Ухвала суду № 57372794, 18.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року Справа № 876/5923/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Добробуд ВВ» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року по справі за позовом приватного підприємства «Добробуд ВВ» до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Добробуд ВВ» (надалі - позивач) 11.11.2011 року звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2011 року за №0001362330.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області від 01.09.2011 року за №0001362330. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2014 року, висновки якого відповідно до ч.5 ст.227 КАС України є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 та постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд. Зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду України зазначено, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, які підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом ПП «Фірма «Володар», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів субпідряду, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні виконаних робіт, з відповідним документальним підтвердженням, а також не встановлено зв'язку між фактом виконання робіт і господарською діяльністю платника податку.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд після скасування судових рішень Вищим адміністративним судом України прийняв нове, яким в позові відмовив. Виходив з того, що з приводу незаконної перевірки, то Верховний Суд України у своїй постанові від 24.12.2010 року № 21-25а10 зазначив, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень, в тому числі наказів про призначення перевірки, можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки, в іншому разі в задоволенні відповідних позовів повинно бути відмовлено.

Щодо податкового повідомлення-рішення, то 29.11.2010 року позивачем з ПП «Фірма «Володар» укладений договір субпідряду, предметом якого був ремонт під'їзної дороги та відновлення руслової частини річки. Реальність договору підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями про перерахунок коштів, випискою рахунку позивача в банку. На думку суду вказані документи є недостатніми та реальність господарської операції спростовується матеріалами зустрічної перевірки контрагента позивача з якої встановлено, що загальна чисельність працюючих - 0 осіб, основні фонди на підприємстві відсутні. Крім того, в вищевказаних господарських правовідносинах ПП «Фірма «Володар» є посередником, а виконавцем зазначених робіт є ТОВ «Євросонік». Згідно акту перевірки, ТОВ «Євросонік» та його посадові особи відсутні за фактичним місцезнаходженням, інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства відсутня. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Євросонік» згідно баз ДПІ у Печерському районі м. Києва - відсутня. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Євросонік» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Звернуто увагу на ухвалу Тисменицького районного суду від 03.07.2013 року по справі №352/1499/13-к, судом закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.212 КК України та останнього звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строку давності. Останній був посадовою особою і безпосередньо відповідальний за господарські відносини підприємства з ПП «Фірма «Володар».

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та задоволити позовні вимоги.

Покликання маються на те, що місцевий суд на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України не вжив заходів щодо отримання додаткових доказів. Також помилково застосована позиція Верховного Суду України, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процесуальних порушень. Не враховано, що для забезпечення реальності господарської операції, підприємство не зобов'язане мати якої-небудь визначеної чисельності штатних працівників, суд не перевірив правильність наведених даних як у звіті так і у матеріалах перевірки. Як належний доказ не може бути взята до уваги ухвала по кримінальній справі.

Не погодившись з поданою апеляційною скаргою, відповідач скерував до суду свої заперечення, в яких зазначає, що господарські операції за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи контрагентів не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Взято до уваги пояснення директора ПП «Фірма «Володар» ОСОБА_2, що виробничі засоби на підприємстві відсутні. Відтак позивачем відображені в податковій звітності правовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що в серпні 2011 року ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області проведена позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства «Добробуд ВВ» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Фірма «Володар» за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року. Перевірка проведена відповідно до наказу виконуючого обов'язки начальника ДПІ в Тисменицькому районі від 29.07.2011 року за №725-п. Підставою для видання наказу та позапланової невиїзної перевірки була інформація про порушення податкового законодавства платником податків за наслідками перевірки його контрагента-приватного підприємства «Фірма «Володар», яка була проведена податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області, та викладена в акті від 27.05.2011 року за №1160/23-2/31988783 (а.с. 193, 145-154 т.1).

За результатами перевірки позивача податковим органом складений акт від 18.08.2011 року за №1780/2330/34023229 (а.с. 18-26 т.1), згідно якого перевіркою встановлені наступні порушення: згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215, статей 216, 626, 629 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону правочини, укладені ПП «Добробуд ВВ» з ПП «Фірма «Володар», а саме, договори від 29.11.2010 року №29/11/10 та від 30.11.2010 року №30/11/10 на загальну суму 3220845,00 грн., у тому числі ПДВ - 536807,00 грн. в частині виконаних робіт, виконавцем яких було ТОВ «Євросонік»; підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97, із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в грудні 2010 року в сумі 536807,00 грн. (а.с. 25 т.1).

На підставі акту перевірки 01.09.2011 року ДПІ в Тисменицькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення за №0001362330, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 671 009,00 грн., в тому числі, за основним платежем - в розмірі 536807,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -в розмірі 134202,00 грн. (а.с. 27).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 вказаного вище пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які посилався позивач, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Зазначена вище позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 27 березня 2012 року у справі №21-737во10, яка з урахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про спростування реальності здійснення господарської операції, із-за недостатності первинних документів, пояснень в рамках кримінальної справи ОСОБА_1, як посадової особи безпосередньо відповідальної за досліджувані господарські відносини позивача з ПП «Фірма «Володар», пояснень директора приватного підприємства останнього в особі ОСОБА_2, яка вказала на відсутності у підприємства виробничих засобів. Відтак, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем доведено правомірність своїх дій та рішень.

Крім того, лише з 01.01.2011 року податковий орган вправі був подавати позов про визнання договорів незаконними, а до цієї дати наводились доводи та суд має давати оцінку в судовому рішенні.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну приватного підприємства «Добробуд ВВ» залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року по справі № 809/4078/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

судді А.Р. Курилець

О.І. Мікула

Повний текст виготовлено 25.04.2016 року