Постанова № 57374262, 20.04.2016, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/4997/15-а

н/п 2-а/0274/11/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.04.2016 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Замеги О.В., при секретарі Павлюк - Жук А.В., за участю позивача ОСОБА_1, його представника - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бердичівського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов"язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом і просить визнати незаконними дії відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії за вислугу років, та зобов"язати відповідача нарахувати і виплатити йому пенсію за вислугу років, починаючи з 01.11.2014 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02.04.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 року у справі № 2-а-4/019 зобовязано відповідача призначити йому пенсію за вислугу років. На виконання зазначених рішень йому виплачувалась пенсія за вислугу років починаючи з 17.12.2012 року. Проте, постановою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014 року вищевказані судові рішення в частині позовних вимог про зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 02.11.1984 року по 05.01.2000 року скасовано. В звязку з цим, згідно з розпорядження начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області № 184220 від 01.12.2014 року, припинено виплату пенсії з 01.11.2014 року. При цьому, із постанови суду вбачається, що підставою для прийняття такого рішення слугувало те, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують, що він працював на посаді фельдшера медвитверезника, а не фельдшера здоровпункту медичного витверезника. В 2015 році він отримав докази того, що посада «фельдшер медичного витверезника Бердичівського РВВС» вказана йому помилково, оскільки такої посади в структурі органів внутрішніх справ Житомирської області в зазначений період (з 02.11.1984 року по 05.01.2000 року) не існувало. Натомість, існувала посади «фельдшера здоровпункту медичного витверезника». Крім того, 19.08.2015 року Бердичівським МВ УМВС України в Житомирській області видано наказ № 135 о/с про внесення змін до наказу № 149 від 29.10.1984 року про прийняття його на роботу, у звязку з невідповідністю назви його посади штатному розпису. На підставі вищевказаного наказу, були внесені виправлення в трудову книжку, а саме: записом № 20 від 19.08.2015 року визнано недійсним запис за № 14(про прийняття його на посаду фельдшера медичного витверезника Бердичівського РВВС), та зазначено, що «прийнято на посаду фельдшера здоровпункту витверезника відділу внутрішніх справ Бердичівського міськвиконкому». З огляду на викладене, 20.08.2015 року він повторно звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії, до якої надав відповідні документи. Однак, відповідач листом від 27.08.2015 року відмовив позивачу у виплаті пенсії за вислугу років, посилаючись на вищевказану постанову суду касаційної інстанції. Зазначену відмову, він вважає незаконною та безпідставною з огляду на те, що відповідачем при прийнятті рішення, не враховано стаж його роботи на посаді фельдшера здоровпункта медичного витверезника відділу внутрішніх справ Бердичівського міськвиконкому з 02.11.1984 року по 05.01.2000 року(15 років 02 місяця 03 дні), а також час проходження строкової військової служби в Радянській армії з 05.05.1980 року по 26.04.1982 рік (1 рік 11 міясців 22 дні). Так, з урахуванням вказаного періоду, його страховий стаж становить 40 років 03 місяці 27 днів, що достатньо для призначення пенсії за вислугу років.

У відкритому судовому засіданні позивач ОСОБА_1, його представник - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача - Бердичівського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно в судове засідання не з"явилася. В судовому засіданні 01.02.2016 року була присутня і позовні вимоги не визнала, надала суду заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, свідків, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України(далі КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення; якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно частини 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02.04.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 року, у справі № 2-а-4/019 зобовязано відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років. На виконання зазначених рішень, позивачу виплачувалась пенсія за вислугу років починаючи з 17.12.2012 року, даний факт сторонами не оспорюється.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014 року вищевказані судові рішення в частині позовних вимог про зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 02.11.1984 року по 05.01.2000 року скасовано(а.с. 21-23).

В звязку з цим, згідно з розпорядження начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області № 184220 від 01.12.2014 року ОСОБА_1 припинено виплату пенсії з 01.11.2014 року, що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві та Бердичівському районі від 15.06.2015 року № 14552/09(а.с.31).

Із вищевказаної постанови суду вбачається, що підставою для прийняття такого рішення слугувало те, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують, що позивач працював на посаді фельдшера медвитверезника, а не фельдшера здоровпункту медичного витверезника.

Однак як вбачається з довідок Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Житомирській області від 20.01.2015 року № 11-1/156 оп, від 04.06.2015 року № 11-1/6 аз та листа від 30.07.2015 року № 11/8 аз, посада «фельдшер медичного витверезника Бердичівського РВВС» вказана ОСОБА_1 помилково, оскільки такої посади в структурі органів внутрішніх справ Житомирської області в зазначений період (з 02.11.1984 року по 05.01.2000 року) не існувало, а існувала посада «фельдшера здоровпункту медичного витверезника»(а.с. 24-25).

Крім того, 19.08.2015 року Бердичівським МВ УМВС України в Житомирській області видано наказ № 135о/с про внесення змін до наказу № 149 від 29.10.1984 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу, у звязку з невідповідністю назви його посади штатному розпису(а.с.28).

На підставі вищевказаного наказу, були внесені виправлення в трудову книжку позивача, а саме: записом № 20 від 19.08.2015 року визнано недійсним запис за № 14 про прийняття позивача на посаду фельдшера медичного витверезника Бердичівського РВВС, та зазначено, що ОСОБА_1 «прийнято на посаду фельдшера здоровпункту витверезника відділу внутрішніх справ Бердичівського міськвиконкому»(а.с. 14-16).

З огляду на викладене, 20.08.2015 року позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії, до якої надав наступні документи: довідку про привоєння ідентифікаційного номеру; документ про місце проживання (реєстрацію); паспорт; трудову книжку; згоду; довідку про стаж за вислугу років № 597 від 17.12.2012 року та копію наказу Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області від 19.08.2015 року № 135о/с, даний факт не заперечується і представником відповідача.

Однак, відповідач листом від 27.08.2015 року відмовив позивачу у виплаті пенсії за вислугу років(а.с.30)

Дане рішення відповідача, суд вважає, незаконним з наступних підстав.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересі особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту «є» частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Так, за змістом абзацу 3 частини 1 статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я (далі Основи) заклади охорони здоров'я - підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 червня 1995 року № 386 "Про затвердження Номенклатури закладів охорони здоров'я системи Міністерства внутрішніх справ України", погодженого з Міністерством охорони здоров"я України, визначено, що для надання стаціонарної та амбулаторної медичної допомоги особам, які тримаються у медичному витверезнику, можуть створюватись медичні частини, лікарські і фельдшерські здоров пункти у структурі відповідних закладів.

Відповідно з розділом 2«Охорона здоровя»Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років від 4 листопада 1993 р. N 909 (надалі Перелік), у графі «Найменування закладів і установ» зазначено:лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри, ав позиції «Найменування посад» - лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

В примітці 2 вищевказаного Переліку встановлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно відформи власності абовідомчої належності закладів і установ.

Разом з тим, пунктом 1.2. Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України 28.10.2002 року № 385 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 року за № 892/7180 встановлено, що пункти охорони здоровя (здоровпункти) віднесені до закладів охорони здоровя.

Більше того, згідно з п. 1.2 Переліку закладів охорони здоров'я МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.11.2003 року № 1296 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13 травня 2004 року за № 596/9195, пункт охорони здоров'я (здоровпункт) відноситься до лікувально-профілактичних закладів охорони здоровя МВС України.

За змістом довідок Управління міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 20.01.2015 року № 11-1/156 оп, від 04.06.2015 року № 11-1/6 аз та листа від 30.07.2015 року № 11/8 аз, посада «фельдшер медичного витверезника Бердичівського РВВС» вказана ОСОБА_1 помилково, оскільки такої посади в структурі органів внутрішніх справ Житомирської області в зазначений період (з 02.11.1984 року по 05.01.2000 року) не існувало, а існувала посади «фельдшера здоровпункту медичного витверезника»(а.с. 24-25).

Як вбачається з наказу № 135о/с про внесення змін до наказу № 149 від 29.10.1984 року позивача прийнято на посаду фельдшера здоровпункту витверезника відділу внутрішніх справ Бердичівського міськвиконкому(а.с.28).

Також даний факт в судовому засіданні підтвердили свідки: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Виходячи з наведеного, суд вважає, позивачем і його представником в судовому засіданні доведено, що позивач в період з 02.11.1984 року по 05.01.2000 року працював фельшером у здоровпункті витверезника відділу внутрішніх справ Бердичівського міськвиконком, а тому стаж роботи позивача на посаді фельдшера здоровпункту витверезника відділу внутрішніх справ Бердичівського міськвиконкому з 02.11.1984 року по 05.01.2000 року (15 років 02 місяця 03 дні) підлягає зарахуванню до спеціального стажу роботи, який дає право на отримання пенсії за вислугу років.

Доводи представника відповідача, щодо невідповідності наказу № 135 о/с від 19.08.2015 року виданого Бердичівським МВ УМВС України в Житомирській області наявним документам, що знаходяться в пенсійній справі(довідці № 12 від 09.10.2013 року, № 597 від 17.12.2012 року, довідці № 1696 від 19.06.1997 року), акту перевірки достовірності та обгрунтованості видачі наказу для обчислення пенсії № 519 від 02.09.2015 року, на думку суду не можуть бути взяті до уваги.

Оскільки, відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 2.8 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року № 162, визначено, що виправлення, зокрема відомостей про роботу, про переведення на другу постійну роботу, повинні повністю відповідати оригіналам наказів або розпоряджень. У випадку втрати наказу або розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу проводяться на підставі других документів, які підтверджують виконання робіт, незазначених у трудовій книжці.

Запис у трудовій книжці ОСОБА_1, на думку суду, відповідає вище вказаному наказу про прийняття на роботу і довідкам, які були ним надані відповідачу 20.08.2015 року.

Що стосується позовних вимог про зарахування часу проходження військової служби до страхового стажу, який дає право на пільгову пенсію, то суд вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин),передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 1статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення"або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинностіЗаконом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, позивач до проходження строкової військової служби, отримав медичну освіту по спеціальності (кваліфікації) фельдшер, що підтверджується копією диплома(а.с. 9-10), та працював з 05.05.1980 року на посаді завідуючого фельдшерським пунктом села Кануни Новоград-Волинського району Житомирської області, і 02.04.1980 року був звільнений із займаної посади, в звязку з призовом в Радянську армію, що підтверджується копією трудової книжки(а.с. 14)

Відповідно до пункту «е» частини 1статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року(в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Професія та посада позивача відносяться доПереліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженогопостановою Кабінету міністрів України від04.11.1993 року № 909. Частиною 1статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»(в редакції, на час виникнення спірних правовідносин),передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 1статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення"або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинностіЗаконом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, до спеціального стажу роботи, що дає позивачу право на призначенняпенсії за вислугу років, як працівнику закладу охорони здоров"я, зараховується час проходження позивачем строкової військової служби в Радянській армії з 05.05.1980 року по 26.04.1982 рік(1 рік 11 місяців 22 дні), що підтверджується копією довідки військомату від 04.09.1990 року та копією військового квитка позивача(а.с.11-12).

Що стосується часу з якого необхідно проводити виплату пенсії за вислугу років, то суд вважає, що виплата пенсії відповідно до діючого пенсійного законодавства повинна проводитися, з дня подачі заяви відповідачу, а саме з 20.08.2015 року, тобто позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 14, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 11, 69, 70, 71, 158, 163, 171 КАС України, ст. 55 Закону України " Про пенсійне забезпечення", суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Бердичівського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за вислугу років.

Зобов"язати Бердичівське об"єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за вислугу років починаючи з 20.08.2015 року.

Сторони можуть ознайомитись з повним текстом постанови 26.04.2016 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Бердичівський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя