Постанова № 57372765, 20.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4697/15

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача Машник К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» до Одеської митниці ДФС про визнання неправомірним нарахування пені, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт» (далі ДП «Ізмаїльський МТП») звернулось до суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі Одеська митниця), в якому просило:

- визнати неправомірним нарахування пені, що зазначена у розрахунках в додатках до листа від 24 грудня 2014 року № 17652/15-70-52 на загальну суму 70772 грн. 45 коп.;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасної підготовки та неподання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі ГУДКСУ в Одеській області) висновку про повернення з Державного бюджету України надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 137798 грн. 12 коп. на користь позивача;

- зобов'язати Одеську митницю підготувати та надати до ГУДКСУ в Одеській області висновок про повернення з Державного бюджету України надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 137798 грн. 12 коп. на користь позивача.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2015 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці щодо несвоєчасної підготовки та неподання до ГУДКСУ в Одеській області висновку про повернення з Державного бюджету України надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 137798 грн. 12 коп. на користь ДП «Ізмаїльський МТП» та зобов'язання Одеської митниці підготувати та надати до ГУДКС України в Одеській області зазначений вище висновок.

В обґрунтування позовних вимог щодо неправомірності нарахування Одеською митницею пені зазначалось, що на час виникнення податкового зобов'язання, на підставі якого відповідачем була нарахована відповідна пеня, діяв Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181. На думку позивача, відповідно до вимог ст. 5 названого Закону податкове зобов'язання, на яке нараховувалась пеня, стало узгодженим з моменту набрання законної сили постановою Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2014 року по справі № К/9991/50997/11. Крім того, позивач зазначає, що наявність податкового боргу, на підставі якого підприємству нарахована пеня Одеською митницею, відповідачем не доведена, оскільки згідно акту про звірку залишків сум коштів на відповідному рахунку митного органу, станом на 1 вересня 2012 року податковий борг ДП «Ізмаїльський МТП» відсутній. Оскільки норми Податкового кодексу України можуть бути застосовані лише на податковий борг, який виник після 1 січня 2011 року, нарахування пені за 1424 днів прострочення за період з 25 березня 2010 року по 15 лютого 2014 року на загальну суму 70772 грн. 45 коп. є неправомірним.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у задоволені позовних вимог ДП «Ізмаїльський МТП» відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДП «Ізмаїльський МТП» в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2014 року ДП «Ізмаїльський МТП» було здійснено оплату суми заборгованості, визначеної контролюючим органом, в тому числі суми ПДВ, на яку нараховувалась оскаржена пеня. При нарахуванні пені відповідач посилався на норми Податкового кодексу України, однак на час виникнення податкового зобов'язання був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», норми якого, на думку апелянта, підлягають застосуванню до спірних правовідносин. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача в підтримку апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Судом встановлено, що 21 липня 2010 року Ізмаїльською митницею, правонаступником якої є відповідач, було проведено позапланову перевірку стану дотримання ДП «Ізмаїльський МТП» законодавства з питань митної справи, за результатами якої складено акт, на підставі якого митницею прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 3 серпня 2010 року № 14, відповідно до якого підприємству донараховано ПДВ на загальну суму 215370 грн. 90 коп., а також № 13, яким позивачу визначено штраф у розмірі 170 грн. на підставі ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Правомірність винесення названих податкових повідомлень-рішень перевірено у судовому порядку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року по справі № 2-а-8936/10/1570, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2011 року, позовні вимоги ДП «Ізмаїльський МТП» задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 3 серпня 2010 року № 13 та № 14.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2014 року названі судові рішення скасовані. У позові ДП «Ізмаїльський МТП» відмовлено.

На виконання названої постанови Вищого адміністративного суду України, позивачем 27 березня 2014 року сплачені суми заборгованості, визначені в податкових повідомленнях-рішеннях форми «Р» від 3 серпня 2010 року № 13 та № 14, що підтверджуються платіжними дорученнями № 621 та № 622 (а. с. 19-20).

24 грудня 2014 року Південною митницею Міндоходів, правонаступником якої є відповідач, на адресу ДП «Ізмаїльський МТП» направлено лист за № 17652/15-70-52 та податкові повідомлення-рішення від 24 грудня 2014 року № 246, яким позивачу визначено штраф у розмірі 21537 грн. 09 коп. (10 % за затримку на 27 календарних днів граничного строку спати узгодженої суми грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 3 серпня 2010 року № 14), та від 24 грудня 2014 року № 247, яким ДП «Ізмаїльський МТП» визначено штраф у розмірі 17 грн. (10 % за затримку на 27 календарних днів граничного строку спати узгодженої суми грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 3 серпня 2010 року № 13).

Одночасно контролюючим органом складено розрахунок суми штрафу до вказаних податкових повідомлень-рішень та розрахунок пені за період з 25 березня 2010 року по 28 лютого 2014 року на загальну суму 70772 грн. 45 коп. (а. с. 40-41).

Податкові зобов'язання по податковим повідомленням-рішенням від 24 грудня 2014 року № 246 та № 247 ДП «Ізмаїльський МТП» сплачені 22 січня 2015 року, що підтверджуються платіжними дорученнями № 222 та № 223 (а. с. 42-43).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з правомірності нарахування позивачу контролюючим органом пені на підставі норм Податкового кодексу України.

Проте, судом першої інстанції не враховано, що застосування норм Податкового кодексу України можливе лише з дня набрання чинності цим Кодексом, а саме з 1 січня 2011 року.

Так, відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 названого Кодексу пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

На підставі пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Кодексу після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Пунктом 129.4 названої статті Кодексу встановлено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Як встановлено матеріалами справи, постановою Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2014 року відмовлено ДП «Ізмаїльський МТП» у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу форми «Р» від 3 серпня 2010 року № 13 та № 14.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року по справі № 815/2830/14, яка набрала законної сили, встановлено, що постанова Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2014 року набрала законної сили 18 лютого 2014 року (а. с. 127-136), у зв'язку з чим граничним строком сплати визначених позивачу названими податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов'язань є 28 лютого 2015 року.

Враховуючи, що визначені в податкових повідомленнях-рішеннях форми «Р» від 3 серпня 2010 року № 13 та № 14 грошові зобов'язання сплачені позивачем 27 березня 2014 року (а. с. 19-20), тобто з перевищенням граничного строку сплати цих зобов'язань на 27 днів, відповідачем на підставі наведених вище положень пп. 129.1.1 п. 129.1 та п. 129.4 ст. 129 ПК України обґрунтовано нараховано ДП «Ізмаїльський МТП» пеню на загальну суму 1243 грн. 64 коп. (а. с. 41).

Відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження (п. 129.4 ст. 129 ПК України).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 17 грудня 2010 року № 953 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2010 року за № 1350/18645) затверджено Інструкцію про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби (далі Інструкція № 953).

Названа Інструкція підлягала застосуванню органами Міністерства доходів і зборів України на момент визначення Південною митницею Міндоходів суми пені позивачу за спірними правовідносинами.

Згідно п. 1.3 розділу І названої Інструкції пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Підпунктом 2.1.2 пункту 2.1 розділу ІІ Інструкції визначено, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що початок нарахування пені розпочинається саме з моментом настання строку погашення податкового зобов'язання.

Як встановлено матеріалами справи, Південною митницею Міндоходів, правонаступником якої є відповідач, позивачу нарахована пеня на підставі пп. 129.1.2 п. 129.1 та п. 129.4 ст. 129 ПК України в сумі 69528 грн. 81 коп. за 1437 днів несплати грошових зобов'язань (а. с. 41), а саме за період з 25 березня 2010 року (наступний день після визначеного ст. 85 Митного кодексу України граничного строку подання позивачем митної декларації для митного оформлення товару) по 28 лютого 2014 року (граничний строк погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом).

Проте, обґрунтовано визнаючи правомірність нарахування контролюючим органом позивачу пені на підставі наведених вище положень пп. 129.1.2 п. 129.1 та п. 129.4 ст. 129 ПК України, суд першої інстанції помилково не врахував, що застосування норм Податкового кодексу України можливе лише з дня набрання чинності цим Кодексом, а саме з 1 січня 2011 року.

Так, згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, нарахування контролюючим органом пені на підставі пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України позивачу до 1 січня 2011 року є безпідставним.

Із врахуванням викладеного, правомірним є нарахування ДП «Ізмаїльський МТП» пені на підставі зазначених вище положень Податкового кодексу України за період з 1 січня 2011 року по день настання граничного строку погашення податкових зобов'язань, а саме по 28 лютого 2014 року, тобто за 1155 календарних днів (365 днів 2011 року + 366 днів 2012 року + 365 днів 2013 року + 59 днів 2014 року = 1155 днів).

Відповідно Додатку 2 до Інструкції № 953 нарахування контролюючим органом пені у разі виявлення заниження податкового зобов'язання розраховується за формулою:

S х К : 100% х U х 1,2

Y = -----------------------------,

R

де: Y - сума пені, що нараховується на суму заниження податкового зобов'язання (завжди округлюється до другого знака після коми); S - фактично занижена сума податкового заниження зобов'язання; К - кількість днів заниження; U - облікова ставка Національного банку України, що діяла на день заниження податкового зобов'язання; 1,2 - коефіцієнт, що дозволяє розрахувати 120% річних облікової ставки НБУ, R - кількість днів у календарному році.

Обчислюючи суму пені за наведеною формулою, апеляційний суд знаходить обґрунтованим нарахування контролюючим органом позивачу пені у сумах 17660 грн. 41 коп. за 2011 рік, 17660 грн. 41 коп. за 2012 рік, 17660 грн. 41 коп. за 2013 рік та 2854 грн. 70 коп. за 59 днів 2014 року, а всього на суму 55835 грн. 93 коп. (17660 грн. 41 коп. х 3 + 2854 грн. 70 коп. = 55835 грн. 93 коп.).

Із врахуванням викладеного, контролюючим органом безпідставно визначено позивачу пеню на суму 13692 грн. 88 коп. (69528 грн. 81 коп. (визначена контролюючим органом сума пені відповідно до норм пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України) - 55835 грн. 93 коп. (правомірно визначена сума пені) = 13692 грн. 88 коп.).

Оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині заявлених позовних вимог, постановлене судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» задовольнити частково.

Визнати неправомірним нарахування Південною митницею Міндоходів, правонаступником якої є Одеська митниця ДФС, пені державному підприємству «Ізмаїльський морський торговельний порт», визначеної у розрахунках у додатках до листа від 24 грудня 2014 року № 17652/15-70-52, на суму 13692 (тринадцять тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 88 коп..

В іншій частині відмовити державному підприємству «Ізмаїльський морський торговельний порт» у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2016 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко