Постанова № 57372534, 18.04.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року Справа № 803/316/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи на стороні відповідача Бохонковича В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправним та скасування рішення № 23927399 від 26.08.2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта №710701907101 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", скасування запису про реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект".

Позовна заява мотивована тим, що 26.08.2015 року відповідачем було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер № 23927399) за Товариством з обмеженою відповідальністю " Кей-Колект " (далі - ТзОВ " Кей-Колект ") щодо належної позивачу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта №710701907101, про що було зроблено відповідний запис № 10930407

Дане рішення та дії нотаріуса позивач вважає протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству виходячи з наступного.

07 червня 2006р. між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 1100941100 та надання кредитних коштів в іноземній валюті (доларах США).. На виконання умов цього договору було укладено Договір іпотеки від 07 червня 2006р., посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. за №1603.

10 квітня 2008р. між позивачем та АК1Б «Укрсиббанк» був укладений Договір про надання споживчого кредиту за №1133157300 та надання кредитних коштів в іноземній валюті (доларах США). На забезпечення виконання зобов'язань укладено Договір іпотеки від 10 квітня 2008р, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н.А. за №2538.

У зв'язку з невиконанням умов договорів АКІБ «УкрСиббанк» в судовому порядку 29.06.2011 року стягнуто з позивача заборгованість в сумах 108 848,53 грн. та судові витрати по договору № 1100941100 від 07 червня 2006р. та 03.03.2011 року 79797,33 гривень та судові витрати по договору №1133157300 від 10 квітня 2008 року.

В жовтні 2011 року Першим відділом Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції були відкриті виконавчі провадження: №29331675 за рішенням по справі №2-454/11 та №29331143 за рішенням по справі №^2-2757/11, які тривають і на даний момент.

ПАТ «УкрСиббанк» на підставі договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року відступив ТОВ «Кей-Колект» право вимоги заборгованості за договорами про надання споживчого кредиту; право вимоги за договорами іпотеки було також відступлено на підставі Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Е.В. від 12 грудня 2011 року за № 5207-5208.

15 січня 2015 року позивач отримав від ТОВ «Кей-Колект» два повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» по іпотечним договорам від 07 червня 2006 року та від 10 червня 2008 року. Також товариство повідомило позивача про суму існуючої заборгованості в доларах США.

Категорично не погоджуючись з пропозиціями вказаними у повідомленнях, 02 лютого 2015р. позивач надіслав відповідь-скаргу ТзОВ «Кей-Колект», проте жодного відповіді на неї не отримав.

Вважає, що прийняте приватним нотаріусом рішення про державну реєстрацію права власності за ТзОВ «Кейт -Колект» прийнято в супереч вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», щодо заборони примусового стягнення майна громадян, яке виступало як забезпечення зобов'язань по споживчим кредитам.

Крім того, при винесенні оскаржуваного рішення приватним нотаріусом було порушено вимоги «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013р. № 868 (Далі Порядок № 868), так як нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно в результаті вчинення такої дії.

Нотаріус в даному випадку не вчиняла нотаріальних дій, тобто вона не реєструвала договір купівлі-продажу, іпотеки тощо, а лише діяла як державний реєстратор.

Також порушено вимоги статей 10, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме нотаріус, як державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими права на нерухоме майно та їх обтяження, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках передбачених законом та те, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документами, що їх посвідчують. нотаріус повинна була перевірити дати укладення договорів іпотеки і виходячи з ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції 2006 року, прийняти рішення про зупинення розгляду справи та/або відмовити у реєстрації права власності на підставі відсутності договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

З врахуванням вищезазначеного, позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 23927399 від 26.08.2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта №710701907101 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" та скасувати запис про реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" № 10930407 внесений 26.08.2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Цукуровою Світланою Сергіївною.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала із підстав, у ньому викладених, та просила його задовольнити.

Відповідач Цукурова С.С. в судове засідання не прибула, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Крім того, направила суду письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнала та просить в задоволенні позову відмовити з наступних підстав.

Статтею 34 Закону України «Про нотаріат» визначено перелік нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси. 26.08.2015 року, Цукуровою С.С. за реєстровим номером 440, було вчинено нотаріальну дію, передбачену п.11 ч. І ст.34 вказаного Закону - засвідчення справжності підпису на документі - заяві від ТзОВ «Кей-Колект» щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1

Товариство «Кей-Колект» сповіщає що воно є Іпотекодержателем за Договорами іпотеки, посвідчених 07.06.2006 року та 10.04.2008 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. за реєстром № 1603 та № 2538, укладеного між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в якості забезпечення зобов'язань за Договорами про надання споживчого кредиту № 11009411000 від 07.06.2006 року, №11331573000 від 10.04.2008 року та просить в зв'язку з наявною простроченою заборгованістю зареєструвати право власності на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на Предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку.

Право вимоги перейшло до ТзОВ «Кей-Колект» згідно Договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. 12.12.2011 року за реєстровим № 5207-5208, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» (Первісний Іпотекодержатель) та ТзОВ «Кей-Колект» (Новий Іпотекодержатель) та Договору факторингу №1 від 12.12.2011 року, укладеного 12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект».

Згідно з частиною першою ст.35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від Іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, в цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залищається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Ця норма Іпотекодержателем була виконана шляхом направлення повідомлення ОСОБА_3 про намір звернути стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або продажу від свого імені, яке було вручено згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 22.01.2014 року. Наявність простроченої заборгованості у ОСОБА_3 підтверджується Довідкою-розрахунком, виданою ТОВ «Кей-Колект» від 26.08.2015р.

Згідно умов Договору іпотеки у разі невиконання Позичальником умов зобов'язання та/або Іпотекодавцем умов іпотечного договору, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, в тому числі за домовленістю між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем щляхом застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку» відповідне застереження в іпотечному договорі, яке передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання прирівнюється до договору про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладеного в п.5 Договору іпотеки від 07.06.2006 року, задоволення вимог здійснюється шляхом позасудового врегулювання передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку» або продажу Іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі, в порядку передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Тобто, у даному випадку стягнення відбувалось не примусово, а за добровільною згодою ОСОБА_3, викладеною ним в Договорі іпотеки від 07.06.2006 року, який підписаний як з боку Банку так і з боку Позичальника (Іпотекодавця) ОСОБА_3

Підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлено, обмеження на звернення стягнення на майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку» щодо відчуження такого майна без згоди власника.

Згідно із положеннями ст. 37 Закону України «Про іпотеку» відповідне застереження в іпотечному договорі, яке передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання прирівнюється до договору про задоволення вимог Іпотекодержателя. Оскільки у даному випадку звернення стягнення було здійснено на підставі застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, то відповідне відчуження вважається таким, що здійснене за згодою власника, а отже положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть бути застосовані.

Статею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяла на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незаверщеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Таким чином, відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», нею було прийнято ріщення про державну реєстрацію права власності щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 за ТзОВ «Кей-Колект» - Іпотекодержателем за Договорами іпотеки від 07.06.2006 року та 10.04.2008 року, посвідчених приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. 12.12.2011 року за реєстровим № 5207-5208.

З врахуванням викладеного в задоволенні позову просить відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТзОВ «Кей-Колект» Бохонкович В.Є., в судовому засіданні позов не визнав. Зазначив, що відповідач, оформляючи право власності за товариством діяла в межах наданих їй повноважень із дотриманням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про іпотеку», Порядку, умов іпотечних договорів, де викладені відповідні застереження щодо іпотечного майна, а тому в задоволені позову просить відмовити.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, дослідивши письмові докази по справі вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.06.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та Позивачем укладено договір про надання споживчого кредиту №11009411000. Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 21000,00 доларів США, а останній зобов'язався у свою чергу в порядку та на умовах, визначених договором, повертати кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію та інші платежі у сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

07.06.2006 року в забезпечення виконання зобов'язань за договором споживчого кредиту Позивач та Банк, уклали Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк М.А. 07.06.2006 року за реєстровим № 1603, відповідно до умов якого в іпотеку була передана квартира № АДРЕСА_1.

Розділом 5 Іпотечного договору визначено, що задоволення вимог Іпотекодержателя здійснюється шляхом застереження в порядку, встановленому у даному розділі цього Договору.

10 квітня 2008 року між позивачем та АК1Б «Укрсиббанк» був укладений Договір про надання споживчого кредиту за №1133157300 та надання кредитних коштів в іноземній валюті (доларах США).

На забезпечення виконання зобов'язань укладено Договір іпотеки від 10 квітня 2008р, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н.А. за №2538.

Розділом 5 вказаного договору встановлено застереження про задоволення вимог Іподекодавця.

Підпунктами 5.2.1, 5.2.2 пункту 5.2 вказаного договору встановлено, що позасудове врегулювання здійснюється одним із наступних способів звернення на предмет іпотеки:

- передача Іподекодержателю права власності на Предмет Іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку встановленому Законом України «Про іпотеку»;

- отримання Іпотекодержателем права продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іподекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іподекодержателя у порядку встановленому Законом України «Про іпотеку».

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що позасудове врегулювання може бути застосовано Сторонами в будь-який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішеннями Луцького міськрайонного суду від 03.03.2011 року та 29.06.2011 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто відповідно 79797,33 гривні та 108848,53 гривні заборгованості за договорами споживчого кредиту.

17.10.2011 року Першим відділом Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції були відкриті виконавчі провадження: №29331675 за рішенням по справі №2-454/11 та №29331143 за рішенням по справі №2-2757/11, які тривають і на даний момент.

В 2014 році у виконавчому провадженні замінено сторону стягувача із ПАТ «УкрСиббанк» на ТзОВ «Кей-Колект».

12.12.2011 року Банк відступив ТзОВ «Кей-Колект» відповідно до договору факторингу № 1 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права вимоги до Позивача за зобов'язаннями по договору споживчого кредиту №1133157300 від 11.04.2008 року та №1100941100 від 07.06.2006 року та по Іпотечному договору від 10.04.2008 року.

26.08.2015 року представником третьої особи подано заяву до відповідача про виключення записів обтяження на предмет іпотеки та про державну реєстрацію права власності на іпотечне майно.

До вказаної заяви додано перелік документів, визначених для вчинення вказаної реєстраційної дії на підставі іпотечного застереження визначеного договором.

ТзОВ «Кей-Колект» за Вих. 732678/Л3 від 08.01.2014 року направило повідомлення Іпотекодавцю ОСОБА_3 про необхідність виконання порушеного кредитного зобов'язання у менш як 30-ти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі його невиконання.

На підставі поданих документів приватним нотаріусом Цукуровою С.С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 23927399 від 26.08.2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру що розташована за адресою Волинська область, місто Луцьк, вулиця Фудорова 6/34, реєстраційний номер об'єкта №710701907101 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект".

На основі вказаного рішення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис за № 1093040 від 26.08.2015 року про державну реєстрацію права власності.

Проаналізувавши досліджені в ході судового розгляду справи докази, суд вважає, що позов в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 26.08.2015 року про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Абзацом 1 частини 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( в редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, Далі Закон № 1952-IV) визначено, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1952-IV визначено, що державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України.

Абзацом 2 частини 1 статті 9 даного Закону № 1952-IV визначено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 частини 2 статті 9 Закону № 1952-IV визначено, що Державний реєстратор: приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

Абзацом 1 пункту 9 статті 9 Закону № 1952-IV встановлено, що нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Порядок державної реєстрації визначено статтею 15 Закону № 1952-IV.

Зокрема частиною 9 статті 15 вказаного Закону № 1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом;

Згідно 1 пункту 2 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013р. № 868 (Далі Порядок № 868; в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Як встановлено абзацом 7 пункту 2 Порядку № 868, нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Підставою для винесення рішення по державну реєстрацію права власності за ТзОВ «Кей-Колект» на квартиру по АДРЕСА_1 стали іпотечні договори від 07.06.2006 року та 10.04.2008 року. Розділами 5 вказаних договорів передбачено право Іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, у випадку невиконання умов договору.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як встановлено частиною 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно частини 2 вказаної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки в силу статті 37 Закону України «Про іпотеку» відбувається саме шляхом набуття права власності на останній.

Чинне законодавство наділяє нотаріуса повноваженнями державного реєстратора щодо прав на нерухоме майно, які виникають лише у результаті вчинення нотаріальних дій з таким майном, а також повинні реалізовуватись одночасно з їх вчиненням та за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, як це вимагає Закон України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та із дотриманням прав осіб на нерухоме майно.

Однак, в даному випадку жодна нотаріальна дія з приводу набуття права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна, як це визначено Законом № 1952-IV та Порядком № 868, під час проведення державної реєстрації відповідачем не вчинялося.

Засвідчення справжності підпису на документі ТзОВ «Кей -Колект» вчиненим нотаріусом у відповідності до п.11 ч.1 ст.34 закону України «Про нотаріат» 26.08.2015 року, в результаті чого було зареєстровано право власності за товариством не може вважатись такою нотаріальною дією, яка дає право нотаріусу на вчинення дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно.

Суд звертає увагу на ту обставину, що в розділах 5 обох договорів іпотеки визначено позасудовий порядок звернення стягнення на майно іпотекодавця (в тому числі набуття права власності на предмет іпотеки).

Зокрема п.5.3 іпотечного Договору від 10.04.2008 року визначено, що позасудове врегулювання може бути застосовано Сторонами в будь-який момент стягнення на предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В даному випадку є два судові рішення, які набрали законної сили та перебувають на примусовому виконанні в органах виконавчої служби, про стягнення з позивача сум заборгованості по укладених споживчих договорах.

Вказана обставина всупереч вимогам Закону № 1952-IV та Договору нотаріусом при винесенні оспорюваного рішення врахована не була.

Також у п.п.5.2.1 п.5 Договору іпотеки від 10.04.2008 року зазначено, що передача права власності Іпотекодержателю на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку встановленому Законом України «Про іпотеку», якого укладено не було.

Тобто, як встановлено у судовому засіданні підставою для реєстрації права власності за ТзОВ «Кей-колект» є дотримання певних умов, які випливають з укладеного іпотечного договору та регламентуються Законом України «Про іпотеку».

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та умови іпотечного договору, суд вважає, що іпотекодержатель у даному випадку, дотримавшись певних умов, має право при невиконанні зобов'язань за договором зареєструвати за собою право власності на іпотечне майно в позасудовому порядку, які в даному випадку ним дотримані не були.

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

За таких умов у відповідача були наявні встановлені Законом та Порядком підстави для відмови в державній реєстрації права власності на нерухоме майно за третьою особою.

Також, суд вважає, що до вказаних спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким заборонено примусово стягувати нерухоме майно, яке вважається предметом іпотеки.

Квартира позивача підпадає під критерії, визначені в даному законні: ОСОБА_3 там проживає і в нього немає іншого житла, загальна площа нерухомого майна становить менше 140 кв.м.

Позивач категорично заперечує проти звернення стягнення на квартиру в позасудовому порядку, про що повідомив третю особу у своїй скарзі від 02.02.2015 року.

Суд вважає, що відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення про реєстрацію права власності відповідачем не було дотримано вимоги статей 3, 9, 15, 19, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), пункту 2 Порядку № 868, а тому прийняте рішення № 23927399 від 26.08.2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта №710701907101 за ТзОВ "Кей-Колект" є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а відтак, позов в цій частині слід задовольнити.

Позовні вимоги в частині скасування запису про реєстрацію права власності в реєстрі № 10930407 за ТзОВ «Кей-Колект» задоволенню не підлягають з таких підстав.

Згідно з пунктами 2, 3 частини 2 статті 9 Закону державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; відкриває і закриває розділи.

Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011 року (далі - Порядок № 1141).

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку № 868 державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Згідно з підпунктами 1, 2, 4, 5, 7 пункту 4 Порядку № 1141 визначено, що ведення Державного реєстру прав передбачає: формування та реєстрацію заяв (запитів) у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав (далі - база даних про реєстрацію заяв і запитів); пошук відомостей у Державному реєстрі прав; оформлення рішень, свідоцтв про право власності на нерухоме майно; відкриття розділів Державного реєстру прав та/або внесення записів до нього; внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), скасування записів Державного реєстру прав; закриття розділів Державного реєстру прав.

Відповідно до пункту 41 Порядку № 1141 державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Проаналізувавши вказані норми, суд дійшов висновку, що державний реєстратор має всі необхідні повноваження щодо внесення відповідних змін до реєстру у разі скасування судом рішення, на підставі якого було вчинено реєстраційну дію.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність прийнятого нотаріусом рішення № 23927399 від 26.08.2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру реєстраційний номер об'єкта №710701907101 та скасував його, то наслідком цього є внесення реєстратором відповідних змін до реєстру, які були внесені на підставі вказаного рішення.

Крім того, ведення даного реєстру є виключною компетенцією державних реєстраторів, а тому підміна судом повноважень даного суб'єкта владних повноважень є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, а тому така вимога задоволенню не підлягає.

Судові витрати суд вирішує за правилами статті 94 КАС України.

Керуючись статтею 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 23927399 від 26.08.2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта №710701907101 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі до 25 квітня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С. Денисюк