Рішення № 57375141, 25.04.2016, Миронівський районний суд Київської області

25.04.2016 Єдиний унікальний № 371/173/16-ц

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/ 173 /16-ц

Провадження № 2/371/ 175 /16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

25 квітня 2016 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поліщука А.С.,

при секретарі Харченко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на ті обставини, що 04 жовтня 2012 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно з яким відповідачу надано кредит у розмірі 2600 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

В порушення зобовязань за договором відповідач допустив несплату щомісячних платежів, в звязку з чим позивач зажадав дострокового повернення кредиту з врахуванням відсотків та штрафних санкцій. Суму заборгованості, що склала 19575 гривень 39 копійок, та судові витрати просив стягнути з відповідача в судовому порядку.

В судове засідання представник позивача не зявився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти прийняття заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не зявився, клопотання про розгляд справи за його відсутності не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом надсилання повістки про виклик до суду за зареєстрованим місцем проживання, причини неявки до суду не повідомив.

Згідно з ст. 169 ЦПК України неявка в судове засідання належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи відповідача, не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки в судове засідання повторно не зявився відповідач, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, представник позивача в позовній заяві не заперечував проти заочного розгляду справи, тому суд на підставі ч. 4 ст. 169 та ст. ст. 224 - 225 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи та прийняття по ній заочного рішення.

На підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що 04 жовтня 2012 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку було укладено договір про видачу кредитної картки з кредитним лімітом в розмірі 2600 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Для отримання платіжної картки відповідач заповнив заяву, в якій зазначив персональні дані, підтвердив факт ознайомлення з умовами і правилами надання банківських послуг.

Відповідач, підписавши анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, погодився, що його заява разом з памяткою клієнта, умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами, складають договір про надання банківських послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже за юридичною природою укладений між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 договір є договором приєднання, тобто договором, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до преамбули умов і правил надання банківських послуг, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» публічно запропонував невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого опублікував умови та правила надання банківських послуг на своєму веб сайті в мережі Інтернет.

Зі змісту умов та правил надання банківських послуг вбачається, що послугою банку є надання кредиту особі яка приймає ці умови і правила.

Оскільки кредитний договір є двостороннім правочином, то права й обовязки виникають у кожного контрагента.

Із змісту анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також самих умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, випливає обовязок банку надати відповідачу банківську кредитну картку.

Відповідно до п. 2.1.1.1. умов та правил надання банківських послуг, ці умови використання кредитних карт ПАТ КБ ПриватБанку встановлюють правила випуску, обслуговування та використання кредитних карток банку. Дані умови регулюють відносини між банком та клієнтом з випуску та обслуговування карт. Банк випускає клієнту картку на підставі заяви, належним чином заповнену та підписану клієнтом. Випуск карти та відкриття рахунку карти здійснюється в разі прийняття банком позитивного рішення про можливість випуску клієнту картки.

Згідно з п. 2.1.1.2.1. умов та правил надання банківських послуг для надання послуг банк видає клієнту картку.

Пунктом 2.1.1.2.3. умов та правил надання банківських послуг передбачено, що після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карту. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Відповідно до п. 2.1.1.2.5 умов та правил надання банківських послуг банк має право відмовити клієнту без пояснення причин у видачі або перевипуску карти в разі надання ним у заяві невірної інформації, нестійкого фінансового стану або наявності інших даних, що свідчать про неможливість видачі (перевипускати) карти даній особі.

Вказані норми умов та правил надання банківських послуг підтверджують висновок суду, що для реалізації своїх обовязків за вказаним договором, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобовязаний був видати відповідачу кредитну картку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 2.1.1.5.5. умов та правил надання банківських послуг клієнт зобовязаний погашати заборгованість по кредиту, відсотках за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6. умов та правил надання банківських послуг клієнт зобовязаний у разі невиконання зобовязань за договором, на вимогу банку виконати зобовязання з повернення кредиту (у тому числі прострочених кредитах і овердрафту), оплату винагороди банку.

Відповідно до змісту ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобовязання передбачені статтею 611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором.

Відповідач припинив сплачувати кредит, внаслідок чого станом на 31.10.2015 виникла заборгованість по кредиту у розмірі 2616 грн., по відсоткам 12671,04 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості по тілу кредиту та процентам за користування кредитом ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 14 у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи справу, суд повинен звертати особливу увагу на наявність у позовній заяві обставин, передбачених пунктами 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК, а саме виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд відхиляє доводи представника позивача про наявність у відповідача заборгованості за пенею та комісією в розмірі 2880 грн., оскільки ні в позовній заяві, ні в наявних у матеріалах справи не зазначено з чого саме складається вказана сума (який розмір пені, а який розмір комісії, за який період та за які дії чи бездіяльність вони нараховані).

Таким чином суд позбавлений можливості зрозуміти за що відповідачу нараховано 2880 грн. заборгованості та яка її правова природа.

Наявний в матеріалах справи Розрахунок заборгованості відповідача, а саме колонка «сума комісії та пені» містить відомості про неодноразове нарахування відповідачу чи то комісії чи то пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання, в той час як комісія, відповідно до підпункту б) абзацу другого пункту 2.4 глави 2 розділу II Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління Національного Банку України від 18.06.2003 № 255, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 11 липня 2003 року за № 583/7904, це плата за послуги банку.

Тобто комісія та пеня мають різну правову природу, виникають внаслідок різних юридичних фактів, наявність кожного з яких повинно бути окремо доведено в суді.

Суд відхиляє доводи представника позивача про наявність у відповідача заборгованості по штрафу в розмірі 1408,35 грн. (500 + 908.35 = 1408,35), оскільки ні в позовній заяві, ні в наявних у матеріалах справи не зазначено за що саме він нарахований (за які порушення та коли вони сталися).

Позовна заява зводиться лише до цитування пункту 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг та констатації факту наявності такої заборгованості.

Наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості не містить інформації за який період та за які дії чи бездіяльність на відповідача накладено вказану суму штрафу.

У Розрахунку заборгованості зазначено, що 1408,35 грн. є «заборгованістю по судовим штрафам» (а.с. 7 зворотня сторінка), але у матеріалах справи відсутні докази накладення на відповідача судом будь-яких штрафів.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 1408,35 грн. штрафу є необґрунтованою, тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 1378 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжними дорученнями № ІНN96B1A1K від 26 жовтня 2015 року та № BOTM5B13T2 від 15 січня 2016 року.

Вказані понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача на його користь.

На підставі викладеного, ст. ст. 526, 527, 530, 610 - 612, 629, 634, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57 - 60, 61, 64, 88, 169, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 224-226, 292, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1, 23 жовтня 1950 року, паспорт серії СТ 321377, виданий 23 серпня 2012 року Миронівським РС Управління ДМС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (р/р 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором в розмірі 15287 (пятнадцять тисяч двісті вісімдесят сім) гривень 04 (чотири) копійки, яка складається із 2616 гривень заборгованості за кредитом, 12671 гривні 04 копійок заборгованості по процентам за користування кредитом.

3.В задоволенні решти позову відмовити.

4.Стягнути з ОСОБА_1, 23 жовтня 1950 року, паспорт серії СТ 321377, виданий 23 серпня 2012 року Миронівським РС Управління ДМС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (р/р 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

5.Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

6.Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

7.У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у апеляційному порядку.

8.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

9.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис ОСОБА_2

Згідно з оригіналом

Суддя А.С. Поліщук