Вирок № 57378042, 25.04.2016, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/1912/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2016 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Піковського В.Ю.;

за участі:

секретарів судового засідання Чмих І.С., Мелещенко О.В., Запорожець Я.В.;

прокурорів Лагути Ю.О., Чернишова С.Г., Яценка В.С., Чепурної Т.В., Якушиної О.В., Пономаря В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42012250000000001 від 29 листопада 2012 року, відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця проживаючий в ІНФОРМАЦІЯ_2, бул. ОСОБА_2, 220, кв. 17,-

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.163 КК України,

із участю в судовому розгляді:

обвинуваченого ОСОБА_1;

його адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4;

потерпілого ОСОБА_5;

потерпілої ОСОБА_6;

потерпілої ОСОБА_7;

потерпілої ОСОБА_8;

потерпілого ОСОБА_9;

потерпілої ОСОБА_10,

В С Т А Н О В И В:

На адресу суду із Прокуратури Черкаської області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.163, ч.2 ст.366, ч.3 ст.364 КК України. В ході судового розгляду процесуальним прокурором Яценком В.С. було змінено обвинувачення та надано новий обвинувальний акт від 19 листопада 2014 року, який міститься в ОСОБА_11 2 а.с. 133-152 матеріалів кримінального провадження. Відповідно до якого ОСОБА_12 обвинувачується за ч.1 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.163 КК України у зловживанні владою і службовим становищем, тобто будучи службовою особою, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, використав службове становище всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам; службовому підробленні, тобто, внесенні службовою особою в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей, а також видача завідомо підроблених офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки та порушенні таємниці телефонних розмов, що передаються засобами звязку, вчинене службовою особою.

Відповідно до нового обвинувального акту від 19.11.2014 року, орган досудового розслідування вважає встановленими наступні фактичні обставини. ОСОБА_12 12.04.2011 наказом начальника УМВС України в Черкаській області №733 призначений на посаду виконуючого обовязки начальника управління оперативно-технічних заходів УМВС України в Черкаській області.

22.08.2011 ОСОБА_12 наказом начальника УМВС України в Черкаській області № 216 о/с призначений на посаду начальника управління оперативно-технічних заходів УМВС України в Черкаській області.

У своїй службовій діяльності ОСОБА_12 повинен керуватися Конституцією України, Європейською Конвенцією «Про захист прав людини і основних свобод», Законами України «Про міліцію» та «Про оперативно-розшукову діяльність», нормативними актами і наказами МВС України і іншими.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про міліцію», в обов'язки підполковника міліції ОСОБА_1 входило забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів, попередження і припинення правопорушень, виявлення і розкриття злочинів та інші обов'язки.

Відповідно до посадових обовязків повинен був контролювати: виконання підлеглими вимог Конституції України, Законів України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», інших законодавчих актів України, постанов Верховної ОСОБА_13 України, указів та розпоряджень Президента України, постанов Кабінету Міністрів, нормативних актів МВС України ( Наказ МВС №№ 011-08р., 007-04р., 009-98р., 03-10р., 014-02, 020-97р., 907 дск-2011 та інш.) спільними наказами зі СБ України від 02.07.07 №05/035, ДПА від 24.03.98 №006/001, ДДУПВП від 29.05.2000 №003/001 та УМВС; використання оперативними службами-ініціаторами заходів інформації, отриманої в ході проведення ОТЗ, для розкриття та розслідування злочинів, вживає заходи, що гарантують об'єктивність отриманої інформації і її надійне збереження; створювати і використовувати автоматизовані інформаційно-пошукові системи та їх програмне забезпечення; забезпечувати взаємодію оперативно-технічного підрозділу з оперативними службами в межах своєї компетенції; контролювати роботу о/с щодо додержання законності та попередження фактів витоку конфіденційної інформації.

Слідчим відділом Золотоніського MB УМВС України в Черкаській області 24.06.2011 порушена кримінальна справа №0611100049 за ч.3 ст. 185 КК України за фактом крадіжки майна громадянки ОСОБА_14 громадянкою ОСОБА_15

ОСОБА_12 05.08.2011, у робочий час, приблизно з 09 години 00 хвилин по 18 годину 15 хвилин, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, що розташований в адміністративній будівлі УОТЗ УМВС в Черкаській області, поштова адреса м. Черкаси, вул. Смілянська 57, діючи умисно та цілеспрямовано, грубо порушуючи вимоги вищезазначених законів України, Конституції України, а також, своїх функціональних обов'язків, за відсутності будь-яких підстав для проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених ст. ст. 6 і 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 (зі змінами та доповненнями), п. 1.9 «Порядку отримання інформації про абонентів операторів рухомого (мобільного) зв'язку, її обробки, обліку та використання», затвердженого наказом МВС України від 12.02.2008 за №64, згідно яких забороняється проведення оперативно-розшукових заходів без заведення оперативно-розшукової справи із застосуванням відповідних підстав, передбачених ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в особистих інтересах, використовуючи надані йому його права і службові повноваження, всупереч інтересам служби, підриваючи престиж та авторитет органів внутрішніх справ, в межах кримінальної справи №0611100049 від 25.06.2011, з метою отримання доступу до конфіденційної інформації про телефонні зєднання осіб, в користуванні яких знаходилися SIM-картки +38-067-470-98-23 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, +38-067-472-76-22 - ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_4, +38-067-250-88-01 - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, з зазначенням розташування базових станцій мобільного оператора під час їх контактів по телефону, без будь-якого запиту ініціатора, дав вказівку оперуповноваженому УОТЗ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_17 надрукувати запит на інформацію про абонентів мобільного звязку, при цьому зазначивши номери телефонів, які необхідно відобразити в запиті та номер кримінальної справи, потім, достовірно знаючи, що вказаний офіційний документ містить неправдиві відомості, підписав запит на інформацію про абонентів мобільного зв'язку від 05.08.2011 за №33/32/з-3824, який є підставою для витребування у Департаменті оперативно-технічного забезпечення МВС України вищезазначених відомостей, що являють собою таємницю громадян про їх телефонні зєднання.

Того ж дня, 05.08.2011, у робочий час, приблизно з 09 години 00 хвилин по 18 годину 15 хвилин, ОСОБА_12 видав завідомо неправдивий документ, надавши вказівку оперуповноваженому УОТЗ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_17, направити вказаний запит у ДОТЗ МВС України по закритому відомчому каналу звязку, а також, електронною поштою, звідки 06.08.2011 до УОТЗ УМВС України в Черкаській області, тим же шляхом надійшла незаконно витребувана ОСОБА_1 технічна інформація - електронний файл про телефонні зєднання ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 з зазначенням розташування базових станцій операторів мобільного звязку в момент телефонних зєднань мобільних терміналів з SІМ-картками +38-067-470-98-23, +38-067-472-76-22, +38-067-250-88-01 за період з 01.03.2011 по 05.08.2011, якою ОСОБА_12 розпорядився на власний розсуд.

06.08.2011, у робочий час, приблизно з 09 години 00 хвилин по 18 годину 15 хвилин, ОСОБА_12, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, що розташований в адміністративній будівлі УОТЗ УМВС в Черкаській області, поштова адреса м. Черкаси, вул. Смілянська 57, діючи умисно та цілеспрямовано, повторно, грубо порушуючи вимоги вищезазначених законів України, Конституції України, а також, своїх функціональних обов'язків, за відсутності будь-яких підстав для проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених ст. ст. 6 і 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 (зі змінами та доповненнями), п. 1.9 «Порядку отримання інформації про абонентів операторів рухомого (мобільного) зв'язку, її обробки, обліку та використання», затвердженого наказом МВС України від 12.02.2008 за №64, згідно яких забороняється проведення оперативно-розшукових заходів без заведення оперативно-розшукової справи із застосуванням відповідних підстав, передбачених ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в особистих інтересах, використовуючи надані йому його права і службові повноваження, всупереч інтересам служби, підриваючи престиж та авторитет органів внутрішніх справ, в межах кримінальної справи №0611100049 від 24.06.2011, з метою отримання доступу до конфіденційної інформації про телефонні зєднання особи, в користуванні якої знаходилась SІМ-картка +38-067-470-98-23 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, з зазначенням розташування базових станцій мобільного оператора під час її контактів по телефону, без будь-якого запиту ініціатора, дав вказівку оперуповноваженому УОТЗ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_17 надрукувати запит на інформацію про абонента мобільного зв'язку, при цьому зазначивши номер телефону, який необхідно відобразити в запиті та номер кримінальної справи, потім, достовірно знаючи, що вказаний офіційний документ містить неправдиві відомості, підписав запит на інформацію про абонента мобільного звязку від 06.08.2011 за №33/32/з-3864, який є підставою для витребування у Департаменті оперативно-технічного забезпечення МВС України вищезазначених відомостей, що являють собою таємницю громадян про їх телефонні з'єднання.

Того ж дня, 06.08.2011, у робочий час, приблизно з 09 години 00 хвилин по 18 годину 15 хвилин, ОСОБА_12 видав завідомо неправдивий документ, надавши вказівку оперуповноваженому УОТЗ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_17, направити вказаний запит у ДОТЗ МВС України по закритому відомчому каналу звязку, а також, електронною поштою, звідки 07.08.2011 до УОТЗ УМВС України в Черкаській області, тим же шляхом поступила незаконно витребувана ОСОБА_1 технічна інформація - електронний файл про телефонні з'єднання ОСОБА_6, з зазначенням розташування базових станцій операторів мобільного зв'язку в момент телефонних з'єднань мобільних терміналів з SІМ-карткою +38-067-470-98-23 за період з 01.02.2011 по 06.08.2011, якою ОСОБА_12 розпорядився на власний розсуд.

Слідчим відділом Канівського МВ УМВС України в Черкаській області 24.08.2011 порушена кримінальна справа №0801100206 за фактом знищення автобусів «Еталон» д.н.з. НОМЕР_1 та АІ 9346 СІ, шляхом підпалу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України.

26.08.2011, у робочий час, приблизно з 09 години 00 хвилин по 18 годину 15 хвилин, ОСОБА_12, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, що розташований в адміністративній будівлі УОТЗ УМВС в Черкаській області, поштова адреса м. Черкаси, вул. Смілянська 57, діючи умисно та цілеспрямовано, грубо порушуючи вимоги вищезазначених законів України, Конституції України, а також, своїх функціональних обов'язків, за відсутності будь-яких підстав для проведення оперативно-розшукової заходів, передбачених ст. ст. 6 і 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 (зі змінами та доповненнями), п. 1.9 «Порядку отримання інформації про абонентів операторів рухомого (мобільного) зв'язку, її обробки, обліку та використання», затвердженого наказом МВС України від 12.02.2008 за №64, згідно яких забороняється проведення оперативно- розшукових заходів без заведення оперативно-розшукової справи із застосуванням відповідних підстав, передбачених ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в особистих інтересах, використовуючи надані йому його права і службові повноваження, всупереч інтересам служби, підриваючи престиж та авторитет органів внутрішніх справ, в межах кримінальної справи №0801100206 від 24.08.2011, з метою отримання доступу до конфіденційної інформації про телефонні зєднання особи, в користуванні якої знаходилась SІМ-карта +38-067-470-98-23 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, з зазначенням розташування базових станцій мобільного оператора під час її контактів по телефону, без будь-якого запиту ініціатора, дав вказівку старшому оперуповноваженому УОТЗ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_18 надрукувати запит на інформацію про абонентів мобільного звязку, при цьому зазначивши номер телефону, який необхідно відобразити в запиті та номер кримінальної справи, потім, достовірно знаючи, що вказаний офіційний документ містить неправдиві відомості, підписав запит на інформацію про абонента мобільного зв'язку від 26.08.2011 за №33/32/з-4322, який є підставою для витребування у Департаменті оперативно-технічного забезпечення МВС України вищезазначених відомостей, що являють собою таємницю громадян про їх телефонні зєднання.

Того ж дня, 26.08.2011, у робочий час, приблизно з 09 години 00 хвилин по 18 годину 15 хвилин, ОСОБА_12 видав завідомо неправдивий документ, надавши вказівку старшому оперуповноваженому УОТЗ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_18, направити вказаний запит у ДОТЗ МВС України по закритому відомчому каналу звязку, а також, електронною поштою, звідки 27.08.2011 до УОТЗ УМВС України в Черкаській області, тим же шляхом поступила незаконно витребувана ОСОБА_1 технічна інформація - електронний файл про телефонні зєднання ОСОБА_6, з зазначенням розташування базових станцій операторів мобільного зв'язку в момент телефонних з'єднань мобільних терміналів з SІМ-карткою +38-067-470-98-23 за період з 24.08.2011 по 26.08.2011, якою ОСОБА_12 розпорядився на власний розсуд.

Слідчим відділом ОСОБА_13 УМВС України в Черкаській області 27.07.2011 порушена кримінальна справа №0101100699 щодо громадянина ОСОБА_2 за фактом нанесення тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_19 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.124 КК України.

31.08.2011, у робочий час, приблизно з 09 години 00 хвилин по 18 годину 15 хвилин, ОСОБА_12, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, що розташований в адміністративній будівлі УОТЗ УМВС в Черкаській області, поштова адреса м. Черкаси, вул. Смілянська 57, діючи умисно та цілеспрямовано, повторно, грубо порушуючи вимоги вищезазначених законів України, Конституції України, а також, своїх функціональних обов'язків, за відсутності будь-яких підстав для проведення оперативно-розшукової заходів, передбачених ст. ст. 6 і 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 (зі змінами та доповненнями), п. 1.9 «Порядку отримання інформації про абонентів операторів рухомого (мобільного) зв'язку, її обробки, обліку та використання», затвердженого наказом МВС України від 12.02.2008 за №64, згідно яких забороняється проведення оперативно- розшукових заходів без заведення оперативно-розшукової справи із застосуванням відповідних підстав, передбачених ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в особистих інтересах, використовуючи надані йому його права і службові повноваження, всупереч інтересам служби, підриваючи престиж та авторитет органів внутрішніх справ, в межах кримінальної справи №0101100699 від 27.07.2011, з метою отримання доступу до конфіденційної інформації про телефонні зєднання осіб, в користуванні яких знаходилися SІМ-картки +38-067-472-76-22 - ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_4, +38-097-327-26-84 - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, +38-098-456-97-49 - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, з зазначенням розташування базових станцій мобільного оператора під час їх контактів по телефону, без будь-якого запиту ініціатора, дав вказівку старшому оперуповноваженому УОТЗ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_18 надрукувати запит на інформацію про абонентів мобільного звязку, при цьому зазначивши номери телефонів, які необхідно відобразити в запиті та номер кримінальної справи, потім, достовірно знаючи, що вказаний офіційний документ містить неправдиві відомості, підписав запит на інформацію про абонентів мобільного зв'язку від 31.08.2011 за №33/32/з-4449, який є підставою для витребування у Департаменті оперативно-технічного забезпечення МВС України вищезазначених відомостей, що являють собою таємницю громадян про їх телефонні зєднання.

Того ж дня, 31.08.2011, у робочий час, приблизно з 09 години 00 хвилин по 18 годину 15 хвилин, ОСОБА_12 видав завідомо неправдивий документ, надавши вказівку старшому оперуповноваженому УОТЗ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_18, направити вказаний запит у ДОТЗ МВС України по закритому відомчому каналу звязку, а також, електронною поштою, звідки 01.09.2011 до УОТЗ УМВС України в Черкаській області, тим же шляхом поступила незаконно витребувана ОСОБА_1 технічна інформація - електронний файл про телефонні зєднання ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, з зазначенням розташування базових станцій операторів мобільного зв'язку в момент телефонних зєднань мобільних терміналів з SІМ-картками +38-067-472-76-22, +38-097-327-26-84, +38-098-456-97-49 за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, якою ОСОБА_12 розпорядився на власний розсуд.

Слідчим відділом ОСОБА_13 УМВС України в Черкаській області 08.12.2011 порушена кримінальна справа №0101101107 за фактом розбійного нападу на громадянина ОСОБА_20 громадянином ОСОБА_21 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

19.03.2012, у робочий час, приблизно з 09 години 00 хвилин по 18 годину 15 хвилин, ОСОБА_12, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, що розташований в адміністративній будівлі УОТЗ УМВС в Черкаській області, поштова адреса м. Черкаси, вул. Смілянська 57, діючи умисно та цілеспрямовано, повторно, грубо порушуючи вимоги вищезазначених законів України, Конституції України, а також, своїх функціональних обов'язків, за відсутності будь-яких підстав для проведення оперативно-розшукової заходів, передбачених ст. ст. 6 і 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 (зі змінами та доповненнями), п. 1.6 «Порядку надання оперативним підрозділам органів внутрішніх справ України інформації про з'єднання мобільних терміналів систем (мобільного) зв'язку», затвердженого наказом МВС України від 09.12.2011 за №907, згідно яких забороняється проведення оперативно-розшукових заходів без заведення оперативно-розшукової справи із застосуванням відповідних підстав, передбачених ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в особистих інтересах, використовуючи надані йому його права і службові повноваження, всупереч інтересам служби, підриваючи престиж та авторитет органів внутрішніх справ, в межах кримінальної справи №0101101107 від 08.12.2011, з метою отримання доступу до конфіденційної інформації про телефонні зєднання особи, в користуванні якої знаходились SІМ-картки +38-096-189-83-63, +38-097-961-27-03 - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8, з зазначенням розташування базових станцій мобільного оператора під час її контактів по телефону, без будь-якого запиту ініціатора, дав вказівку оперуповноваженому УОТЗ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_22 надрукувати запит на інформацію про абонентів мобільного зв'язку, при цьому зазначивши номер телефону, який необхідно відобразити в запиті та номер кримінальної справи, потім, достовірно знаючи, що вказаний офіційний документ містить неправдиві відомості, підписав, згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №1/161 від 20.02.2013, запит на інформацію про абонента мобільного звязку від 19.03.2012 за №33/32/з-1881, який є підставою для витребування у Департаменті оперативно-технічного забезпечення МВС України вищезазначених відомостей, що являють собою таємницю громадян про їх телефонні зєднання.

Того ж дня, 19.03.2012, у робочий час, приблизно з 09 години 00 хвилин по 18 годину 15 хвилин, ОСОБА_12 видав завідомо неправдивий документ, надавши вказівку оперуповноваженому УОТЗ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_22, за вих. №1881 направити вказаний запит у ДОТЗ МВС України по закритому відомчому каналу зв'язку, а також, електронною поштою, звідки 20.03.2012 до УОТЗ УМВС України в Черкаській області, тим же шляхом поступила незаконно витребувана ОСОБА_1 технічна інформація - електронний файл про телефонні зєднання ОСОБА_10, з зазначенням розташування базових станцій операторів мобільного зв'язку в момент телефонних з'єднань мобільних терміналів з SІМ-картками +38-096-189-83-63, +38-097-961-27-03 за період з 07.02.2012 по 19.03.2012, якою ОСОБА_12 розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, на підставі підписаних ОСОБА_1 запитів від 05.08.2011 за №33/32/з-3824, від 06.08.2011 за №33/32/з-3864, від 26.08.2011 за №33/32/з-4322, від 31.08.2011 за №33/32/з-4449, від 19.03.2012 за №33/32/з-1881 до УОТЗ УМВС України в Черкаській області з Департаменту оперативно- технічного забезпечення МВС України, в порушення встановленого законом порядку отримання та ознайомлення з такою інформацією, за відсутності згоди на це ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, отримано відомості, які є складовими таємниці телефонних розмов (зєднань) вище зазначених громадян, в тому числі - інформація про абонентів операторів мобільного звязку з якими контактували потерпілі та не мали будь-якого відношення до вказаних ОСОБА_1 кримінальних справ, що призвело до порушення їх прав, передбачених ст. ст. 8, 31 Конституції України, ст. 8 Європейської Конвенції та підриву авторитету правоохоронного органу - Міністерства внутрішніх справ України, як державного озброєного органу виконавчої влади, який захищає життя, здоровя, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Сторона обвинувачення обґрунтовувала обвинувачення ОСОБА_1 наступними доказами: показаннями потерпілих, свідків обвинувачення, письмовими доказами у виглядідокументів, в які, на думку обвинувачення, внесено завідомо неправдиві відомості, висновком експерта.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_9, в якості потерпілого, пояснив, що працював у відділі, який очолював обвинувачений, у нього була службова залежність від обвинуваченого. В грудні місяці 2012 року, точної дати він не памятає, його було викликано до відділу внутрішньої безпеки УМВС, де йому було повідомлено, що за його номером телефону було зроблено запит на роздруківку зєднань, запитали чи він давав на це дозвіл, на що він повідомив, що нічого про це не знає і дозволу не давав. Пізніше, у 2013 році його було викликано до прокуратури та йому було задано такі ж запитання, де він написав заяву в прокуратурі. З документами, якими його ознайомили щодо дозволу на інформацію, підпис стояв ОСОБА_1, підстави для надання такого дозволу він не знає. Він бачив лише один запит з його телефоном, на його погляд це був оригінал. За яких обставин направлялися ці запити йому не відомо. Претензій щодо обвинуваченого немає. Цивільний позов не подавав.

Допитана в судовому засіданні, ОСОБА_7, в якості потерпілої, пояснила, що її колишній чоловік звертався до ОСОБА_1, для отримання інформації. Своїм номером телефону вона користується давно, від працівника внутрішньої безпеки їй стало відомо що її номер моніториться. Вона не була підлеглою обвинуваченого, ніколи не втрачала свій номер телефону. З кримінальним світом вона взагалі не повязана, вона особа прозора, ОСОБА_12 діяв в своїх особистих корисливих цілях. На її думку її номер телефону не міг ніде засвітиться, вона людина публічна. Має намір подати позов до обвинуваченого, так як дані, які ОСОБА_12 надавав її чоловікові, це вплинуло на її особистий стан, вони з чоловіком розлучилися, він передавав чоловікові з ким вона спілкувалася, де й коли. Через це вона з дочкою залишилася сама без нікого. ЇЇ чоловік ОСОБА_23, неодноразово повідомляв вище вказану інформацію, що отримував від ОСОБА_1 В березні 2011 року вони розлучилися, а в жовтні він пішов від неї. Її чоловік військовий, у ОСОБА_1 є рідний брат який теж військовий вони всі товаришували. Вона є працівником міліції, її чоловік погрожував, і говорив такі речі, це все не голослівно, він їй казав з ким говорила по телефону, казав якщо вона буде щось зясовувати з жінкою, з якою він зустрічався, то буде погано. Казав що якщо із співробітників комусь потрібна була якась інформація, то всі зверталися до ОСОБА_1 ОСОБА_4 в серпні у сімї були певні проблеми. Конкретно місяць та рік вона не може сказати, коли їй офіційно стало відомо. Тоді, коли її викликав співробітник внутрішньої безпеки. Вона може надати фотокартки, що її чоловік і брат ОСОБА_1 разом, вони разом служили у військовій частині і товаришували.

Допитана в судовому засіданні, ОСОБА_8, в якості потерпілої, пояснила, що вона працює в УМВС України в Черкаської області завідуючим сектором, з обвинуваченим знайома, стосунки робочі, нормальні. В грудні 2012 року її викликав працівник внутрішньої безпеки, повідомив, що її номер телефону моніториться. У звязку з чим це було повязано, для неї досі не відомо, в той період вона знаходилась на робочому місці. Даним номером мобільного телефону користується із 31.12.2010 року, вона його не втрачала, крадіжки не було, не допитувалася ніколи по кримінальній справі. Вона не може сказати мети, чому ОСОБА_12 це робив. Цивільний позов підтримала повністю. Вважає, що було порушено її Конституційні права. Коли вона дізналася, що моніторять телефон і її номер приєднаний до кримінальної справи, то який може бути моральний спокій, він був порушений. Моральний шкоду вона підтримує на суму в 20000 гривень. Додала, що їй було не приємно, що її слухали. На якій підставі її моніторили, законних підстав не було і все було незаконно. Тепер це не може спонукати до спокійного та комфортного життя.

Допитаний в судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_5, пояснив, що працював в УОТЗ на посаді заступника відділу, під його керівництвом була ОСОБА_6 У липні-серпні 2011 року у ОСОБА_1 наскільки неприязне ставлення, що той запропонував написати рапорт. ОСОБА_24 наказав провести службове розслідування по факту домагання працівниць, що перебували у його підпорядкуванні. Номер йому належить, чому моніториться не знав. Вважає, що все це стало через неприязні стосунки.

Допитана в судовому засіданні в якості потерпілої ОСОБА_6, пояснила, що 24.07.2011 року сталося ДТП за участю її чоловіка. ОСОБА_12 сказав щоб за даного ДТП до нього не зверталися. Вона вирішила звернутися до ОСОБА_25 04.08.2011 року вона заступила на чергування. Він сам особисто повідомив, що здійснює моніторинг телефонних зєднань. Вона не зверталася до правоохоронних органів, тому що не вважала за потрібне.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка сторони обвинувачення, ОСОБА_26, пояснив, що службою внутрішньої безпеки Черкаської області проводилося розслідування відносно ОСОБА_1 З цього приводу він був допитаний в прокуратурі. Ним було підписано ряд запитів за номерами терміналів, якими користувалися інші працівники міліції. Дані запити вони не мали відношення до тих справ які ним були порушені. Раніше такі запити запитувалися і ми надавали копії запитів, які підписував ОСОБА_12 Порядок, щодо отримання даної інформації, був загальним і не змінювався. Працівникам підрозділу дозволялося ініціативно направляти запити до департаменту, але також був відповідний порядок. Наказом передбачалося декілька видів направлення запитів. Даний запит підписується звичайно внизу. Можлива й вказівка, можливо він і з власної ініціативи зробив даний запит. Раніше доступ до цієї інформації був доступніший, вирішити дане питання можливо і по телефону. Але працівник повинен був надати аргументовану відповідь щодо запитуваної інформації.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка сторони обвинувачення ОСОБА_27 пояснив, що обвинувачений був його колишнім начальником. ОСОБА_28 запитів йому стало відомо з прокуратури, його запитували чи знав він що здійснювали запити. Він не знав, що ОСОБА_12 направляв запити щодо працівників їхнього структурного підрозділу. Він не знав, що обвинувачений хотів перевірити деякі зєднання їхніх працівників, на той момент він був підпорядкований обвинуваченому і в його обовязки не входило працювати щодо зєднань абонентів. Додав, що йому нічого не відомо, яку саме інформацію хотів отримати ОСОБА_12 від цих зєднань.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка сторони обвинувачення ОСОБА_17 пояснив, що він був виконавцем відносно вказівок, які надавав йому ОСОБА_12 Йому надавалися усні відповідні накази про те, щоб обробити, отримати інформацію, де цей номер, дати відповідну інформацію щодо вказаного номеру. Він виготовляв запити особисто. Він набрав документ, ОСОБА_12 підписав, тоді він направляє на виконання. ОСОБА_12 написав на листочку і віддав йому номера телефонів. Номер кримінальної справи він брав особисто. З якою метою потрібно було обробляти вказані номери ОСОБА_12 йому не повідомляв. Запит направлявся факсимільним засобом звязку. Коли була отримана відповідь, він не памятає, є спеціальна програма отримання даних відповідей. В роздрукованому варіанті цих даних не було. Йому не було відомо що ОСОБА_12 здійснював моніторинг своїх працівників. ОСОБА_14 ОСОБА_1 міг давати вказівки такого характеру й начальник. Відповіді на запити приходять в електронному варіантів і вони не роздруковуються, особа яка має дозвіл може переглянуть дану інформацію. Дозвіл на це мають право керівники і деякі працівники. На його думку відповіді на запити переглядав особисто ОСОБА_12 Він взагалі не памятає номерів телефонів щодо яких він давав запит. Були відповідні накази, якими він керувався при виконанні своїх обовязків. Хто несе відповідальність за достовірність інформації в яких міститься інформація він не знає. Оригінали запитів зберігалися в канцелярії, вони зберігаються один рік. Теоретично, ОСОБА_12 міг відправити за його підписом запит на інформацію. Запити потрібно реєструвати. Якщо він відправляв, то реєструє він, а якщо ОСОБА_12, то реєстрував би він. В спеціальну програму заносить номер, далі робиться для нього журнал реєстрації, просто порядковий номер. І цей електронний файл просто відправляється. Запит і файл співпадають. На той час він працював невеликий проміжок часу, а саме декілька місяців, йому показали як правильно робити, він так і робив. ОСОБА_12 не надавав номера справ. ОСОБА_14 ОСОБА_1 ще міг давати запити і заступник.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка сторони обвинувачення ОСОБА_24 пояснив, що його допитували в прокуратурі Черкаської області по кримінальній справі, яку він розслідував, були отримані роздруківки телефонних розмов. Дати не памятає, до 2011 року він працював слідчим Смілянського РВ УМВС України в Черкаській області. Привязки до дат він сказати не може, по одній з кримінальних справ які були у нього в провадженні, було зясовано, що по одній з цих справ, яку він направив до суду, було начебто ним надано доручення на роздруківку. Але він ніякого доручення не давав і нічого про це не знає. Справа вже знаходилася в суді, то він відношення до неї вже немає, чи міг дати запит на роздруківку суд, він не знає. Прізвища потерпілих, які оголошені в судовому засіданні він чув, але вони не проходили по справі, запити точно не памятає щодо них, але, наче, не робилися. Доручення направляється в розшук, а потім вони направляють запит, в даній кримінальній справі на його думку доручення не направлялося. Є база УВС але він особисто доступу не має, база така була. Коли справа направлена до суду, він виставляє облікові картки. Він особисто картки належним чином виставив, в кінці травня він справу направив до суду. По базі вже видно тоді що справа направлена до суду. Приїжджали працівники внутрішньої безпеки і відбирали пояснення.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка сторони обвинувачення ОСОБА_29 пояснила, що з 2008 року по 2012 року вона працювала старшим слідчим Соснівського РВ та в неї була в провадженні кримінальна справа і по цій кримінальній справі, як їй стало відомо, бралася роздруківка телефонних дзвінків. Але по даній кримінальній справі ніякі заходи в ніякі установи, які б засвідчувалися прокуратурою і давався дозвіл судом, не бралося. Названі в судовому засіданні прізвища не фігурували по даній кримінальній справі. Ніколи запити їм не надаються. По даній кримінальній справі оперативне супроводження не велося, їй не відомо чи була відкрита оперативно-розшукова справа.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка сторони обвинувачення ОСОБА_18 пояснила, що був відправлений запит за наказом ОСОБА_1 з номерами, вона вже не памятає. На даний час вона там працює, у неї були обовязки відправляти запити, реєструвати в журналі і відправляти. Вона реєструє, готує і відправляє запити. Вони готують бланк, це якщо від них. До них приходить запит від ініціатора це установленого зразка бланк, вони його готують, реєструють і відправляють. Прийшов ОСОБА_12 і сказав відправити, що він на законність їх перевірив. Він прийшов до неї, дав запити, на папері. Він сказав, що він все перевірив, що все законно і що потрібно відправити. Дав всі номери під одну кримінальну справу. Це був наказ. Вона підготувала запити, підписав ОСОБА_12, вона їх направила, є спеціальна програма, а додатково ще факсом направляються. Особисто на своєму компютері він має можливість все переглядати. Їй не було відомо що це номери їх працівників. Деякі прізвища, які оголошені в судовому засіданні, їй знайомі. ОСОБА_12 неправомірно діяв коли давав запити. За ініціативою підрозділу вона робила запити за наказом начальника ОСОБА_30, це передбачено законодавством. Вона безпосередньо підпорядковувалася заступнику начальника їхнього відділу. Він не давав вказівку щодо запитів, вона носила йому на підпис без вказівки підготувати запит. Вказівка була ОСОБА_1, щоб відправити номери, підписав ОСОБА_30 Вона не може назвати номера телефонів за якими вона повинна була направити запит за вказівкою ОСОБА_1 Був пароль доступу в неї та їхнього відділу. Вона не може стверджувати що саме ОСОБА_12 переглядав відповіді. Їй давав накази тільки ОСОБА_12 В неї не було підстав вважати що даний наказ є незаконним.

Допитана в судовому засіданні, в якості свідка сторони обвинувачення, ОСОБА_31 пояснила, що вона давала свідчення у прокуратурі, вона працювала слідчим і в неї у провадженні була кримінальна справа. Роздруківки в кримінальній справі не надавалися. Вона працювала з 2008 року по листопад 2012 року у ОСОБА_13 міліції. Кримінальна справа була направлена до суду кінець 2011 початок 2012 року по обвинуваченню ОСОБА_21. Її запитів, щодо роздруківок, не було. Від слідчого їй стало відомо, що направлялися такі запити. Прізвища потерпілих, які оголошені в судовому засіданні, їй не відомі. По кримінальній справі, яка була у її проваджені, такі прізвища не проходили. Карний розшук надає запити, або вона надає за погодженням обласної прокуратури. По справі оперативно розшукові заходи проводилися, це був окремий номер оперативно-розшукової справи.

Допитаний в судовому засіданні, в якості свідка сторони обвинувачення, ОСОБА_30 пояснив, що є заступником начальника УОТЗ УМВС в Черкаській області. Його допитували в прокуратурі. До нього підійшов працівник його відділу з проханням підписати документ на відправку запиту по мобільному терміналу, він зателефонував начальнику управління, так як його не було на місці, той сказав, що він їх перевірив і щоб він терміново підписав. Працівник сказав, що за вказівкою начальника управління. Додав, що на посаду він був призначений у серпні 2011 року. Запит підписує начальник управління а також виконавець. Вони мали право відправляти запит від себе під кримінальною справою. Він не може сказати чи його керівник виконує також інші вказівки вищестоящого керівництва. Від обвинуваченого він не отримував номера телефонів, працівник прийшов із запитом.

Допитаний в судовому засіданні, в якості свідка сторони обвинувачення, ОСОБА_22 пояснив, що він не знає яке це було провадження, запит готувався вже давно, не памятає. Він працював в управлінні під керівництвом ОСОБА_1, на даний час там і працює. Запит реєструвався і відправлявся. Він готував запит і відправляв в установленому порядку. Він формує запит і відправляє для отримання інформації. Є керівник і є виконавець, є вказівка для виконання. Запит реєструється в журналі. Керівник розписує на виконавця, накладає резолюцію. Документи надходять в канцелярію, а керівник визначає виконавця. Вказівки давав ОСОБА_12 і ОСОБА_30, він також міг давати вказівки на виконання.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка сторони обвинувачення, ОСОБА_11 пояснив, що у його провадженні знаходилась кримінальна справа, в даній кримінальній справі він проводив першочергові слідчі дії, далі всі слідчі дії приймалися слідчими управління. Інших слідчих дій він не проводив. Справа передана у вересні 2011 року, станом на 26 серпня справа перебувала у його провадженні, з моменту порушення, будь які запити до УОТЗ особисто він не направляв. ОСОБА_29 створена слідча група, але йому не було відомо чи направлялися якісь запити в УОТЗ. Оперативно-розшукова справа була заведена. Особисто він будь яких запитів в рамках кримінальної справи не направляв. Слідчий прокуратури йому повідомив щодо запитів. Оперативні працівники без його відому в рамках оперативно-розшукової справи, він вважає, що не могли направити дані запити.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка сторони обвинувачення, ОСОБА_25 пояснив, що йому не відомо чим займався обвинувачений, він давав покази в прокуратурі. Він не може сказати терміни коли працював ОСОБА_12 Відділ безпосередньо підпорядкований начальнику УМВС. ОСОБА_28 зєднань йому нічого офіційно не було відомо, стало від працівників УМВС. Він особисто не давав вказівки щодо зєднань телефонів. Ніяких усних або будь яких вказівок ОСОБА_1 щодо зняття інформації з телефонів він не давав, на це є відповідне законодавство.

Допитаний в судовому засіданні, в якості свідка сторони обвинувачення, ОСОБА_32 пояснив, що обвинувачений був його підлеглим, потерпілих знає, вони його співробітники. Його допитували в якості свідка чи він давав вказівку на роздруківку телефонів, він пояснив, що таку вказівку не давав так як вони не проходять по кримінальних провадженнях, якщо є на це необхідність, то це все оформлюється згідно рапорту. Про дану ситуацію дізнався коли внутрішня безпека почала працювати. ОСОБА_12 був підпорядкований начальнику управління. В усній формі такі вказівки ніхто не буде виконувати, це все буде виконуватися в письмовій формі. Ні усно, ні письмово не давав дозволу на роздруківку телефонів потерпілих. Вже потім стало відомо, що дану інформацію ОСОБА_12 збирав, щоб використати в корисних цілях.

Допитаний в судовому засіданні, в якості свідка сторони обвинувачення, ОСОБА_33 пояснив, що він допитувався в прокуратурі. У 2011-2012 роках він працював оперуповноваженим ОСОБА_13 В його провадженні була оперативно-розшукова справа, ОСОБА_5 не відомий йому. По вказаній справі жодного відношення працівників УМВС України в Черкаській області не було і не проходили. Він точно не памятає чи замовлявся моніторинг по даній справі. У 2011 році провадження було закрито як реалізоване. Як було затримано особу то й закрито. У них була категорія розшук і в рамках розшуку він не памятає чи проводився моніторинг.

Допитаний в судовому засіданні, в якості свідка сторони обвинувачення, ОСОБА_34 пояснив, що він на даний час працює директором приватного підприємства, з обвинуваченим наглядно були знайомі, з потерпілими знайомий не був. Його допитували в прокуратурі стосовно ОСОБА_1 але вже точно не памятає причину його виклику до прокуратури, мабуть з якимись технічними подіями. Він розлучився більше двох років назад, це у 2012 році. В 90-х він працював в міліції знав всіх наглядно. Раніше йому не було відомо ким він працював, відносини не підтримували. Ні за якою допомогою він до ОСОБА_1 не звертався. Про колишню дружину із його знайомими не спілкувалися, прізвище ОСОБА_1 навіть не згадували. В нього є близькі знайомі, маса знайомих у місті, які його знають. В спільному шлюбі вони прожили близько трьох років. У березні 2012 року з ОСОБА_1 він не спілкувався.

Допитана в судовому засіданні, в якості свідка сторони обвинувачення, ОСОБА_35 пояснила, що вона обвинуваченого ніколи не бачила, потерпілих не знає і не бачила. Восени 2012 року її допитували в якості свідка в прокуратурі. У її провадженні знаходилася кримінальна справа, вона не надавала нікому доручення на роздруківку. Здається, ОСОБА_36 кримінальна справа була у неї в провадженні. По даній справі потерпілі фігурантами не були. Як слідчий, вона не мала повноваження надавати доручення оператору мобільних звязку, чи була оперативно-розшукова справа по цій кримінальній справі, їй не було відомо. Нею особисто ніяких доручень не надавалося.

Допитана в судовому засіданні в режимі відео конференції, в якості потерпілої ОСОБА_10 пояснила, що вона розлучилася в жовтні 2011 року і виїхала в м. Бориспіль, змінила номер телефону. Вона здогадувалася, що її номер телефону може моніторитися, і пішла в правоохоронні органи, їй це підтвердили. Відомо про ОСОБА_1 тільки зі слів колишнього чоловіка. Чоловік напевно просив, вони знайомі, і знаючи її колишнього чоловіка, то це все можливо. Чоловік неодноразово звертався, коли вона з колишнім чоловіком проживала, то вдома в неї і камери стояли. Вона звернулася в службу безпеки, в неї брат працює в міліції і там їй сказали, що її номер телефону моніторять. Вона знає свого колишнього чоловіка, на що він здатний, тому і здогадалася. Ніяких моральних претензій до обвинуваченого немає. Додала, що її колишній чоловік попросив ОСОБА_1, щоб моніторити її телефон. Вона вважає, що мініторинг, це визначення місця перебування особи, вона так це розуміє. В Черкасах вона писала заяву і їй повідомили у внутрішній службі безпеки. Її брат працював у внутрішній безпеці, прізвище Калиновський. Вона чула по його словам, що є такий знайомий підполковник ОСОБА_12 Все це було зі слів її колишнього чоловіка. З ОСОБА_32 не знайома, чула що є такий, але не спілкувалася. Чоловік не казав де конкретно працює ОСОБА_12 Особисто вона не бачила ОСОБА_1 В неї були здогадки, припущення що її колишній чоловік міг звернутися до ОСОБА_1 Після того, як вона розлучилася, то він не казав, що буде прослуховувати. Коли вона ще проживала з чоловіком, то чула про ОСОБА_1, тому вона про це розповіла брату.

Допитаний в судовому засіданні, в якості свідка сторони обвинувачення, ОСОБА_37 пояснив, що на даний час працює прокурором Монастирищенського району, розслідував кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, яке в подальшому скероване до суду. В матеріалах кримінального провадження був наявним тільки один оригінал запиту, датований березнем 2012 року. ОСОБА_29 пять або чотири копій запитів, так як вони від 2011 року та згідно інструкції «Про порядок зберігання вказаних запитів», зберігаються протягом року, вказана інструкція долучена до матеріалів кримінального провадження. Дані запити були знищені відповідно до інструкції і наявна копія чи оригінал акту знищення. Вказані копії запитів направлялися їм разом з матеріалами перевірки внутрішньої безпеки ОВС в Черкаській області. В ході слідства не було встановлено оригіналів запитів, їх не було. Був лише один запит і при ознайомленні потерпілих з матеріалами кримінального провадження їх також не було. На його думку замість ОСОБА_1 не міг ніхто їх підписати, це свідчать покази потерпілих і свідків. З моменту надходження матеріалів і коли згідно резолюції розписали на нього, де ці матеріали були раніше йому не відомі. Хто до цього займався ними йому не відомо. Матеріали перевірки збирали працівники внутрішньої безпеки, він не може пояснити їхні дії і не відповідає за них. З моменту приходу матеріалів до нього він проводив слідство, а до того часу він не може нічого пояснити. Коли було внесено відомості про злочин в ЄРДР оригіналів запитів не було. Він не звернув увагу хто підписував акт на знищення, який надали акт він і приєднав до матеріалів. На той час вони не були потерпілими. ОСОБА_29 вжито всіх обєктивних заходів для обєктивного розслідування. На той час він прийняв рішення що в діях ОСОБА_30 не було складу злочину, обвинувачений був ознайомлений, всі про це знали, ніхто дане рішення не оскаржував.

Допитаний в судовому засідання, в якості свідка сторони захисту, ОСОБА_38, ІНФОРМАЦІЯ_9, повідомив, що з 2005 по квітень 2014 року працював з обвинуваченим в одному відділі УОТЗ. За час служби не мав ніколи конфліктів з ОСОБА_1 Характеризує обвинуваченого, як вимогливого але справедливого керівника. На час вчиненого ще працював в УОТЗ. На робочій нараді дізнався, що відносно ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження. Після виходу на пенсію, в 2015 році випадково зустрівся з обвинуваченим, який в приватній бесіді згадав прізвище ОСОБА_34. Також, повідомив, що під час роботи, в березні 2012 року, зустрівся з працівником кримінального розшуку, який приніс запит. Звернув увагу, що запит був підписаний ОСОБА_25, тому що зазвичай запити підписуються першим заступником начальника УМВС ОСОБА_32 В ході розмови інших співробітників почув, що даний запит повязаний з людиною на прізвище ОСОБА_34. Більше інформації з приводу ОСОБА_34 до відділу не надходило. Таким чином бачив, як запит на моніторинг телефонного номеру, який належав ОСОБА_34 потрапив офіційно від ініціатора. На даний час запит пригадати не може, цифр та дат не памятає. Єдине, що підпис резолюції був зверху. Інших ознак не памятає. У розмові ініціатора та їхнього працівника не втручався.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_12 з приводу предявленого обвинувачення вину не визнає в повному обсязі та пояснив, що 11 квітня 2011 року він був призначений тимчасово виконуючим обовязки начальником управління оперативно-технічних заходів. На той час він виконував обовязки тимчасово виконуючого обовязки заступника начальника управління ОУТЗ. З 11 квітня по 22 серпня 2011 року він виконував обовязки начальника ОУТЗ. Наказом начальника УМВС від 22.08.2011 року він був призначений на посуду начальника ОУТЗ. Кабінети заступника начальника управління і начальника ОУТЗ знаходилися на різних поверхах. В його обовязки входила організація роботи всього управління, його відділ у своїй роботі керувався виключно законодавством України та Конституцією України. Начальник ОУТЗ підпорядковувався виключно начальнику УМВС і заступнику начальника УМВС начальника кримінальної міліції. Він отримував від керівництва УМВС накази, вказівки, розпорядження виключно для розкриття тяжких та особливо тяжких злочинів на території України та Черкаської області. Всі накази керівництва були чіткі, ясні і зрозумілі. Незаконних наказів, вказівок та розпоряджень особовому складу він не давав, всі накази були виключно в рамках правового поля. Управління ОУТЗ складається з підрозділів. Кожен підрозділ підпорядкований окремому заступнику начальника управління начальнику відділу. Кожен з цих заступників має право підпису на рівні з начальником ОУТЗ. Відділ який займався інформаційно-аналітичною роботою підпорядкований заступнику начальника управління начальнику відділу ОСОБА_30. Кабінет заступника начальника ОУТЗ, в якому він перебував, коли виконував обовязки тимчасово начальника управління оперативно-технічних заходів, не мав компютерного обладнання підключеного до спеціальної компютерної мережі. Обладнання було лише у заступника відділу, який керував відділом інформаційно-аналітичного забезпечення управління. У кожного співробітника цього відділу та заступника начальника відділу був доступ до цієї мережі і компютер був підключений, кожен співробітник мав свій окремий пароль. Всі доступи до мережі трафіку були запаролені. Коли він виконував обовязки, доступу до пароля системи в нього не було. Доступ до мережі як і компютер в нього зявилися набагато пізніше, не було потреби. Є два накази, якими регламентується діяльність підрозділу. ОСОБА_39 отримує у канцелярії запити від ініціатора. Ця особа перед підготовкою запитів перевіряє інформацію по наявним базам, перевіряє номер телефону, вони виготовляються в двох екземплярах, особа ставить підпис, ставить свій номер, номер виконавця. Готовий запит потрапляє до начальника або заступника, він бере запит ініціатора та готовий запит і на зворотній стороні ставить свій підпис. Отже, дві посадові особи, а саме оперуповноважений та заступник начальника управління, перевіряють на законність цей запит. Він особисто постійно перевіряв законність запитів. Не було випадку, щоб запити не перевірялись на законність. Всі документи, які маються в справі це ксерокопії, крім одного. Вказівок на виготовлення та направлення цих запитів він не давав та особисто він їх не підписував. Підписи які є в запитах, вони йому не належать. Але є один запит на якому стоїть його підпис, це запит по ОСОБА_10, але запиту він не надавав, з нею він не знайомий, але як варіант що цей запит був підписаний в купі з іншими документами. Наказ який регламентує діяльність відділу, дає право на відправлення запитів з метою розкриття чи супроводження злочинів. Цей запит містить два номери і імей. Він допускає, що співробітник прийняв рішення на відпрацювання цього номеру через наявність двох карток двох номерів телефонів і імею. Цей номер міг проходити при скоєнні будь-якого злочину. Також, може допустити що співробітник допустив технічну помилку в номері справи, могла бути помилка в імеі, можливо що це була вказівка керівництва і ці номери виплили з якогось моніторингу. Ніяких вказівок на отримання запитів зєднань мобільних терміналів не давав. Згідно дисциплінарного статуту він жодного разу не переплюнув свого заступника. Є чітко визначений порядок видачі на наказів та розпоряджень. Він проводив наради, проводилася виховна робота щоб спілкуватися з працівниками. Йому давали вказівки і ОСОБА_32 і ОСОБА_25 на розкриття тяжких злочинів. З їх слів, що вони взагалі не знали чим займалися працівники і в тому числі і він. Додав, що він не заперечує що виконував вказівки, неможливо бути начальником управління і не підпорядковуватись начальнику УМВС. Як нормальна людина, відносно якої порушено кримінальна справа, в нього було одне прохання, щоб все це розслідування було відкритим і не упередженим, він не хоче щоб воно базувалось на припущеннях, домислах. Є особи, які стверджують що вони підписували ці документи, але він особисто жодного документу не підписував. Його дії були в рамках чинного законодавства. На той час можливо було зібрати хто, коли, в який час і з якого робочого місця відправляв подібні запити. ОСОБА_33 система побудована так, що вони не самі відправляють запити, це все проходить через СБУ і Департамент. Заступник начальника управління цілковито відповідає за підрозділ. На посаді його заступника був ОСОБА_30 на той час. Весь час заступник був, якщо його не було, то була особа, яка виконувала його обовязки. Нікого він не збирається здавати, як на даний час, так і на той час. Він звертався до Шмакова, але це ніякого відношення до даного кримінального провадження не має. Ніяких актів на знищення він не підписував. 06 серпня 2011 року, після того як він пішов у відпустку, він не мав доступу до входу до управління. Звільнений 17.01.2012 року. ОСОБА_39, ОСОБА_18, Паничик, йому відомі. Прізвища потерпілих йому відомі, вони також працівники УОТЗ. Законні вказівки оперуповноваженим він давав. Це могли бути вказівки піти щось зробити. В нього не було часу давати вказівки на моніторинг зєднань, це обовязки заступника. Моніторинг це всі конкретні телефони які працювали в цей період часу. Виділяються всі номери телефонів, які працювали в цей період часу, відпрацьовується номер телефону. Співробітник сам приймає рішення про виборку цих номерів. Хтось проходив мимо і просто попав у моніторинг. Є таке поняття як співпадання номерів моніторингу. Дані потерпілі могли попасти у співпадання. Робиться павутина з номерів. Номера телефонів його працівників у нього були. Неприязні стосунки у нього були з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_30, ОСОБА_9. ОСОБА_28 стосунків не було ніяких. З іншими оперуповноваженими неприязних стосунків не було. Вони все це казали відносно нього з метою уникнення кримінальної відповідальності. Свідки на нього наговорювали при дачі пояснень у судовому засіданні.

Судом було досліджено наступні письмові документи, які на думку сторін провадження, містять доказове значення:

За клопотанням сторони обвинувачення:

-Копія запиту від 05.08.2011 р. за № 33/32 з 3824 за підписом т.в.о. начальника ОСОБА_1 до начальника ДОТЗ МВС України щодо надання роздруківки вхідних та вихідних зєднань номерів: № А 38-067-470-98-23; № А 38-067-472-76-22; № А 38-067-473-86-64; № А 38-097-250-88-01 за період з 01.03.2011 по 05.08.2011 (Т.1 а.м.к.п. 38-45);

-Копія запиту від 06.08.2011 р. за № 33/32 з 3864 за підписом т.в.о. начальника ОСОБА_1 до начальника ДОТЗ МВС України щодо надання роздруківки вхідних та вихідних зєднань номерів: № А 38-067-470-98-23 за період з 01.02.2011 по 06.08.2011;

-Копія запиту від 11.08.2011 р. за № 33/32 з 3986 за підписом т.в.о. начальника ОСОБА_1 до начальника ДОТЗ МВС України щодо надання роздруківки вхідних та вихідних зєднань номерів: № А 38-063-177-85-73; № А 38-067-349-32-18; № А 38-067-470-05-39; № А 38-067-472-37-35; № А 38-067-965-41-69; № А 38-093-813-06-56; № А 38-096-907-95-46; № А 38-097-319-18-30 за період з 15.04.2011 по 11.08.2011;

-Копія запиту від 22.08.2011 р. за № 33/32 з 4207 за підписом заступника начальника ОСОБА_1 до начальника ДОТЗ МВС України щодо надання роздруківки вхідних та вихідних зєднань номерів: № А 38-050-873-95-98; № А 38-067-470-98-23; № А 38-067-472-76-22; № А 38-067-730-43-70; № А 38-067-731-09-96; № А 38-067-905-84-84; № А 38-067-987-31-49; № А 38-093-154-35-20; № А 38-097-327-26-84; № А 38-098-456-97-49 за період з 01.05.2011 по 22.08.2011;

-Копія запиту від 26.08.2011 р. за № 33/12 з 4318 за підписом заступника начальника ОСОБА_1 до ОТЗ № 6 начальника ДОТЗ МВС України щодо надання роздруківки вхідних та вихідних зєднань номерів: № А 38-067-470-98-23; № А 38-098-076-09-37 за період з 01.07.11 по 26.08.11;

-Копія запиту від 26.08.2011 р. за № 33/12 з 4322 за підписом начальника ОСОБА_1 до ОТЗ № 6 начальника ДОТЗ МВС України щодо надання роздруківки вхідних та вихідних зєднань номерів: № А 38-067-470-98-23; № А 38-098-076-09-37 за період з 24.08.11 по 26.08.11;

-Копія запиту від 31.08.2011 р. за № 33/12 з 4449 за підписом начальника ОСОБА_1 до ОТЗ № 6 начальника ДОТЗ МВС України щодо надання роздруківки вхідних та вихідних зєднань номерів: № А 38-050-873-95-98; № А 38-067-472-76-22; № А 38-097-327-26-84; № А 38-098-456-97-49 за період з 01.08.11 по 31.08.11;

-Копія запиту від 04.11.2011 р. за № 33/12 з 5876 за підписом заступника начальника ОСОБА_1 (ОСОБА_30) до ОТЗ № 6 начальника ДОТЗ МВС України щодо надання роздруківки вхідних та вихідних зєднань номерів: № А 38-067-472-76-22 за період з 01.09.11 по 04.11.11; № А 38-050-681-30-33 за період з 01.11.11 по 04.11.11; ІМЕІ 357345038404870 за період з 24.10.11 по 04.11.11 (Т.1 а.м.к.п. 38-45);

-Висновок експерта від 20.02.2013 року за №1/161 відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_1 на запиті до ДОТЗ №33/24/з-1881 від 19.03.2012 року навпроти слів «начальник підполковник міліції» виконаний самим ОСОБА_1 Т.2 а.м.к.п.19-23;

-Запит від 19.03.2012 р. за № 33/24 з 1881 за підписом начальника ОСОБА_1 до начальника ДОТЗ МВС України щодо надання роздруківки вхідних та вихідних зєднань номерів: № А 38-096-189-83-63; № А 38-097-961-27-03 за період з 07.02.12 по 19.03.12; ІМЕІ 354218037189 630 за період з 07.02.12 по 19.03.12 (Т.2 а.м.к.п. 24);

-Копія рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 25.10.2011 року в справі №2-5292/11 щодо розірвання шлюбу між ОСОБА_40 та ОСОБА_34, зареєстрованого 14.07.2007 року (Т.2 а.м.к.п. 113);

-Заява ОСОБА_10 від 25.02.2013 року з приводу зобовязання зберігання сім карти Київстар із телефонним номером 097-961-27-03 (Т.2 а.м.к.п. 119);

-Протокол за результатами проведення негласного розшукового заходу від 25.02.2013 року в кримінальному провадженні №42012250000000001, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_1 у період із 01.02.2013 по 26.02.2013 (Т.2 а.м.к.п. 206-218);

-Протокол дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 28.02.2013 року, що містить тексти телефонних розмов ОСОБА_1 (Т.2 а.м.к.п. 219-233);

-Речовий доказ у виді журналу обліку вихідних та внутрішнього обігу запитів на отримання інформації про зєднання мобільних терміналів том2 за №інв.603;

-Звукозаписи телефонних розмов обвинуваченого ОСОБА_1, що міститься на DVD-R диску за №17т (Т.2 а.к.п. 30).

За клопотанням сторони захисту:

-Висновок службового розслідування від 23.08.2012 року відносно фактів незаконного моніторингу зєднань мобільних терміналів систем рухомого (мобільного) звязку з метою збирання та використання конфіденційної інформації про осіб без їх згоди начальником УОТЗ УМВС України в Черкаській області підполковником міліції ОСОБА_1, відповідно до якого дані факти знайшли підтвердження (Т.1 а.м.к.п. 15-19);

-Висновок за результатами службового розслідування за фактом порушення чинного законодавства колишнім начальником УОТЗ УМВС України в Черкаській області підполковником міліції ОСОБА_1, затверджений заступником начальника Департаменту оперативно-технічних заходів МВС України від 05.12.2012 року, відповідно до якого факти незаконного збирання інформації, її зберігання та використання не знайшли свого підтвердження (Т.1 а.м.к.п. 97-107);

-Характеризуючі дані на обвинуваченого (Т.3 а.м.к.п. 16-29);

-Фотокопія протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25.02.2013 року відповідно до якого ОСОБА_10 повідомила про вчинення 19.11.2012 року відносно неї злочину ОСОБА_1, який зловживаючи своїм службовим становищем незаконно здійснював моніторинг зєднань мобільних терміналів систем рухомого звязку її номеру 097-961-27-03 (Т.1 а.к.п. 57-58);

-Фотокопія запиту на отримання інформації від 15.03.2012 року з приводу трафіків зєднань абонентських номерів 096-189-83-63 та 097-961-27-03 в період часу з 07.02.2012 по 19.03.2012 (Т.2 а.к.п. 208);

-Фотокопія довідки про наявність дисциплінарних стягнень відносно ОСОБА_1 від 27.11.2012 року (Т.2 а.к.п. 207);

-Фотокопії пояснень працівників ОСОБА_5, ОСОБА_41 від 19.08.2011 року, надані ОСОБА_1; копія довідки про наявність заохочень та стягнень від 29.12.2014 року за №14/3974 відносно ОСОБА_1; копія заяви ОСОБА_1 від 23.12.2014 року (Т.2 а.к.п. 210-214).

Дослідивши подані у кримінальному провадженні докази, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_28 обвинувачення ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України в редакції Закону від 21.02.2014 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ці положення поширюються на всіх без винятку службових осіб, незалежно від того, чи є вони представниками законодавчої, виконавчої або судової гілок влади, виконують свої службові обовязки у державному чи громадському апараті, в органах місцевого самоврядування або на окремих підприємствах, в установах і організаціях. Не має також значення службове становище особи, відомча чи галузева належність органу, сфера його діяльності або форма власності, на підставі якої створені та здійснюють свою діяльність ті чи інші організації.

Відповідно до примітки 1 ст.364 КК України службовими особами устаттях 364,368,3682,369цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Таким чином сторона обвинувачення правильно дійшла висновку, що ОСОБА_12 є відповідною службовою особою.

Однак, висунуте обвинувачення в редакції Закону України №746-VII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень ст. 19 Конвенції ООН проти корупції» за ч.1 ст.364 КК України (станом на 28.02.2014 року) не знайшло свого підтвердження.

Стороною обвинувачення не доведена обовязкова обставина для кваліфікації за даною нормою закону «з метою одержання неправомірної вигоди для себе», будь яке твердження, повязане із подією кримінального правопорушення, у відповідності до положень ст. 91 КПК України підлягає доказуванню в кримінальному провадженню. Обовязок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, в судовому засіданні покладається на прокурора, що імперативно слідує із положень ст. 92 КПК України.

Дана мета не розписана в обвинувальному акті від 19.11.2014 року, не встановлена в ході судового розгляду та не доведена сукупність досліджених доказів, які були належно опрацьовані судом за клопотанням сторони обвинувачення.

Частиною 1 ст.364 КК України (станом на 28.02.2014 року) встановлено відповідальність за злочини із матеріальним складом. Обовязковою ознакою вказаного кримінального правопорушення є наявність безпосереднього звязку між діянням особи та її службовою діяльністю, оскільки вони завжди обумовлені службовим становищем субєкта і вчинюється всупереч інтересам служби. Обовязковою ознакою обєктивної сторони злочину, передбаченого у частинах 1 статей 364 КК України, є суспільно небезпечні наслідки, які полягають у заподіянні істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам фізичних, юридичних осіб, державним або суспільним інтересам. Така істотна шкода може полягати у заподіянні: 1) матеріальних (майнових) збитків; 2) нематеріальної (фізичної, моральної, організаційної тощо) шкоди; 3) матеріальних збитків у поєднанні з наслідками нематеріального характеру.

ПРОТЕ даний висновок базувався на примітці 3 до ст. 364 КК України (станом на 28.02.2014 року), відповідно до якої Істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367, якщо вона полягає у завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Інкримінованою редакцією Закону передбачалася відповідальність, якщо було завдано істотної шкоди охоронюваним законам державним інтересам, що проявлялося у наявності нематеріальних збитків, в цитованій примітці передбачено було розгалуження на матеріальні та нематеріальні збитки.

Суд звернув увагу, що Законом України № 1261-VII від 13.05.2014 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у звязку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» пункти 3 і 4 ст.364 КК України викладено в наступній редакції: 3. Істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; 4. Тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті пятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Таким чином, законодавець повністю в кодифікованому нормативному акті, що має вищу юридичну силу, повністю відійшов від поняття істотної шкоди, що має нематеріальне вираження. Дані зміни в КК України чинні на момент розгляду кримінального провадження і підлягають беззаперечному застосуванню з вимог ч.1 ст. 5 КК України щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність, відповідно до якої закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Приписи цих норм Кодексу кореспондуються з положеннями статті 58 Конституції України. Зворотна дія кримінального закону означає поширення його на осіб, які вчинили діяння до набрання чинності таким законом.

Пункт 2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6, 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) розяснює, що Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Закріплений в Конституції України принцип неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів узгоджується з міжнародно-правовими актами, зокрема Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (стаття 15), Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (стаття 7). Суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи. Але їх реалізація з використанням підзаконних нормативно-правових актів неможлива в окремих галузях права, зокрема в кримінальному праві. Згідно з частиною другою статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. З цього конституційного припису випливає, що діяння як певне правопорушення може визнаватись тільки законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом. Такий висновок підтверджується положеннями пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України про те, що виключно законами визначаються "засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них".

Виходячи із наведеного суд зобовязаний застосувати ОСОБА_15, який покращує положення обвинуваченого.

Аналогічного висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі «ОСОБА_28 проти України», (рішення від 14 жовтня 2010 року, остаточне рішення відповідно до ст. 44 Конвенції від 14.01.2011 року), (хоч дане рішення і стосується іншого випадку, проте в ньому зазначено також щодо зворотної дії закону в часі) зазначивши пунктом 57, що національні суди, за будь-яких обставин, повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства для особи у разі наявності неоднозначного чи множинного тлумачення нормативно-правових актів. Пунктом 52 Європейський суд визнає, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобовязаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципамиКонвенціїз точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V).

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, що відповідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1У «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовуються при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд обмежений у праві збору доказів вини підсудних за власною ініціативою та при розгляді справи не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту, залишаючись обєктивним і неупередженим, має створити і створював в ході розгляду справи всі необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних прав та обовязків, зобовязаний розглянути справу і постановити законне і обґрунтоване рішення на підставі наданих суду доказів.

Враховуючи сукупність зазначеного, ОСОБА_1 за інкримінованою стороною обвинувачення ч.1 ст.364 КК України необхідно виправдати за не доведеністю, що в його діянні є склад інкримінованого кримінального правопорушення, що узгоджується із положенням п.3 ч.1 ст.373 КПК України.

ОСОБА_28 обвинувачення ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України.

В даній частині обвинувачення суд приходить до висновку про необхідність виключення із обвинувачення інкримінованих епізодів, повязаних із потерпілими ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виходячи із наступного.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.

Відповідно до ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року із змінами «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ і постановлення вироку» всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

Стороною обвинувачення не надано суду достатніх та переконливих доказів в сукупності для підтвердження службового підроблення відносно вказаних потерпілих. Дані висновки сторони обвинувачення базуються виключно на припущеннях та протиріччях, які під час судового розгляду усунуті не були.

Досліджені копії запитів до начальника ДОТЗ МВС України щодо надання роздруківки вхідних та вихідних зєднань номерів телефонів потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що містяться в Т.1 а.м.к.п. 38-45, судом визнаються неналежними, так як вони є копіями документів, які повинні забезпечити встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до положень ч.1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний обєкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Дублікати даних документів суду не було надано. Обвинувачений заперечив, що причетний до підроблення у вказаних документах, пояснив, що на копіях не його підпис. Сторона обвинувачення не спростувала дане твердження, яке так і залишилося припущенням. Із плином часу дані документи були втрачені на підставі відповідного знищення, що слідує із показань свідка сторони захисту, ОСОБА_37 Однак, підтверджень знищення саме запитів, яких наявні перелічені копії, суду не було надано. Відповідно до положень ч.2 ст.91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Обовязок доказування, відповідно із положенням ч.1 ст.92 цього Кодексу лежить на слідчому та прокурору. Таким чином на стадії досудового розгляду не було на належному рівні забезпечене доказування, що позбавляє можливості суд прийти до мотивованого висновку про наявність вини у діях ОСОБА_1 відносно перелічених потерпілих.

Отже, обвинувачення в цій частині базується виключно на показаннях самих потерпілих, яким стало відомо про здійснення моніторингу їхніх мобільних зєднань уже під час розслідування кримінального провадження, свідки сторони обвинувачення, а саме працівники правоохоронних органів, в провадженні яких перебували кримінальні провадження, по яких здійснювався моніторинг телефонних зєднань потерпілих із впевненістю стверджують, що жодних оперативно-розшукових заходів не проводили. Решта свідків обвинувачення, працівників ОУТЗ УМВС України в Черкаській області, підтверджують факт виконання завдань, доведених до них ОСОБА_1, без перевірки законності таких наказів. Родових ознак кожного із запитів, в частині інкримінування вчинення злочинів, ніхто із свідків у судовому засіданні не навів, тому їхні покази, в даній частині, судом оцінюються критично.

Тому у відповідності до законодавчо встановлених правил в ч.5 ст.99 КПК України суд не може визнати допустимими інші відомості для підтвердження змісту наявних копій документів.

Однак кваліфікація дій ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження в частині інкримінування йому службового підроблення відносно потерпілої ОСОБА_10 В доказовість його винуватості було надано оригінал запиту від 19.03.2012 року, висновок експерта по даному документу, що підтверджує його підписання особисто ОСОБА_1, показання потерпілої ОСОБА_10 про належність саме їй телефонних номерів та встановлення, що відносно неї вчиняються незаконні дії, показання свідка ОСОБА_22, щодо виконання наказу та те, що він не перевіряв його на законність, довіряючи керівництву та виконуючи розпорядження ОСОБА_1 та показання інших свідків, відносно того, що в кримінальних провадженнях оперативно-розшукові заходи не проводилися відносно моніторингу мобільних зєднань. Дані докази в сукупності знайшли своє підтвердження в судовому засіданні тому і ставляться в основу обвинувачення.

Даний документ узгоджується також із журналом обліку вихідних та внутрішнього обліку запитів на отримання інформації про зєднання мобільних терміналів Т.2 інв.603 на стор. 43 якого і міститься запис щодо запитуваної інформації відносно мобільних номерів телефонів ОСОБА_10 Твердження сторони захисту щодо здійснення даного запису невідомою особою, а не ОСОБА_22 не береться судом до уваги, так як не є предметом розгляду дисциплінарна відповідальність за порядок ведення зазначеного журналу.

Показання свідка зі сторони захисту, ОСОБА_38, суд оцінює критично, його показання базуються на припущеннях та спростовуються наведеними в сукупності доказами вище. ОСОБА_38 пояснив, що в березні 2012 року, виконуючи свої службові обовязки, чув жіноче прізвище ОСОБА_34 від оперативного працівника, який до УОТЗ приніс запит на отримання інформації. ОСОБА_28 може стверджувати на законність формування подальшого отримання інформації по мобільних номерах. Проте в судовому засіданні свідок не пояснив по яким родовим ознакам він може впізнати даний запит, також стверджував, що він припускає, а не стверджує висвітлену ним інформацію.

Фотокопія даного запиту судом також визнається неналежним доказом, так як сторона захисту не назвала джерело походження даної копії, оригінал даного документу відсутній та стороною захисту не було відкрито даний документ на стадії досудового розслідування стороні обвинувачення для зясування та перевірки обставин, які мають значення для кримінального провадження, як то вимагають правила КПК України.

Із обставин, зазначених вище, суд приходить також до висновку про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого, що стосуються потерпілої ОСОБА_10 із ч.2 ст.366 КК України на ч.1 ст.366 КК України.

Суд звернув увагу, що Законом України № 1261-VII від 13.05.2014 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у звязку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» пункт 4 ст.364 КК України викладено в наступній редакції: 4. Тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті пятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Таким чином, законодавець повністю в кодифікованому нормативному акті, що має вищу юридичну силу, відійшов від поняття тяжкі наслідки, що має нематеріальне вираження. Дані зміни в КК України чинні на момент розгляду кримінального провадження і підлягають беззаперечному застосуванню з вимог ч.1 ст. 5 КК України щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність в часі.

Відповідно до ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеному в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. В даному випадку, положення цієї статті Кодексу знайшло своє мотивоване відображення вище.

ОСОБА_28 обвинувачення ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.163 КК України.

Із висновків зазначених вище, суд вмотивовано аргументує необхідність виключити також із обвинувачення інкриміновані епізоди, повязані із потерпілими ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, за ч.2 ст.163 КК України.

В чому проявився підрив авторитету правоохоронного органу Міністерства внутрішніх справ України, як державного озброєного органу виконавчої влади в обвинувальному акті також стороною обвинувачення не розкрито та не доведено поза розумними сумнівами в судовому засіданні, крім наведеного, щодо відсутності в складі дій нематеріальної шкоди.

ОСОБА_28 твердження сторони захисту про невідповідність розгляду кримінального провадження вимогам КПК України з приводу проведення слухання кримінального провадження в судовому засіданні за відсутності режиму секретності з підстав наявності осіб, які беруть участь в судовому засіданні, які є працівниками УОТЗ УМВС України суд оцінює критично дане заключення. Підстав для розгляду матеріалів кримінального провадження в режимі секретності у суду не було, обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеному до єдиного реєстру досудового розслідування за №42012250000000001 від 29 листопада 2012 року за обвинувачення ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушень надійшов без відповідного грифу. У підготовчому судовому засіданні вирішувалося питання, у відповідності ст.27 КПК України, в якому судовому засіданні здійснювати розгляд матеріалів кримінального провадження. Ні в підготовчому судовому засіданні, ні під час судового слідства, жодна із сторін кримінального провадження не заявляла подібного клопотання та не повідомляла суд про необхідність закритості судового провадження. Надання кримінальному провадженню грифу таємності прерогатива виявлення та обовязок органу досудового розслідування. Жоден із потерпілих та свідків, допитаних в судовому засіданні не вказав на необхідність проведення судового засідання в закритому режимі, щоб не порушити відповідні нормативно-правові акти.

Дані матеріали кримінального провадження дійсно перебували тривалий час в стадії судового розгляду, однак дане покликано обєктивними причинами та було запорукою для повного, неупередженого розгляду кримінального провадження судом з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод.

Таким чином, в ході судового розгляду встановлені наступні фактичні обставини кримінального провадження, які знайшли підтвердження сукупністю досліджених доказів.

ОСОБА_12 12.04.2011 наказом начальника УМВС України в Черкаській області №733 призначений на посаду виконуючого обовязки начальника управління оперативно-технічних заходів УМВС України в Черкаській області.

22.08.2011 ОСОБА_12 наказом начальника УМВС України в Черкаській області № 216 о/с призначений на посаду начальника управління оперативно-технічних заходів УМВС України в Черкаській області.

У своїй службовій діяльності ОСОБА_12 повинен керуватися Конституцією України, Європейською Конвенцією «Про захист прав людини і основних свобод», Законами України «Про міліцію» та «Про оперативно-розшукову діяльність», нормативними актами і наказами МВС України і іншими.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про міліцію», в обов'язки підполковника міліції ОСОБА_1 входило забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів, попередження і припинення правопорушень, виявлення і розкриття злочинів та інші обов'язки.

Відповідно до посадових обовязків повинен був контролювати: виконання підлеглими вимог Конституції України, Законів України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», інших законодавчих актів України, постанов Верховної ОСОБА_37 України, указів та розпоряджень Президента України, постанов Кабінету Міністрів, нормативних актів МВС України ( Наказ МВС №№ 011-08р., 007-04р., 009-98р., 03-10р., 014-02, 020-97р., 907 дск-2011 та інш.) спільними наказами зі СБ України від 02.07.07 №05/035, ДПА від 24.03.98 №006/001, ДДУПВП від 29.05.2000 №003/001 та УМВС; використання оперативними службами-ініціаторами заходів інформації, отриманої в ході проведення ОТЗ, для розкриття та розслідування злочинів, вживає заходи, що гарантують об'єктивність отриманої інформації і її надійне збереження; створювати і використовувати автоматизовані інформаційно-пошукові системи та їх програмне забезпечення; забезпечувати взаємодію оперативно-технічного підрозділу з оперативними службами в межах своєї компетенції; контролювати роботу о/с щодо додержання законності та попередження фактів витоку конфіденційної інформації.

Слідчим відділом ОСОБА_13 УМВС України в Черкаській області 08.12.2011 порушена кримінальна справа №0101101107 за фактом розбійного нападу на громадянина ОСОБА_20 громадянином ОСОБА_21 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

19.03.2012, у робочий час, приблизно з 09 години 00 хвилин по 18 годину 15 хвилин, ОСОБА_12, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, що розташований в адміністративній будівлі УОТЗ УМВС в Черкаській області, поштова адреса м. Черкаси, вул. Смілянська 57, діючи умисно та цілеспрямовано, повторно, грубо порушуючи вимоги вищезазначених законів України, Конституції України, а також, своїх функціональних обов'язків, за відсутності будь-яких підстав для проведення оперативно-розшукової заходів, передбачених ст. ст. 6 і 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 (зі змінами та доповненнями), п. 1.6 «Порядку надання оперативним підрозділам органів внутрішніх справ України інформації про з'єднання мобільних терміналів систем (мобільного) зв'язку», затвердженого наказом МВС України від 09.12.2011 за №907, згідно яких забороняється проведення оперативно-розшукових заходів без заведення оперативно-розшукової справи із застосуванням відповідних підстав, передбачених ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в особистих інтересах, використовуючи надані йому його права і службові повноваження, всупереч інтересам служби, підриваючи престиж та авторитет органів внутрішніх справ, в межах кримінальної справи №0101101107 від 08.12.2011, з метою отримання доступу до конфіденційної інформації про телефонні зєднання особи, в користуванні якої знаходились SІМ-картки +38-096-189-83-63, +38-097-961-27-03 - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8, з зазначенням розташування базових станцій мобільного оператора під час її контактів по телефону, без будь-якого запиту ініціатора, дав вказівку оперуповноваженому УОТЗ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_22 надрукувати запит на інформацію про абонентів мобільного зв'язку, при цьому зазначивши номер телефону, який необхідно відобразити в запиті та номер кримінальної справи, потім, достовірно знаючи, що вказаний офіційний документ містить неправдиві відомості, підписав, згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №1/161 від 20.02.2013, запит на інформацію про абонента мобільного звязку від 19.03.2012 за №33/32/з-1881, який є підставою для витребування у Департаменті оперативно-технічного забезпечення МВС України вищезазначених відомостей, що являють собою таємницю громадян про їх телефонні зєднання.

Того ж дня, 19.03.2012, у робочий час, приблизно з 09 години 00 хвилин по 18 годину 15 хвилин, ОСОБА_12 видав завідомо неправдивий документ, надавши вказівку оперуповноваженому УОТЗ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_22, за вих. №1881 направити вказаний запит у ДОТЗ МВС України по закритому відомчому каналу зв'язку, а також, електронною поштою, звідки 20.03.2012 до УОТЗ УМВС України в Черкаській області, тим же шляхом поступила незаконно витребувана ОСОБА_1 технічна інформація - електронний файл про телефонні зєднання ОСОБА_10, з зазначенням розташування базових станцій операторів мобільного зв'язку в момент телефонних з'єднань мобільних терміналів з SІМ-картками +38-096-189-83-63, +38-097-961-27-03 за період з 07.02.2012 по 19.03.2012, якою ОСОБА_12 розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, на підставі підписаного ОСОБА_1 запиту від 19.03.2012 року за №33/32/з-1881 до УОТЗ УМВС України в Черкаській області з Департаменту оперативно- технічного забезпечення МВС України, в порушення встановленого законом порядку отримання та ознайомлення з такою інформацією, за відсутності згоди на це ОСОБА_10, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, отримано відомості, які є складовими таємниці телефонних розмов (зєднань) вище зазначеної громадянки, в тому числі - інформація про абонентів операторів мобільного звязку з якими контактувала потерпіла та не мала будь-якого відношення до вказаної ОСОБА_1 кримінальної справи, що призвело до порушення її прав, передбачених ст. ст. 8, 31 Конституції України, ст. 8 Європейської Конвенції.

При ухваленні вироку судом також взято до уваги, що сторона обвинувачення не взяла до уваги та не намагалася перевірити версію вчинення кримінального правопорушення. Суд повною мірою забезпечив дотримання принципу змагальності сторін в ході розгляду даного кримінального провадження.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує:

за ч.2 ст. 163 КК України як порушення таємниці телефонних розмов, що передаються засобами звязку, вчинене службовою особою;

за ч.1 ст. 366 КК України видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесення в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей.

Обираючи покаранняОСОБА_1, суд, згідно з вимогамист.65 КК України враховуєступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, межі, установлені санкції статті КК України.

Обставин згідно ст.66 КК України, що помякшують покарання обвинуваченого, а також обставин, згідно ст.67 КК України, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Враховуючи вказані обєктивно зясовані обставини, які підтверджені доказами та перевірені у відповідності імперативних положень КПК України, характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальних правопорушення, які на підставі ч.2 та ч.4 ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості та тяжким злочином, його особу, вік та матеріальний стан, відсутності працевлаштування на даний час, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, не визнання вини, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_1 до покарання у виді позбавлення волі.

Однак, враховуючи конкретні, досліджені в ході судового розгляду обставини справи, його особу, поведінку після вчинення кримінального правопорушення, стан здоровя, відсутність будь-яких претензій з боку потерпілої ОСОБА_10, службові характеристики під час проходження служби в правоохоронних органах на керуючих посадах, тривалий проміжок часу, який минув із дня вчинення кримінальних правопорушень, що вказує на зменшення суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, суд встановлює за можливе звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням згідно ст.75 КК України з покладанням на нього обовязків передбачених ст.76 цього Кодексу.

Підстав для застосування ст.69 КК України суд не знаходить, враховуючи вчинення злочину у сфері службової діяльності будучи працівником правоохоронного органу.

Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Разом з тим, Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільнення від кримінальної відповідальності це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК України, у порядку, встановленому КПК України.

Ч.2 ст.44 КК України регламентує, що звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом.

П.1 ч.2 ст.284 КПК України зазначає, що кримінальне провадження закривається судом у звязку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Санкція ч. 1 ст. 366 КК України передбачає покарання у виді штрафу до двохсот пятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш мяке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Дана позиція зазначена і в п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»

Ч.2 п.8 зазначеної Постанови вказує, що таке звільнення є обовязковим.

Відповідно до положень ч.5 ст.74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Дане також підтверджується узагальненням судової практики ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ від 28.09.2010 року по справі Соснівського районного суду м.Черкаси від 16.04.2009 року відносно обвинуваченого ОСОБА_42 за ст.ст. 191 ч.5, 366 ч.2 КК України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про звільнення ОСОБА_1 від покарання, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди у сумі 25000 гривень, ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди у сумі 60000 гривень, ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди у сумі 20000 гривень залишити без розгляду.

Процесуальні витрати при проведенні експертизи під час досудового розслідування складають 294 гривні за проведену судово-почеркознавчу експертизу.

Доля речових доказів повинна бути вирішена на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 58, 62 Конституції України, ст.ст. 7, 100, 349, 368-371,374КПК України, ст.ст. 5, 65-68, 75-76, 163, 366 КК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України (в редакції Закону від 21.02.2014 року) виправдати у звязку із недоведеністю, що в його діянні є склад злочину.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366 та ч.2 ст.163 КК України та призначити йому покарання:

за ч.1 ст.366 КК України - у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком 2 роки,

за ч.2 ст.163 КК України - у виді 5 років позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання за ч.1 ст.366 КК України на підставі ст. 49 цього Кодексу.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

На підставі п.п.2-4 ст.76 КК України зобовязати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та зявлятися в цю інспекцію для реєстрації.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили, у виді особистого зобовязання, залишити без змін.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у сумі 25000 гривень залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у сумі 60000 гривень залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у сумі 20000 гривень залишити без розгляду.

Речові докази, а саме:

- матеріали досудового розслідування кримінального провадження у кількості 3 томи приєднати до матеріалів кримінального провадження;

- DVD-R диск, який міститься в матеріалах кримінального провадження зберігати при даних матеріалах;

- журнал обліку вихідних та внутрішнього обліку запитів на отримання інформації про зєднання мобільних терміналів Т.2 інв.603 зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано,набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_43