Постанова № 57372764, 21.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року Справа № 876/2000/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Бедрій Х.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року у адміністративній справі №813/6548/15 за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2015 року позивач - Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася в суд з позовом до відповідача - ОСОБА_1 в якому просила винести рішення, яким зобов'язати відповідача за власний рахунок знести самовільно збудовану добудову (паливну) до індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Зобов'язано ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, за власний рахунок знести самовільно збудовану добудову (паливну) до індивідуального житлового будинку на вул. Яхимовича, 155 в с. Підбірці Пустомитівському районі Львівської області.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, посилаючись на те, що із запису в будинковій книзі, в будинку АДРЕСА_1 окрім дорослих членів сім'ї, якими є ОСОБА_5 та ОСОБА_1, також прописаний і постійно проживає гр. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. В даному випадку є незрозумілою вимога позивача до визначення та залучення особи як відповідача саме ОСОБА_1, так як факт самої прописки не надає їй права бути відповідачем по справі. Крім того, як вбачається з технічного паспорта на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1, замовником технічної інвентаризації та виготовлення технічного паспорта являється громадянка ОСОБА_5.

Відповідно до вимог ст. 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що із адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову - скасувати.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акта проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за №61/21-ф від 23.09.2015 року, посадовою особою Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області винесено припис №61/21-ф від 23.09.2015 року, яким ОСОБА_1 з метою усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності зобов'язано демонтувати добудову (паливну) до індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1, без права на виконання будівельних робіт. На час проведення перевірки правоустанових документів на дану земельну ділянку та житловий будинок не надано. Згідно представленої будинкової книги ОСОБА_1 проживає на території будинковолодіння, яке належить її мамі ОСОБА_5

Даною перевіркою встановлено порушення п.1 ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.3.25 «ДБН 360-92 «Планування і забудови міських і сільських поселень», ст. 7, ст. 27 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Апелянтом не було виконано вимог вищенаведеного припису у встановлений строк (акт перевірки від 02.11.2015 року за №73/21-ф), у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про знесення об'єкта самочинного будівництва.

Відповідно до ст. 9 Закон України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 року за №687-XIV ( з наступними змінами та доповненнями), будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України "Про планування і забудову територій".

Відповідно до ч.1 ст. 27 цього ж Закону замовники та підрядники під час створення об'єкта архітектури зобов'язані, зокрема, забезпечувати будівництво об'єктів архітектури згідно з робочою документацією, застосовувати будівельні матеріали, вироби і конструкції, які відповідають державним стандартам, нормам і правилам і такі, що пройшли сертифікацію, якщо вона є обов'язковою.

У відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року за №3038-VI (з наступними змінами та доповненнями), замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги встановлені у приписі, продовжується у наведеній нормі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Суд першої інстанції вирішуючи даний спір по суті та задовольняючи позовні вимоги позивача, виходив з того, що ОСОБА_1 є належним відповідачем у даній справі до якого може бути пред'явлено розглядувані позовні вимоги.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступних підстав.

Частиною першою ст. 50 КАС України визначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем розглядуваний адміністративний позов пред'явлений до ОСОБА_1, тобто до неналежного відповідача, оскільки позивачу не належить будинок на вул.. Яхимовича, 155 в с. Підбірці Пустомитівського району Львівської області та прибудинкова територія.

Відповідно ст. 52 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Згідно з частинами 3 та 4 цієї ж статті, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

З наведених вище правових положень випливає, що суд першої інстанції встановивши, що позивачем даний адміністративний позов пред'явлено до неналежного відповідача повинен був провести заміну цього відповідача на належного або залучити як другого відповідача, однак в порушення норм процесуального права цього не зробив, а розглянув справу до неналежного відповідача.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що з аналізу положень ст. 52 КАС України випливає, що здійснювати заміну неналежного чи залучати як другого відповідача може виключно суд першої інстанції, оскільки це має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості здійснювати заміну неналежного відповідача чи залучати його як другого відповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що в задоволенні адміністративного позову позивача пред'явленого до ОСОБА_1 слід відмовити, у зв'язку з пред'явленням позову до неналежного відповідача.

З огляду на те, постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржену постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 11, 52, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року у адміністративній справі №813/6548/15 скасувати та прийняти нову постанову, у задоволенні позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: О.О. Большакова

І.В. Глушко

Повний текст постанови складений 25 квітня 2016 року.