Постанова № 57376501, 18.04.2016, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/667/16-а

Провадження № 2-а/541/27/2016

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

вул. Гоголя 133 м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі: головуючої судді Куцин В. М.,

при секретарі Борисенко М. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миргород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миргородського обєднаного управління пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій відповідача та зобовязання відновити виплату пенсії по віку

В с т а н о в и в :

18.03.2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Миргородського обєднаного управління пенсійного фонду України Полтавської області, про визнання протиправними дій відповідача та зобовязання відновити виплату пенсії по віку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, які підтримала в судовому засіданні, суду пояснила, що вона з 2008 року на підставі ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» отримує пенсію за віком. З 17.11.2014 року вона є особою переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО і перебуває на обліку в Миргородському обєднаному управлінні пенсійного фонду України Полтавської області.

З 01.04.2015 року відповідач припинив виплату пенсії за віком не повідомивши їй про підстави припинення виплати пенсії.

На звернення позивачки, для зясування вказаних обставин, відповідач листом від 11.03.2016 року повідомив, що виплату пенсії їй припинено на підставі Закону України від 02.03.2015 року №213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», оскільки на момент прийняття закону вона працювала на посаді судді Ленінського районного суду міста Донецька. 23 листопада 2015 року у звязку з поданням заяви про відставку була відрахована зі штату суддів Ленінського районного суду міста Донецьк (наказ № 163-к від 23.11.2015 року від 25.11.2015 року).

На даний час перебуває на обліку в Миргородському обєднаному управлінні пенсійного фонду України Полтавської області та отримує пенсію за віком. Починаючи з 01 квітня 2015 року по 23.11.2015 року пенсію вона не отримувала, чим грубо порушилися її конституційні права. Вважає, що позбавлення її з 01.04.2015 року по 23.11.2015 року права на отримання раніше призначеної пенсії за віком є звуженням її конституційного права на соціальний захист і порушує її конституційні права.

В супереч вимог ст..49 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що виплата пенсії може бути припинена лише на підставі рішення територіальних органів Пенсійного Фонду або рішення суду, такі рішення відповідачем не приймалися.

Крім того пунктом 5 розділу 3 «Прикінцевих положень» Закону України від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» встановлено, у разі не прийняття до 01 червня 2015 року закону про призначення всіх пенсій, у тому числі і спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовується норма щодо пенсійного забезпечення осіб яким пенсії, щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до ЗУ «Про судоустрій та статус суддів».

На виконання вищевказаного закону, Закон про призначення всіх пенсій, в тому числі і спеціальних на загальних підставах до 01 червня 2015 року прийнятий не був, тому з 01 червня 2015 року втратив чинність ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та ЗУ «Про державну службу» щодо призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, а підстави припинення виплати пенсії по віку відпали, однак відповідачем не була відновлена виплата пенсії по віку.

Так як після звільнення з посади судді Ленінського району міста Донецька та звернення із заявою про поновлення виплати пенсії відповідач відмовився поновити виплату пенсії з 01.04.2015 року, просила визнати такі дії відповідача протиправними та зобовязати відновити виплату призначеної їй пенсії за віком з 01.04.2015 року по 23.11.2015 року. Поновити строк звернення з адміністративним позовом, оскільки про відмову відповідача у поновленні виплати їй пенсії за віком з 01.04.2015 року по 23.11.2015 року вона дізналася лише 11 березня 2016 року, після отримання вищевказаного повідомлення від відповідача.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позову, вказував, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки відповідач діяв відповідно до положень ст. 47 ЗУ « Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», в редакції закону від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким встановлено, тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, які працюють на посадах та на умовах передбачених серед інших ЗУ«Про судоустрій та статус суддів», призначені пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) не виплачується. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Згідно з матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». В звязку з вимогами вищевказаного закону позивачу з 01.04.2015 року, як працюючій на посаді судді Ленінського районного суду міста Донецька, виплату пенсії було припинено. Крім того, позивач працюючи на посаді судді була обізнана з вищевказаними положеннями Закону і у період з 01.04.2015 року до 23.11.2015 року у неї не виникало сумніву у законності припинення виплати пенсії, і лише після звільнення остання звернулася із заявою про поновлення виплати їй пенсії, яка була задоволена, а виплата пенсії відновлена з 24.11.2015 року. Вважав безпідставним посилання позивача на необхідність прийняття відповідачем рішення про припинення виплати пенсії, оскільки вказане рішення відповідно до положень ст. 62 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» приймається у випадку припинення виплати строкової пенсії та повідомляється про нього пенсіонера за один місяць до припинення виплати пенсії. Позивач отримувала пенсію по віку безстроково і припинення її виплати було здійснено на підставі вищевказаних норм закону. В звязку з вищевикладеним просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та пенсійну справу ОСОБА_1, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що позивач працювала на посаді судді Ленінського районного суду міста Донецька з 12.05.1993 року по 23 листопада 2015 року. На підставі Постанови Верховної Ради України від 12.11.2015 року за №788-V-111, відповідно до ст. 126 Конституції України, у звязку з поданням заяви про відставку була звільнена з посади судді Ленінського районного суду міста Донецька (наказ ТУ ДСА України в Донецькій області № 163-К від 23.11.2015 року(а.с.5-9).

Позивач отримувала пенсію за віком, яка виплачувалась відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 із змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011року № 3668 (а.с.12).

01 квітня 2015 року у звязку з набранням чинності Закону України №213-VII від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» виплата пенсії їй була припинена.

Як слідує з матеріалів пенсійної справи 30 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії в звязку з виходом у відставку . На підставі ст. 47 ЗУ України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» позивачу поновлено виплату пенсії за віком з 24.11.2015 року, яку, як стверджує позивач і не заперечується представником відповідача, вона отримала в січні 2016 року.

В звязку з цим в лютому 2016 року у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» позивач звернулася із заявою до відповідача про поновлення їй виплати пенсії за віком з 01.04.2015 року по 23.112015 року та отримала відповідь від 11.03.2016 року №1719/10-24, з якої вбачається, що 01 квітня 2015року у звязку з набранням чинності ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України №213-VII від 02.03.2015року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.04.2015 року виплату пенсії за віком, як працюючій на посаді судді Ленінського районного суду міста Донецька виплату пенсії призупинено (а.с.13.).

За таких обставин, оскільки позивачу стало відомо про порушення її права на поновлення виплати пенсії за віком в січні 2016 року, а з позовом про захист порушеного права до суду ОСОБА_1 звернулася 18.03.2016 року, тобто в строки визначені ст. ст. 99,100 КАС України, отже відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду.

Згідно із п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу. Тобто фактично тимчасово, із зазначеної дати і до остаточного законодавчого врегулювання, даний вид пенсії не призначається. Разом з тим, норми Закону України «Про державну службу», які врегульовують порядок призначення пенсії за віком по держслужбі, не були змінені у встановленому законодавством порядку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами. Відповідно до ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.

Станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працювала позивач, дійсно давала право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем було припинено виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 квітня 2015 року правомірно.

Відповідно до наказу ТУ ДСА України в Донецькій області № 163-К від 23.11.2015 року ОСОБА_1 звільнена з посади судді Ленінського районного суду міста Донецька на підставі Постанови Верховної Ради України від 12.11.2015року №788-VIIІ. Як вбачається із заперечення відповідача з 24 листопада 2015 року виплата раніше призначеної пенсії позивачу була поновлена. З урахуванням наведеного, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у поновленні виплати раніше призначеної пенсії за віком з 01 квітня 2015 року по 31 травня 2015 року та в частині зобов'язання відповідача поновити позивачу виплату раніше призначеної пенсії з 01 квітня 2015 року по 31 травня 2015 року.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їйконституцієюабо законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, порушення відповідачем порядку розгляду заяви позивача про поновлення йому пенсійних виплат з 01 червня 2015 року та неприйняття передбаченого Порядком рішення про відмову в поновленні йому виплати пенсії саме з 01 червня 2015 року, на думку суду, не може бути перешкодою для здійснення ефективного судового захисту порушених прав позивача.

Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсіяце щомісячні виплати, які здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається довічно або на період протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Враховуючи, що ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком, пенсія мала виплачуватися довічно.

Верховною Радою України 17 липня 1997 року прийнято Закон України №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2.4.7 та 11 Конвенції». У ст.1 Конвенції зазначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції. Ст.1 Першого протоколу (Париж, 20.11.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як встановлено абзацом 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в редакції, яка чинна з 01.04.2015 року, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «про статус ветеранів війни, гарантії ї х соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбаченихЗаконами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», пенсії, призначені до цьогоЗакону, не виплачуються.

У період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно доЗаконів України «Про державну службу», Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового таМитного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213 закон щодо призначення всіх пенсій у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у звязку з чим, з вказаної дати втратили чинність, зокрема, нормиЗакону України «Про державну службу»таЗакону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії/щомісячне довічне грошове утримання за цими Законами не призначаються.

На даний час особам, які підпадають під діюЗакону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працював позивач, не давала права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбаченихЗаконом України «Про судоустрій і статус суддів», у звязку з чим, передбачені ч. 1 ст. 47, ст. 54 Закону «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, і з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні, тому суд вважає, що вимоги позивача щодо поновлення їй виплати пенсії за віком з 01 червня по 23 листопада 2015 року ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача по суті спору, зважаючи на вищевикладені обґрунтування часткового його задоволення.

Статтею 87 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судовий збір разом з витратами, повязаними з розглядом справи, належить до судових витрат, отже підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 551 грн. 20 коп. сплачений позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 26, 47 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», п. 5 розділу III «Прикінцеві положення ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, ст.ст. 9, 10, 11, 12, 71, 76, 86, 87, 99, 100, 159-163, 167 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Миргородського обєднаного управління пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій відповідача та зобовязання відновити виплату пенсії за віком задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Миргородського обєднаного управління пенсійного фонду України Полтавської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 червня 2015 року по 23 листопада 2015 року.

Зобов'язати Миргородське обєднане управління пенсійного фонду України Полтавської області відновити ОСОБА_1, виплату пенсії за віком з 01 червня 2015 року по 23 листопада 2015 року.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дії Миргородського обєднаного управління пенсійного фонду України Полтавської області щодо невиплати пенсії за віком та зобовязання відновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 квітня 2015 року по 31 травня 2015 року відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Миргородського обєднаного управління пенсійного фонду України Полтавської області на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер1955414303, понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) гривня 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови з одночасним направленням копії апеляції в апеляційну інстанцію.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний судом 23.04.2016 року.

Суддя ОСОБА_2