Ухвала суду № 57372758, 20.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 876/160/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Богдан А.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Бондаренко М.І.

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Франківського районного суду м. Львова від 04.11.2015 року в справі №465/6776/15-а за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування ухвали,

встановив:

У жовтні 2015 року позивач - ОСОБА_1 - звернулася в суд з позовом до Львівської міської ради, в якому просила визнати протиправними дії відповідача в частині прийняття ухвали від 10.07.2008 року №1996 «Про користування гр. ОСОБА_5 земельною ділянкою по АДРЕСА_1»; визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 10.07.2008 року №1996 «Про користування гр. ОСОБА_5 земельною ділянкою по АДРЕСА_1».

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 04.11.2015 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії Львівської міської ради в частині прийняття ухвали від 10.07.2008 року №1996 «Про користування гр. ОСОБА_5 земельною ділянкою по АДРЕСА_1»; стягнуто судовий збір.

В апеляційній скарзі скаржник - ОСОБА_5 - просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою у позові відмовити. Ствердив, що він не був залучений до участі у справі, хоча оскаржувана ухвала стосувалась його інтересів; покликається на відсутність порушення прав позивача; значний сплив строку на звернення до адміністративного суду; невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки оскаржується рішення органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Позивач та його представник, а також представник відповідача - Львівської міської ради - вимоги апеляційної скарги заперечили за їх безпідставністю. Просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до договору купівлі-продажу від 04.06.2006 року ОСОБА_5 є власником приміщення господарських споруд загальною площею 153,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Право власності позивача на дане приміщення зареєстроване у відповідності до вимог закону, що підтверджується витягом про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.09.2006 року.

Згідно з п. 1 ухвали Львівської міської ради від 10 липня 2008 року № 1996 «Про користування гр. ОСОБА_5 земельною ділянкою на АДРЕСА_1 у м. Львові» міська рада ухвалила передати громадянину ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0860 га на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 10 років для обслуговування господарських споруд за рахунок земель, що не надані у власність або користування, за функцією використання - землі комерції. Відповідно до п. 2 цієї ухвали громадянина ОСОБА_5 у місячний термін зобов'язано укласти з Львівською міською радою договір оренди землі та провести його державну реєстрацію. Вказана ухвала підписана міським головою А. Садовим та набрала чинності у відповідності до вимог ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

11.08.2008 року між Львівською міською радою та ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1, площею 0,0860 га, для обслуговування господарських споруд терміном на 10 років до 10.07.2018 року. Договір зареєстрований у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.12.2008 року за №04:08:438:00102 кн.04-2.

Зазначена вище ухвала Львівської міської ради від 10.07.2008 року №1996 року стала предметом оскарження в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що при прийнятті оскаржуваної ухвали №1996 від 10.07.2008 року Львівською міською радою порушено правовий режим земель історико - культурного призначення у зв'язку з невиконанням норм Земельного кодексу України та Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Враховуючи наведене, і те, що на підставі оскаржуваної ухвали Львівської міської ради укладено договір оренди земельної ділянки, колегія суддів дійшла висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами КАС України.

Колегія суддів зазначає, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

З викладеного вбачається, що спір про правомірність оскаржуваної ухвали має вирішуватися у порядку цивільного (господарського) судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а також вимоги про скасування акта про право, виданого на підставі такого незаконного рішення.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2015 року (справа № 21-34а15) і колегія суддів бере її до уваги.

Зазначене є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього кодексу.

Зазначене є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Скасувати постанову Франківського районного суду м. Львова від 04.11.2015 року в справі №465/6776/15-а, провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Бруновська Н.В.

Шавель Р.М.

Повний текст ухвали складено 25.04.2016 року.