Постанова № 57372521, 18.04.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2016 р. Справа № 820/324/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Зеленського М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Харківської області № 41к від 05 січня 2016 року про звільнення її з посади прокурора прокуратури Сахновщинського району та з органів прокуратури Харківської області;

- поновити її з 06.06.2016 на роботі в органах прокуратури Харківської області, а саме на посаді прокурора Сахновщинського відділення Первомайської місцевої прокуратури, утвореного на базі прокуратури Сахновщинського району, де вона працювала до звільнення;

- стягнути з прокуратури Харківської області на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 06 січня 2015 року по дату винесення постанови суду у розмірі, обрахованому відповідно до законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що згідно з наказом № 41к від 05.01.2016 року її звільнено з посади прокурора прокуратури Сахновщинського району Харківської області з підстав реорганізації та скорочення кількості прокурорів органу прокуратури (на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру»). Позивач вважає зазначений наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки останній прийнято з грубими порушеннями вимог трудового законодавства, зокрема ч.2 ст.40, ст.49-2 КЗпП України. Також позивач зазначає, що при звільненні не враховано її переважне право на залишення на роботі як працівника з тривалим безперервним стажем роботи в органах прокуратури. Бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів щодо її працевлаштування на іншій посаді не відповідає вимогам законодавства та порушує конституційні та трудові права, у зв'язку з чим позивач звернулась з даним позовом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що в даному випадку посадові особи прокуратури Харківської області діяли у відповідності до діючого законодавства України, у зв'язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 13.10.2008 року працювала в органах прокуратури. З 21.08.2013 року переведена на посаду прокурора прокуратури Сахновщинського району Харківської області.

Наказом виконуючого обов'язки прокурора області прокуратури Харківської області № 41к від 05.01.2016 року звільнено юриста 1 класу ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Сахновщинського району Харківської області з 05.01.2016 року у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів на підставі п. 9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою зазначено наказ Генерального прокурора України № 92-ш від 23.09.2015р. та попередження ОСОБА_1 про заплановане звільнення (а.с. 12).

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до наказу Генерального прокурора № 92ш від 23.09.2015 р. на виконання вимог ст.ст. 7, 12 та п.1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 1697-VII від 14.10.2014 р. «Про прокуратуру», згідно ст.ст. 9, 14 та пп. 6 п. 5-1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» вказаного Закону, а також Переліком і територіальною юрисдикцією місцевих та військових прокуратур, визначених у Додатку до цього Закону, у зв'язку з утворенням з 15.12.2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур до структури штатного розпису прокуратури Харківської області внесено зміни, а саме виключено штатні розписи прокуратур міст, районів, районних у містах та міжрайонних прокуратур Харківської області, зокрема, і прокуратури Сахновщинського району Харківської області, та затверджено штатні розписи місцевих прокуратур Харківської області (а.с. 47-54).

Згідно попередження про звільнення Прокуратури Харківської області № 24 від 08.10.2015 року, з яким позивач ознайомилась 10.10.2015 року, на підставі ст. 12, п.1-1Перехідних положень та п.1 Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 р., наказу Генерального прокурора України № 92ш від 23.09.2015 року та у відповідності з ст. 49-2 КЗпП України і п.5-1 Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" позивача попереджено про звільнення із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку із ліквідацією органу прокуратури (п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру") у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14.12.2015 року (а.с. 42).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначаються Законом України "Про прокуратуру".

Статтею 7 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що систему прокуратури України становлять:1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що у системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.

Так, згідно положень ст. 12, пункту 1-1 Перехідних положень та п.1 Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" з 15.12.2015 року припиняється функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та утворюються у системі органів України місцеві прокуратури, перелік яких і територіальна юрисдикція визначається в Додатку до цього Закону.

В Додатку до Закону України "Про прокуратуру" визначено перелік і територіальну юрисдикцію місцевих та військових прокуратур. У вказаному переліку в розділі "Харківська область" серед місцевих прокуратур є Первомайська місцева прокуратура, до територіальної юрисдикції якої входить, зокрема, Сахновщинський район.

Абзацом 3 п.1 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що стаття 12 та Додаток до цього Закону набирають чинності з 15.12.2015 року.

З урахуванням наведеного, з 15.12.2015 року припинено функціонування шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур, у тому числі і прокуратури Сахновщинського району Харківської області та утворено місцеві прокуратури згідно Додатку до Закону України «Про прокуратуру», прокурорами вказаних прокуратур призначено осіб відповідно до п. 5-1 Закону.

Відповідно до пп. «в» ч.1 п. 5-1 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» до набрання чинності положеннями, передбаченими абз. 3 п. 1 розділу XII «Прикінцеві положення» цього Закону прокурорами місцевих прокуратур призначаються: прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах - за умови успішного проходження ними тестування. Проведення тестування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.

Наказом Генеральної прокуратури України № 98 від 20.07.2015 року "Про затвердження Порядків проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад у місцевих прокуратурах" (далі - Порядок № 98) визначено умови і процедуру проведення тестування на посади прокурорів місцевих прокуратур.

Відповідно до п. 1.2 Порядку № 98 на посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами успішного проходження ними тестування.

Згідно п. 5.2 Порядку № 98 працівник, який на день набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" працює в міській, районній, міжрайонній, районній у місті прокуратурі, подає заяву за формою, наведеною у додатку 3 цього Порядку, для участі в тестуванні на посаду прокурора тієї місцевої прокуратури, яка буде сформована шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій він працює. Заява у встановлені строки подається до кадрового підрозділу відповідної регіональної прокуратури.

Відповідно до п.п. 9.1, 9.2 Порядку № 98 рейтинг кандидата визначається за результатами тесту на знання законодавчої бази (професійний тест) та тесту на загальні здібності. Рейтинговий список формується робочою групою окремо для кожної місцевої прокуратури за загальним для двох тестів підсумковим балом - від більшого до меншого.

Згідно п.п. 9.4, 9.5 вказаного Порядку робоча група спрямовує рейтинговий список керівнику відповідної регіональної прокуратури. Керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури (заяви для тих, хто не працює у прокуратурі), який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та кількість штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі. Призначення кандидатів на посади прокурорів відбувається після призначення їх керівників, перших заступників та заступників.

Судом встановлено, що позивачем було подану заяву до прокуратури Харківської області для участі в тестуванні на посаду прокурора Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, яка мала бути сформована шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій працювала ОСОБА_1

Позивач взяла участь у конкурсі на зайняття посад керівників нових місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, який проводився відповідачем, та за результатами двох рівнів конкурсу: тестування на знання законодавчої бази (професійний тест) та тестування загальних здібностей набрала 97,7 балів, зайнявши 34 місце за рейтинговим списком серед 41-го кандидата. Рейтинговий список складений у порядку по кількості набраних балів за результатами двох тестувань (а.с. 43-44).

Як вбачається з матеріалів справи, у штатному розписі Первомайської місцевої прокуратури передбачено 43 одиниці, серед яких 18 посад прокурорів, 5 посад начальників відділу та 4 посади керівника, його першого заступника та заступників, тобто 27 посад рівнозначних або вищого рівня, що відповідають займаній посаді позивача (а.с. 50).

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що за рейтинговим списком, сформованим робочою групою за результатами тестування у Первомайську місцеву прокуратуру Харківської області ОСОБА_1 зайняла 34 місце, у зв'язку із чим позивача не було призначено на посаду прокурора Первомайської місцевої прокуратури Харківської області та прийнято відповідачем оскаржуваний наказ № 41к від 05.01.2016 року, яким звільнено юриста 1 класу ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Сахновщинського району Харківської області з 05.01.2016 року у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів на підставі п. 9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Отже, підставою звільнення позивача є реорганізація органу прокуратури шляхом припинення діяльності міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур та скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на порушення відповідачем ст.ст. 40, 42 та 49-2 Кодексу законів про працю України, оскільки Прокуратура Харківської області, як роботодавець, зобов'язана була повідомити про наступне вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці не пізніше ніж за два місяці та одночасно запропонувати всі наявні вакантні посади в цій же установі, які позивач може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Так, відповідно до п. 1ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч.1 ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі №753/11/13-10 від 26.05.2010р. "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби", з урахуванням правової позиції Верховного Суду України вказано, що норми КЗпП не можуть бути застосовані, оскільки відповідно до статті 3 цього Кодексу він регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності і на спірні правовідносини не поширюється. Правовідносини, що виникають при звільненні публічного службовця у зв'язку зі скороченням штатів юридичної особи, регулюються спеціальним законодавством. Отже, це означає, що звільнення зі служби осіб з підстав скорочення штатів врегульовано спеціальним законодавством, а не нормами КЗпП, тобто судам необхідно перевіряти, чи була можливість у відповідача використати публічного службовця в подальшому на службі.

Також, згідно правової позиції Верховного суду України, висловленій у постанові від 17.02.2015 року по справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Вирішуючи спір, суд вважає безпідставними доводи позивача про порушення вимог ст.ст. 40, 42 та 49-2 КЗпП України при його звільненні, оскільки законом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, є Закон України "Про прокуратуру".

Статтею 51 Закону України "Про прокуратуру" встановлено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді, а з урахуванням пункту 9 частини 1 цієї статті, прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Отже, підстави звільнення прокурора в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури чітко передбачено Законом України "Про прокуратуру", який в даному випадку є спеціальним по відношенню до норм Кодексу законів про працю України.

Статтею 11 Закону України "Про прокуратуру" передбачені повноваження керівника регіональної прокуратури, у тому числі щодо призначення та звільнення прокурорів регіональних та місцевих прокуратур у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до п. 9.5 Порядку № 98 керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури (заяви для тих, хто не працює у прокуратурі), який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та кількість штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі.

З урахуванням викладеного, призначення на посади в місцеву прокуратуру відбувається лише за результатами тестування та рейтингового списку.

Як зазначалось вище, згідно рейтингового списку Первомайської місцевої прокуратури Харківської області позивач набрала 97,7 балів, зайнявши 34 місце за рейтинговим списком 41-го кандидата, у зв'язку із чим позивача не було призначено на посаду прокурора Первомайської місцевої прокуратури Харківської області та прийнято відповідачем оскаржуваний наказ № 41к від 05.01.2016 року, яким звільнено позивача з посади прокурора прокуратури Сахновщинського району Харківської області з 05.01.2016 року у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів на підставі п. 9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного наказу діяв у передбачений законодавством спосіб та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому, адміністративний позов позивача в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу прокуратури Харківської області № 41к від 05 січня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Сахновщинського району та з органів прокуратури Харківської області не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про поновлення її з 06.06.2016 на роботі в органах прокуратури Харківської області, а саме на посаді прокурора Сахновщинського відділення Первомайської місцевої прокуратури, утвореного на базі прокуратури Сахновщинського району, де вона працювала до звільнення та стягннення з прокуратури Харківської області на її користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 06 січня 2015 року по дату винесення постанови суду у розмірі, обрахованому відповідно до законодавства, суд зазначає, що оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування наказу прокуратури Харківської області № 41к від 05 січня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Сахновщинського району та з органів прокуратури Харківської області, а тому, не підлягає задоволенню адміністративний позов в частині поновлення позивача з 06.06.2016 на роботі в органах прокуратури Харківської області, а саме на посаді прокурора Сахновщинського відділення Первомайської місцевої прокуратури, утвореного на базі прокуратури Сахновщинського району, де вона працювала до звільнення та стягнення з прокуратури Харківської області на її користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 06 січня 2015 року по дату винесення постанови суду у розмірі, обрахованому відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 25 квітня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников