Постанова № 57372500, 18.04.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року Справа № 803/240/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Луцької ОДПІ Арендарчук О.Ю.,

представника відповідача ГУ ДКС Петрунів Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - ГУ ДКС у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 лютого 2016 року №004621701, зобов'язання надати ГУ ДКС висновок про відшкодування з Державного бюджету України на його користь 51 757 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 51 757 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ФОП ОСОБА_5 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок в банку за жовтень 2015 року, про що було складено акт №116/17-03/НОМЕР_1 від 19.01.2016 року.

Згідно висновку Луцької ОДПІ ФОП ОСОБА_5 вчинив порушення пп. «а» п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 «б» ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищив суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за червень 2015 року на суму 51 757 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2016 року №004621701, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 51 757 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції на суму 25 787,50 грн.

Позивач не погоджується з висновками акта перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням з наступних підстав.

Вважає, що висновок Луцької ОДПІ про те, що ним не підтверджено використання та списання у перевіряємому періоді пального, придбаного в Україні в кількості 6 118,52 л., не відповідає обставинам справи. Вказує на те, що перевіряючому були надані усі необхідні підтверджуючі документи про купівлю дизельного пального, в тому числі і тих 6 118,52 л., про які згадано в акті перевірки. Також надані для перевірки усі необхідні шляхові листи про використання пального, в тому числі і згаданого вище, а тому не зрозуміло на підставі чого перевіряючий робить висновок про те, що вказана кількість пального була закуплена за кордоном, оскільки підтверджуючих документів про це перевіряючому не надавалось.

Також, вказує на протиправність висновків контролюючого органу у зв'язку з купівлею ним автомобіля «Skoda Octavia», а саме твердження перевіряючих, що транспортні засоби зареєстровані не за суб'єктом господарювання, а просто за приватного особою позбавляє право відносити до податкового кредиту витрати на купівлю цих транспортних засобів, вважає нікчемними та такими що не можуть братись до уваги.

На підставі наведеного просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 01 лютого 2016 року №004621701, зобов'язати надати ГУ ДКС висновок про відшкодування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 51 757 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Луцької ОДПІ в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив в позові відмовити. В поданих письмових запереченнях вказує на те, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, визначених статтею 200 ПК України та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39, тому вважає, що рішення суду про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість буде помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника податку на додану вартість. У зв'язку з цим просить відмовити у задоволенні позову.

Щодо висновків акта перевірки №116/17-03/НОМЕР_1 від 19.01.2016 року представник відповідача 1 зазначає, що документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено, що підприємцем ОСОБА_5 завищено суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2015 року на загальну суму 51 757 грн.

Так в ході проведення перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_5 придбано у ТзОВ «Кондор-Авто» легковий автомобіль «Skoda Octavia» на загальну суму (з ПДВ) 220 600 грн., проте в порушення пп. «а» п. 198.5 ст. 198 ПК України занижено податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень 2015 року на загальну суму 36 767 грн. так як до податкового кредиту приватного підприємця можливе включення податку на додану вартість по транспортним засобам, зареєстрованих лише на суб'єкта господарювання (а не на нього як приватну особу) за умови використання їх в оподатковуваних операціях.

Крім того, в ході проведення перевірки проведено детальний аналіз списання палива відповідно норм списання та у відповідності до марок автомобілів та шляхових листів. Перевіркою встановлено, що згідно податкової звітності з ПДВ та наданих ФОП ОСОБА_5 документів, зокрема шляхових листів, товарно-транспортних накладних, CMR, актів виконаних робіт, залишків пального тощо, підприємцем завищено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2015 року на 14 990 грн.

На підставі наведеного просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача ГУ ДКС в судовому засіданні адміністративний позов не визнала, просила в позові відмовити. В поданих письмових запереченнях вказує на те, що, що відповідно до норм чинного законодавства орган державної фіскальної служби надає висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету, на підставі якого орган казначейства перераховує платникові податку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку.

Згідно з інформацією, наданою листом Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області (далі - Управління Казначейства) від 28.03.2016 року №02-03/660, висновки Луцької ОДПІ для повернення бюджетного відшкодування з ПДВ ФОП ОСОБА_5 по декларації за жовтень 2015 року станом на 8.03.2016 року до Управління Казначейства не надходили.

Крім того вказує, що вимога щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_5 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість не є правильним способом захисту прав платника ПДВ та суперечить правовій позиції Верховного Суду України.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що з 13.01.2016 року по 18.01.2016 року Луцькою ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2015 року, що виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалося в жовтні 2015 року, за результатами якої складено акт від 19 січня 2016 року №116/17-03/НОМЕР_1.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. «а» п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 «б» ст.200 ПК України, в результаті чого завищено ним суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за червень 2015 року на суму 51 757 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі того, що ФОП ОСОБА_5 придбано у ТзОВ «Кондор-Авто» легковий автомобіль «Skoda Octavia» на загальну суму (з ПДВ) 220 600 грн., проте в порушення пп. «а» п. 198.5 ст. 198 ПК України занижено податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень 2015 року на загальну суму 36 767 грн. так як до податкового кредиту приватного підприємця можливе включення податку на додану вартість по транспортним засобам, зареєстрованих лише на суб'єкта господарювання (а не на приватну особу) за умови використання їх в оподатковуваних операціях.

Також платником податків не підтверджено використання та списання у перевіряємому періоді пального, придбаного в Україні в кількості 6 118,52 л та завищено податковий кредит за жовтень 2015 року на суму 14 990,37 грн. податку на додану вартість (6 118,52 л х 14,70/6), де 14,70 грн. - вартість пального (дизельного пального), придбаного в ТОВ «Синергія 1999».

За результатами акта перевірки від 19 січня 2016 року №116/17-03/НОМЕР_1 Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 01.02.2016 року №0004621701, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 51 757 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції в сумі 25 787,50 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує на таке.

За визначенням Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.4 ст.200 ПК України).

Положеннями пунктів 200.5, 200.7, 200.8, 200.12, 200.13, 200.14, 200.15 ПК України встановлено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 198.4 статті 198 ПК України визначено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Спірні правовідносини полягають в тому, що згідно податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2015 року позивачем включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість за придбаний автомобіль «Skoda Octavia» на загальну суму 36 767 грн. та суми сплаченого податку на додану вартість за придбане дизельне паливо на загальну суму 14 990 грн.

Щодо включення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість за придбаний автомобіль «Skoda Octavia» на загальну суму 36 767 грн. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_5 придбано у ТзОВ «Кондор-Авто» легковий автомобіль «Skoda Octavia» на загальну суму (з ПДВ) 220 600 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу №РН-0000627 від 06.10.2015 року, видатковою накладною №РН-0000627 від 06.10.2015 року, актом прийому-передачі транспортного засобу від 06.10.2015 року, технічним паспортом автомобіля НОМЕР_3 від 07.10.2015 року держ. номер НОМЕР_2.

Наказом ФОП ОСОБА_5 від 06 жовтня 2015 року №1/с автомобіль «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_4 надано у використання в господарській діяльності, витрати на ПММ та обслуговування автомобіля здійснюються за рахунок коштів ФОП ОСОБА_5

Судом також встановлено, що у зв'язку з придбанням легкового автомобіля «Skoda Octavia» ФОП ОСОБА_5 36 767 грн. включив до податкового кредиту, зокрема, за видатковою накладною №РН-0000627 від 06.10.2015 року, що відображено в акті перевірки і не заперечується позивачем.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.3, 198.4 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Придбання позивачем транспортного засобу підтверджено відповідними первинними документами, які видані та заповнені відповідно до вимог законодавства, про що не заперечує відповідач.

Оскільки відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року, передбачено, що транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами, тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не передбачено зазначення як їх власник фізична особа -підприємець.

Отже, як вбачається зі змісту даної норми, транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями, не передбачена. Тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. При цьому, неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит за операціями з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені ПК України.

Вказане кореспондується з нормами чинного законодавства, яке регламентує право власності фізичних осіб, уточнюючи його, та не обмежує можливості використовувати транспортні засоби у підприємницькій діяльності для реалізації прав власника.

Статтею 325 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлено, що суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Факт використання позивачем придбаного транспортного засобу у його господарській діяльності підтверджується наказом-розпорядження №1/с від 60.10.2015 року «Про використання службового автомобіля», подорожніми листами службового легкового автомобіля №01/10/2015 за період з 06.10.2015 року по 31.10.2015 року, №01/00/2015 за період з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року, №01/12/2015 за період з 01.12.2015 року по31.12.2015 року.

Зазначені докази використання придбаного транспортного засобу у господарській діяльності позивача Луцькою ОДПІ не спростовані.

Наведене свідчить, що ФОП ОСОБА_5 дотримані вимоги податкового законодавства щодо включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту у жовтні 2015 року за операцією з придбання транспортного засобу, зареєстрованого за правилами діючого Порядку державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок.

Таким чином, виходячи зі змісту наведених норм законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем не занижено податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень 2015 року на суму 36 767 грн., а доводи Луцької ОДПІ з цього приводу повністю спростовано.

Щодо включення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість за придбане дизельне паливо на загальну суму 14 990 грн. суд зазначає наступне.

В ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_5 було надано шляхові листи, товарно-транспортні накладні, міжнародні товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, залишки товарно-матеріальних цінностей (пального), згідно яких контролюючий орган встановив, що станом на 01.10.2015 року залишки пального у ФОП ОСОБА_5 становили 2 000 л та станом на 31.10.2015 року - 2 723,48 л.

В акті перевірки вказано, що у перевіряємому періоді суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 було придбано пального в кількості 20 850 л, суми по придбанню якого віднесені платником до податкового кредиту червня 2015 року. Згідно наданих для проведення перевірки документів у жовтні 2015 року платник податків списує на використання 20 126,52 л, які відносить до податкового кредиту відповідного податкового періоду.

З аналізу шляхових листів Луцька ОДПІ зробила висновок, що ФОП ОСОБА_5 у жовтні 2015 року використав 14 008 л пального. Тобто, контролюючий орган вважає, що позивачем підтверджено використання придбаного в Україні пального лише в кількості 14 008 л, натомість вважає непідтвердженим використання пального в кількості 6 118,52 л., а тому з урахуванням вартості пального 14,70 грн. за 1 л, придбаного в ТОВ «Синергія 1999", зроблено висновок, що платником податків завищено податковий кредит на суму 14 990 грн. податку на додану вартість.

Суд не погоджується з таким висновком Луцької ОДПІ, оскільки позивачем включені до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість за придбане дизельне паливо в жовтні 2015 року в ТзОВ «Синергія 1999» на загальну суму 50 165 грн., 22 353,42 грн у складі сплаченого податку на додану вартість під час купівлі інших товарів (автозапчастин), 36 766,67 грн. у складі сплаченого податку на додану вартість під час купівлі легкового автомобіля та 41 246,09 грн. у складі сплаченого податку на додану вартість під час купівлі інших товарів. Суми сплаченого позивачем податку на додану вартість за придбане пальне вказані у податкових накладних. Зазначене також підтверджується додатком 1 до акта перевірки №116/17-03/НОМЕР_1 від 19.01.2016 року.

Щодо залишків пального у суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 станом на 01.10.2015 року та на 31.10.2015 року, на які посилається відповідач в акті перевірки, то суд зазначає, що відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Посилання податкової інспекції, що платником використано за перевіряємий період лише 14 008 л. і тому зроблено висновок про не підтвердження використання 6 118,52 л. не відповідає дійсності, оскільки з оглянутих в судовому засіданні шляхових листів, копії яких приєднані до матеріалів позову (а.с. 64-87), вбачається, що вони були відкриті в жовтні 2015 року, по них було використано разом з залишками 7 180 літрів, але дані шляхові листи не враховувались при перевірці, оскільки рейси по них були закінчені в листопаді 2015 року, таким чином ці листи були закриті в наступному періоді. За таких обставин висновок інспекції про непідтвердження використання пального в кількості 6 118,52 л. не відповідає дійсності.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що платник податків мав право включити суми сплаченого в жовтні 2015 року податку на додану вартість за придбане пальне незалежно від того, чи використовувалося воно у межах господарської діяльності протягом звітного періоду, та незалежно від кількості його залишків на кінець звітного періоду.

Таким чином, контролюючий орган безпідставно позбавив платника податків права на включення податкового кредиту на загальну суму 51 757 грн. до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року. У зв'язку з цим прийняте Луцькою ОДПІ податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2016 року №004621701, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 51 757 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції на суму 25 787,50 грн. слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо вимоги про зобов'язання Луцьку ОДПІ подати ГУ ДКС України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_5 51 757 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з пунктом 200.11 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Пунктами 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Таким чином, у відповідності до статті 200 ПК України суд зобов'язує Луцьку ОДПІ надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України в користь ОСОБА_5 податку на додану вартість в сумі 51 757 грн.

Щодо вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_5 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові цього суду від 02.12.2015 року по справі №826/17403/14 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 54438185), яка прийнята за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, позовні вимоги про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту прав позивача, оскільки відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, враховуючи вищенаведену правову позицію Верховного Суду України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з Державного бюджету.

Дана позиція суду узгоджується з висновком викладеним у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (справа №2а/0570/07001/2012) та від 02 грудня 2015 року (справа № 826/17403/14).

Відповідно до частин першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01 лютого 2016 року №004621701, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 51 757 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції на суму 25 787,50 грн., з огляду на що дане рішення слід скасувати як протиправне та суд зобов'язати Луцьку ОДПІ надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України в користь ОСОБА_5 податку на додану вартість в сумі 51 757 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України (із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015 року) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 94 цього ж Кодексу визначено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відтак, оскільки адміністративний позов задоволено частково, а позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 672 грн., згідно з квитанціями №0.0.513903239.2 від 01.03.2016 року та №0.0.522058338.2 від 17.03.2016 року, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 Луцької ОДПІ слід присудити на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору, відповідно до задоволених вимог в загальній сумі 2 153,45 грн. (1 378 грн. за позовну вимогу немайнового характеру про зобов'язання вчинити дії + 775,45 грн., сума судового збору, сплаченого за позовну вимогу про визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0004621701 від 01.02.2016 року (77 544,50 грн. х 1% = 775,45 грн.).

Керуючись статтями 11, 17, 71, 94, 158, 160, 162, 163, 186, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області №0004621701 від 01.02.2016 року.

Зобов'язати Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України в користь ОСОБА_5 податку на додану вартість в сумі 51 757 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (43010, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі 2 154,43 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 23 квітня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич