіку, наведеному у додатку 1 до договору, поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумі не менше суми чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших виплат, встановлених у графіку.

За пунктом 3.3.2 Договору позичальник зобовязаний щомісячно повертати частину кредитних коштів згідно з умовами п. 2.5.1 цього договору. Не пізніше передбаченого п.1.2 цього договору терміну повернути банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, сплачувати кошти, передбачені п. 2.3 цього Договору, а також на вимогу банку сплачувати можливі штраф та пеню.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20 % від суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів.

05.12.2008 р. між сторонами було укладено додатковий договір № 1, згідно якого було змінено розмір плати за користування кредитними коштами з 13,00 % до 17,5 %.

24.04.2009 р. між сторонами було укладено додатковий договір № 2, у якому учасники кредитних правовідносин узгодили зміни до п.п. 3.3.7.2 Договору.

24.04.2009 р. між сторонами було укладено додатковий договір № 3, згідно якого збільшено строк користування кредитними коштами до 28.08.2019 р.

Позивач зі своєї сторони виконував договірні зобовязання в повному обсязі, а відповідач ОСОБА_1 від виконання зобовязань ухиляється.

Відповідач ОСОБА_1 порушив свої зобовязання, які передбачені п. 2.5 кредитного договору. Так, з 30.09.2007 р. виникла прострочена заборгованість за кредитом.

Згідно договору поруки від 29.08.2007 р., укладеного між позивачем, боржником та ОСОБА_2 (поручителем), поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання боржником зобовязань у повному обсязі за кредитним договором № КФ 201-07/А від 29.08.2007 р., який було укладено між кредитором та боржником та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, згідно з якими боржнику надано кредит в сумі 14212,00 доларів США.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки у випадку невиконання зобовязань по кредитному договору та даному договору, боржник і поручитель відповідають перед кредитодавцем як солідарні боржники.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з статтею 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За клопотанням представника ОСОБА_1 судом була витребувана та досліджена справа № 2-364/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Так, судом встановлено, що заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 17.05.2009 р. з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість по кредиту в сумі 95742 грн. 18 коп.

Таким чином, судом встановлено, що за вказаним рішенням мало місце дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості. При цьому, заборгованість була стягнута станом на 12.01.2011 р., оскільки під час розгляду справи № 2-364/11 позивач ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» уточнив позов у звязку з частковим погашення кредиту, зазначивши у заяві від 12.01.2011 р., яка міститься у справі № 2-364/11, що станом на 12.01.2011 р. заборгованість за кредитним договором складає:

сума боргу за кредитом 10971,71 доларів США;

прострочена заборгованість 2285,71 доларів США;

строкова заборгованість 8686,00 доларів США;

заборгованість за процентами 529,61 доларів США;

штраф за несвоєчасне виконання взятих на себе зобовязань 4212,38 грн.

В перерахунку на національну валюту заборгованість складала згідно розрахунку позивача 95742,18 грн., що повністю відповідає стягнутій заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 17.05.2009 р. сумі у справі № 2-364/2011.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Судом встановлено, що рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17.05.2009 р. у справі № 2-364/2011 частково виконано.

Наразі за відповідачами значиться залишок заборгованості за основним зобовязанням по кредиту у розмірі 5230,77 доларів США. Дана сума була стягнута заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 17.05.2009 р. у справі № 2-364/2011, однак залишається несплаченою дотепер.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Станом на 24.04.2015 р., тобто час вчинення розрахунку позивачем, розмір заборгованості за відсотками складає 5292,46 доларів США. Від загальної суми заборгованості за відсотками позивач вирахував суму у розмірі 529,61 доларів США, яка вже стягнута заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 17.05.2009 р. у справі № 2-364/2011. Залишок складає 4762,85 доларів США. Саме цю суму і просить стягнути позивач з відповідачів.

Належних та допустимих доказів сплати зазначеної заборгованості за відсотками відповідачами не надано. При цьому суд констатує, що відносини поруки в цій частині не припинились.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 у заяві від 21.04.2016 р. заявлено про застосування позовної давності.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності повязаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобовязаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цих норм початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору були встановлені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами кредитного договору від 29 серпня 2007 року №КФ 201-07/А сплата процентів повинна здійснюватись частинами кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобовязань.

Останній платіж на погашення боргу за кредитним договором відповідно до розрахунку банку здійснено 26 січня 2012 року, а з позовом позивач звернувся 08.05.2015р.

За вказаних обставин, заборгованість за відсотками за користування кредитом підлягає стягненню в солідарному порядку з відповідачів лише в межах трирічного строку позовної давності.

У поданій 21.04.2016 р. заяві представник відповідача наводить обґрунтований розрахунок розміру відсотків в межах трирічного строку позовної давності та зазначає про можливість стягнення суми у розмірі 2784,30 доларів США, що дорівнює 64454 грн. 60 коп., тим самим визнає суму у вказаному розмірі. Зважаючи на обґрунтованість розрахунку, суд приходить до висновку, що з відповідачів на користь позивача солідарно підлягає стягненню сума у розмірі 2784,30 доларів США (91,54 грн. +78,82 грн. + 76,28грн. + 78,82 грн. + 78,82 грн. + 76,28 грн. + 78,82 грн. + 76,28 грн. +78,82 грн. +76,28грн. + 73,74 грн. + 78,82 грн. + 76,28 грн. + 78,82 грн. + 76,28 грн. + 78,82 грн. +78,82 грн. + 76,28 грн. + 78,82 грн. + 76,28 грн. + 78,82 грн. + 76,28 грн. +73,74 грн. = 2784,30 доларів США), що дорівнює 64454 грн. 60 коп. за курсом НБУ станом на 24.03.2015р., тобто дату вчинення розрахунку позивачем (23,149873грн. за 1 долар США). При цьому суд констатує, що розрахунок наданий представником відповідача у щомісячному розрізі в повному обсязі відповідає розрахункам заборгованості, які неодноразово надавались позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором нарахована банком неустойка у вигляді штрафу станом на 24.04.2015 р. складає 28118,82 грн. Даний штраф розрахований на підставі п. 4.5 Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року № 6-20цс14 та від 18 червня 2014 року № 6-61цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Належних та допустимих доказів сплати зазначеної заборгованості за неустойкою відповідачами не надано. При цьому суд констатує, що відносини поруки в цій частині не припинились.

За таких обставин, враховуючи що позивач звернувся до суду 08.05.2015 р., підлягає стягненню сума в межах річного строку позовної давності, яка складає: 412,55грн. + 400,79грн. + 412,55грн. + 400,79 грн. + 412,55 грн. + 412,55 грн. +400,79грн.+ 412,55 грн. + 400,79грн. + 412,60 грн. + 400,79 грн. + 1579,42 грн. = 6058,72 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням заборгованості з відповідачів станом на 24.04.2015 р.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 705 грн. 14 коп.

Враховуючи, що Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає солідарного стягнення судового збору, судовий збір підлягає стягненню з кожного з відповідачів пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог, тобто по 352 грн. 57коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57-60, 88, ч. 3 ст. 209, ст.ст. 214-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором № КФ 201-07/А від 29.08.2007р. в сумі 70514 грн. 91 коп. (сімдесят тисяч пятсот чотирнадцять грн. 91 коп.), яка складається з наступного: 64456 грн. 19 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; штраф за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) 6058 грн. 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 352 грн. 57 коп. (триста пятдесят дві грн. 57 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 352 грн. 57 коп. (триста пятдесят дві грн. 57 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Запорізької області через Запорізький районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.І. Сакоян