Ухвала суду № 57374167, 20.04.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/6315/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П.Ю. Провадження № 22-ц/773/680/16 Категорія: 27 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Данилюк В.А.,

суддів Овсієнка А.А., Шевчук Л.Я.,

секретар Вергун Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2, приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу Ваврищук Валентина Степанівна, про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра", з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2, приватного нотаріуса Ковельського міського нотаріального округу Ваврищук Валентини Степанівни, про визнання недійсними з моменту укладення кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки відмовлено.

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, позивач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та порушення норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В дане судове засідання сторони не з»явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача, як споживача фінансових послуг, оспорюваним кредитним договором не порушено.

Такий висновок суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи і нормах матеріального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог про те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Так, судом встановлено і це відповідає матеріалам справи, що 04 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ КБ "Надра", було укладено кредитний договір № 7/5 -ЖР, за умовами якого банк, як кредитор, зобов'язався надати позивачу грошові кошти в сумі 54 917,57 доларів США зі сплатою 12,89% річних за користування кредитом та зі строком повернення 04.02.2020 року.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору в день його укладення між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1 із земельною ділянкою площею 500 кв.м., на якій розташовано об»єкт нерухомості. Крім того, між ОСОБА_2 та банком було укладено договір поруки від 04.02.2008 року, за умовами якого ОСОБА_2 поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору в повному обсязі і в порядку, який встановлений для позичальника кредитним договором.

Також встановлено, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір укладено у письмовій формі, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Крім цього, на момент укладення оспорюваного кредитного договору позичальник ОСОБА_1 не заявляв додаткових умов, щодо яких повинно бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог статей 526, 527, 530, 554 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений строк, згідно умов договору та вимог закону. У випадку порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звернувшись до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним, ОСОБА_1 покликався на ст. ст. 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, на те, банком не були проведені розрахунки сукупної вартості кредиту, реальної відсоткової ставки та абсолютного значення здорожчання кредиту, а тому умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності і спрямовані на погіршення його становища.

Разом з тим, його доводи спростовуються матеріалами справи.

Так у кредитному договорі (п. 1.1, 1.3, 1.4) зазначено суму кредиту, річну відсоткову ставку, розрахунок плати за управління кредитом, строк, на який надано кредит. Пунктом 3.4. передбачено умови повернення кредитних коштів, щомісячна сума мінімального необхідного платежу, кінцевий термін повернення кредиту, право дострокового погашення кредиту та його умови.

Крім того, підписанню кредитного договору передувала анкета-заява ОСОБА_1 від 31.01.2008 року та вручення 04.02.2008 року останньому пам»ятки клієнта по умовах оформлення кредитного пакета «Житлові рішення», що свідчить про виконання вимог щодо інформування позичальника про всі умови кредитування, в тому числі, сукупної вартості кредиту та реальної відсоткової ставки.

На дані умови позивач погодився укладаючи даний кредитний договір, оскільки підписав його та певний час виконував його умови.

Таким чином суд дійшов вірного висновку, що права позивача як споживача фінансових послуг оспорюваним кредитним договором не порушено.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, яка висловлена в постанові від 02.12.2015 року №6-134цс15.

Оскільки підстав для визнання кредитного договору не встановлено, то відповідно є безпідставними і вимоги щодо визнання недійсними договорів поруки та іпотеки, якими було забезпечено оспорюваний кредитний договір.

Виходячи з викладеного, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи позивача були предметом дослідження суду першої інстанції і спростовуються вищенаведеними обставинами справи та вимогами законодавства.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: