Ухвала суду № 57374382, 26.04.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №289/1848/15-ц Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С.

Категорія 20 Доповідач Кочетов Л. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Кочетова Л.Г.,

суддів: Гансецької І.А., Товянської О.В.,

при секретарі: Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним за апеляційною скаргою представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 24 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх бабуся ОСОБА_6 Після смерті бабусі відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 0,25 га та житлового будинку 71,4 кв.м. з господарськими спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1. В процесі прийняття спадщини стало відомо, що право власності на жилий будинок зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 14.10.2006 року. З урахуванням уточнених позовних вимог просили визнати договір купівлі-продажу недійсним, оскільки він є фіктивним, та укладений на вкрай невигідних умовах, а будинок та земельна ділянка знаходяться в їх розпорядженні.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 24 березня 2016 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представники позивачів - ОСОБА_7 та ОСОБА_5 просять рішення суду скасувати, постановити нове - про задоволення позову, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначають, що судом не враховано, що до смерті спірний будинок перебував у фактичному користуванні ОСОБА_6, відповідач у право власності фактично не вступила; судом не перевірено виконання договору щодо сплати комунальних послуг; суд не звернув увагу на помилки у договорі щодо розміру земельної ділянки, не допитав як свідків осіб, які складали акт обстеження будинку, не встановив обставини оплати вартості будинку.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Як вбачається із свідоцтва про право власності на житловий будинок від 14.09.2006 року та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_6 на праві приватної власності (т. 1 а.с. 11, 12).

З державного акту на право приватної власності на землю від 12.12.1999 року вбачається. що на підставі рішення 20 сесії 22 скликання Раковицької сільської Ради народних депутатів від 10.04.1994 року, ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (т. 1 а.с. 19).

Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 14.10.2006 року ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_3 купила цілий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1, а також земельну ділянку загальною площею 0,2184 га, що знаходиться за тією ж адресою (т. 1 а.с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, позивачі по справі є її спадкоємцями.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За таких обставин посилання апелянта на те, що суд не звернув увагу на помилки у договорі щодо розміру земельної ділянки, не грунтується на законі, оскільки законодавець пов»язує недійсність правочину саме з діями сторін, а не нотаріуса.

Згідно з положеннями ст. 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до вимог ст. 234 ЦК, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Разом з тим, суду не надано будь-яких доказів існування тяжких для ОСОБА_6 обставин, внаслідок яких вона вимушена була продавати вказаний будинок на вкрай невигідних для себе умовах.

При цьому визначення ціни сторонами нижче від вартості, визначеної бюро техінвентаризації, не може бути доказом існування вкрай невигідних для продавця умов, оскільки така вартість може не відповідачи фактичній риночній ціні та технічному стану будинку на момент продажу.

Чинним законодавством не передбачено обов»язок покупця користуватися придбаним майном. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не є доказом відсутності наміру сторін щодо створення правових наслідків, відсутність фактичного вступу у володіння придбаним покупцем.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином суд не наділений обов»язком збирати докази з власної ініціативи.

Оскільки відповідні клопотання сторонами не заявлялися, у суду не було підстав для, перевірки виконання договору щодо сплати комунальних послуг; допиту як свідків осіб, які складали акт обстеження будинку, встановлення обставини оплати вартості будинку. Крім того, встановлення вказаних обставин виходить за межі заявлених позовних вимог. За таких обставин, посилання апелянтів на невиконання судом вказаних дій, не грунтується на законі.

Викладені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 24 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді