Ухвала суду № 57372782, 20.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 р. Справа № 876/5825/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря Богдан А.О.

представника позивача Навроцького А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 року в справі №813/8765/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деос Реліз» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.05.2015р. в справі № 813/8765/14 за позовом ТзОВ «Деос Реліз» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, позов було задоволено повністю, вирішено визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.12.2014 року №0002892201 та №0002882201.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована неврахуванням судом висновків, викладені в акті перевірки, про те, що укладені угоди з контрагентами, що вказані у акті, не мають реального товарного характеру з огляду на інформацію, що міститься у актах перевірки по контрагенту позивача.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив за безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що підставі направлення від 11.11.2014 року №760, наказу від 15.07.2014 року №466 ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Деос Реліз» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати в бюджет податку на прибуток та податку на додану вартість при здійснені взаєморозрахунків з ТОВ «Авесбуд» за грудень 2013 року, ТОВ «Будресурс - К» за грудень 2013 року, ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Спецпідряд Сервіс», ТзОВ «Інтербуд - Центр» за весь період взаєморозрахунків, за результатами якої складено акт перевірки від 26.11.2014 року №3/13-50-22-01-17/19337475. Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.138.1.1, 138.2, 138.4 ст. 138, 139.1.9, 139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік всього у сумі 162912 грн.; п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 171486 грн. в тому числі за квітень 2013 року - в сумі 3155 грн., червень 2013 року - в сумі 58999 грн., вересень 2013 року - в сумі 17537 грн., жовтень 2013 року - в сумі 28667 грн., листопад 2013 року - в сумі 16667 гри., грудень 2013 року - в сумі 46461 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення форми «Р» від 10.12.2014 року: №0002892201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 257229 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 171486 грн., за штрафними санкціями 85743 грн.; №0002882201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 203640 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 162912 грн., за штрафними санкціями 40728 грн.

Зі змісту акта вбачається, що порушення скаржник вбачає в операціях позивача із контрагентами, які скаржник розцінює як безтоварні.

Як позовні вимоги, так і апеляційна скарга ґрунтуються на акті від 29.04.2014 року №1226/26-55-22-08/38388548 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Готика ЛТД» щодо підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин з ТзОВ «Альянс - Експерт» та з ТзОВ «Санторг ЮГ» за січень 2013 року та за період з 01.04.2013 року по 31.12.2013 року. Стверджується про відсутність у контрагента позивача ТзОВ «Готика ЛТД» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, у зв'язку із чим констатується, що ТзОВ «Готика ЛТД» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності. Тому податковий орган вважає, що всі правочини, укладені ТОВ «Готика ЛТД» з контрагентами, в тому числі з ТОВ «Деос Реліз», порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Деос Реліз» (покупець) укладено договір поставки з ТзОВ «Готика ЛТД» (постачальник) за №2304/02 від 23.04.2013 року про передачу у власність покупця товару, згідно із яким покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Відповідно до статті 5 даного договору, передача товару здійснюється постачальником покупцю на підставі відповідних довіреностей з підписом матеріально-відповідальних осіб. Транспортні витрати визначаються сторонами за домовленістю. Крім того, ТзОВ «Деос Реліз» (замовник) укладено договір з ТзОВ «Готика ЛТД» (виконавець) за №РП-2013/22 від 17.09.2013 року про проведення рекламної компанії (розміщення рекламоносія). Предметом даного договору є правовідносини сторін з приводу проведення рекламорозповсюджувачем рекламної компанії замовника. Відповідно до п. 1 за цим договором рекламна компанія замовника включає в себе складові надані по тексту об'єкти: розміщення рекламної інформації на щитах розміром та в кількості згідно з додатком №1 до даного договору, які знаходяться при виїздах, в'їздах у містах: Львів, Чернівці, Рівне, Луцьк, Ужгород. Загальна вартість даного договору складає 342000 грн. Пунктом 4 даного договору передбачено, що об'єкти договору виготовляються і встановлюються протягом 45-ти днів з моменту укладання даного договору. Про прийом - передачу виконаних робіт сторони складають акт прийому - передачі, що є невід'ємною частиною даного договору.

Вказані операції відображені позивачем у бухгалтерському обліку. Скаржником визнається та інформаційними ресурсами Державної фіскальної служби підтверджується, що контрагент позивача - ТзОВ «Готика ЛТД» зареєстроване платником податку на додану вартість 01.01.2013 року.

Реальність вказаних операцій позивач обґрунтовує платіжними дорученнями, податковими накладними, дизайн - проектом рекламоносіїв за договором, додатками до договору, фототаблицями розміщення рекламоносія.

Результати договорів використовувались позивачем у господарській діяльності, що підтверджується копіями договорів, податкових накладних, довідок форми КБ-3 та КБ-2в.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг

та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Як визначено пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.14.1.181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з п. 198.1ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно з п. 198.2 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених)платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Відповідно до п.201.1. ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст. 201 ПК України). При цьому, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 ПК України). Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Подані позивачем на підтвердження реального характеру операцій документи відповідають зазначеним вимогам.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово - господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, зі змісту акта вбачається, що висновки скаржника щодо фіктивного та безтоварного характеру правочинів ґрунтуються на припущеннях, обумовлених неможливістю проведення зустрічної перевірки контрагента позивача та із використанням наявної інформації про нього, без врахуванням первинних бухгалтерських документів. Акт перевірки є носієм доказової інформації, однак, законодавство не обумовлює його безспірності чи обов'язкового характеру, зазначені в акті перевірки факти підлягають доведенню у загальному порядку.

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність наявність (відсутність) підстав для виникнення податкових зобов'язань платника податку від дій його контрагента, фактичної сплати ним податку до бюджету, законності ведення податкового обліку, перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Згідно зі статтею 61 Конституції України відповідно до принципу індивідуалізації відповідальності, підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з позицією Європейського Суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

Крім того, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2014 року у справі №815/3488/14 за позовом ТзОВ «Готика ЛТД» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії позов задоволено частково, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з проведення заходів зустрічної звірки, за результатами яких складено акт №1226/26-55-22-08/38388548 від 29.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Готика ЛТД» з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період грудень 2013 року; зобов'язано ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту «Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань» в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі акта №1226/26-55-22-08/38388548 від 29.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Готика ЛТД» з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період грудень 2013 року. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 року апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2014 року - без змін (том 3 а.с.69-75). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.04.2015 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 року у справі №815/3488/14 відмовлено.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги є безпідставними й необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а, відтак, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 року в справі №813/8765/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Бруновська Н.В.

Шавель Р.М.

Повний текст ухвали складено 25.04.2016 року.